Система стимулювання учасників гри (в балах)

 

Показники	Бали Премія Штраф
Повне і правильне виконання завдань	+6
Виконання завдань з окремими помилками	від +4 ДО +2
Невиконання завдань	0 0
Активне обговорення рішень, істотні зауважен­ня, доповнення, виступи	+2
Порушення ігрової дисципліни

3) організувати роботу бригад у різні зміни, а роботу
транспорту — в дві зміни, що потребує збільшення лише
кількості водіїв, а не машин;

4) використання при перевезенні бетону бортових ав­
томобілів, що перевозять бетон у цебрах об'ємом 0,5 м³.

Оптимальним рішенням буде такий розподіл авто­транспорту, що виключає простої бригад при мінімаль­них простоях автомашин, бо останні ведуть до зростання затрат на перевезення.

III. На цьому етапі учні — члени бригад визначають, як обладнати робоче місце, як оптимально організувати свою роботу, щоб виконати денне завдання.

Підсумок — аналіз і оцінка результатів гри. Арбітри підводять підсумки, судді оцінюють результати роботи бригад, фіксують успіхи і помилки, визначають особисті і командні місця. В обговоренні бере участь уся група (табл. 5).

Подаємо варіант дидактичної гри, яка проводиться замість вступного інструктажу під час навчання водіння агрегатів (тема «Робота на агрегатах для рядового по­сіву зернових і зернобобових культур»).

На першому етапі — актуалізації знань, умінь і на­вичок для роботи на полігоні або в навчальному госпо­дарстві — можна провести на уроці дидактичну гру «Звіт-диспут». Вона допомагає актуалізувати теоретичні знання і первинні інтелектуальні вміння учнів, необхідні для подальшого формування умінь і навичок водіння. Викладач або майстер може запропонувати учням вико­нати вдома необхідні для сівби теоретичні розрахунки (за конкретними даними, які він повідомляє):

1) опір сівалки (через ширину її захвату, масу і пи­
томий опір);

2) коефіцієнт (%) використання тягового зусилля
трактора (через опір сівалки і тягове зусилля трактора);

3) кількість насіння — норма висіву його (через ши­
рину міжрядь, кількість сошників, діаметр колеса і чис­
ло його обертів) та інші розрахунки.

Перед початком першого інструктажу з теми прово­диться гра. Ведучий (викладач або майстер) повідомляє її умови. Викликаний учень записує на дошці зроблений ним розрахунок. Решта учнів порівнюють записане із своїми розрахунками і ставлять йому запитання неза­лежно від того, вважають вони запис правильним чи ні.

Вимоги до правильної відповіді такі: вибір правиль­ного варіанта розв'язання; науково-технічне і технологіч­не обгрунтування його; вміння доводити свою думку; вміння варіювати у процесі полеміки, змінюючи свою точку зору відповідно до зауважень учнів та обґрунто­вуючи новий варіант.

Ведучий не повинен втручатись у полеміку, що роз­гортається між учнями. Його завдання — загострити її, залучити до обговорення якомога більше учнів. Розгля­даються всі можливі варіанти, і лише потім визначається правильний. Оцінку ведучий пропонує визначити всій групі. Як показує досвід, вона виявляється нижчою, ніж учень заслужив, і ведучому доводиться пояснювати, чому її треба підвищити

Першим бажано викликати до дошки найкраще під­готовленого учня. Звичайно активність учнів зростає уже з другого виклику. Сильним учням ведучий пропонує до­помогти своїм товаришам, які відчувають труднощі.

Вимоги до учнів — учасників полеміки: вміти спросту­вати відповідь; даги правильний, на їх погляд, варіант і обгрунтувати його; тактовно виправляти товариша і т. д.

Доцільно також передбачити дидактичні ігри або вправи на побудову науково-технологічних обгрунтувань дій і варіантів вибору запропонованих учнями розв'язань. Прикладом такої гри може бути «Дія з попереднім ко­ментарем», у процесі якої, повідомляючи про певну систе­му дій, учень перед кожною новою дією коротко нагадує її обгрунтування. Наприклад, у грі на матеріалі теми «Підготовка двигуна до пуску» перед вимогою «Прикрити повітряну і трохи відкрити дросельну заслінку карбюра­тора» учень випереджує: «Щоб збагатити запалювальну суміш...» (і далі — вимоги). Це скорочене обгрунтування

може бути деталізоване при наявності в учнів запитань у ході диспуту-обговорення.

Такого типу ігри можливі з усіх підготовчих робіт технічного огляду машин, механізмів, перевірки їх робо­чого стану і регулювання всіх діючих систем. Перелік і послідовність виконання цих робіт викладені в інструк­ційно-технологічних картах щодо проведення щоденного технічного огляду машин і механізмів та в навчальних наочних посібниках. Тому основою проведення гри для учнів-ведучих, обліковців і суддів буде саме така карта і наочність.

Дидактична гра типу «Естафета» проводиться на та­кому матеріалі, що дозволяє кожному учневі виконати будь-яку одну дію — складову певної системи дій. На­приклад, при вивченні теми «Підготовка до роботи гусе­ничного трактора з причепом» учні виконують 3 складові завдання: підготовку трактора до роботи; підготовку при­чепа; складання агрегату, яке, в свою чергу, включає кілька складних операцій: з'єднання причепа з гідроси­стемою трактора; встановлення головного гальмового циліндра на трактор і з'єднання електропроводу причепа з розеткою на тракторі. Тому в грі можуть брати участь 5—6 учнів, які один за одним виконують у певній послі­довності чергову систему дій.

В організованому, професійному цілеспрямованому навчанні важливо показати не тільки правильні, а й по­милкові дії та відповідні сигнали і навчити учня уникати їх або оперативно виправляти з метою попередження ава­рій. Для цього доцільно використовувати спеціальні при­строї, що сигналізують учневі про помилку, а коли він її не виправить — і про аварію (навчально-імітовану), яку він зробив. Таке навчання самоконтролю за допомо­гою пристроїв дає змогу в 2—3 рази швидше зменшити ймовірність помилки в процесі навчання праці, про що свідчать дослідження з підготовки механізаторів в екстре­мальних умовах діяльності.

Дидактичну гру «Естафета» доцільно застосовувати під час виконання завдань, що містять багато послідов­них складних операцій. Наприклад, відпрацьовуючи вмін­ня і навички учнів для роботи з підготовки до збирання врожаю зернових і зернобобових культур, ведучий про­понує кожному члену ланки (підгрупи) почергово вико­нувати одне технологічне регулювання для заданої умови роботи:

1) виставити копіювальне обладнання жатки;

2) відрегулювати висоту зрізу;

3) відрегулювати кут нахилу платформи жатки;

4) відрегулювати мотовило відносно різального апа­
рата;

5) відрегулювати підбирач валків на низькій (або
високій) і рідкій (або густій) стерні тощо. В естафеті
беруть участь всі учні групи.

Для оперативної перевірки якості виконання робіт педагог дає обліковцям точні розрахункові дані (кут на­хилу, розмір допусків тощо).

Під час гри «Змагання» учні по черзі виконують увесь комплекс дій з під'їзду на тракторі і зчеплення агрегату, а обліковці і судді дають оцінку якості і відносного часу виконання дій підгрупою. Наприкінці гри визначають групу — переможця за балами якості і відносним часом виконання.

Ще на початку гри ведучий майстер пояснює, що го­ловним критерієм є якість виконання роботи. Виробничо необхідний час поки що не вводиться в обов'язковий кри­терій.

Якщо гра передбачає аварійні ситуації, враховують кількість спроб, які довелось виконати, щоб досягти без­помилкової дії. Так поступово у кожного учня формуєть ся вміння вибирати сигнали, що відповідають певній ви­робничій дії, і виконувати їх спочатку шляхом самоконт­ролю, а потім — в міру автоматизації навички і вмін­ня— не стільки окремі дії, скільки сам остаточний ре­зультат їх в цілому. Цей підхід до вироблення більш складного уміння в учнів ПТУ є основою для формуван­ня фахових умінь і навичок і, як результат, упевненості в своїх силах через результативність своєї діяльності в імітовано екстремальних умовах дидактичних ігор.

Подальше вдосконалення умінь і навичок, перехід їх у творчість і майстерність здійснюються на виробництві впродовж багатьох років сумлінної праці, пошуків і ви­вчення досвіду новаторів. Для стимулювання таких по­шуків деяким іграм слід надати характеру моделювання певних нестандартних ситуацій.

Однією з них є перенесення навички, сформованої на основі глибоко засвоєних знань і широких умінь. Це може бути гра типу «Робота на машині (верстаті) невідомої марки» або «Робота на зіпсованій машині».

Для першого варіанта гри добирається машина, на якій не навчали їздити учнів (нової чи застарілої марки). Група розбивається на бригади, кожній з яких дають 90

інструкцію з водіння цієї машини. Учні повинні знайти спільне і відмінне між тим, чого вони навчилися в ПТУ, і тим, що треба вміти для водіння машини цієї марки. Після теоретичного осмислення нових навичок кожен з учнів бригади естафетно (один за одним) проїжджає од­ну з фігур автодрому (наприклад, «вісімку»). Враховую­ться безпомилковість і якість водіння на новій для учня машині, визначається бригадна та індивідуальна пер­шість. Подібним може бути варіант роботи на верстаті невідомої марки тощо.

Другий варіант гри можна провести на машині із за­здалегідь вимкненим або зіпсованим вузлом, наприклад, без зчеплення, з можливістю ввімкнути лише одну пере­дачу, без гальм тощо. Ставиться завдання доїхати до гаража. Такі ігри розширюють професійний кругозір учнів, надають їм впевненості у своїх силах.

Важливим етапом завершення навчання є підготовка до кваліфікаційних екзаменів. Найкращим варіантом її може стати ділова гра «Іспит», що проводиться на полі­гоні за тим самим сценарієм, що і майбутній іспит.

Аналогічною може бути гра-конкурс «На олімпіаду». В ній беруть участь усі учні училища, а в конкурсній ко­місії по черзі працюють визначені групою учні (судді, обліковці, хронометристи та ін.).

Так закладаються основи майбутнього професійного зростання учнів, їх фахової майстерності.