Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Перемога під хотином, де вирішальну роль відіграли козаки, мала загальноєвропейське значення — адже від турецького поневолення була врятована не лише польща, А й вся західна європа.
Овіяний славою непереможного полководця, повертався Сагайдачний до Києва. Автор записок про хотинську війну Ян Собеський так писав по нього: «Взагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві був першим, коли доводилося відступати — останній, був проворний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив... на нарадах був обережний і в усяких розмовах маломовний».
Дорогою ціною розплатився гетьман за перемогу під Хотином. Поранений отруєною стрілою, він додому їхав у супроводі королівського лікаря. У квітні 1622 р. гетьмана не стало. Поховали його у Бого- явленській церкві Київського братського монастиря на Подолі. Повстання 20-30-х рр. XVII ст. ПОВСТАННЯ 1625 р.
ісля Хотинської війни польський уряд не тільки не виконав обіцянок перед козаками, а й не виплатив належну їм платню, більше того, зменшив козацький реєстр до 3 тис. чоловік. Решту козаків-учасників війни поляки прагнули перетворити на кріпаків. Після Хотинської битви більшість її учасників повернулася на Київщину і відмовилась виконувати феодальні повинності. Мешканці міст, сіл і містечок відмовлялись визнавати владу старост, обирали своїх отаманів, запроваджували свій суд на зразок запорозького. Масове покозачення селян непокоїло королівський уряд, та особливо тривожили Варшаву звістки про тісні контакти населення з реєстровим військом. В інструкціях для сеймиків, які обирали депутатів на Вальний Сейм (1625р.), король, зокрема, визнавав: «Сваволя бере гору, і так завіялась, що й самим нам тяжко, і з усіма сусідамирозсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступаючись на життя і майно невинних людей Україна вся слухається їх. Шляхтич у домі Щоб відродити панський примус, уряд вирішив силою приборкати козаків. У вересні 1625 р. з Бара на південну Київщину виступило 30-тисячне військо на чолі з великим коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Сили були нерівними. Під натиском коронного війська козацькі загони з Фастова, Білої Церкви, Канева та інших міст змушені були відступити у напрямку до Черкас. Ь Запорозької Січі їм на допомогу вийшов гетьман Марко Жмайло.
Повстанці влаштували на південь від Києва укріплений табір, у якому було майже 20 тис. осіб. Почалися бої між коронним військом і козаками. Головна битва відбулася біля Курукового озера (неподалік Кременчуга). I хоча наступ Конецпольського захлинувся в болотистій місцевості, між повстанцями почалися непорозуміння, а надто між реєстровою старшиною та козаками, що призвело до обрання гетьманом Михайла Дорошенка. Він належав до поміркованої течії козацтва, котре вважало наобхідним не йти на відкритий конфлікт з польською владою, щоб зберегти свої «вольності» Почалися переговори з поляками. 6 листопада (27 жовтня)1625р. Дорошенко і Конецпольський підписали так звану Куруківську угоду. Згідно з нею козацький реєстр зростав з 3 до 6 тис.; ті ж, що не ввійшли до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Тисяча реє- стровців-козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоб перешкоджати втечам селян. Козаків зобов'язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносини з іноземними державами. Реєстровим козакам визначалася платня з королівської скарбниці. Вони обирали свого гетьмана, якого затверджувати повинен був король, жити реєстрові козаки могли тільки на державних землях («королівщинах»). Збільшуючи число реєстрових козаків і підвищуючи їм платню (особливо офіцерам), польський уряд намагався створити групу козаків, відданих королю. Через цю групу поляки сподівалися тримати в покорі всіх козаків. ПОВСТАННЯ ТАРАСА ФЕДОРОВИЧА (ТРЯСИЛА) (1630 р.) Куруківська угода посилила суперечності між козаками — тими, хто потрапив до реєстру, і тими, хто лишився поза ним («випищика- ми»). До того ж ситуація в Україні ускладнювалася запровадженням нового загальнодержавного податку. Не вщухали конфлікти на релігійному грунті. Аби втримати населення в покорі, польський уряд відправив на Київщину значну частину коронного війська. Але ці нерозважливі дії лише погіршили становище. Мешканці міст і сіл бралися до зброї та збиралися на Січі. Так визріло нове повстання.
Нереєстровці обрали собі окремого гетьмана Тараса Федоровича, більш відомого під прізвиськом Трясило. У березні 1630р. він виступив з Прибічники Чорного втекли до Корсуня під захист коронного війська, підрозділи якого в 1629 р. були розквартировані на Подніпров'ї і Лівобережжі. На початку квітня 1630 р. козаки Федоровича разом з повсталими корсунськими міщанами розбили польську залогу Корсуня. Більшість реєстровців, що перебували в місті, приєдналися до Федоровича. У травні 1630 р. під Переяславом розгорілася вирішальна битва між повстанцями і коронним військом, яка тривала кілька тижнів. Козаки відбили атаки 20-тисячного коронного війська і завдали йому значних втрат. Успішні дії повстанців, чутки про дипломатичні контакти з Росією, Кримом та Швецією, а також невдоволення найманців, яким затримували платню, схилили коронного гетьмана Конецпольського до переговорів. Але серед козаків єдності не було, суперечності між реєстровцями і запорозькими козаками не припинились. Федорович, противник угоди з поляками, разом з частиною своїх однодумців покинули козацький табір і пішли на Запоріжжя. 8 червня (29 травня) 1630р. новообраний гетьман Антон Конашевич-Бут підписав з Конец- польським Переяславську угоду. За нею залишалися в силі статті Ку- руківської угоди 1625 р. Водночас реєстр зростав від 6 до 8 тис. Козаки отримали право самі обирати собі гетьмана. Нереєстрові козаки повинні були повернутися під владу панів.
|
||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 276; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.220.160.216 (0.004 с.) |