Сутність жанру та критерії класифікації

Складність класифікації народної необрядової пісні обумов­лена багатьма обставинами. З одного боку, вона пояснюється своєрідністю самого матеріалу, його великим обсягом навіть у порівнянні з іншими жанрами фольклору. Крім цього, пісенні тексти нестійкі, а в результаті варіативності, здатності до конта­мінації, перебувають у постійному русі і змінюються. "Народная песня имеет преимущество перед всеми сочинениями; песня вьіражает чувства не вьіученньїе, движения души не притвор-ньіе, понятия не занятьіе. Народ в ней является таким, каков єсть: песня - истина"¹, - таке визначення народної пісні дав у середині позаминулого століття М. Костомаров.

Фольклорний жанр аж ніяк не тільки формальна категорія. Принагідно нагадаємо, що жанр взагалі є поняттям не фолькло­ру, а фольклористики². Жанр - це основна естетична категорія в класифікації творів мистецтва, найбільш значуща категорія у фольклорі, більш самостійна, ніж у художній літературі. За пра­вдивим зауваженням В. Базанова, в жанрі народної поезії "реалі-

Костомаров М. Об историческом значений русской народной песни // Кос­томаров М.І. Слов'янська міфологія: Вибрані праці з 'фольклористики й літературознавства. К., 1994. С. 48. ² Шумада Н. С. Сучасна пісенність слов'янських народів. К., 1981. С. 192.

зується певна концепція дійсності". Відсутність сьогодні до­сконалого наукового вивчення пісні перебуває у прямій залеж­ності від потреби осмислення сутності жанру пісні і його систе­матизації. Це упередження - дуже реальне. Усі існуючі в україн­ській фольклористиці класифікації народної поезії, починаючи з найвидатніших збірок ХІХ-ХХ століть і до сучасності, свідчать про величезний різнобій у класифікації пісенного матеріалу, в основу якої найчастіше покладалося практично-інтуїтивне осво­єння матеріалу. Переважна більшість фольклористів надає пере­вагу систематизації пісенного матеріалу за змістом, тематикою та життєвими функціями. Таким принципом керуються упоряд­ники найвидатніших збірок ХІХ-ХХ століть. М. Максимович (1827) групує пісенний матеріал за розділами: жіночі пісні, свя­ткові або обрядові, заклинальні. Вацлав Залеський (1833) скла­дає пісні під заголовками: при заручинах, весільні, на хрестинах, гаївки, хліборобські й обжинкові, пісні пастухів, вояцькі, пісні опришків, бенкетні, до танців, пісні про кохання, історичні пісні та ін. Систематизація пісень збірки А. Метлинського (1854) ви­ходила з життєвої функції пісні або з її тематики. Якщо у кра­щих збірниках пісень XIX століття подається досить послідовна систематизація обрядової пісенності, то позаобрядова пісенність систематизувалась за найрізноманітнішими схемами, які можуть виступати у різних комбінаціях компонентів. Пісні про кохання у Я. Головацького (1876) входять до групи сімейних і житейсь­ких, жартівливих, танцювальних. Окремо пісні про кохання ви­діляють А. Рубець (1872), Д. Яворницький (1906). Функціональ­ний та тематичний критерій покладений в основу класифікації пісень М. Лисенком. У різних збірниках пісенний матеріал він групує під заголовками: пісні про горе й кохання, пісні дівочі весільні, вуличні парубочі, про жіноче горе, любощі і зраду. У спробі Ф. Колесси більш-менш чіткого жанрового поділу і розміщення жанрів у історичній послідовності ліричні пісні про кохання входять в групу лірично-побутових пісень (приколис-кові, парубоцькі й дівоцькі). Отже, щонайперше тематичний

¹Базанов В.Г. Заметай фольклориста. (Об историко-сравнительном изучении и его издержках. Судьба жанра и мнимое новаторство) // Вопросьі литературн. 1966. №2. С. 220-237.

критерій та життєві функції пісні покладені в основу системати­зацій та дослідження пісенної творчості.

Втім, при спробах вмістити в рамки однієї схеми необрядову пісенність доводиться передусім враховувати принцип полікрите-ріальності (визначення Н. Шумади), за яким фольклорний жанр складає група творів з подібною тематикою, аналогічними спосо­бами художнього вираження і однаковими функціями¹. В міжчасі, за глибоким переконанням О.Фрейденберг, лірика повинна вивча­тися на рівні свідомості, а не сюжету². У поетичному творі (усному чи писемному) ми стикаємося не з уламками сюжету, а з особли­вим типом мислення, в якому мотив виступає ланкою, частиною поетичної думки. Або, як зазначає М. Поляков, поетичний твір - це сплетення мотивів, настроїв, а не ситуацій³.

Невиразність чисто тематичних критеріїв класифікації жанрів фольклору неодноразово відзначалась у фольклористиці. Пи­танню класифікації фольклору були присвячені окремі виступи на V Міжнародному з'їзді славістів, воно було в центрі уваги наукової фольклористичної конференції російських вчених з проблем специфіки жанрів російського фольклору (1961)⁴. На VII Міжнародному конгресі антропологів та етнографів (Моск­ва, 1964) працював спеціальний симпозіум "Класифікація жан­рів фольклору". Тоді ж з'явилися у російській фольклористиці відомі сьогодні класифікації В. Проппа та Н. Колпакової, прин­ципи класифікації українських народних пісень О. Дея, естетич­на класифікація В. Гусєва та ін. Усі ці класифікації, як показали відгуки на них і нові осмислення специфіки пісенного матеріа­лу, мають свої сильні й слабкі сторони.

Не претендуючи на створення класифікації народної ліричної пісні чи визначення поняття жанру, яке б задовольнило всіх дослідників і врахувало б різні підходи до вивчення різних фо­льклорних жанрів, треба все ж згадати і тим самим перевірити ряд найбільш авторитетних гіпотез. Такий етап у висвітленні

Шумада Н.С. Сучасна пісенність слов'янських народів.С. 125-126

² Фрейденберг О.М. Позтика сюжета и жанра. С. 41.

³ Поляков М. Вопросьі позтики и художественной семантики. М., 1978. С. 230.

⁴ Специфика жанров русского фольклора. Научная конференцій: Тезиси док-
ладов. Горький, 1961.

даної наукової проблеми абсолютно необхідний, сказати б, тра­диційний, щоб претендувати на окреме, спеціальне досліджен­ня¹. Можна сказати, що спроби прочитати будь-який фольклор­ний текст, легковажуючи його жанровою належністю, приречені на неуспіх. Ми можемо повністю задовольнитися загальним поділом корпусу фольклорних текстів за жанрами, але, коли справа доходить до проникнення в структуру, до виявлення ос­новних структуроутворюючих елементів, до осягнення глибин ліричної пісні, виникають свої труднощі. Досвід показує, що вади всіх класифікацій народних пісень, які вироблені в зарубі­жній фольклористиці чи у вітчизняній, криються у використанні цілого ряду критеріїв (етнографічного, тематичного, функціона­льного, соціального та ін.), крім "критеріїв, адекватних самому матеріалу"². Коли ж зважити на всі обставини, то жанрові ознаки узагальнюються в універсаліях, які усі разом складають зведення постійних і обов'язкових принципів, правил, приписів, що діють в усіх сферах жанрової естетики, граматики, семантики, змісту і виконання, а жанри можуть бути співставленні за наявністю або відсутністю тих чи інших універсалій, за, словами Б. Путілова, "ансамблем" універсалій³, за характером дії універсалій.

Сьогодні найбільш авторитетною філологічною (та, що осно­вана на уявленні про фольклор як мистецтво слова і, як наслі­док, можливе пристосування літературознавчих - родо-видових - класифікаційних рубрик до фольклорного матеріалу) класифі­кацією фольклору є класифікація В.Проппа. її основи закладені

¹ Колпакова Н.П. Русская народная бьгговая песня. М.; Л., 1962; Акимова Т.М. О позтической природе народной лирической песни. Саратов, 1966; Акимова Т.М. Русская народная песня. Саратов, 1987; Еремина В.И. Классификация народной лирической песни в советской фольклористике // Русский фольклор. Т. XVII. Л., 1977. С. 107-119; Мальцев Г.И. Проблема систематизации народ­ной лирики в зарубежной фольклористике (Обзор материалов) // Русский фольклор. Т. XVII. Л., 1977. С. 120-130; Гусев В.Е. Зстетика фольклора. Л., 1967; Грица С.Й., Дей О.І. Принципи класифікації і наукового видання української словесно-музичної народної творчості на сучасному етапі // Доповіді радянської делегації на VI Міжнародному з'їзді славістів (Прага, серпень 1968). К., 1968. ²Мальцев Г.И. Проблема систематизации народной лирики в зарубежной

ольклористике (Обзор материалов). С. 121.

Пушило* Б.Н. Фольклор и народная культура. С. 164-165.

у двох класичних статтях В. Проппа "Жанровий склад російсь­кого фольклору" та "Принципи класифікації фольклорних жан­рів"¹. В основу класифікаційного поділу вчений поклав поетику у зв'язку з вторинними критеріями - формою виконання та від­ношенням словесного тексту до музики. В. Пропп показав, що основною помилкою класифікацій, особливо необрядової ліри­ки, є змішання роду й виду. У класифікації народних ліричних пісень, запропонованій вченим, лірика усвідомлюється як рід поетичної творчості, різні форми якого він визначав як жанри². Уже самі дефініції фольклорного жанру (хай яке умовне це по­няття) не дають, говорить В. Пропп, повного уявлення.

Перегляд підходів до визначення фольклорного жанру ціл­ком можна почати із спроби аналітичного розрізнення родових жанротворчих критеріїїв. Один із найкращих способів відповіді на це питання - визнати відсутність єдиного принципу визна­чення жанру. А покликаючись на америкднського дослідника А. Дантеса, зауважимо, що відомий знавець міфа і казки С. То-мпсон навіть стверджував, що відсутність чітких визначень жа­нру вигідно, оскільки дає можливість уникнути необхідності розв'язання й дискусій про належність твору до певного жанру³. В. Пропп схильний був вважати, що для всього фольклору єди­ного принципу визначення жанру немає і воно залежить від ро­дових критеріїв жанрової диференціації⁴. Пропп конкретно ви­значає спільні жанротворчі критерії: форма виконання цих фо­льклорних творів (як вербальна, так і синкретична), відношення їх до музики, їх побутове використання і власне поетична струк­тура, одним словом, поетична самобутність фольклорного жан­ру. За формулою російського ученого, жанр - це "сукупність творів, об'єднаних спільністю поетичної системи, побутового

¹ Пропп В.Я. Жанровий состав русского фольклора // Русская литература. 1964. № 4; Пропп В.Я. Принципи классификации фольклорньїх жанров // Советская зтнография. 1964. № 4.

¹ Народнме лирические песни: Библиотека позта. Большая серия / Вступ, ста-тья, подгот. текста и примеч. В.Я. Проппа. Л., 1961.

³ Бипа'ез Л.Теїхаїге, Техі аші Сопіехі // Зоийіегп Роїкіоге Соїагіегіу. 1964.
VXXVIII. № 4. С. 253-254.

⁴ Пропп В.Я. Принципи классификации фольклорньїх жанров. С. 149.

призначення, форм виконання та музичного ладу"¹, проте пере­лічені ознаки, зауважує він, не у всіх випадках необхідні для визначення жанру, за виключенням пісенно-віршового фолькло­ру². Відмовившись від принципу поділу жанрів за якоюсь одні­єю ознакою, В. Пропп визнає необхідність враховувати сукуп­ність багатьох ознак та виявлення головних ознак. І нарешті, на численних прикладах учений показує, що з погляду творчої іс­торії жанрів, їх генетичних властивостей, класифікація охоплює як архаїчні жанри, так і молоді.

Проппівську методологію вивчення специфіки фольклорного жанру поділяють багато дослідників³, а її показовим підсумко­вим вираженням можна вважати думку М. Кравцова: "Оскільки усна поетична творчість відрізняється пануванням мистецтва слова внаслідок того, що не в усіх жанрах є і слово і наспів, що зазвичай наспів підлеглий словесній стороні твору, доцільно обрати для класифікації фольклорних жанрів літературознавчу класифікацію, тобто розподіл на роди, види і жанри"⁴.

Визначення жанру, яке дала російська дослідниця Н. Колпа-кова, поповнює суттєвий момент, відсутній у формулюванні поняття В. Проппа. "Жанр є тип художньої форми, який істори­чно склався, обумовлений певною суспільною функцією даного виду мистецтва і відповідним характером змісту <...>. Основні ознаки жанру є результатом тривалого історичного розвитку -цим і пояснюється їх стабільність, їх спільність у творах різних епох"⁵. Але й це визначення жанру має узагальнений характер, а тому його не можна вважати точним, адже суспільна функція не є єдиним критерієм жанру, що і відзначали фольклористи⁶.

До речі, О. Дей у визначенні поняття жанру у фольклорі, орієн­туючись більше на визначення жанру літературного твору, вважає,

що "при жанровому визначенні твору вирішальною мусить бути його суть. Якщо йдеться про фольклорні твори, то це - такий ком­плекс: тематика, функціональна природа (участь твору у певному побутовому чи етнографічному традиційному явищі), емоційний характер ставлення до зображуваної дійсності і специфіка музич­но-поетичних засобів. Стійка спільність суттєвого комплексу пев­них творів дає підстави зарахувати їх до одного й того ж жанру; саме ця спільність відображає їх жанрову специфіку"¹.

У сучасній фольклористиці представлені різні принципи ви­ділення жанру: тематичний, формальний, функціональний, соці­ологічний та ін. Російський фольклорист В. Анікін запропону­вав визначення фольклорного жанру як категорії не формальної, а змістовної, що історично розвивається. Фольклористична нау­ка в основу диференціації жанрів народної словесності пропонує покласти функціональність фольклору. Відсутність у фолькло­ристиці єдиного загальноприйнятого визначення терміну "жанр" є наслідком, на думку В. Гусєва, розбіжностей між дослідника­ми у визначенні обсягу самого поняття "фольклор"². Сьогодні все більшого поширення набуває погляд на фольклор як на вид синтетичної культури³, до вивчення якого слід підходити з ура­хуванням складності художніх і нехудожніх утворень всього синкретичного комплексу. Тож функціональний синкретизм, вважає С. Азбелєв, можна було б назвати однією із споконвіч­них ознак фольклору⁴.

Ця проблема - далеко не схоластична. Відповідно до синкрети­чної природи самих народних традицій, національні науки і Євро­пи, і Америки розуміють її по-різному, віддаючи перевагу широ­кому чи вузькому, але переважно філологічному аспекту вивчення, по-різному ставлять і питання методології та прийомів досліджен-

 

Пропп В.Я. Жанровий состав русского фольклора. С. 58.

² Пропп В.Я. Принципи классификации фольклорних жанров. С. 149.

³ Гусев В.Е. Зстетика фольклора. С. 98-163.

⁴ Русское народное позтическое творчество / Под ред. профессора Н.И. Крав­
цова. М., 1971. С. 26.

⁵ КолпаковаН.П. Русская народная бьітовая песня. С. 25.

⁶ Еремина В.И. Классификация народной лирической песни в советской
фольклористике. С. 108; Дей 0.1. Принципи класифікації народних пісень //
Народна творчість та етнографія. К., 1966. № 2. С. 7.

' Дей 0.1. Принципи класифікації народних пісень. С. 6.

²Гусев В.Е. Жанр // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народ­ной терминологии. Минск, 1993. С. 71. ³ Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура. С. 150.

Азбелєв С.Н. Критерии исследовательского отграничения фольклора от смежних областей народной культури // Славянские литературн: Культура и фольклор славянских народов: XII Международннй сьезд славистов (Краков, 1998). Доклади российской делегации. М, 1998. С. 372.

ня¹. Як приклад, Р. Якобсон, підтримуючи позиції формалізму у структуральному аналізі фольклору і пропонуючи, власне, на лінг­вістичному рівні підхід до усного твору як до твору мистецтва, бачить мету аналізу поетичного тексту у виявленні подібностей і відмінностей компонентів структури, увільнених від змісту, з яких "добувається" зміст². А, скажімо, американський дослідник фольк­лору АДантес пропонує упровадити об'єктивні критерії структу­рального аналізу у вирішенні жанрової специфіки³.

Не будемо наводити всі відомі дефініції поняття "фольклор". Це, врешті-решт, завдання довідкової літератури⁴. Професор Лодзинсь­кого університету В. Кравчик-Василевська, підсумувавши найбільш авторитетні сучасні визначення фольклору і підходи до нього, неза­лежно від того, як він трактується, але вбачаючи у фольклорі явище багатопланове, пропонує розглядати фольклор у трьох аспектах: суб'єктивному, об'єктивному та комунікативному, вибираючи лише адекватні методи для вирішення поставленого завдання, які пропо­нують фольклористиці філологія, або звертатися до антропологіч­них, соціологічних, психологічних та історичних методів, методів, відомих в семіотиці та теорії інформації. Тож у вирішальному випа­дку, а саме - у вирішенні проблеми жанру, В. Кравчик-Василевська пропонує вибір спершу того чи іншого аспекту дослідження фольк­лору. "Якщо ми підходимо до жанру в категоріях поетики (тобто з точки зору взаємин між людиною й навколишнім світом), - пише польська дослідниця, - то ми підходимо до дослідження цієї про­блеми в антропологічному плані, якщо ж звертаємося до проппівсь-кої моделі - наш підхід буде структурно-типологічним"⁵.

¹ Чистов К.В. Фольклор в культурологическом аспекте // Гуматарий: Ежегод-
ник /Академия гуманитарнмх наук. СПб. 1995. № 1.

² ЗасоЬвоп Я. Сіозіпц Віаіетепіз: Ілгщішііс апі Роегіс, іп-8гу1е іп Ьапяиаце / Есі.
Ьу ТЬ. 8еЬеок. Ке\у Уогк - Ьошіоп, 1960. Р. 369.

³ Иагкіев А. ТЬе МогрЬоІояу оі" КогіЬ Атегісап Ішііап Роїкіаіек.
"Р.Р.СоттипісаІктз". №195. Неїзіпкі, 1964. Оипсіех АТеІхШге, Техі апй Соп-
Іехі // ЗоиЙіегп Роїкіоге (5иаг1ег1у. 1964. УХХУІІІ. № 4. Р. 253-254.

⁴ Фольклор // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной
терминологии. Минск, 1993. С. 376-378.

⁵ Кравчик-Васипевска В. В защиту фольклора, или диалог между традицией и
современностью// Живая старина. 1996. № 4. С. 43; ВагітіткіЗ. Роїкіог -.і'егук
-роегука. \Угос1а\у, 1990. С. 15-16.

Отже, здавалось би знайдений підхід у визначенні жанру, а за цим - і спосіб вирішення більш дрібних питань. Але чи можемо ми, вивчаючи жанр фольклору не просто як окремий факт, а як частину культурної спадщини, обмежитись змістом фольклор­ного твору, формою передачі інформації всередині культури та за її межами або пізнанням через культуру механізмів свідомос­ті етносу? Завжди ознаки другорядні при одному підході вияв­ляються основними для матеріалу при зміні аспекту наукового дослідження. Тоді виникає необхідність синхронічного та діах­ронічного підходу до будь-якого факту фольклору в трьохаспек-тному плані.

Стосовно складних, синтетичних жанрів фольклору, одним з яких можна вважати народні ліричні пісні, то тут доцільнішим буде застосування системного або комплексного підходу, з ура­хуванням поліелементарності жанрової структури і виявленням різноманітних ознак жанрової диференціації¹, "більш дрібних та роздроблених категорій"² жанру. Так, О.Дей підкреслює у ліриці багатство її пісенних жанрів, пропонуючи поняття "пісня" хара­ктеризувати не як жанр, а як ділянку фольклору³. Дослідник справедливо зауважує, що принцип класифікації пісенного ма­теріалу повинен базуватися на основі певного критерію, на сис­тематизації творів за сукупністю певних ознак, а не, скажімо, обмежуватись виключно тематичним принципом, регіональним, за віршовим розміром або мелодією.

Близька цій позиції думка російської дослідниці народної пі­сні Т.Акимової, котра вважає неможливим визнати народну ліричну пісню єдиним жанром, зауважуючи, що у сукупності своїх різновидів вона (пісня) утворює поетичний рід, який скла­дається з жанрів пісень обрядових і необрядових - чоловічих, жіночих та дитячих, а також голосіння зі своїми жанровими підгрупами⁴, які фольклористка пропонує розрізняти за змістом й відповідним йому поетичним стилем. Отже, дослідники праг-

Гусев В.Е. Жанр // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народ­ной терминологии. С. 71.

² Пропп В.Я. Принципи кпассификации фольклорних жанров. С. 150.

³ Дей 0.1. Принципи класифікації народних пісень. С. 6.

⁴ Акимова Т.М. Русская народная песня. С. 3.

нуть перш за все знайти єдиний універсальний критерій класи­фікації пісенного матеріалу.

Ознака, яка може бути покладена в основу класифікації, за теорією В.Проппа, повинна бути суттєвою, постійною й вимага­ти можливість різного розуміння. Але Н. Колпакова, обравши критерієм класифікації народної ліричної пісні суспільну функ­цію пісні, призначення пісні, фактично абстрагуючись від змісту та інших ознак, звела російську народну побутову пісню до чо­тирьох жанрів: заклинальні, ігрові, величальні й ліричні, розпо­діливши кожен цей жанр на кілька типів пісень. Для того, щоб виділити названі чотири жанри народних пісень, дослідниці довелось штучно роз'єднати етнографічні комплекси, які скла­лися історично, замінивши їх мистецтвознавчими, що, на її дум­ку, "не позбавляє можливості вивчати пісню як елемент етно­графії, - варто лише поставити її в той чи інший етнографічний комплекс певної місцевості, і в той же час ніяк не є формальним, оскільки розглядає явище художнього стилю народної пісні у тісному зв'язку й обумовленості з соціальною роллю пісні"¹. Але такий підхід не тільки порушує єдність етнографічних комплек­сів, але й призводить до невиправданого об'єднання в межах одного жанру пісень історично й поетично різного типу, як, приміром, жанр пісня-заклинання, об'єднав аграрно-календарні й весільні пісні, а до обрядових і позаобрядових пісень, штучно об'єднаних одним жанром, використані одні методи досліджен­ня. Дослідники відзначали штучність і вразливість такої класи­фікації, справедливо зауважуючи, що в такому випадку до жан­ру величальних пісень можна віднести, скажімо, колядки, а ве­сільні пісні "будуть розсипані по всіх чотирьох жанрових руб­риках, хоч головна їх функція єдина - супроводити весілля"². Власне, зауваження фольклористів, зокрема О. Дея, щодо об­рання Н. Колпаковою головним критерієм визначення жанру його суспільну функцію викликане вживанням терміну "суспі­льна", який український вчений схильний замінити на соціаль­но-побутову. Одначе дослідники все ж визнають функціональ­ний підхід у класифікаційній системі цілком закономірним,

' Колпакова Н.П, Русская народная бьгтовая песня. С. 26. ² Дей 0.1. Принципи класифікації народних пісень. С. 7.

адже велика частина народної пісенності є невід'ємною від об­рядів, звичаїв та традицій.

У оригінальній концепції В. Гусєва в справі класифікації пі­сенності в основу класифікації ліричних жанрів покладено голо­вну родову ознаку пісень - ліризм, "емоційний заряд пісні". То­ді, за естетичною класифікацією, народна лірика зводиться до основних жанрів: пісні трудові, пісні заклинальні, пісні-гімни, пісні героїчні, пісні елегійні, пісні жартівливі і пісні сатиричні¹. Одначе, акцентуючи не на історичній визначеності самих жан­рів, а на історичному розвитку кожного жанру всередині, есте­тична класифікація народної лірики розуміє жанр не як історич­ну категорію, у чому переконує історія фольклору. А коли так, то, справедливо зауважують опоненти естетичної класифікації народної лірики, перебільшення суто емоційної сторони відно­шення до дійсності в ліризмі приводить до помилкового розу­міння природи пізнання дійсності, глибина якого на різних істо­ричних етапах суспільного розвитку залежить від рівня колек­тивної свідомості², а отже виходить, що пізнавальне освоєння дійсності через ліризм - це кінцевий результат. Ліризм як озна­ка, за якою здійснюється систематизація текстів, може бути по­біжним індикатором тільки початкового аналізу.

Взагалі художньо-естетична роль фольклору сьогодні деяки­ми дослідниками не визнається³. Сліди функціонального синк­ретизму фольклору проглядають у тому, що і на сучасному етапі для ряду фольклорних жанрів естетична функція не найголов­ніша, і то саме існування багатьох жанрів (наприклад, обрядо­вий фольклор, легенди) у сучасному репертуарі визначається їх побутовими або пізнавальними функціями⁴. Так, дослідниця музичного фольклору С. Грица говорить про наявність законо­мірності у фольклорі, за якою у традиційній культурі виявляєть­ся видова диференціація народнопоетичної творчості на базі її

ГусевВ.Е. Зстетика фольклора. С. 145. ² Грица С.Й., Дей 0.1. Принципи класифікації і наукового видання української словесно-музичної народної творчості на сучасному етапі. С. 11. ' Витіа IV. Регуреііе Гоїкіогузіукі // їдкі. Т.74. 1991. 8. 216. *

\іі/"<ішшн ОМ. Народнопісенна традиція околиці Звенигорода на Львівщині. Аятореф. дис.... канд. філол. наук: 10.01.07 /Київ. нац. ун-т. К., 1999.

функціональної пристосованості і разом з тим інтеграція на базі мови¹. Тому вирішальне значення у визначенні якісних характе­ристик стилю фольклорного твору має більше не функціональ­ність твору, а певний тип мислення, "модус мислення" (поняття С. Грици), який формується на основі постійних метапонятійних моделей та їх варіантів. Але надання пріоритету у диференціації головної ознаки жанру ліричної пісні ліричному началу, лірич­ному настрою, безпосередньому вираженню "почуттів, думок, спогадів, інтимних висловлювань й переживань"² значно звужує поняття лірики як вираження тільки індивідуальних, інтимних почуттів. Нарешті, В.Пропп вважав таке розуміння лірики неза­стосовне для фольклору, зауважуючи, що: "Лірика поряд з епі­кою й драматикою є родом поетичної творчості, який виражає не лише особисті почуття смутку, кохання й т. ін., але загально­народні почуття радості, журби, гніву, обурення, проте виражає його в найрізноманітніших формах. Ці форми й складають жан­ри, тоді як "лірика" не є жанром"³.

Класифікувавши ліричну пісню як жанр, проблематичним за­лишається визначення її характерних жанрових ознак. Фактично її можна виділити лише на підставі однієї ознаки: в ній більше виявляється ліричне начало, прагнення до узагальнення ліричної ситуації, узагальненість теми, пісня під час свого виконання повинна відповідати ліричному настрою й своєрідностям "біо­графічних обставин" виконавця. Однак автор однієї з класифі­кацій народної пісні Н. Колпакова зауважує, що в різних тема­тичних групах ліричних пісень (любовних, родинних, рекрутсь­ких, солдатських, тюремних та ін.) констатується лише факт того чи іншого ліричного настрою, їх теми, мотиви й настрій несуть узагальнений характер⁴. Тому, можливо, ліричну пісню до діла аналізувати не як жанр, а як багатожанровий тематичний цикл, в якому конкретно чи опосередковано виявлена віднесе-ність сюжету ліричної пісні до дійсності у момент виконання,

¹ Грица С.И. Функциональнмй многоуровневьш анализ народного творчества
// Методи изучения фольклора: Сб. науч. трудов. Л., 1983. С. 49.

² Колпакова Н.П. Русская народная бнтовая песня. С. 112.

³ Пропп В.Я. Жанровий состав русского фольклора. С. 67.

⁴ Колпакова Н.П. Русская народная бнтовая песня. С. 175-176.

порівняння ліричного героя з виконавцем та здатність ліричної пісні до повторюваності, яку академік Д. Лихачов пов'язує із замкнутістю часу народної ліричної пісні¹.

Історія вивчення народної ліричної пісні показує, що можли­вість різних точок зору у її вивченні диктувала і вибір основного критерію класифікації. Так, народну ліричну пісню вивчали за тематичною, географічною, соціальною ознакою, за різними фо­рмами побутування, за місцем й манерою виконання, за специфі­кою відображення світу, за темпом і характером музичного вико­нання. І кожна з цих ознак, взята за основу, диктує свій поділ матеріалу, який не може показати жанрові відмінності. Скажімо, в основі сучасних американських концепцій жанрової диференці­ації покладена думка, що жанрові ознаки виявляють себе не прос­то на рівні тексту, але на рівні виконання і контексту. Так, амери­канський фольклорист Д. Бен-Амос в огляді основних напрямів у вивчення жанрів фольклору наполягає на думці, що жанр - це і тип виконання, і словник, і участь аудиторії, отже, концептуальна категорія комунікації і загалом комунікативний процес².

Російська дослідниця В. Єрьоміна основою поділу у класифі­кації народних необрядових пісень обирає форму побутування й виконання цих пісень³. Вона пропонує поділ необрядової лірики на дві групи: історично не пов'язані з рухом та історично пов'я­зані з рухом, відкидаючи повністю тематику як можливу ознаку у визначенні жанру, нерівномірно виділяючи групи пісень (на­приклад, пісні трудові, маршові, з одного боку, й одну групу -класичну селянську лірику, з іншого), порушуючи, власне, принцип виділення основної ознаки жанру, чим пояснюється й присутність у запропонованій нею класифікації фольклорної лірики пісень літературного віршування.

З іншого боку, у народній ліричній пісні присутній елемент гри. Сказати б інакше, виконавець пісні ніби виконує свою роль (відома ідея О.Фрейденберг - метафора статі створює канон "її"

¹ Лихачев Д.С. Историческая позтика русской литературьі. Смех как мировоз-
зрение и другие работьі. С. 19.

² Роїкіоге яепге8 / Есі.Ьу Б. Веп-Ашоз. Аизгіп; Ьоікіоп, 1976. Р.ХХХІХ. Реферат
праці Д.Бен-Амоса даний в монографії Б.М. Путілова "Фольклор и народная
культура". СПб., 1994. С. 167-172.

Еремина В.И. Классификация народной лирической песни в советской фоль-клористике. СІЮ.

та "його"¹). Звідси - ліричні пісні, чоловічі і жіночі. Такі функ­ціональні детермінанти пісні сягають одвічної давньої традиції форм розподілу праці між чоловіком і жінкою, що утвердилась у традиційній культурі у пов'язаності одних обрядів або видів фольклору до жіночої сфери (родильний обряд і заколисування дитини, оплакування нареченої), інших - до характерних чоло­вічих занять (пісні військові, мисливські, рибальські)². Не без рації зупинитися на статевовіковій моделі жанру пісні. Класифі­кація згідно з статевовіковими характеристиками пропонувалася ще М. Маркевичем, О.Потебнею, Ф. Колессою. Сучасна дослід­ниця С. Грица вважає такий критерій не просто не випадковим, а найприроднішою мірою функціонального поділу фольклору³. Т. Акимова у праці "Російська народна пісня", розвиваючи за­уваження В. Проппа про можливість дрібного поділу жанрів необрядової лірики, так само пропонує її поділ не тільки за соці­альним принципом, але й за статевовіковим. Під впливом праць О.Потебні й посилаючись, зокрема, на спостереження вченого про тематичну й художньо-поетичну відмінність чоловічих і жіночих пісень, дослідниця вважає найбільш доцільним поділ необрядової пісні (не враховуючи дитячих) на чоловічі й жіно­чі⁴. У болгарській фольклористиці теж використовується, прав­да, запозичений у сербів, поділ на ліричні (або жіночі) пісні. Незважаючи на визначальні перевороти у сфері сучаної трудової діяльності та послідовну нівеляцію меж поміж жіночою і чоло­вічою працею, відзначений критерій і до сьогодні закарбований у свідомості людей та у народній творчості.

Усі ці принципи начебто мало пов'язані із семантичною сфе­рою, метапонятійними моделями та їх варіантами, що формують тип мислення необрядової ліричної пісні. Проте у фольклористиці добре відомі структурно-семіотичні підходи до вивчення фолькло­рного жанру (П.Богатирьов, Б. Путілов, Г. Перм'яков, Д. Сегал, І. Смирнов), які передбачають наявність системи, що відрізняється не зовнішньо-структурними, а внутрішньо-смисловими концепта­ми - ідентифікаційними кодами фольклору. Найважливішим нас-

¹ Фрейденберг ОМ. Позтика сюжета и жанра. С. 219.

² Бернштам ТА. Молодежь в обрядовой жизни русской общини XIX - начала
XX в.: Половозрастной аспект традиционной культури. Л., 1988.

³ Грща С.И. Функциональньш многоуровневнй анализ народного творчества. С. 47.

⁴ Акимова Т.М. Русская народная песня. С. 76-92.

умовах їх побутування, тобто в обрядово-ритуальних коренях народної поезії, що підводить до думки про існування й дію у фольклорі, окремих його жанрах законів певного типу мислен­ня, ментальних корелят і мотивних типів.

Більшість мотивів не обов'язково специфічні для лірики. То­му тематичний елемент необрядової ліричної пісні, взятий поза зв'язків з формою його вираження, знаходиться, по суті, поза межами твору, а навіть і жанру та сам по собі, має рацію росій­ський фольклорист Г. Мальцев, не може виконувати роль яко­гось критерію¹. Здавалось би, це повертає нас до думки про не­можливість класифікувати народну пісенність за мірою якоїсь спільної риси, наскрізної для всієї пісенності, на підставі різного її походження, соціально-побутової функції і характеру вико­нання. Але для кожної цієї групи повинна бути своя диференці­ююча ознака, яка в органічному комплексі з іншими, вторинни­ми, виступатиме провідною й визначатиме жанрову природу творів, але вона має бути стійкішою від конкретного соціально­го й побутового змісту фольклорного твору. Виходячи з таких прикмет та ознак фольклорного твору пропонуються основні принципи і критерії жанрової класифікації: функціональний, тематичний, композиційно-стильовий і ритмо-мелодичний.

Висловлюючи свої теоретичні міркування щодо жанрової класифікації творів народної поезії і застосовуючи їх практично в багатотомній серії "Українська народна творчість", О. Дей підкреслює, що народну необрядову лірику нелегко піддати класифікації і, можливо, варто прислухатись до поради відомого польського фольклориста Ю.Кжижановського відмовитись від систематизації там, де її не вдається запровадити. Втім, темати­чний критерій жанрової атрибуції пісень кохання і родинного життя, пише український учений, може бути головним. "При цьому слід мати на увазі, - наголошує О. Дей, - що тема кожної пісні з розвиненим сюжетом визначається за провідним її моти­вом і емоційним звучанням"², тим самим увиразнюючи мотив і ліричний пафос, які у загальному комплексі переживань, вчин-

^[Мальцев Г.И. Проблема систематизации народной лириіси в зарубежной

фольклористике (Обзор материалов). С. 123.

² Дей О.І. Принципи класифікації народних пісень. С. 14.

кш і відносин, викликаних коханням - цим загальнолюдським почуттям, беруть на себе й функціональні ознаки жанру.