Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Системний підхід у літературознавстві
Системний підхід – методологічний напрям у літературознвастві, в основі якого лежить уявлення про літературно-художній твір як системно-організваний об’єкт, як цілісність. Цілісність літературно-художнього твору – інтегральна якість довершеного літературно-художнього твору, елементи якого взаємодіють між собою за принципом органічних систем: набувають естетично самодостанього сенсу тільки в констексті цілого. Системотвірні чинники цілісності літературно-художнього твору: 1) художня ідея; 2) художній результат; 3) творча мета. Процес продукування цілісності літературно-художнього твору має таку схему: виникає задум письменника як творче осяяння (художня ідея), через пафос він утілюється в елементи твору (художній результат), творча мета коригує цей процес із погляду естетичної доцільності і забезпечує функціональну наповненість цілого. Показником цілісності літературно-художнього твору є відчуття гармонійності його частин, що підкреслює “оптимальну організацію” твору і є критерієм художності.
Типи цілісності літературно-художнього твору:
1) монолітна (заснована на канонічності жанру й автологічності образів); 2) мозаїчна (допускає варіанти бачення тексту, оскільки модернізує форму й містить металогічну образність); 3) калейдоскопічна (художньо-варіативна, визначається активністю реципієнта, який сам конструює цілісність). Монолітно-цілісний літературно-художній твір – закрита система, мозаїчно-цілісний – відкрита, калейдоскопічно-цілісний – закрита-відкрита-незавершена (віртуальна) система. Уже у 20-их рр. ХХ ст. ОПОЯЗ (Ю.Тинянов, В.Жирмунський, В.Шкловський, Б.Ейхенбаум та ін.) виробили теорію системотвірних категорій літературно-художнього твору як цілісності: 1) прийом – далі неподільна одиниця форми, здатна до виконання певної художньої функції (“виражальний засіб”): тропи, засоби творення сюжету тощо; 2) група прийомів (компонент, субсистема) – структурний рівень (ряд) твору: мовний, сюжетний, композиційний, ритмічний, характеротвірний тощо; 3) функція – відношення елементів форми (прийомів, компонентів) до художнього цілого, їх “місія” (художня, конструктивна, ін.), естетична роль у творі; 4) домінанта – превалююча група системотвірних факторів;
5) детермінанта – об’єктивна (залежна від творчої мети) зумовленість застосування домінант, компонентів, елементів; 6) ієрархія – підпорядкованість менш складних елементів, прийомів, компонентів більш складним (компонент→твір→творчість→літературний напрям (течія)→літературна епоха); 7) установка – організуючі функції детермінант; 8) художня система – структурована єдність усіх компонетів, елементів, здатних взаємодіяти між собою, виконувати певні естетичні функції, забезпечуючи цілісність і функціональність твору. Методологія системного аналізу літературно-художнього твору:
1) визначення прийомів; 2) визначення компонентів, із яких складається об’єкт; 3) виявлення закономірно функціонуючих зв’язків між компонентами (зв’язками зумовлюється специфічна якість об’єкта); 4) визначення групи системотвірних факторів (домінант); 5) вивчення їх організуючих функцій, детермінованості. Системний підхід діє як на рівні конкретного твору, так і в літературному процесі – на рівні епохи, періоду, напряму, національної літератури, зональної літератури, регіональної літератури.
Лекція Б ТЕОРІЯ ЖАНРУ
План
1.Проблема генеричного структурування літератури, основні поняття, їх співвіднесеність. 2.Лірика як літературний рід: види, жанрові різновиди. 3.Епос як літературний рід, види, жанрові різновиди. 4.Драма як літературний рід, видм, жанрові різновиди. 5.Суміжні і проміжні зміст оформи.
Література
1.Галич О., Назарець В., Васильєв Є.Теорія літератури. – К.,2001. – С.251 – 341. 2.Короткий тематичний літературознавчий словник. Ч.ІІ: Генезис та генерика літератури /Укл. Г.Білик, О.Орлова, Н.Хоменко. – Полтава, 2002. 3.Ткаченко А.Мистецтво слова. Вступ до літературознавства. – К.,2003. – С.55 – 137. 4.Тимофеев Л.Основы теории литературы. – М.,1976. – С.343 – 392. 5.Хализев В.Теория литературы. – М.,1998. – С.294 – 344.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-02-05; просмотров: 216; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.191.236.174 (0.007 с.) |