ІV. Види мистецтва та їх природа

Види мистецтва − це історично утворені, стійкі форми творчої діяльності, які вспромозі художньо реалізувати життєвий зміст та відрізняються за способами його матеріального втілення.

Мистецтво існує й розвивається як система взаємопов’язаних між собою видів, різнобарвність яких обумовлена багатогранністю самого реального світу, який відображається в процесі художньої творчості.

Кожен вид мистецтва має свій специфічний арсенал зображально-виразових засобів та прийомів. Таким чином, види мистецтв відрізняються один від одного як предметом зображення, так і використанням різних зображальних засобів.

Поняття «вид мистецтва» − основний структурний елемент системи художньої культури.

Образотворче мистецтво розкриває різнобарв’я світу за допомоги пластичних та колористичних матеріалів. Література включає усі відтінки творчості, що реалізуються у слові. Музика має справу не лише зі звучанням людського голосу, але й з різноманітними тембрами, утвореними природніми й технічними засобами (мова йде про музичні інструменти).

Архітектура та декоративно-прикладне мистецтво − завдяки існуючим у просторі матеріальним конструкціям та речам, що задовольняють практичні та духовні потреби людей − складно й різноманітно виражають свою видову визначеність.

Кожний з видів мистецтв має свій особливий рід та жанри (тобто внутрішні різновиди). Види мистецтва − це ланки єдиного суспільного явища, кожна з яких належить мистецтву у цілому, як особисте до загального.

Видові властивості мистецтва виявляються у конкретну епоху та у різних художніх культурах по-різному. Між тим, сам розподіл мистецтва на види пов’язаний, перш за все, з особливостями сприйняття світу людиною.

Мова фарб, форм, звуків виникли в силу того, що фарби, звуки, форми отримали виразову суть та певне значення у житті людей.

Спроби вивчити будову світу мистецтва були зроблені у глибоку давнину. Без сумніву першою з них є міфологічна класифікація видів мистецтва, до якої входили як одно підрядні форми творчості − трагедія, комедія, так і перші групи, які отримали назву «мусичні мистецтва» (поезія, музика, танець) та технічні мистецтва (архітектура, медицина, геометрія).

В процесі функціонування світової художньої культури система видів мистецтва постійно змінювалась, виявляючи при цьому різні, взаємовиключні тенденції:

- з давнього синкретичного мистецтва виникла диференціація всіх його видів;

- в процесі історичного розвитку утворились синтетичні види мистецтва (театр та архітектура),

- а вплив науково-технічного прогресу стимулював появу нових видів мистецтва (кінематограф, телебачення).

У сучасному аналізі взаємодії видів мистецтва чітко визначилися дві тенденції:

- перша − полягає у збереженні суверенності кожного окремого його виду;

- друга − підкреслює тяжіння до синтезу мистецтва.

Обидві тенденції на сьогодні актуальні й плодотворні, оскільки існуюче між ними протиріччя веде не до поглинання одних видів мистецтва іншими, а до взаємовпливу й взаємозбагачення, але у той же час ще раз підкреслюючи їх право на самостій не функціонування у системі культури.

Взаємовідношення різних видів мистецтва − явище доволі корисне, але воно має свою межу, грані його історично рухомі, мінливі. Ця межа існує і видова специфіка мистецтва при цьому не зникає. Існування різних видів мистецтва викликано тим, що ні один з них своїми власними засобами не може надати всеосяжну художню картину світу. Таку картину вспромозі створити тільки уся художня культура людства у цілому, яка складається з окремих видів мистецтва.

Слід зазначити, що в процесі теоретичного осмислення мистецтва робились спроби протиставлення одних видів мистецтв інших та поділ на провідні та другорядні. Така постановка питання була пов’язана з тим, що дійсно в процесі історичного розвитку окремі види мистецтва отримують домінуюче звучання. Так, у класичній російській художній культурі ХІХ століття література була не просто стрижневим видом мистецтва. І філософія, і образотворче мистецтво, і музика у значній мірі були пронизані літературними сюжетами й образами.

У естетичній та мистецтвознавчій літературі утворились певні схеми й системи класифікації мистецтва, хоча єдиної поки що нема та й ті, що існують відносні. Найпоширенішою схемою є поділ мистецтва на три великих групи:

1) просторові або пластичні види мистецтва. До неї відносяться архітектура, усі жанри образотворчого мистецтва та художня фотографія.

2) Часові або динамічні види мистецтва − література та музика. У них ключового значення набуває композиція, що розгортається у часі.

3) Просторово-часові види (театр, кіно, телебачення, хореографія, естрада, цирк), які називають також синтетичним або видовищним мистецтвом.

Змістовий модуль 2