Список використаних і рекомендованих науково-технічних джерел до розділу З

1. Нормативи відходів паперу на технологічні потреби вироб­ництва під час друкування книжково-журнальної та образотвор­чої продукції на аркушних офсетних машинах. — Львів: ВАТ «УНДІПП», 2004.

2. Нормативи відходів паперу на брошурувально-палітурних процесах з виготовлення книжково-журнальної та образотвор­чої продукції. — Львів: ВАТ «УНДІПП», 2004.

3. Нормативи відходів під час розрізання рулонного паперу і картону на аркуші. — Львів: ВАТ «УНДІПП», 2004.

4. Нормьі отходов бумаги на технологические нуждьі произ-водства при печатании офсетньїм способом. — М.: НИЦ «Зконо-мика», 1998;

5. Нормьі отходов бумаги на технологические нуждьі произ-водства. — М.: Техническое управление Госкомиздата CCCR 1983.

6. Нормьі отходов бумаги на технологические нуждьі произ-водства при печатании газет на рулонньїх офсетних машинах. — М.: НИЦ «Зкономика», 2002.

7. Норми расхода материалов на полиграфических предпри-ятиях. — М.: Книжная палата, 1987.

8. Норми расходования основних полиграфических матери­алов. — М.: Упр-ние полиграф. пром-сти Мин-ва РФ по делам печати, телерадиовещания и средств коммуникаций, 2003.

9. Справочник технолога-полиграфиста. Т. 6: Брошюровоч-но-переплетньїе процессьі. — М.: Книжная палата, 1988.

10. Брошюровочно-переплетньїе процессьі. Технологичес­
кие инструкции. — М.: Книга, 1982.

11. Величко О. Опрацювання інформаційного потоку взаємо­дією елементів друкарського контакту: Монографія. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2005.

12. Воробьев Д. В. Технология послепечатньїх процессов: Учебник. — М.: Изд-во МГУП, 2000.

Розділ 8. Проектування і розрахунок післядрукарського виробництва

13. Гавенко С, Кулік Л., Мартинкж М. Конструкція книги. — Львів: Фенікс, 1999.

14. Гавенко С. Ф. Нормалізація технології незшивного клейо­вого скріплення книг. Теоретичні та практичні аспекти: Моно­графія. — Львів: Каменяр, 2002.

15. Маїк В.З. Робота на позолотних пресах. — Львів: НВП «Мета», 1998.

16. Оздоблення друкованої продукції: технологія, устаткуван­ня, матеріали / С. Гавенко, Е. Лазаренко, Б. Мамут та інш. — Київ-Львів: ун-т «Україна»; УАД, 2003.

17. Пашуля П. Л. Основи метрології, стандартизації і сер­тифікації. Якість в поліграфії. — К.: ІЗМН, 1997.

18. Послепечатное оборудование / В. И. Бобров, Г. Б. Кули-ков, Е. В. Одинокова и др. — М.: МГУП, 2000.

19. Практика фальцовки: от спуска полос до готовой продук-ции / В. С, Карпенко, Ю. А. Шостачук, В. Г. Сьісюк и др. — К.: Тех­ніка; УкрНДІ СВД, 2001.

20. Практикум із загального та поліграфічного матеріалознав­ства / О. Величко, О. Зоренко, І. Кириченко: Навч. посіб. — К.: НТУУ «КПІ», 2006.

21. Проект: метод, вказівки до виконання самостійної розра­хунково-графічної роботи «Проект» з дисципліни «Проектування і розрахунок виробничих процесів» /Уклад.: О. Ф. Розум, О. М. Ве­личко, О. В. Зоренко, Г. М. Костюченко, О. В. Мельников, О. І. Хмі-лярчук. — Львів: УАД, 2007.

22. Технологія ламінування друкарських відбитків / С. Ф. Гавен­ко, М. С. Мартинюк: Навч. посіб. —Львів: УАД, 2008.

23. Хведчин Ю. Й. Брошурувально-палітурне устаткування. Ч. 1: Брошурувальне устаткування. —Львів: ТеРус, 1999.

24. Хведчин Ю. Й. Брошурувально-палітурне устаткування. Ч. II: Палітурне устаткування. —Львів: УАД, 2007.

25. Хведчин Ю. Й., Шостачук Ю. А., Оучар М. Резальньїе ма-шиньї и комплекси Polar. — К.: ПКП «СТ-Друк», 2004.

26. Як вибрати технологію та устаткування для міні-друкарні? / Під ред Е. Т. Лазаренка. — Львів: НВП «Мета», 1999.

РОЗДІЛ 9 ПРОЕКТУВАННЯ СКЛАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ

Логістика складування

Матеріальний потік на своєму виробничому шляху від первинного джерела витратних матеріалів до кінцевого спо­живача у видавничо-поліграфічній справі проходить ряд етапів. Управління матеріальним потоком на цьому шляху має певну специфіку і відповідну назву — виробнича логістика, метою якої є оптимізація матеріального потоку всередині підприємства.

Актуальність застосування у проектах виробничої логістики зумовлено останнім часом декількома аспектами:

• спостерігається тенденція звуження сфери масового і багатосерійного виробництва — падіння тиражності видань;

• розширюється застосування універсального устаткування, гнучких переналагоджувальних виробничих систем;

• зростання кількості невеликих партій продукції (збільшення кількості назв видань) навіть до одного примірника, з вимогою виконання замовлення у мінімальні терміни і високої якості.

До виробничої логістики як системи, що забезпечує виконан­ня промислового завдання (виробничої програми), ставляться такі завдання¹:

¹Пономарьова Ю. В. Логістика: Навч. посіб.: Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — С. 77.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

• оперативно-календарне планування з детальним розкла­
дом випуску готової продукції;

• оперативне управління технологічними процесами
виробництва;

• загальний контроль та підтримка стандартів якості про­дукції і відповідного сервісу;

• стратегічне і оперативне планування постачань матеріаль­них ресурсів;

• прогнозування, планування і нормування витрат матеріаль­них ресурсів у виробництві";

організація внутрішньовиробничого оптимального складського господарства;

• організація роботи внутрішньовиробничого технологічного транспорту;

• контроль і управління запасами матеріальних ресурсів, не­завершеного виробництва і готової продукції на всіх рівнях внутрішньовиробничої складської системи і у технологічному процесі виробництва;

• внутрішньовиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів і готової продукції;

• інформаційне і технічне забезпечення процесів управління внутрішньовиробничими матеріальними потоками;

• автоматизація і комп'ютеризація управління матеріальними та інформаційними потоками у виробництві.

Діяльність підприємств ВПК неможлива без раціонально ор­ганізованого складського господарства і добре продуманої транспортної системи. Процеси складування продукції, сирови­ни і матеріалів мають важливі елементи логістики у виробничих процесах. Терміни часу, витраченого на транспортування, скла­дування і зберігання матеріалів, півфабрикатів і виробів, іноді перевищує 50 % часу виробничого циклу.

Під складуванням розуміють заплановане стаціонарне пере­бування продуктів (півфабрикатів) у матеріальному потоці. А склади характеризуються специфічними потребами у площах і просторі у комплексі зі складським обладнанням.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Складування — виробничий процес, який не створює додат­кової вартості продукту, а викликає додаткові витрати. Ці витра­ти пов'язані з обставинами оборотного капіталу; виплатою за­робітної плати персоналу складського господарства; затратами на складське обладнання, експлуатацію площ приміщень. Тобто, з точки зору витрат складування — небажаний виробничий про­цес. Його масштаби — потребу в площах і просторі, кількість складів і їх розмір, витрати на оснащення, обсяг запасів, час пе­ребування у складах матеріалів, продуктів і півфабрикатів — не­обхідно звести до мінімуму.

Однак, повністю ліквідувати процеси складування практич­но неможливо, бо вони відіграють важливу роль в організації матеріальних потоків, а іноді й необхідні з технологічної точки зору (сушіння, акліматизація, гнучкість поставок продукту спо­живачеві тощо).

Процеси складування виконують такі функції:

• поповнення запасів сировини і матеріалів для забезпечен­ня надійності виробництва;

• підготовки технологічного процесу, а іноді й виконання пев­ної технологічної операції;

• синхронізації за часом процесів надходження, знаходження і вибування сировини, матеріалів і продуктів, за кількістю та номенклатурою;

• комплектування продуктів і півфабрикатів.

Концепції сучасних підприємств передбачають цільову міні­мізацію витрат на процеси складування, застосовуючи елемен­ти логістики, яку необхідно забезпечити при проектуванні ви­давництв, поліграфічних підприємств і закладів торгівлі книжка­ми та пресою за рахунок своєчасно заданих інноваційних логістичних параметрів.

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку, означені концеп­цією економічної стабілізації та законом України «Про іннова­ційну діяльність», вимагає докорінної перебудови всієї системи управління, утому числі й складським господарством друкарень і видавництв. Динамічність і невизначеність попиту на ринку ро­бить недоцільним створення великих запасів. Це зумовлює по-

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

требу в гнучких виробничих потужностях, які здатні швидко відреагувати на кон'юнктуру попиту.

Розвиток економіки стає все більш залежним від ефективно­го генерування, запозичення, поширення і застосування інно­вацій і не тільки на основі техніко-технологічних розробок. Впро­вадження нових організаційно-управлінських заходів у вигляді сучасних концепцій менеджменту стало передумовою розвитку.

До таких двигунів прогресу відносять: концепцію менеджмен­ту KM (Knowledge Management), раціональне управління LM (Lean Management), тотальне управління якістю TQM (Total Quali­ty Management), реінжиніринг BPR (Business Processes Reengi-neering), бенчмаркінг (Benchmarking), управління бізнес-часом TBM (Time Based Management), ефективне обслуговування клієнта ECR (Efficient Consumer Response), комп'ютерне інтегро­ване виробництво СІМ (Computer Integrated Management) тощо.

В усіх цих новітніх концепціях управління значна увага приділяється логістиці складського господарства. Склади для будь-якого сучасного виробництва виконують важливу роль ре­гулятора процесу, оскільки він починається і завершується на складах. Обов'язковою умовою створення складу є необхідність врахування вхідного та вихідного вантажопотоків з мінімальни­ми витратами. На сучасному етапі розвитку технологічних про­цесів найпріоритетнішим, з погляду на витрати, та найефек­тивнішим, з погляду на результат, є організаційно-управлінські інновації на підставі теорії систем (див. розд. 1.2).

При розгляді будь-якого складу як системи, у його структурі можна виділити три функціональні підсистеми: приймання си­ровини та матеріалів, зберігання їх на території складу і видача на транспорт для відправлення за призначенням.

Підсистема прийому повинна мати секції (дільниці): розван­таження, зберігання вподовж певного часу, сортування та роз­кладання матеріалів у тару, а також необхідні транспортні засоби.

Підсистема зберігання містить зони зберігання за видами матеріалів, накопичувачі на вході та виході, шляхи можливого переміщення.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Підсистема видачі повинна мати відповідні підйомно-транс­портні засоби і секції (дільниці); відбору, пакування, комплекту­вання, тимчасового зберігання перед відправленням, заванта­ження на зовнішній транспорт.

9.2. Складське господарство

Складські господарства поліграфічних підприємств проектувалися раніше у повній відповідності до галузевих норм технологічного проектування ГНТП-3-80, розроблених Діпро-НДІПоліграфом.

За класифікацією, що наводилася у зазначених нормах, складські приміщення поділялися на базові та операційні скла­ди: паперу і картону; півфабрикатів; готової продукції; за видами матеріалів (фарб, покривних палітурних матеріалів і фольги, кислот і хімікатів, клеїв і металів тощо); паливно-мастильних та легко займистих речовин.

У ВПК розрізняють складування:

• на відкритих майданчиках — використовується рідко і лише
для тимчасового зберігання, бо присутня можливість розкра­
дання і дії не передбачуваних атмосферних умов;

• на підлозі у будівлях — найбільш проста форма без
складського стелажного устаткування у формі рядного чи блоч­
ного комплектування — характеризується гнучким використан­
ням простору (рулони паперу «на торець»);

• на полицях— найпоширеніше з використанням відповідно­
го складського оснащення або без нього;

• на стелажах у ящиках, на палетах, підмостках, піддонах.
Останній варіант найбільш поширений у виробничих цехах

поліграфічних підприємств і книжкових баз.

Площа складського приміщення визначалась залежно від ви­ду матеріалів і нормативних термінів їх зберігання (табл. 9.1), а також залежно від статусу підприємства. Книжковому (велико­му) підприємству з багатосерійним виробництвом дозволялося мати під складами 6 % загальної площі, зі серійним виробницт-

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

вом (середньому) — 5 %, дрібносерійному (малому) — 3,5 %. Для газетно-, книжково-, журнальних підприємств передбача­лось 7; 6 та 3,5 % відповідно.

Норми враховували і висоту приміщень складів від підлоги нижнього поверху до підлоги наступного — 4,8; 5,4; 6,0; 7,2 м за мінусом 0,9...1,0 м на верхні будівельні конструкції.

Слід зауважити, що сьогодні на багатьох підприємствах не враховують навіть цих норм. Поліграфічні матеріали іноді збе­рігаються у не пристосованих приміщеннях, у цокольних і навіть підвальних, з підвищеною вологістю і нестабільною температу­рою. Це відноситься як до видавництв і друкарень, так і до по­стачальників матеріалів.

У нинішніх ринкових умовах норми зберігання, визначені у табл. 9.1, слід вважати застарілими як з точки зору оператив­ності, так і економічної доцільності. Більшість витратних ма­теріалів сьогодні йде у виробництво, буквально, «з коліс». Те ж саме відноситься й до готової продукції та півфабрикатів. Од­нак, без якісної організації складського господарства важко пе­редбачити чітку роботу підприємства, адже склади і дороги — багатство держави. Тому для розрахунків складських приміщень рекомендується скористатися, поки що, нормами, розроблени­ми авторитетною проектною установою — ДіпроНДІПоліграфом.

Суттєвим кроком на шляху до прийняття рішень у рамках включення у проект логістичних елементів є вибір складського оснащення. Воно також визначає потреби у площах і просторі, форму розміщення продуктів і обсяг витрат.

Особливу увагу слід приділити складам паперу і картону. Умови зберігання цих матеріалів впливають на продуктивність виробничого процесу, якість продукції та відсоток відходів. Зберігати папір, як і готову продукцію, слід у сухих опалюваль­них затемнених приміщеннях з найменшими коливаннями відносної вологості та температури. їх можна утримувати і у гідроізольованих підвальних та цокольних приміщеннях, однак з необхідним кондиціюванням повітря, при мінімальному освітленні.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Таблиця 9.1 Вибіркові норми на терміни зберігання та площі для розрахунку складських приміщень (розробник — ДіпроНДІПоліграф)

 

,№ п/п	Найменування матеріалів, півфабрикатів	Норма зберіган­ня у днях	Спосіб складування у пакуванні постачальників	Площа на одну то­ну ма­теріалу, м^2
	Рулонний газетний папір		У два-три яруси на торець	1,2
	Рулонний книжково-журналь­ний папір масою 60 г/м^2		У два-три яруси на торець	1,0
	Аркушевий папір і картон		На піддонах з встанов­ленням у каркасні стелажі	1,25
	Зошити, сфальцьовані: у 4 згини (32стр.) у 3 згини (16стр.) на малих підприємствах		На піддонах з бічними стінками у два яруси у три яруси у три яруси	0,36 0,40 0,32
	Готова продукція		У пакетах на штабелях і піддонах	2,5
	Хімікати		На полицях у пакуванні постачальників	4,4
	Фотоматеріали		У пакетах на стелажах	6,0
	Формні офсетні пластини		У штабель на піддоні	3,0
	Фарби		На стелажах, штабель на піддонах, у бочках	3,0
	Палітурні матеріали		Полички,стелажі	6,0
	Клеї		Мішки, бочки на стелажах та на піддонах	3,0
	Кислоти		Штабель на піддоні в один ярус, бутилі запаковані у каркаси	11,0
	Офісні матеріали, канце­лярське приладдя тощо		Картонні коробки, дерев'яні ящики на сте­лажах та на піддонах	10,0

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Базові склади повинні включати окремі ділянки прийому й ви­дачі: рулонного паперу; аркушевого паперу і картону; змивних та інших подібних витратних матеріалів. Операційні склади — додатково дільницю обробки та пресування відходів (пуста кар­тонна тара, залишки паковання від рулонів, обрізки паперу, ма­кулатура тощо).

Базові та операційні склади розташовують поблизу транс­портних магістралей у наземних спорудах, облаштованих спеціально під склади з відповідною рампою (естакадою, де­баркадером), висота якої відповідає нижньому рівню вантажно­го відсіку транспортного засобу. Цехові комори також повинні бути доступні цеховому транспорту (електровантажникам, руч­ним та електровізкам тощо). Кількість воріт (дверей) складських приміщень повинно дозволяти вільному прийому і видачі сиро­вини, матеріалів, видавничої продукції без будь-яких перешкод.

Відділення (дільниця, цех) підготовки паперу та картону від­носяться вже до виробничих приміщень підприємства, у яких виконуються такі основні операції: розрізування рулонного па­перу на аркуші, картону на смуги і сторонки; підрізування арку­шевого паперу і розрізування на потрібний формат; сортування матеріалів; відбраковка і підрахунок; зберігання підготовлених матеріалів та їх акліматизація. Тут обробляються також залишки паперу на втулках та, так званий, «зрив».

Акліматизації паперу при проектуванні нових підприємств слід приділяти особливу увагу. Найкращі кліматичні умови для його зберігання — відносна вологість повітря у приміщенні у ме­жах 50...65 % та температура 20...23 °С. За цих норм коливання вологості у папері мало впливає на його технічні показники і об­межує поширення її неоднорідності у стосі чи рулоні. А це за­побігає надмірній жорсткості, електризації, пиленню паперу че­рез його низьку вологість або недостатній міцності через пере-зволоження, що в обох випадках при порушенні кліматичних умов у цехах та складах впливає негативно на технологічний процес виробництва продукції. Причому зазначені умови до­цільно підтримувати цілодобово на дільницях підготовки, у дру­карських цехах багатофарбового друку, незалежно від кількості робочих змін і вихідних днів.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Склади інших витратних матеріалів організовуються відповід­но із асортиментом матеріалів, що підлягають зберіганню. Вони можуть бути як у виробничих корпусах, так і на території під­приємства. У приміщеннях виробничих цехів зберігаються всі поліграфічні витратні матеріали за виключенням паливно-мас­тильних і агресивних шкідливих хімікатів, кислот. Для останніх зберігання проектується за спеціальними нормами в окремих приміщеннях на території віддаленої від основних цехів.

Для складування та зберігання тарних і штучних матеріалів застосовують піддони (палети). Окремі пакети, ящики, бутилі, каністри, бочки тощо, кріплять на піддони і зберігають разом з піддонами на металевих стелажах, що сягають стелі і мають ніші необхідного розміру. Головне завдання піддонів — забезпечен­ня можливості підняття лапами електро-навантажувачів тари і матеріалу без їх ушкодження. Для цього у цих платформах пе­редбачено спеціальні пази. Піддони матеріальних складів мо­жуть бути розміром 0,8 х 1,2 м; 1,0 х 1,2 м; 1,1 х 1,2 м.

Склади готової продукції необхідні для зберігання, а іноді і комплектування відправок, готової продукції. Зберігати видав­ничо-поліграфічну продукцію краще у запакованому вигляді, який залежить від її виду та подальшого способу транспорту­вання. До речі, видання великого формату краще пакувати у індивідуальні види паковань кожного примірника, а вже потім у картонну тару визначеної за обсягом партії.

Найбільш поширений спосіб пакування поліграфічної про­дукції — пакети (пачки) на палетах (у штабелі). Останні можуть бути різних розмірів. Найбільш поширені палети євростандарту — дерев'яна конструкція базового розміру 1,0 х 1,2 м, що до­зволяє взяти палету (піддон) знизу пристроями стандартних електро-навантажувачів або ручних візків з усіх чотирьох сторін. Максимальна висота штабелю повинна бути не вище 1,2 м, ма­са палети не більше 1000 кг.

На таких палетах можна розмістити до 1250 примірників книг середнього формату та обсягу в 40 шарів по 32 книги у кожному, загальною масою 500...600 кг. При транспортуванні в контей­нерах, що мають стандартні розміри 610 х 244 х 256 см або

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

1220 х 244 х 256 см може бути розміщено 24 чи 48 стандартних палет масою 12 чи 24 тони відповідно.

Перш ніж вибирати приміщення для організації складу чи пе­реобладнувати наявне, необхідно визначити вид і спосіб розта­шування матеріалів та готової продукції у просторі складу. Це впливатиме на ступінь використання площі та просторового об'єму, можливість механізації складських операцій, необхідні капітальні та експлуатаційні витрати, створення комфортних умов роботи персоналу. Приклад розміщення складських при­міщень у регіональній друкарні потужністю 20,0 млн. аркушів-відбитків плоского офсетного друку зі зволоженням дру­карських форм наведено на рис. 9.1.

Підлоги складських приміщень повинні задовольняти такі умови:

• бути стійкими до механічних ушкоджень засобами ванта­ження, хімічними реактивами та водою;

• не створювати зарядів статичної електрики та пилу, що шкідливо впливають на техніку і матеріали;

• мати гладку поверхню та легко змиватися;

• забезпечувати необхідну безшумність при русі транспорту та персоналу.

9.3. Управління складським господарством

Робочі місця співробітників складського господар­ства повинні розміщуватись за ділянкою вантажопотоків — шляхів переміщення вантажів, механізмів, тари і забезпечити зручність управління та спостереження за операціями.

Розміщення робочих місць повинно передбачати вільний простір для переміщення робітників при експлуатації устатку­вання і розташовуватися по ходу технологічного процесу, не створюючи зустрічних потоків при русі транспорту з сировиною, матеріалами, продукцією, тарою, відходами тощо.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

о

О о

-?)

-є

?)

■?>

-©

-в

-О

 

000£

000£

000£

000£

 

 

Ч

<£> ©

ooo>z

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Сучасне підприємство і його складсь-

^ ке господарство неможливе без опера-

Q ї * ю я § тивної спеціалізованої потужної комп'ю-

о §■ ^ 3 о ■- ^а теризованої бази даних. Сучасний

Igis^l-Jf бізнес динамічний, тому організація

------- =3.*- О |_ _к О

s *.И- З* Q. З n m -J «■, О О С

w- — і. —.3 =f Q.

>о 3. ja ш ³ ф

____ о _я і н рд оперативного обліку, планування, конт-

Е '3 | 2 о а 'І ^і І ролю, менеджменту безперервно змі-

g-1 ^ ^a^ra ь s нюється відповідно до часу.

§;"^гС0- І Т о".і § Т Організація інформаційного забез-

.5^Ії^!юоІа;> печення робочого місця завідувача

'О "є- її т- X X X 2Е

5.іш«>;аія⁰ складом повинна бути достовірною, ак-

«5s о фо 6 § ^ туальною, змістовною, своєчасною,

°q52c§is! легкодоступною на базі комп'ютерної

а9Ї2і5 2і| техніки. Програмне забезпечення по-

шФ^йо^^о винно містити операційні системи про-

Яр s qj g oc'j^g: грамування і обслуговуючі програми.
^Sfflo'^En^uS Комп'ютеризована система управ-

= х 5 2 5 | я ° о ління складським господарством по-

" g.1 і 5 ^ о 2 =5 винна забезпечити;

о ° І Г.'5І'і£^ • управління потоком «постачання

s^fcg^^xc — збут»; яо-^ я §8. о. 2-І • контроль процесу та графіків вико- Е*§, і з fe * ^ нання замовлень;?|огі^о^5Р-о- • контроль доставки і оплати всіх Ф І- Ф т- ■^г" *- І ® ^ ф s ш... О ' St ічілтпятнілу мятрпіяпір підЖя^пі/ік-ятіи ін-

% >s гм,^s •- ^1 ї о о ' о

S_v§^fflllx2o»o^ витратних матеріалів, півфабрикатів ін §■ |? Т". н" * ших виробників — кооператорів;

S 'ш т- ^,_ ^ '_

oijjosg^g¹ • формування системи реалізації

О. 'q X о х о д5 ф,

4>|^rf_K І готової товарної продукції;

со^ЗсГсО-— Рх

59-'Iamg"55l • автоматизацію документообігу.

ax'a^ggcg- і Облік на сучасному підприємстві по-

С ^ ^с- І 3 с 8 ш

■ ² Soo о 9 н > винен мати широкий спектр можливос-

®dg ї^ю і q § тей. Необхідна потужна система уп-

У ^ §.§, ^ _ю ^ф §Г равління всіма матеріальними ресурса-

°- ^ю^¹" І ми, самими складами, включаючи сі-

Ш т—

^ тьовий електронний обмін даними.
Персонал повинен вміти працювати зі

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

штрих-кодами і володіти технологією радіообміну та відпо­відною комп'ютерною і офісною технікою.

Сьогодні популярні п'ять головних типів інформаційних сис­тем обліку: ділово-процесні TPS (Transaction Processing System); офісні OAS (Office Automation System); управлінські MIS (Management Information System); підтримки прийняття рішення DSS (Decision Support System); виконання рішення ES (Executive System).

9.4. Транспортні системи підприємства

Виробнича діяльність ВПК у сучасних умовах не­можлива без раціонально організованої транспортної системи. Технологічні процеси, як всього виробництва, так і його підрозділів, тісно пов'язані з безперервним переміщенням різноманітних вантажів: матеріалів, півфабрикатів, готової про­дукції, відходів виробництва. Це переміщення відбувається як у будівлях підприємств, так і на зовнішніх територіях. На склад ви­давничо-поліграфічного підприємства залізничний і авто­мобільний транспорт доставляє папір, картон, фарбу, формні пластини, плівку, лаки, палітурні матеріали, клей тощо, а зі скла­ду ці матеріали перевозить внутрішньо-заводський транспорт до робочих місць з тим, щоб потім у вигляді готових продуктів знову завантажити у авто- чи залізничний транспорт до баз го­тової продукції чи безпосередньо у торговельну мережу та спо­живачеві (передплатнику, замовнику).

Зовнішній транспорт необхідно, по можливості, максимально близько підводити до промислових і складських приміщень. Місця завантаження-розвантаження проектувати на одному рівні з платформою залізничного вагону (кузова автомашини). При цьому внутрішній електротранспорт зможе розвантажувати їх безперервно на місці стоянки без трудомістких ручних пере­вантажувальних операцій.

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

Внутрішньо-цехова транспортна система призначена для своєчасного постачання матеріалів зі складу на необхідну ви­робничу дільницю, півфабрикатів між технологічними процеса­ми і готової продукції на склад після виготовлення видань, за-друкованої тари тощо.

Півфабрикати у цехах у процесах їх виготовлення переміщу­ються між дільницями і робочими місцями. Внутрішня транс­портна система є одним з важливих факторів, які сприяють створенню оптимальної схеми просторового розміщення ви­робництва. До створення саме оптимальної схеми вантажопо­токів зводиться планування виробництва.

Графічна схема вантажопотоків виконується на компонуваль­ному плані підприємства. Вона дає наочне уявлення про харак­тер і напрямки руху вантажів, що відповідає розміщенню дільниць і цехів. Віддаль між пунктами навантаження і розванта­ження визначають по схемі й наносять у цифрах метражів на креслення, за необхідності вказують точні відстані між робочими місцями. Найбільш детально слід розробити та оптимізувати ос­новний вантажопотік видавничо-поліграфічного виробництва — переміщення паперу, картону, фарби, півфабрикатів, готових видань, тари, макулатури. Розміщення устаткування по ходу технологічних процесів дозволяє ліквідувати недоцільні пе­реміщення вантажів, уникнути петлеподібних рухів, скоротити транспортні маршрути.

Вдосконалення схеми вантажопотоків є одним із засобів оп-тимізації планування всього виробництва. У той же час, опти­мальні планувальні рішення забезпечують створення найбільш раціональної транспортної системи.

Головні проектні рішення, якими досягається зменшення кількості і довжини транспортних маршрутів, зниження вантажо­потоків — це цілеспрямована на оптимум компонувальна стра­тегія розміщення устаткування і робочих місць, застосування доцільно необхідних видів транспорту.

Різке скорочення транспортних витрат досягається оснащен­ням технологічних процесів автоматичними потоковими лініями, агрегатами, машинами-автоматами. Переміщення вантажу (ви-

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

робів, півфабрикатів) сьогодні часто комбінують безпосередньо з технологічним процесом (виготовлення друкарських форм за технологією CtP, шиття брошури на вкладально-швейно-різа-льному автоматі, друк і лакування «у лінію» — гібридна техно­логія — на гібридних друкарських машинах тощо).

Централізовані трубопровідні системи для транспортування фарби, зволожувального і змивного розчинів; пневмотранспорт для обрізків паперу від різальних машин — скорочують транс­портні шляхи і виключають з потоку трудомісткі завантажуваль­но-розвантажувальні операції.

На підставі технологічних процесів, плану розташування об­ладнання та складів і компонування дільниць, виконується роз­рахунок транспортної системи. Початок транспортування до першої виробничої дільниці стартує з приймання вантажу із приймально-здавальної секції складу, в якій вантаж повинен бу­ти підготовленим до транспортування.

9.4.1. Розрахунок кількості транспортних засобів

Усі транспортні засоби, що використовуються у цехах поліграфічних підприємств, поділяються на основні та до­поміжні. До перших належать ручні візки, електрокари, елек­тровізки, автокари, транспортери, конвеєри, пристрої пневма­тичного транспортування, транспортні роботи тощо. До до­поміжних належать штовхачі, підйомники стапелів, поворотно-координатні та коливальні столи, тара, піддони, палети, плат­форми транспортних стелажів тощо.

Існує загальний підхід щодо визначення кількості транспорт­них засобів, враховуючи машиномісткість транспортних опе­рацій, яку можна визначити за такою формулою:

В Т
М_т,₀. = -^_ _(9-1)

Псер-60

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

де М_{тр 0} — машиномісткість транспортних операцій, год;

В₁ — обсяг (маса) вантажопотоку, т;

Т_сер — середня тривалість одного рейсу або одного циклу роботи транспортного засобу, хв;

ⁿcep. ~~ середня транспортна партія (кількість вантажів, пере­везених за один рейс), т.

Тривалість одного рейсу визначається з урахуванням вико­нання таких транспортних операцій: руху транспорту до місця завантаження; завантаження; руху з вантажем; розвантаження; можливих затримок, на які дається час, який дорівнює 0,15 від часу руху транспортного засобу з вантажем.

Час руху транспортного засобу визначається, враховуючи довжину транспортного шляху і швидкість переміщення, яка не повинна перевищувати 80 м/хв для наземного транспорту та 50 м/хв для підвісного транспорту. У випадку непотокового ви­робництва час руху транспортного засобу можна визначити, враховуючи середню довжину транспортного шляху.

Що стосується кількості допоміжних робітників (працівників-транспортувальників), то їх кількість розраховується, виходячи з кількості транспортних засобів, які вимагають обслуговування, а також з режиму змінності роботи.

Розрахунок кількості електровізків здійснюють шляхом обліку маси вантажів, які будуть підлягати транспортуванню або до­слідним шляхом, базуючись на обсягах вантажопотоків на дію­чих дільницях. Існують також узагальнені формули для підрахун­ку кількості електровізків для прямої та зворотної (двосторон­ньої) і для прямої (односторонньої) систем маятникового типу:

 

ЕВ,	_ В річний " -tv і ' J-заг.ев,
2Пев -К2 -Теф -60
FFL	-Dрічний ■"■ 1 заг.ев.

(9.2)

Лев."Кг -І еф. '"О

де ЕВ₁ — кількість електровізків для прямої та зворотної (двосторонньої) системи маятникового типу, одиниць;

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

ЕВ₂ — кількість електровізків для прямої (односторонньої) систем маятникового типу, одиниць;

ЕЗрічний — річний вантажообіг, т;

К₁ — коефіцієнт нерівномірності подачі вантажів (К-| = 0,9);

К₂ — коефіцієнт, який враховує заповнення електровізка вантажем (К₂ = 0,8);

Т_загев — загальний час пробігу електровізка, хв;

П_ев — вантажопідйомність електровізка, т;

Т_Єф — ефективний річний фонд часу роботи обладнання при відповідній кількості змін у цеху, год.

Загальний час пробігу електровізка Т_загев обчислюють за формулою:

'заг.ев. ~ ' проб. ⁺ ' нав. ⁺ ' роз. 'затр.' (^у-4)

де Т_проб — час пробігу електровізка в обидва кінці, хв.;

Т_нав — час навантаження, хв.;

"Гроз. ~~ ^час розвантаження, хв.;

Т_затр — час випадкових затримок (приймається 10 % на один пробіг в обидва кінці), хв.

Час пробігу електровізка в обидва кінці цеху можна обчислити за формулою:

2/
і проб. ⁼ Т7"' (У.О)

де / — середня відстань маршруту перевезення, м;

V — середня технологічна швидкість руху електровізка, м/хв.

Можна розрахувати і кількість необхідних піддонів для збе­рігання і перевезення півфабрикатів, оскільки вони мають пря­мий зв'язок з транспортним устаткуванням і без них неможливе транспортування того чи іншого вантажу. Отже, кількість піддонів К_підд розраховують, виходячи з потреби робочих місць для обслуговування:

•чіідд. ~" Іроб.м. ' ^роб.м.' (У-Ь)

де Рроб.м. ^— кількість робочих місць, для яких необхідні піддони;

Розділ 9. Проектування складського господарства і транспортних систем

^кроб.м. ~~ кількість одиниць піддонів, яка необхідна для кож­ного робочого місця, приймається К_{роб м} = 1,5...2,0 залежно від розмірів пачок півфабрикатів (готової продукції).

Визначивши тип і кількість транспортних засобів, починають компонування транспортної системи підприємства на робочих кресленнях проекту. Для транспортних засобів необхідно передбачити служби їх ремонту і обслуговування (див. рис. 9.1).

9.5. Методичні рекомендації для перевірки знань

9.5.1. Запитання для самоперевірки

1. Сутність логістики складування.

2. Завдання і функції складського господарства у ВПК.

3. Методи складування сировини, матеріалів, півфабрикатів, готової продукції; вимоги до приміщень.