Мовні контакти. Субстрат, суперстрат і адстрат.

Мовні контакти – це взаємодія мов унаслідок спілкування їх носіїв.

Поширеним наслідком мовних контактів є БІЛІНГВІЗМ, тобто двомовність, вільне володіння і практичне користування двома мовами. Його зумовлює розселення носіїв двох мов на одній території.

За активного і тривалого контактування може відбутися схрещення мов, внаслідок чого виникає нова мова. В основі такої мови – одна з контактуючих мов (мова-переможниця). Інша (переможена) мова залишає «сліди» в новоутвореній мові, які називають субстратом і суперстратом.

СУБСТРАТ – елементи переможеної мови в мові-переможниці прийшлого народу-завойовника.

СУПЕРСТРАТ – елементи переможеної прийшлої мови народу-завойовника в мові-переможниці місцевого населення.

Перетворення латинської мови у французьку було зумовлене історичним розвитком, поступовими змінами, втратою її єдності на різних територіях. Галльський субстрат відображений у граматиці та фонетиці французької мови.

Прикладом суперстратом є те, що тривалий англо-французький білінгвізм призвів зрештою до перемоги англійської мови в Англії. Французька мова в Англії вийшла з ужитку, однак помітно вплинула на англ. мову, зокрема на її лексику.

Периферійні мовні контакти можуть призвести до утворення АДСТРАТУ (нашарування) – взаємодія мовних систем, зумовленої контактуванням мов сусідніх етносів. Адстратна взаємодія української та румунської мов спостерігається в Чернівецькій і Одеській областях України і на суміжних територіях Молдови та Румунії. Адстрат залишається діалектним явищем, оскільки охоплює лише частину мовної території.

 

Основні процеси історичного розвитку мов. Специфіка і розвиток різних рівнів мовної структури.

Різні рівні мови змінюються з неоднаковою швидкістю. Найчутливішою до всіх змін, які стаються в суспільстві, є лексико-семантична система. Словниковий склад мови змінюється щодня: одні слова зявляються в мові, інші зникають. Основний словниковий фонд мови, особливо його ядро, змінюється повільно.

Повільніше від словникового складу змінюється фонетична система. Якщо зміни в словнику мовці помічають за свого життя, то зміни в фонетиці важко помітити протягом життя одного покоління. Так, у давньоукраїнській мові зникли носові голосні звуки, стало діяти чергування О, Е, з І у закритому складі.

Найбільш стійкою є граматика, особливо морфологія. Однак і тут відбуваються зміни. Колись у нашій мові було значно більше часових форм дієслова. Тільки минулий час мав чотири форми, які з часом замінилися однією часовою формою. Не було і дієприслівників. Вони зявилися у 14-15 ст. Приблизно у той час замість семи відмін іменників усталилися чотири.

Отже, в мові можуть змінюватися її елементи, але структура мови не піддається швидким змінам. Стійкість мові забезпечує її системний характер.

Структура мови має пять основних рівнів (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичний, синтаксичний, текстовий) і три проміжні (морфонологічний, словотвірний, фразеологічний). Між мовними рівнями наявні відношення підпорядкування: кожен нижчий рівень обслуговує вищий.

Кожен основний рівень має свою одиницю: фонологічний — фонему, морфологічний — морфему, лексико-семантичний — лексему (слово), синтаксичний — речення, текстовий – текст.

Усі названі рівні становлять собою окремі системи і вивчаються окремими лінгвістичними науками: фонологічний — фонологією, морфологічний — морфологією, лексико-семантичний — лексикологією і синтаксичний — синтаксисом.

Мовні рівні не є автономними, незалежними. Вони взаємопов'язані. Із фонем будуються морфеми, з морфем — лексеми, з лексем — речення. Отже, мова складається з систем, які утворюють загальну систему мови.