Генеральні і провінційні штати.

Для задоволення збільшених потреб у грошах на утримання королівського двору, адміністрації і найманого війська, що витісняло феодальне ополчення, вже не вистачало доходів з королівських маєтків, поборів і примусових «позик» у міст і духівництва, систематичного пограбування лихварів і т.п. Королі запрошували на розширені, засідання своєї ради представників трьох станів (духівництво, дворянство, багаті городяни) з метою вимусити їх згоду на грошові жертви. Звідси виникли Генеральні штати, а також провінційні штати, які домовлялися з королівськими агентами про розміри і способи стягування податків в кожній окремій провінції. Перші Генеральні штати були скликані в 1302 р.

Столітня війна (La Guerre de 100 ans).

Соціальна криза, що насувалася, була різко посилена Столітньою війною (1337-1453 рр.) між Францією та Англією. Основною причиною війни було прагнення французьких королів завершити об'єднання країни шляхом приєднання до королівського домену залишку англійських володінь на півдні (Гієнь, звідки Англія одержувала вино, залізо і фарбувальні речовини) і багатої промислової Фландрії, що служила майже єдиним ринком для збуту англійської шерсті.

Мотивом для початку війни послужили домагання Едуарда III (англійського короля, онука Філіпа IV по матері) на французький престол, на який після смерті останнього Капетинга був зведений його родич по бічній лінії Філіп VI Валуа (1328-1350 рр.).

В результаті придушення цього повстання французькі верхи втратили підтримку власних селян.

Жакерія.

Селянство Північної Франції, розорене посиленими поборами на викуп полонених при Пуант'є феодалів і грабежами англійських і французьких найманців, піднялося проти своїх сеньйорів (1358 р.). Етьєн Марсель, що став після втечі дофіна (спадкоємця престолу) диктатором Парижа, намагався використовувати селянське повстання, так звану жакерію (la Jacguerie) на користь буржуазії, але діяв боязко і непослідовно, ведучи одночасно переговори з главою феодальної реакції Карлом Злим. В результаті Карл Злий в союзі з англійцями розгромив «Жаків». Париж втратив союзників в особі селян.

Жанна д'Арк.

Позбавлене єдності французьке дворянство зазнало вслід за тим страшну поразку від англійців при Азенкурі (1415 р.). В 1420 р. дружина божевільного Карла VI Ізабелла Баварська і герцог Бургундський уклали з англійцями зрадницький договір у Труа, що віддавав англійському королю після смерті Карла VI французький престол. Дофін (майбутній Карл VII) відмовився визнати договір і втік за річку Луару, де влаштувався в місті Бурже. Англійці, діючи в союзі з герцогом Бургундським, захопили Париж і всю територію на північ від Луари. Орлеан, остання перешкода на шляху в південні області, в облозі англійців, знаходився напередодні здачі. Франція була на волоску від загибелі.

В цей критичний момент патріотично настроєне селянство висунуло з свого середовища 16-річну Жанну д'Арк (Р), яка зуміла надихнути деморалізовані війська Карла VII, звільнила Орлеан від облоги, нанесла англійцям ряд інших поразок і провела Карла VII у Реймс, де він був коронований. Але при спробі звільнити Париж Жанна д'Арк потерпіла невдачу. Зраджена королем і його наближеними, вона потрапила в руки англійців, які після суду спалили її в місті Руане як єретичку і чаклунку (1431 р.). Загибель народної героїні, проте, не врятувала англійців від подальших поразок; вони поступово втратили всі свої завоювання, окрім міста Кале. В 1453 р. закінчилася Столітня війна.

Результатом війни і супроводжуючих її потрясінь було скорочення населення Франції майже удвічі, спустошення всієї країни і загальне розорення. Але, з іншого боку, надзвичайно зросли матеріальні ресурси королівської влади завдяки конфіскаціям, ліквідації багатьох привілеїв феодалів і міст і посиленню податкового пресу.