Двобічний ефект акселератора (тис. грн)

Рік	Річний обсяг виробництва і продажу взуття	Вартість основного капіталу	Інвестиції
чисті	валові
Незмінний обсяг виробництва і продажу
1-й
2-й
Зростання обсягу виробництва і продажу
3-й				2500 + 500 = 3000
4-й				(1 + 5) 500 = 3000
Припинення зростання обсягу виробництва і продажу
5-й
Падіння обсягу виробництва і продажу
6-й			– 2500	– 2500 + 500 = – 2000

 

Таким чином, принцип акселерації розкриває взаємозв’язок між змінами, що відбуваються у виробництві споживчих товарів, та капі-тальними благами – між першим та другим підрозділами виробництва. Але розглянута вище найпростіша модель акселератора не враховує ро-лі ставки позикового відсотка, що відповідає кейнсіанським поглядам на фактори впливу на інвестиційний попит. У складніших моделях акселе-ратора враховується вплив вартості придбання і використання капіталу та будівельний лаг, властивий деяким інвестиційним проектам.

Важливо підкреслити, що ефект мультиплікатора взаємодіє з ефектом акселератора. Механізм їх взаємозв’язку та взаємодії дає ро-зуміння економічних циклів і моделей економічного зростання.

Згідно з теорією мультиплікатора, зростання інвестицій обумов-лює приріст рівня доходу пропорційно мультиплікатору. Зростання до-ходу, в свою чергу, приводить до прискорення темпів збільшення попи-ту на споживчі блага та зростання обсягів їх виробництва. Це потребує будівництва нових підприємств з виробництва споживчіх товарів, попит на які зріс. Останнє спричиняє зростання виробництва засобів виробниц-тва для створення предметів споживання та засобів виробництва, за до-помогою яких вироблятимуть засоби виробництва для другого підроз-ділу і т. ін. Приріст інвестицій, пов’язаних із виробництвом засобів ви-робництва, перебуває в акселеративній залежності від зростання доходів.

Оскільки на зростання інвестицій, як і на зростання споживчого попиту, має вплив держава, то прихильники теорії мультиплікатора-аксе-лератора вважають, що держава може і має обмежувати коливання еконо-мічної кон’юктури. Вміло поєднуючи взаємодію коефіцієнтів мультип-лікації та акселерації, держава може забезпечити безперервне зростання економіки.

Отже, зміни в обсягах національного виробництва залежать як від автономних інвестицій, що спричиняють ефект мультиплікації, так і від індуційованих (стимульованих) інвестицій, які створюють ефект прискорення.

 

8.9. Інвестиційна привабливість України. Є п’ять складових інвестиційної привабливості нашої країни: 1) географічне положення України – близькість до Європи, Центральної Азії та Росії; 2) чорно-морські порти не замерзають; 3) країна має сухопутні кордони з 8 країнами; 4) наявність 60% світових черноземів; 5) все це розташо-вано в самому центрі Європи. Тому в Україні вигідно розвивати вироб-ництво як для внутрішнього ринку з його високим попитом, так і для експорту в різних напрямках, особливо у сільському господарстві.

Статус української економіки ґрунтується на декількох складових: величині території, наявності кваліфікованої робочої сили, якості вищої освіти.

Робоча сила в Україні дійсно кваліфікована і дешева, але ринок праці негнучкий і не встигає за розвитком економіки. Фактор дешевої робочої сили завдає шкоди розвиткові національної економіки. Річний обсяг іноземних інвестицій в розрахунку на людину становить лише 372 дол., що у 6 разів менше за відповідний показник сусідньої Польщі. Не стимулюючи інвестиції, Україна таким чином відмовляється від великих можливостей модернізації власного господарства. За темпами інвестування ми ще не досягли рівня 1990 р. (рис. 8.14).

 

 

Рис. 8.14. Динаміка інвестицій в основний капітал України

За статистикою, національні та іноземні інвестиції відіграють ще незначну роль у розвитку української економіки. В 2007 р. частка іноземних інвестицій у структурі капіталовкладень 2,7%. Інвестори уникають вкладень в основний капітал, зберігається тенденція їх спря-мування здебільшого в галузі зі швидким оборотом капіталу, або в непромисловий сектор, купівлю нерухомості. Лідирують інвестиції у фінансові установи, банки – 16,3%, торгівлю, ремонт автомобілів, побу-тових виробів та предметів особистого вжитку – 10,4%, в організації з нерухомим майном, оренду, інжиніринг – 8,6%.

Основний потік приватних іноземних інвестицій спрямовується в Київ і східні регіони. В Західній Україні представники малого та середнього бізнесу Румунії, Польщі, країн Балтії інтенсивно розви-вають текстильну і харчову промисловість. Серед вкладників капі-талу в Україні найбільшою популярністю користуються галузі зв’яз-ку, банківської сфери і страхування, будівництво готелів та офісів, складів і доріг. Але імідж країни як глобального виробника невели-кий. В Угорщині, Румунії, Словаччині та Болгарії іноземний капітал сконцентрував майже 100% банківських активів. В Україні залиши-лося вже мало банків, привабливих для придбання. Більша частина великих українських банків куплена іноземними інвесторами, на чер-зі – банки середнього розвитку. Основний недолік банківського сек-тору – фрагментарність і роздробленість. Частка іноземного капіталу становила 35% сукупного статутного капіталу українських банків. В Україні функціонують 47 банків з іноземним капіталом, з них 17 – зі 100% іноземного капіталу. У 2007 р. в Україні продано 15 фінансових установ: «ТАС» шведському Swedbank, банк «Форум» німецькому Commerzbank.

Привабливістю відзначається і сфера високих технологій, мо-більний зв’язок. «Київстар» і UMC-MTC разом контролюють 85% ринку, але близько 40% населення ще не охоплена даними операто-рами. Для розробки і підтримки комп’ютерних програм, аутсорсингу частина нових ІТ-виробництв розміститься в Україні.

У світі наявна нестача кваліфікованих кадрів, а в Україні – освітня база для побудови експорто зорієнтованого ІТ-бізнесу. Консалтингова компнія Gartner (США) виокремила 10 критеріїв, за якими організації розвинених країн обирають регіон для розміщення виробництва ІТ-послуг: ціни, зарплати, вартість нерухомості, комунікацій, мовна суміс-ність, державна підтримка, трудові резерви, інфраструктура, освітня си-стема, політична й економічна ситуація, культурне середовище, юри-дична зрілість, захист інтелектуальної та приватної власності. За цими критеріями Україна вважається привабливою для ІТ-аутсорсингу, а також за дешевою робочою силою.

У найближчому майбутньому Україна може стати для Європи рентабельним виробничим цехом, регіональним лідером у залученні інвестицій в електронну промисловість. В Україні вже функціонують заводи, що виробляють продукцію для Ericsson, Nokia, Alcatel, Philips.

Наявність висококваліфікованих і конкурентоспроможних праців-ників, сусідство з ЄС роблять Україну надзвичайно привабливою. Близько 30% українських студентів навчаються на факультетах інже-нерно-технічних, математичних та інформаційних технологій. Україна має великий потенціал для виробництва електронної техніки на експорт. Економія на собівартості комп’ютера, виробленого в Україні, і комп’ю-тера, виробленого в інших країнах Європи, становитиме 40-100 дол. через менші витрати на перевезення і робочу силу.

Привабливими є українські машинобудівні підприємства – за рахунок створення вертикально інтегрованих структур. В Україні прог-нозується відновлення інтересу до транспортного машинобудування, особливо залізничного, суднобудування, металообробки. Сталеливарна промисловість взагалі належить до перспективних галузей української економіки. Україна володіє одним з найбільших запасів залізної руди у світі. В перспективі можуть бути високими обсяги замовлень на про-дукцію українських трубних компаній. Особливу увагу інвесторів при-вертають об’єкти нафтогазової, трубної та енергетичної промисловості споживчого сектору. Проведення в Україні чемпіонату з футболу «Євро-2012» може спричинити подорожання акцій будівельних компа-ній, викликати інтерес до готельного бізнесу, ресторанів швидкого обслуговування.

Привабливим сегментом є заводи металевих виробів. Так, прид-бане Росією українське підприємство «Дніпрометиз» пропонує постав-ки металу за нижчими від ринкових цінами.

Підвищення цін на сировину спроможне реально прискорити по-дальший поділ українського гірничо-металургійного комплексу. Світо-вий виробник Vale (Бразилія) добився підвищення на 65-66% цін на залізорудну сировину, а Rio Tinto (Австралія) – до 80% подорожчання руди. Негативний вплив відчують виробництва, які не мають сиро-винної бази, – «ІСД», «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча.

Але привабливі для інвесторів галузі поки що характеризуються непрозорістю функціонування. За даними Міністерства економіки України, розмір тіньової економіки у 2006-му р. становив 27%, у т. ч. в страхуванні – 43, будівництві – 40 та деревообробній промисловості 32%.

За допомогою розвитку будівельного сектору промисловості ви-робництво будівельних матеріалів потрапило до категорії найприваб-ливіших активів. Попит на цемент збільшують цегельні заводи і буді-вельні комбінати. Однак старими енерговитратними технологіями, не дуже цікавими для вкладення капіталу, залишаються сервісні будівель-ні компанії.

Привабливим для інвесторів стає ринок нерухомості. У зв’язку з високим рівнем прибутковості інвестицій та їх окупності за 6-8 років український ринок торговельної нерухомості збільшуватиметься. При-вабливість у секторі комерційної нерухомості спричинила підвищення вартості офісної нерухомості. Нинішній рівень зайнятості в київських бізнес-центрах – 97%, хоч попит на них задоволено менше як 25%. Зростає вартість оренди площ, залишаєтья стійким попит на комерцій-ну нерухомість преміум-класу. Комерційна нерухомість стає стабіль-ним високоліквідним джерелом доходу.

У зв’язку зі збільшенням обсягів інвестицій у виробництво необ-хідної сировини і матеріалів, власники підприємств воліють викупову-вати кар’єри, об’єкти сфери обслуговування. Розвивається місцева ло-гістика. Раніше інвестори більше уваги приділяли факторам прибутко-вості, нині – концентрації стратегії на майбутній вартості підприємства, будівлі або цінних паперів. Щороку зменшується кількість підпри-ємств, які можна придбати дешево.

Має місце стрімке зростання капіталізації компаній у сфері роз-дрібної торгівлі та споживчому секторі. Отримання високих прибутків тут можливе лише за рахунок налагодженої системи бізнесу, яку забез-печує насамперед стратегічний інвестор. Для цього використовується диверсифікація та реструктуризація активів – продаж не всієї компанії, а її частини. Особливо це стосується рітейлу і фінансового сектору. Ка-піталізувати активи в той чи інший спосіб прагнуть дедалі більше влас-ників українських підприємств.

Резерви інвестування має і туристичний сектор. У Болгарії на ту-ризм виділяється близько 10-15% ВВП, а в Україні – менше 1%. Для стимулювання інвестицій потрібні професійна державна стратегія, скасування візового режиму для іноземців, облаштування інфра-структури, доріг і готелів.

Для інвестицій привабливим є і український нафтогазовий сек-тор. Але в ньому поки що несприятливе підприємницьке середови-ще, сильна регламентація умов ведення бізнесу. Газові відносини ха-рактеризуються непрозорістю, гальмують розвиток України. У па-ливно-енергетичному комплексі серйозних вкладень та активного припливу іноземних інвестицій найближчим часом очікувати не варто. У своїй стратегії інвестори орієнтуються на ризики входження в країну. Хоча український газодобувний сегмент залишається дуже перспективним з урахуванням тенденції до постійного зростання цін на енергоносії. Запаси газу в Україні становлять близько 5 трлн м³, розвідано менше половини, 70% з яких розробляються державними компаніями. Необхідне щорічне здійснення капітальних вкладень у видобування газу в розмірі 2,1-2,3 млрд грн. Ці кошти не можуть бути забезпечені на державному рівні, а державні компанії не володіють сучасними технологіями.

Дотепер найменш інвестованим сегментом є сільськегосподар-ство,куди за останні 10-15 років масштабні інвестиції не надходили. 90% об’єктів сільгосптехніки відслужили свій термін, що істотно зни-жує ефективність роботи аграрних господарств. На оновлення парку сільськогосподарської техніки щороку потрібно понад 15 млрд грн. В Україні є сприятливі для ведення сільського господарства природні та кліматичні умови, наявні можливості збільшення врожайності у кіль-ка разів, але майже всі підприємці очікують скасування мараторію на продаж землі.

Рівень конкуренції в українському АПК можна оцінити як висо-кий, великий потенціал інвестицій в аграрний сектор вважається дуже ризикованим, навіть для українських підприємців, через політичні ризики, заборону експорту, неповернення ПДВ, нульові ставки рента-бельності, «сіру» і «чорну» контрабанду, непередбачене введення квотування продукції та ліцензування тих чи інших видів діяльності, заборону на міжрегіональне перевезення продукції. Тому бар’єри і ризики для інвестицій лишаються високими. До них також нале-жать юридичні ризики, побоювання нечесних умов роботи, негатив-них змін у макроекономічній динаміці.

Отже, підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості вітчизняної економіки має стати стратегічним завдан-ням. Стан виробничих фондів незадовільний. Інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Інвестиції в їх оновлення невигідні приватному капіталу. Необхідно обрати лише кілька ключових напрямів, які будуть спроможні гене-рувати реальне піднесення всіх інших сфер економіки.

Тести

 

1. На обсяг інвестицій впливає:

а) рівень відсоткової ставки;

б) оптимістичні або песимістичні очікування покупців;

в) рівень технологічних змін;

г) рівень завантаженості виробничого устаткування;

д) усі відповіді є правильними.

 

2. Якщо реальна відсоткова ставка збільшується:

а) то крива попиту на інвестиції зміститься праворуч;

б) крива попиту на інвестиції зміститься ліворуч;

в) крива попиту на інвестиції зміститься вгору;

г) інвестиційні витрати скоротяться.

 

3. Якщо домогосподарства не витрачають увесь свій дохід на споживання і вкладають невитрачену суму в банк, то можна
сказати, що вони:

а) заощаджують та інвестують;

б) заощаджують, але не інвестують;

в) інвестують, але не заощаджують;

г) не заощаджують і не інвестують;

д) немає правильної відповіді.

 

4. Між якими величинами є обернена залежність:

а) інвестиційними видатками і ВВП;

б) заощадженнями і використовуваним доходом;

в) споживчим видатками і використовуваним доходом;

г) інвестиційними видатками і відсотковою ставкою.

 

5. Із підвищенням реальної відсоткової ставки обсяг інвестицій:

а) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується;

б) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються;

в) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються;

г) немає правильної відповіді.