Використання наявного доходу в Україні, млрд грн

Рік	Ni	C	S

 

Розрізняють схильність до заощаджень середню і граничну. Схильність до заощаджень – психологічний чинник, який свідчить про прагнення людини заощаджувати. Середня схильність до заоща-джень позначається APS, або , і визначається як відношення обсягу заощаджень до обсягу доходу

(7.4)

Гранична схильність до заощаджень – це відношення зміни обсягу заощаджень до зміни обсягу доходу,

 

тобто . (7.5)

 

Легко помітити,

якщо і , (7.6)

то , (7.7)

 

звідки , .

Із зазначеного випливає:

1) якщо то весь приріст доходу буде заощаджу-ватись і не буде споживатись;

2) якщо то приріст доходу порівну розподілиться на і

3) якщо , то весь приріст доходу буде спожито, а при-росту заощаджень не буде.

 

7.2. Функції споживання та заощаджень. Функція споживання з урахуванням психологічного чинника

 

(7.8)

 

де C₀ – автономне споживання: базовий мінімальний рівень спожи-вання;

МРС – гранична схильність до споживання;

D_i – обсяг доходу після сплати податків (D_i = N_i – T), який призначено для кінцевого використання.

За низького рівня доходів домогосподарств обсяг сукупного споживання може перевищувати доходи, і навпаки (рис. 7.1).

На графіку будь-яка точка на бісектрисі означає, що весь дохід споживається і зовсім не заощаджується, тобто MPC = 1.

Крива, що відбиває функцію споживання пе-ретинає бісектрису в точці N.

Нахил функції споживання визначається граничною схильністю до споживання a = MPC, яка спричиняє зміни у споживанні, відмінні від зміни обсягу доходу. Лінія споживання має висхідний нахил пра-воруч. Коефіцієнт aозначає відношення вертикального зміщення до горизонтального.

Точка N, що утворюється при перетині функції споживання бісектрисою, фіксує той розмір використовуваного доходу, за якого домогосподарства покривають свої витрати за рахунок свого доходу, не позичаючи і не використовуючи своїх попередніх заощаджень. Точку N називають точкою нульових заощаджень, а величину D_поріг – пороговим доходом.

Праворуч від точки N зображена ситуація, за якої дохід перевищує споживання. Це означає, що частина доходу заощаджується, утворюючи чисті додаткові заощадження.

Отже, ми бачимо, що доходи або витрачаються (споживаються), або заощаджуються. Тому функція споживання передбачає функцію за-ощаджень. Остання визначається із тотожностей: D_i = C + S,

 

і або . (7.9)

 

Графічно функціональну залежність обсягу заощаджень від об-сягу доходу зображено на рис. 7.2. Для цього на осі абсцис відкла-дено використовуваний дохід, а на осі ординат – заощадження й спо-живання. Бісектриса координатного кута відбиває рівність D _i та C. Від точки 0 вниз по осі координат відрізок матиме від’ємний знак – C_0, (життя в борг). Точка N₁ є точкою нульового заощадження, ліворуч від цієї точки – від’ємні заощадження (позики). А додаткові – праворуч від точки N₁.

Оскільки споживання і заощадження мають одне джерело – до-хід за вилученням податків (D _і), то розподіл цього доходу: яку частку домогосподарства вирішать витрати в поточному періоді, а яку – від-кладуть на майбутнє, – процес суперечливий: зростання споживання в поточному періоді автоматично зменшує заощадження, і навпаки. Та з часом цей зв’язок зазнає певних змін, модифікується. Тому інтерес становлять моделі поведінки домогосподарств щодо розподі-лу доходу кінцевого використання на споживання та заощадження: Джона Мейнарда Кейнса та Саймона Кузнеця; Ірвінга Фішера; Фран-ко Модильяні та Мільтона Фрідмена.

 

 

 

Рис. 7.1. Графічне зображення функції споживання

 

Крім доходу, діють також інші фактори споживання ÷ заоща-дження: багатство домогосподарств, рівень цін в економіці, очікування домогосподарств відносно зміни рівня майбутніх цін, грошових доходів та наявності товарів на ринку, споживча заборгованість домогоспо-дарств, зміни у системі оподаткування. Розглянемо ці «недохідні фактори».

 

Рис. 7.2. Графічна побудова функції заощаджень

Чим більше накопичено багатства, тим більшим буде поточне спо-живання і меншим заощадження сімей при будь-якому рівні майбут-нього доходу. Багатство – це нерухоме майно (будинок, земля), авто-мобіль, телевізор, холодильники; фінансові активи (готівка, рахунки у банках, цінні папери, страхові поліси, пенсійні рахунки) тощо. Домогос-подарства, утримуючись від споживання, заощаджують, щоб накопи-чити багатство. При досягненні бажаного рівня багатства стають слаб-шими стимули для заощаджень. Наявність великого багатства призведе до більшої схильності до споживання – лінія споживання на графіку зміститься вниз, а лінія заощадження – вгору.

Так само відреагують ці лінії на дефляцію (зменшення рівня цін), очікування підвищення рівня цін (інфляції), різке зменшення споживчої заборгованості. Але зростання податків змістить вниз обидві лінії, тому що податки сплачуються за рахунок доходу – до споживання.

Важливо розділяти зміну в характері споживання та заощаджен-ня – зміщення ліній на графіку та зміну в обсязі споживання (заоща-дження) – пересування від однієї до іншої точки на лінії.

 

7.3. Теорія споживання Дж. М. Кейнса. Базується на трьох постулатах. По-перше, Дж. Кейнса відкрив і сформулював основний психологічний закон: люди, як правило, схильні збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але не тією самою мірою, якою зростає дохід. Він також припустив, що гранична схильність до спо-живання знаходиться між нулем та одиницею, тобто

По-друге, було доведено, що середня схильність до споживання APC зменшується в міру зростання доходу. Тому багаті сім’ї заоща-джують більшу частку свого доходу, ніж бідні.

По-третє, визначено, що значний вплив на споживання має рівень доходу, а відсоткова ставка не має істотного впливу на нього в короткостроковому періоді.

Згідно з цими постулатами модель споживання

 

. (7.10)

 

Модель споживання Кейнса мала великий успіх, бо ґрунтувалась на вивченні емпіричних поточних даних господарств; їх висновки мали науковий характер, але тільки для короткострокового періоду.

Саймон Кузнець, досліджуючи проблеми споживання та заоща-дження в довгостроковому періоді, дійшов висновку, що кейнсіан-ський висновок про те, що середня схильність до споживання буде скорочуватися в міру зростання доходу, не підтверджується емпірич-ними даними. Більше того, він довів, що відношення споживання до доходу (С: D_і) залишається стабільним протягом десятиріч, незва-жаючи на значне зростання доходів у цей період.

Суперечність між теоретичними висновками Кейнса та Кузнеця щодо проблем споживання усунула нова концепція, що довела наяв-ність різних функцій споживання: кейнсіанська для короткострокового періоду, та довгострокова (С)Кузнеця, яка ґрунтується на незмінній середній схильності до споживання. Їх графічно зображено на рис. 7.3. Як видно, короткострокова функція споживання має спадну схиль-ність до споживання, а довгострокова – постійну.

 

Рис. 7.3. Довгострокова та короткострокова функції споживання

 

Оскільки в економіці спостерігається постійна суперечність між поточними та довгостроковими цілями, то це впливає на поведінку людей при вирішенні, яку частку доходу використати в поточному періоді, а яку – заощадити на майбутнє.

Адже чим більше доходу буде спожито сьогодні, тим менше його залишиться на завтра. Здійснюючи вибір між сьогоденням і май-бутнім, домогосподарства мають визначити, якою мірою частка до-ходу, яка не буде спожита в поточному періоді, вплине на рівень їхньо-го доходу у майбутньому, а останній – на рівень їх добробуту.

7.4. Модель споживання І. Фішера. Ця модель пов’язана з виявленням правил поведінки домогосподарств як суб’єктів економі-ки з приводу ухвалення рішень про поточне та майбутнє споживан-ня. Як ми вже зазначили, головним обмежувачем споживання є рівень доходу, його називають бюджетним обмеженням. Ухвалюючи рі-шення про те, від якої частки споживання у поточному доході варто відмовитись, щоб максимізувати споживання у майбутньому, необ-хідно враховувати міжчасове бюджетне обмеження.

Фішер розглядав споживання в двох часових періодах: 1) моло-дості та 2) старості. В першому періоді споживач має дохід , а обсяг споживання – С₁. У другому часовому періоді – та C₂. При цьому всі змінні вимірюються реальними величинами, тобто скориго-вані на рівень інфляції.

Згадаймо, що споживач може:

1) брати в борг, а тому його поточне споживання перевищува-тиме поточний рівень доходу;

2) заощаджувати, тоді його поточне споживання буде менше до-ходу.

Розглянемо вплив доходу в кожному із періодів на обмеження споживання. У першому періоді (молодості) заощадженнями є пере-вищення доходу над споживанням

 

. (7.11)

 

Якщо частина неспожитого доходу поточного періоду (заоща-дження) зберігається на рахунку в банку, то він приносить власнику додатковий дохід за ставкою реального відсотка r. Тому в другому періоді (старості) споживання С₂ буде визначатись:

1) обсягом доходу другого періоду ;

2) заощадженнями першого періоду S;

3) відсотками на ці заощадження S ∙ r,

 

тобто . (7.12)

Це ситуація, коли споживач у молодості частину свого доходу нагромаджує, а в старості весь свій дохід споживає.

Але в першому періоді можна не тільки нагромаджувати – жити, обмежуючи себе у споживанні, а й розкошувати за рахунок боргу, тобто позичати. За цих умов у рівняннях (7.11) і (7.12) величини S (заощадження) будуть мати від’ємне значення, тобто будуть менши-ми за нуль, оскільки позика означає від’ємні заощадження. Для спро-щення припустімо, що відсоткові ставки за позиками та депозитами однакові. За цих умов виведемо бюджетне обмеження споживачів, за-мінивши S у рівнянні (7.12)значенням із рівняння (7.11), отримаємо:

 

. (7.13)

 

Виконаємо певні перетворення:

а) у правій частині рівняння розкриємо дужки:

 

б) перенесемо вираз ліворуч:

в) розділимо обидві частини рівняння на (1 +r), одержимо:

(7.14)

Рівняння (7.14) є вираз міжчасового бюджетного обмеження споживачів. Сутність його полягає в тому, що споживання за два ча-сових періоди (молодість і старість) дорівнює сумарному доходу за ці періоди. Оскільки відсоткова ставка більша за нуль (r > 0), то май-бутні споживання (С₂) і дохід дисконтуються на (1 + r). Множник являє собою ціну споживання другого періоду, вира-жену в одиницях першого періоду, тобто це обсяг споживання пер-шого періоду, від якого споживач має відмовитись заради збільшен-ня обсягу споживання у другому періоді.

Графічно бюджетне обмеження споживача зображено на рис. 7.4. У точці А споживання першого періоду дорівнює , а другого – . Це означає, що в цій точці весь дохід споживається, споживачі не заощаджують і не позичають. У точці В споживачі в перший період нічого не споживають і весь свій дохід переводять у заощадження. Тому споживання у другому періоді дорівнюватиме .

 

Рис. 7.4. Графічне зображення міжчасового бюджетного

обмеження споживання

У точці F споживачі планують нічого не споживати в другому періоді й позичають у молодості максимум грошей під дохід другого періоду. Тому споживання першого періоду дорівнює

Ми описали три крайні ситуації в споживчому виборі домогос-подарств (на графіку це точки А, В, F). Насправді їх значно більше, споживачі можуть обирати будь-яку точку на лінії BF. Якщо споживачі обирають точки на відрізку АВ, то в перший період вони споживають менше, ніж отримують доходу, а залишок відкладається на другий пе-ріод (заощаджується). Якщо вибір здійснюється на відрізку AF, то це означає, що в перший період споживається більше, ніж це дозволяє дохід, залучаються позикові кошти для покриття різниці.

Бюджетне обмеження споживчого вибору означає, що за ме-жами бюджетної лінії (вище неї) жодні варіанти неможливі. Нижче лінії ВF споживчий вибір можливий: він означає, що споживачі вико-ристовують тільки частину свого доходу. Але максимізація спожи-вання як мета споживчого вибору зумовлює пошук комбінації у спо-живанні в різних часових періодах саме на лінії AF.

Переваги споживача щодо вибору (в якому періоді варто більше споживати) зображують за допомогою карти кривих байдужості. На графіку кожна точка кривої байдужості показує різні варіанти спожи-вання в період молодості та в період старості, які мають для споживача однакову корисність і забезпечують йому однаковий рівень добробуту (рис. 7.5). На графіку видно:

а) що для споживача байдуже, яку комбінацію споживання у першому та другому періодах обрати, адже кожна точка на кривій ко-рисності І₁ означає її максимізацію за весь термін життя;

б) нахил кривої байдужості у будь-якій точці показує, на яку ве-личину має зрости споживання у другому періоді (С₂) для компенса-ції зменшення на одну одиницю споживання у першому періоді. Цей нахил називають граничною нормою заміщення (MRS) споживання у першому періоді (С₁) на споживання у другому періоді (С₂);

в) віддалені від початку координат криві байдужості прийнятні-ше для споживачів, оскільки означають зростання корисності. Будь-якій точці на кривій І₂ буде надана перевага порівняно з будь-якою іншою точкою на кривій І₁. Крива І₃ привабливіша для вибору спожи-вачів, ніж І₂, а крива І₄ привабливіша порівняно з усіма попередніми.

Щоб споживачі зробили оптимальний вибір, необхідно на гра-фіку проаналізувати криві байдужості та лінію бюджетного обме-ження. Згадаймо, що бюджетне обмеження потребує пошуку оптимі-зації споживання першого та другого періодів саме на прямій BD. На рис. 7.5 видно, що бюджетна пряма перетинає дві криві байдужості. Оскільки бажаною є вища (зміщена праворуч) крива байдужості, то точка М, в якій бюджетна лінія дотикається до вищої кривої байду-жості І₂, є найкращою комбінацією обсягів споживання у першому та другому періодах, тобто вона є оптимальною. У цій точці нахил кри-вої байдужості дорівнює нахилу лінії бюджетного обмеження.

Нахил кривої байдужості, як ми зазначали вище, відбиває гра-ничну норму заміщення (MRS). Нахил же лінії бюджетного обме-ження дорівнює одиниці плюс значення реальної відсоткової ставки (1 + r).

Отже, в ситуації оптимуму (точка М) MRS = 1 + r. Це означає, що споживачі розподіляють дохід для споживання між періодом мо-лодості та старості так, щоб MRS = 1 + r.

 

 

 

Рис. 7.5. Карта кривих байдужості та прямої бюджетного

обмеження

Ми розглянули логіку ухвалення рішень споживачами щодо роз-поділу фіксованого доходу на споживання та заощадження. Проте обсяг доходу може змінюватися щомісяця. Збільшення доходу в різні періоди життя або зміщують бюджетну лінію праворуч, даючи змогу досягти розташованої вище кривої байдужості. При цьому передбача-ється, що споживаються нормальні блага, тобто ті, попит на які підви-щується зі збільшенням доходу (рис. 7.6). Як видно на графіку, збільшення доходу (незалежно від періоду) зміщує бюджетну лінію AF праворучдо A₁F₁, що вказує на збільшення споживання в обох періодах.

Оскільки споживачі можуть надавати позику і самі позичати (жити в борг) протягом обох періодів, то немає значення, скільки спо-живається в кожний проміжок часу. Важливо тільки те, що майбут-ній дохід дисконтується за реальною відсотковою ставкою. Це озна-чає, що споживання залежить як від поточної вартості доходу в пев-ному періоді, так і від дисконтованої вартості майбутнього доходу. Поточна вартість всього доходу дорівнює

. (7.15)

 

 

Рис. 7.6. Вплив зміщення бюджетної лінії на

поведінку споживачів

 

Отже, за моделлю Фішера, споживання залежить не тільки від поточного доходу, а й від очікуваного доходу протягом усього свого життя. Для тих, хто хотів би, але не може отримати позики, обсяг споживання залежить від обсягу поточного доходу.

7.5. Модель життєвого циклу Ф. Модильяні. Використав мо-дель поведінки Фішера і дослідив, яким чином коливання рівня дохо-ду протягом життя змушують людей перерозподіляти дохід зі сприят-ливих на несприятливі періоди. Модель Ф. Модильяні набула назви моделі життєвого циклу.

Найпоширенішим фактором впливу на зміну доходу людини є вихід на пенсію. Ця подія зумовлює зменшення доходу; до неї хочуть підготуватися, прагнучи здійснити певні заощадження, щоб не допус-тити відчутного зменшення обсягу споживання у майбутньому.

Нехай споживач очікує, що він проживе ще t років, а пропрацює до пенсійного віку n років. Його річний дохід дорівнює D, а багатство оцінюється як W. Через n років він очікує отримати дохід у розмірі .

Якщо споживач протягом усього життя хоче залишити рівень споживання стабільним, то який рівень споживання він має обрати?

Ресурси, якими споживач розпоряджається протягом життя, складаються із наявного багатства W і доходу за роки праці (припустімо, що відсоткова ставка r = 0), тобто дорівнюють . Щоб споживання було стабільним, треба сукупний ресурс рівномірно розподілити за роками життя, тобто розділити на t:

 

(7.16)

 

Наприклад, якщо споживач планує прожити 75 років, а працювати 50 років, то функція споживання

 

 

Із викладеного вище можна дійти висновку, що стабільний рі-вень споживання залежить як від первинного розміру багатства, так і від рівня доходу.

Якщо кожний суб’єкт економічних відносин будуватиме свою поведінку на таких самих засадах, то сукупна функція споживання може бути

 

(7.17)

 

де α – гранична схильність до споживання за нагромадженим багатством;

MPC – гранична схильність до споживання за доходом.

Розділимо частини рівняння на D і одержимо середню схильність до споживання

 

. (7.18)

Ця функція Ф. Модильяні усуває суперечність між концепціями споживання Кейнса і Фішера. Оскільки обсяг багатства окремої лю-дини не змінюється пропорційно річному доходу, то ця обставина пояснює низьку (спадну) середню схильність до споживання окремих домогосподарств у короткостроковому періоді. В довгостроковому ж періоді наявна постійна пропорція між обсягом багатства і обсягом доходу (W: D), тому і постійна середня схильність до споживання.

Досліджуючи коливання обсягів споживання та заощаджень, Ф. Модильяні дійшов висновку, що при збільшенні доходів заоща-дження збільшуються швидше, ніж споживання, а при зниженні рівня доходів заощадження зменшуються ще швидше, оскільки людям важ-ко відмовитись від уже звичного для них рівня споживання.

Ф. Модильяні розробив модель життєвого циклу на основі дос-лідження поведінки людей похилого віку, які значною мірою мають жити за рахунок заощаджень. Але згодом виявилось, що люди похи-лого віку не дотримуються поведінки, висвітленої у цій моделі. Вони не витрачають своє нагромаджене багатство так швидко, як цього вар-то було очікувати відповідно до означеної моделі й не завжди прагнуть до стабільного споживання протягом свого життя. Очевидно, є інші фак-тори впливу на поведінку споживачів: мотив перестороги і прагнення залишати спадщину тощо.

 

7.6. Теорія поведінки споживача М. Фрідмена. Теорія спожи-вання М. Фрідмена, як і теорія життєвого циклу, ґрунтується на кон-цепції поведінки споживача І. Фішера. Всі ці теорії виходять із того, що споживання залежить не тільки від поточного доходу. За концеп-цією Ф. Модильяні динаміку доходу можна передбачити протягом усього життя людини. Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу.

Сутність цієї гіпотези полягає в тому, що рівень доходів суб’єк-тів господарювання підлягає коливанням у результаті впливу на них як постійних (довгострокових), так і випадкових (одноразових або тимчасових) факторів. Наприклад, працівники сільського господар-ства, які займаються вирощуванням овочів, отримали в поточному році значно менший від середнього рівня дохід. Причиною цього ста-ли непередбачувані заморозки. Це зменшення доходу є явищем тим-часовим. А здобуття вищої освіти, або високої кваліфікації – це пос-тійний (довгостроковий) фактор, який впливає на рівень доходу.

Теорія М. Фрідмена розглядає обидві складові поточного доходу D: 1) постійний дохід (D^P) і 2) тимчасовий D^V:

(7.19)

Постійний дохід у цій моделі являє собою середній дохід, а тимчасовий – випадкове відхилення доходу від його середнього рівня.

Автор цієї теорії вважає, що споживання залежить насамперед від постійного доходу, оскільки позики та заощадження споживачі використовують для того, щоб нівелювати коливання тимчасового доходу. Це означає, що зростання реальної заробітної плати вдвічі зумовлює зростання споживання протягом усього періоду дії цього чинника теж вдвічі. Отримання спадщини формує іншу поведінку, оскільки така форма доходу є одноразовою, має випадковий характер і потребує розподілу його на все життя. Сказане вище означає, що споживачі свій постійний дохід витрачають, а більшу частку тимча-сового доходу – заощаджують. У зв’язку з цим функція споживання у моделі М. Фрідмена модифікується:

 

(7.20)

 

де – константа.

Як видно з рівняння, обсяг споживання прямо пропорційний постійному доходу.

Зіставимо цю модель з моделлю Кейнса. Для цього треба визна-чити у моделі Фрідмена середню схильність до споживання: розділи-ти обидві частини функції споживання на D, у результатіотримаємо

 

. (7.21)

 

Отже, середня схильність до споживання формується відношен-ням доходу постійного до поточного. Якщо поточний дохід тимча-сово зростає, то APC тимчасово зменшується, і навпаки.

М. Фрідмен доходить висновку, що на коливання середньої схиль-ності до споживання впливають зміни як постійного, так і тимчасового доходів. Якби всі коливання були спричинені змінами постійного до-ходу, то в різних сім’ях величина APC була б однаковою. Але оскільки коливання доходу відчувають на собі вплив і тимчасових змін, то сім’ї з вищим тимчасовим доходом далеко не завжди досягають вищого рівня споживання, пропорційного зростанню D^V. Остання обставина створює хибне уявлення про те, що сім’ї з високим доходом, як правило, мають нижчу середню схильність до споживання.

Розглядаючи динаміку доходів у довгостроковому періоді, Фрід-мен підсумовує: коливання доходів з року в рік відбувається внаслідок коливань тимчасового доходу. І тому роки високого рівня тимчасового доходу характеризуються низькою середньою схильністю до спожи-вання, тобто коливання АРС властиві короткостроковому періоду і є наслідком коливань тимчасового доходу.

У довгостроковому періоді коливання АРС є наслідком змін постійного доходу і тому для тривалого проміжку часу (10 років і більше) АРС = const.

Підбиваючи підсумок аналізу різних теорій споживання, зазначимо:

· проблема споживання є складною, суперечливою і по-різному проявляє себе у коротко- та довгостроковому періодах;

· у короткостроковому періоді поточний дохід виступає голов-ним фактором, який визначає обсяг споживання; АРС зменшується в міру зростання доходу, і навпаки (Дж. М. Кейнс);

· у довгостроковому періоді рівень споживання визначають не тільки поточний дохід, а й нагромаджене багатство, очікуваний дохід в майбутньому і т. ін. (І. Фішер, Ф. Модильяні);

· коливання доходу можуть бути обумовлені як постійними, так і тимчасовими змінами. На обсяг споживання у довгостроковому періоді впливають зміни постійного доходу (М. Фрідмен).

Тести

 

1. Якщо домогосподарства не витрачають весь свій дохід на споживання та не вкладають невикористану суму грошей в банк, то вони:

а) заощаджують, але не інвестують;

б) не заощаджують і не інвестують;

в) інвестують, але не заощаджують;

г) заощаджують та інвестують;

д) немає правильної відповіді.

2. Якщо дохід після оподаткування домогосподарств країни зменшується, то за незмінних інших умов:

а) зменшуються і споживчі витрати, і заощадження;

б) споживчі витрати зменшуються, а заощадження збільшуються;

в) споживчі витрати збільшуються, а заощадження зменшуються;

г) збільшуються і споживчі витрати, і заощадження;

д) споживається весь дохід, заощадження дорівнюють нулю.

3. Макроекономічні теорії стверджують, що обсяг спожив-чих витрат домогосподарств всієї країни залежить:

а) від рівня національного доходу;

б) темпів приросту пропозиції грошей;

в) віку членів сімей;

г) місця проживання споживачів;

д) рівня особистих доходів після оподаткування.

4. Гранична схильність до споживання дорівнює:

а) відношенню приросту доходу до приросту заощаджень;

б) заощаджень до доходу;

в) приросту споживацьких витрат на одиницю приросту доходу в розпорядженні;

г) похідній функції споживання.

 

5. Зв’язок між граничною схильністю до споживання і заощадження:

а) полягає в тому, що їх сума дорівнює 1;

б) відношення між ними характеризують середню схильність до споживання;

в) їх сума дорівнює 0.

 

6. Сукупні витрати дорівнюють сумі:

а) доходу та інвестицій;

б) заощаджень і споживання;

в) споживання і доходу;

г) інвестицій і споживання.

7. Якщо при збільшенні доходу зі 100 до 140 млрд грн спожи-вання зросло від 50 до 80 млрд грн, то гранична схильність до споживання:

а) дорівнює 0,75;

б) дорівнює 1,33;

в) зменшилася з 50 до 40;

г) збільшилася з 0,19 до 0,25.

8. Значення «порогового рівня» функції індивідуального спо-живання – це точка, в якій:

а) заощадження дорівнює доходу;

б) дохід дорівнює споживанню;

в) заощадження дорівнює споживанню;

г) споживання дорівнює інвестиціям;

д) гранична схильність до споживання дорівнює 1.

9. Точка нульового заощадження – це:

а) величина заощаджень, що дорівнює обсягу інвестицій;

б) величина заощаджень, що дорівнює обсягу споживання;

в) гранична схильність до споживання, що дорівнює 1;

г) величина доходу, що дорівнює обсягу споживання;

д) немає правильної відповіді.

10. Особисті заощадження – це:

а) загальна сума всіх активів домогосподарства;

б) загальна сума всіх активів домогосподарства за відніманням суми його зобов’язань;

в) частина використовуваного доходу домогосподарства, не витрачена на споживання;

г) сума фінансових активів домогосподарства;

д) немає правильної відповіді.

Запитання і навчальні завдання

 

1. Поясніть зміст макроекономічної категорії «багатство».

Як воно впливає на поведінку домогосподарств щодо спожи-вання та заощадження?

Якщо накопичине багатство домогосподарств велике, то як це відобразити на графіках споживання та заощаджень?

2. Поясніть, яку залежність показує графік:

а) споживання;

б) заощаджень.

3. Поясніть, як вплинуть на графік споживання і заощаджень такі чинники:

а) зниження кількості державних облігацій у споживачів;

б) загроза обмеженої неядерної війни, що приводить до очіку-вання населенням дефіциту товарів тривалого користування;

в) різке падіння курсу акцій;

г) збільшення темпів зростання населення;

д) повідомлення про скорочення розмірів виплат за програмою соціального забезпечення;

е) очікування, що протягом майбутнього десятиріччя зберігати-меться помірна інфляція;

є) скорочення рівня цін на 8%.

4. Заповніть табл. 7.2 (млд грн).

Таблиця 7.2

 

Рівень виробництва і доходу ЧВП = Dі	Спожи-вання, грн C	Заощадження, грн S	Середня схильність до спожи-вання, АРС	Середня схильність до заоща-джень, АРS	Гранична схильність до спожи-вання, МРС	Гранична схильність до заощаджень, МРS
		– 20

 

Побудуйте графіки споживання і заощаджень.

Визначте пороговий рівень доходу. Як домогосподарства витрачають заощадження за мінімального рівня доходу?

В умовах зростання доходу частина сукупного доходу, що йде на споживання, скорочується, а частина, що йде на заощадження, збіль-шується. Поясніть, у тому числі за допомогою графіка, як МРС і МРS можуть залишатися незмінними при різних рівнях доходу.

5. Припустимо, що лінійне рівняння споживання С = 40 + 0,8 D_і, дохід (D_і) дорівнює 400 млрд грн. Визначте:

а) граничну схильність до споживання;

б) граничну схильність до заощаджень;

в) рівень споживання;

г) середню схильність до споживання;

д) рівень заощаджень;

е) середню схильність до заощаджень.

6. Функція споживання С = 100 + 0,9D_i, де D_i – дохід у розпо-рядженні (табл. 7.3).

 

Таблиця 7.3

 

Дохід у розпорядженні	Споживацькі витрати	Заощадження

Необхідно розрахувати:

а) споживацькі витрати і заощадження за даних значень доходу у розпорядженні (млрд грн);

б) граничну схильність до споживання і заощадження;

в) мультиплікатор витрат;

г) рівень автономного споживання.

 

Запитання і задачі для самоконтролю

 

1. Чим відрізняються функції споживання, запропоновані Дж. Кейнсом і С. Кузнецем?

Що характеризує множник у моделі споживання І. Фішера?

Задайте рівняння міжчасового бюджетного обмеження спожи-вання домогосподарств, запропоноване І. Фішером.

Що означає точка М на графіку споживання домогосподарств у різному віці свого життя (рис. 7.5)?

Поясніть елементи вукупної функції споживання Ф. Модильяні (формула 7.17).

2. Як розрізнити середню і граничну схильності до споживання?

Чому сума граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощаджень дорівнює одиниці?

Які основні фактори визначають графіки споживання і заоща-джень, рівень вашого споживання?

3. Лінійні рівняння для графіків споживання і заощаджень:

С = а + bN_i і S = – a + (1 – b) N_i,

де С, S, N_i – споживання, заощадження і національний дохід (млрд грн). Постійна а визначає зміщення кривої по вертикалі, а b – нахил графіка споживання. Економіка характеризується такими дан-ними:

 

Національний дохід, Ni	Споживання, С

 

Використайте ці дані таблиці та наведені рівняння для отриман-ня значень споживання і заощаджень.

Яке економічне значення мають коефіцієнти а, b, (1 – b)?

 

Лiтература

[ 1, с. 143-178; 3, с. 114-121; 6, с. 75-102; 9, с. 118-142; 13, с. 88-96]

Змістовий модуль 8. Приватні інвестиції