Теорії функціонування і розвитку макроекономічних систем

 

Змістовий модуль 6. Інфляційний механізм

 

6.1. Сутність і вимірювання інфляції. Інфляція є внутрішньо властивим ринковій економіці явищем. Термін «інфляція» (від лат. inflatio – здимання, розбухання) поширений у суспільстві.

Ознаки інфляції почали виявлятися із повсюдним поширенням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Давній Греції (330 р. до н. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Давньому Римі (301 р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан установив контроль за цінами на близько 1000 наймену-вань товарів. Історично інфляційні процеси були безпосередньо пов’я-зані з війнами, та природними людськими лихами – епідеміями, трива-лими неврожаями, іншими стихійними ситуаціями, що зумовлювали шо-кові зміни в чисельності населення.

Теоретичне усвідомлення терміна «інфляція» належить до знач-но ближчих часів історії. Вперше цей термін застосовано у Північній Америці для характеристики економіки в період війни 1861-1865 рр. Він засвідчував процес «розбухання» каналів грошового обігу масою грошей, яка перевищувала потребу в них економічної системи. У XIX ст. в Англії та Франції термін «інфляція» використовувався для пояс-нення надмірного збільшення грошової маси, що зумовлювало її зне-цінення. Остаточно цей термін було введено в науковий обіг з метою теоретичного відтворення певного стану економіки після Другої сві-тової війни.

Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в еконо-міці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, обу-мовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком цього є знеці-нення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Не будь-яке підвищення цін є інфляційним. Якщо, наприклад, ціни на одні групи товарів чи послуг істотно зростають, але на інші групи зменшуються, так що загальний рівень цін не змінюється, то таке підвищення цін не є інфляційним. Підвищення цін зумовлене по-ліпшенням якості продукції, засобами позитивного впливу на стан довкілля (що потребує збільшення витрат), зміною соціальних пріо-ритетів тощо також не є інфляційним. Тому можна дійти висновку: інфляція – це стійке і відчутне зростання рівня цін, яке виникло внас-лідок того, що значна частина грошової маси виявилась не забезпе-ченою економічними благами.

Важливо розрізняти інфляцію і грошову емісію – законодавчо обумовлений випуск додаткових грошей в обіг. Хоча емісія грошей може мати як інфляційний, так і неінфляційний характер. Якщо, додатковий випуск грошей обумовлений зростанням реального обся-гу національного виробництва або уповільненням руху грошей, то він не є інфляційним. Якщо ж випуск грошей спрямований на фінансу-вання дефіциту Державного бюджету чи зумовлений прагненням уряду утримувати безробіття на рівні, нижчому за «природний», то емісія виступає як інфляційний чинник.

Показником інфляції вважається індекс (рівень) споживчих цін на товари, які купує населення для невиробничого використання, і тарифів на платні послуги.

Індекс споживчих цін (I_СЦ) – відносний у відсотках показник, який характеризує зміни у часі загального рівня вартості фіксованого набору (кошика) споживчих товарів і послуг у поточному періоді до його вартості у базовому періоді. Базовим вважається період, для якого індекс береться за 100.

Індекс зміни вартості споживчого кошика є значущим показ-ником динамічних процесів в економіці країни і тому використову-ється для розв’язання багатьох проблем державної політики, аналізу та прогнозу цінових процесів, перегляду розміру грошових доходів і мінімальних соціальних гарантій населення, перерахунку показників системи національних рахунків тощо.

Процес формування I_СЦ має такі етапи:

1. Розглядаються регіони та базові підприємства для реєстрації цін – збору інформації про ціни на товари та послуги.

2. Затверджується споживчий кошик (набір) товарів-представ-ників.

3. Розробляється порядок збору інформації про ціни і тарифи (період, періодичність, інструменти реєстрації).

4. Узгоджуються формули розрахунку I_СЦ.

5. Формується база зважування.

6. Розраховуються середні ціни та індивідуальні індекси цін.

Спостереження за змінами цін проводяться в усіх регіонах країни. Інформація про ціни накопичується в обласних і районних центрах, містах, відібраних як представники. Їх відбір здійснюється спеціальни-ми органами державної статистики на місцях; до цього залучаються під-приємства торгівлі та сфери послуг; список їх переглядається щорічно.

Споживчий набір є однаковим для всіх регіонів, затверджується централізовано Держкомстатом України. До складу цього кошика входять найважливіші та представницькі для використання домого-сподарствами продукти. На сучасному етапі розвитку України кошик містить 425 товарів і послуг: 108 найменувань продовольчих, 237 – непродовольчих, 80 – послуги. Цей набір є стабільним протягом певного періоду.

Реєстрація цін споживчого кошика проводиться щомісячно з 1 по 20 (або 25) число: за кожним найменуванням продукції – на затвердже-ному об’єкті, в один день, як і в попередньому місяці. Реєструється фак-тична ціна з урахуванням податків, сплачених населенням (ПДВ, акциз тощо). На кожен товар-представник заповнюють «Бланк реєстрації цін на споживчі товари та послуги», в якому відбивається характеристика товару (найменування товару, країни, підприємства, марка, сорт, вели-чина тари) і ціна. Бланк має 2 розділи: розділ А заповнюють під-приємства торгівлі та послуг, розділ Б – ринки, фізичні особи. Ціни на послуги заносять тільки до розділу А.

Розрахунок I_СЦ здійснюється за формулою Ласпейреса – порів-нюється поточна вартість споживчого набору та вартість у поперед-ньому або базовому періоді:

 

, (6.1)

або

(6.2)

 

де Р_i^t, P_i⁰ – ціна товару чи послуги і відповідно у поточному t та базовому періодах 0;

Q_i⁰ – обсяг товару i у базовому періоді;

W_i,₀ – частка витрат на товар-представник i у базовому періоді 0;

– довгостроковий індекс цін товару і попереднього періоду t–1 порівняно з базовим періодом 0;

– короткостроковий індекс цін товару і поточного періоду t порівняно з попереднім періодом t–1.

Щомісячні й річні індекси інфляції в Україні за останні 10 років наведено у табл. 6.1. А динаміка інфляції зображена на рис. 6.1.

 

Таблиця 6.1

 

Індекси інфляції в Україні, %

 

Місяць	Рік
Січень	101,3	101,5	104,6	101,5	101,0	101,5	101,4	101,7	101,2	100,5	102,9
Лютий	100,2	101,0	103,3	100,6	98,6	101,1	100,4	101,0	101,8	100,6	102,7
Березень	100,2	101,0	102,0	100,6	99,3	101,1	100,4	101,6	99,7	100,2	103,8
Квітень	101,3	102,3	101,7	101,5	101,4	100,7	100,7	100,7	99,6	100,0	103,1
Травень	100,0	102,4	102,1	100,4	99,7	100,0	100,7	100,6	100,5	100,6	101,3
Червень	100,0	100,1	103,7	100,6	98,2	100,1	100,7	100,6	100,1	102,2	100,8
Липень	99,1	99,0	99,9	98,3	98,5	99,9	100,0	100,3	100,9	101,4	99,5
Серпень	100,2	101,0	100,0	99,8	99,8	98,3	99,9	100,0	100,0	100,6	99,9
Вересень	103,8	101,4	102,6	100,4	100,2	100,6	101,3	100,4	102,0	102,2	101,1
Жовтень	106,2	101,1	101,4	100,2	100,7	101,3	102,2	100,9	102,6	102,9
Листопад	103,0	102,9	100,4	100,5	100,7	101,9	101,6	101,2	101,8	102,2
Грудень	103,3	104,1	101,6	101,6	101,4	101,5	102,4	100,9	100,9	102,1
За рік	120,0	119,2	125,8	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	11,6	116,6

Темп інфляції визначається відніманням від індексу цін поточного року індексу цін попереднього року та діленням цієї різниці на індекс цін попереднього року і множенням отриманої частки на 100%:

(6.3)

 

 

Рис. 6.1. Динаміка інфляції в Україні

Правило «70» показує через скільки років величина інфляції збільшиться вдвічі за даних темпів збільшення споживчих цін:

 

(6.4)

 

Розмаїття форм вияву інфляції вимагає різних підходів до визна-чення причин і механізмів інфляційного процесу. Всі теоретичні кон-цепції інфляції можна поділити на дві групи: 1) економічні та 2) неекономічні. Неекономічні теорії пояснюють інфляцію природ-ними чинниками (стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичними (війнами, мілітаризацією економіки та ін.)

Наприклад, тривалі катаклізми в природі можуть суттєво впли-нути на обсяг виробництва аграрного сектору економіки. Якщо част-ка цього сектору в загальній структурі економіки значна, то це приз-веде до відчутного підвищення цін на продовольство, а потім до під-вищення загального рівня цін. Якщо уряд не зможе вплинути на ситуацію, то це призведе до голоду, який поглибить інфляційні процеси.

Вплив на інфляцію політичних чинників частіше пов’язують з мілітаризацією економіки, коли для виробництва військової техніки (ВПК) залучають найпередовіші технології, високоякісні матеріали, найвищої кваліфікації науковців та інших фахівців, праця яких склад-на, а умови роботи – жорсткі, організація виробництва – досконала, рівень інтенсивності та продуктивності праці – високий. Зазначені особливості зумовлюють вилучення найпередовіших технологій, най-досконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників ци-вільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на Державний бю-джет, збільшуючи його видаткову частину і спричиняючи інфляцій-не фінансування бюджетного дефіциту.

Мілітаризація породжує інфляцію також в інший спосіб: заро-бітна плата зайнятих у ВПК, як правило, значно вища, ніж у цивіль-ному секторі, що стимулює підвищення споживчого попиту, який не покривається цивільними благами, а збільшує дисбаланс на спожив-чому ринку.

Економічні теорії інфляції можна поділити на дві групи: 1) мо-нетарні та 2) немонетарні. Прихильники монетарної теорії аналізу-ють інфляцію, скориставшись рівнянням обміну:

 

.

Якщо це рівняння записати в темпах приросту

 

(6.5)

де T_M – темп приросту номінальної кількості грошей;

T_V – темп приросту швидкості руху грошей;

T_P – темп приросту рівня цін (інфляції);

– темп приросту реального обсягу національного виробництва і доходу.

Із попереднього рівняння визначимо рівень інфляції:

(6.6)

Інфляційний процес буде наявним за умови, якщо або .

Інфляція спостерігатиметься:

1) якщо T_M > T_N, тобто темп приросту номінальної грошової маси (T_M) буде більшим, ніж темп приросту реального доходу за незмінної швидкості руху грошей (T_V = 0).

Інфляція за цих умов спричиняється або банківською системою, яка послабила контроль над грошовою базою (H) у процесі створення карткових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов’язання як засіб платежу;

2) якщо T_V >T_Ni, при T_M = 0, тобто темп приросту швидкості обороту грошей (T_V) буде перевищувати темп приросту реального доходу при незмінній номінальній кількості грошей.

У цьому випадку зменшення попиту домогосподарств на реальні касові залишки є наслідком удосконалення техніки розрахунків або заміни грошей цінними паперами, які виконують функцію збере-ження цінностей.

Монетаристи вважають, що скорочення попиту на гроші, зумов-лене високими альтернативними витратами утримання реальних ка-сових залишків, прискорює темп інфляції.

Прихильники немонетарних теорій виводять умови наявності інфляції з того самого рівняння, але надають йому такого виду:

 

,

тобто вони вбачають умову наявності інфляції в ситуації, за якої су-ма темпів приросту номінальної кількості грошей буде пере-вищувати темп приросту реального доходу .

На відміну від монетаристів, прихильники немонетарних теорій у зазначеній вище нерівності вбачають тільки умову (а не причину) наявності інфляції. Причини інфляції, за немонетарною концепцією, пов’язані:

1) зі збільшенням витрат виробництва, зумовлених:

· прискоренням темпів підвищення заробітної плати над про-дуктивністю праці;

· перевищенням темпів збільшення податків над підвищенням доходів;

· підвищенням цін на сировину та енергоресурси;

2) збільшенням сукупного попиту, викликаним оптимістичними очікуваннями підприємців щодо майбутньої кон’юнктури в умовах повної зайнятості. За цих умов зростання AD зумовлює збільшення рівня цін, яке урівноважить AD і AS (рис. 6.2);

 

 

Рис. 6.2. Підвищення рівня цін унаслідок збільшення

сукупного попиту

3) структурними зрушеннями в сукупному попиті, які виявля-ються у стрімкому оновленні благ, пропонованих на ринку. Ціни на но-ві нетрадиційні блага зростають, а на старі не знижуються (згадаймо ефект храповика), і зменшується їх пропозиція. Наслідком цього є підвищення рівня цін;

4) змінами структури ринку, пов’язаними із посиленням влади монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністратив-ному монопольному зростанні цін.

У реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники.

 

6.2. Типи інфляції. Сучасна економічна наука розрізняє два типи інфляції: а) попиту, б) пропозиції (витрат).

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги на товар-ному ринку: перевищенням сукупного попиту над сукупною пропо-зицією. Дану ситуацію в економіці визначають так: «Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів».

Пояснюється це тим, що суб’єкти економіки можуть витрачати більше, ніж вона спроможна виробити і запропонувати. В цьому випад-ку економіка прагне досягти точки за кривою виробничих можливостей. На пред’явлений обсяг попиту реальний сектор економіки неспромож-ний відреагувати збільшенням обсягу національного виробництва, оскільки всі наявні ресурси задіяні та раціонально використовуються. За цих умов «отоварити» свої доходи можна, заплативши вищу ціну за ба-жані блага, що зумовлює зростання рівня цін при незмінному реально-му обсязі виробництва. У цій ситуації спостерігається інфляція попиту.

 

 

Рис. 6.3 Інфляція попиту у моделі AD-AS

Графічно інфляція попиту в моделі AD-AS зображена на рис. 6.3. Як видно із графіка, стимулювання сукупного попиту на горизонталь-ному відрізку кривої AD-AS (фаза депресії) не містить інфляційної небезпеки. Стимулювання AD є завжди бажаним, оскільки воно веде до збільшення реальних обсягів виробництва і приросту доходу.

Якщо ж на відрізку Q₁-Q₂ темп приросту рівня цін перевищує темп приросту виробництва, то має місце інфляційна ситуація.

На цьому висхідному відрізку кривої AS інфляцію називають перед-часною тому, що економіка не досягла потенційного обсягу виробництва і повної зайнятості. Передчасність інфляції на висхідному відрізку пояс-нюється нерівномірністю виходу різних галузей із депресії. Ті галузі, які ще не використали повністю запаси своїх виробничих потужностей, не призводять до інфляційного зростання цін. А галузі, які сповна викорис-тали свої виробничі потужності, неспроможні відреагувати на зміну попи-ту збільшенням обсягу виробництва і тому їхню продукцію можуть придбати тільки суб’єкти, які готові заплатити вищу ціну.

Проте збільшення сукупного попиту означає збільшення попиту на робочу силу. Ті працівники, які були зайняті лише частково, почи-нають працювати повний робочий день (тиждень, місяць, рік). Підви-щується їхня грошова заробітна плата, водночас збільшуються і вироб-ничі витрати, підприємства змушені підвищувати ціни. Тиск профспі-лок теж впливає на зростання заробітної плати. Підприємці зацікавлені в тому, щоб не допустити страйків у період, коли економіка розвивається по висхідній, і йдуть на задоволення вимог профспілок, перекладаючи свій тягар на споживача через підвищення цін на свою продукцію.

Аналогічно, зміщення кривої сукупного попиту від AD₂ до AD₃ обумовлює частково інфляційне збільшення обсягу виробництва, оскільки приріст виробництва менший за приріст цін . У точці B економіка досягає повної зайнятості й потен-ційного обсягу національного виробництва Q^*. Це означає, що подаль-ше збільшення сукупного попиту не може бути задоволене наявними виробничими ресурсами. Виробничі можливості економіки за такого рівня технологій та виробничих потужностей вичерпані. І тому збіль-шення сукупного попиту спричиняє не збільшення обсягів виробництва, а інфляційне підвищення цін → → .

Узагальнюючи вищевикладене, зазначимо:

· на горизонтальному відрізку AS номінальний і реальний обсяг виробництва змінюються однаковими темпами;

· на висхідному відрізку кривої AS номінальний обсяг вироб-ництва необхідно дефлірувати, щоб визначити зміну реального обсягу;

· на вертикальному відрізку лінії AS незалежно від того, якими темпами зростає номінальний обсяг ВВП, зумовлений підвищенням рівня цін, реальний обсяг виробництва Q^* залишається незмінним.

Інфляція сукупної пропозиції виникає внаслідок змін витрат ви-робництва і обсягу пропозиції товарів на ринку. У цій ситуації під-вищення цін на ресурси пояснюється зростанням витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва

 

(6.7)

 

де AC – середні витрати (витрати на одиницю продукції);

TC – валові витрати;

Q_i – обсяг (кількість одиниць) виробленої продукції.

Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку (за умови незмінності рівня цін). Це спону-кає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, спричиняє підвищення цін продукції. Графічно інфляцію вит-рат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої AS ліво-руч від AS₀ до AS₁ (рис. 6.4), тобто в умовах недостатньої пропозиції зможуть придбати блага, ті споживачі, які заплатять за них вищу ціну. Підвищення цін від до обумовить скорочення реального обсягу виробництва від Q^*₀ до Q^*₁.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

1) підвищення цін на енергію та сировину;

2) підвищення номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енер-гію та сировину, спостерігалась в періоди світових сировинних та енергетичних криз: 1973-1974, 1979-1980 та 2007-2008 рр. Істотне підвищення цін на нафту для країн-імпортерів спричинило зміну цін на енергію, що призвело до подорожчання виробництва та транс-портування всієї продукції в економіці.

В перші роки незалежності України, коли Росія, будучи голов-ним постачальником для нашої країни нафти та інших енергоносіїв, «відпустила» на них ціни з метою наближення останніх до рівня світових, в економіці нашої країни відбулося стрімке підвищення рівня цін, зумовлене збільшенням витрат виробництва. Так, у 1992 р. індекс інфляції в Україні становив 2100%, у 1993 р. – 10 255, в 1994 р. – 501, в 2008 р. – 122,3%, в 2009 р. – 112,3%.

 

 

Рис. 6.4. Інфляція витрат (пропозиції)

Інфляція, спричинена підвищенням номінальної заробітної плати, є також різновидом інфляції пропозиції, оскільки заробітна плата є одні-єю зі статей витрат. Логіка цього процесу може пояснюватись тим, що підвищення загального рівня цін, зумовлене підвищенням цін на сиро-вину та енергоносії, потребує для збалансування попиту і пропозиції під-вищення заробітної плати, що, у свою чергу, впливає на збільшення цін, спричинене зростанням витрат, і змушує переглядати ставки заробітної плати з метою їх підвищення. В такий спосіб відбувається «розкручу-вання інфляційної спіралі»: «заробітна плата» – «рівень цін»; має місце ситуація

 

Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), незважаючи на різні причини їх походження, можуть переходити одна в одну. Пояс-нюється цей феномен інфляції тим, що підвищення рівня цін в економіці (незалежно від того, якими факторами воно спричинено) спонукає до вимог підвищення заробітної плати та виконання програми компенса-ційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати під-приємців і спричиняє підвищення цін на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найвразливіших верств населення, однак щойно рівень їхніх доходів підвищується, активізуються вимоги інших (благополучних) верств щодо підвищення доходів. Вини-кає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю відок-ремити типи інфляції практично неможливо, адже підвищення заробітної плати сприймається і як інфляція попиту, і як інфляція витрат.

 

6.3. Класифікація та ознаки інфляції. Як багатофакторний, бага-товимірний і складний соціально-економічний процес, властивий рин-ковій економіці, спричинений різними подіями, інфляція може мати різ-ні ознаки.

Як видно з табл. 6.2, залежно від темпів інфляції та її згубного впливу на економіку розрізняють помірну (повзучу), галопуючу та гіперінфляцію. Кількісне вимірювання зазначених форм інфляції таке:

· помірній інфляції властивий не надто швидкий темп підвищення рівня цін (до 10% за рік);

· галопуюча інфляція характеризується різким підвищенням цін від 10 до 200% річних;

· гіперінфляція характеризується темпом підвищення цін понад 200% річних.

Кількісна характеристика форм інфляції відповідно до темпів під-вищення рівня цін – важлива, але не визначальна. Першочергового зна-чення набуває з’ясування впливу різних форм інфляції на економічну поведінку суб’єктів господарювання та на економіку в цілому. За по-мірної інфляції підприємці та фінансові структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку. Відповідним чином може реагувати й уряд, коригуючи свою соціально-економічну політику.

Прихильники кейнсіанської теорії схильні вважати, що помірна інф-ляція сприяє економічному розвитку, активізує підприємницьку діяль-ність і не має небезпечного впливу на економіку. Характерною ознакою повзучої інфляції є її передбачуваність, наявність необхідного часу для маневрування, узгодженості дій промислового та фінансового капіталу. Ця форма інфляції створює певну напруженість у нестійких економічних структурах, але небезпеки для всієї економічної системи, її стабільності не становить.

Таблиця 6.2