Механізм мультиплікатора автономних інвестицій

Номер циклу	Мультиплікативний ефект
приріст	накопичувальний приріст доходу (або ВВП)
попиту	випуску (доходу)
I
II
III
IV
V
...	Числові значення, грн
I
II
III
IV
V
...

 

Перед нами сума спадної геометричної прогресії, яку можна подати так:

 

 

Величину мультиплікатора витрат розраховують за формулою

. (8.9)

 

Мультиплікатор інвестиційних витрат перебуває у прямій залежності від граничної схильності до споживання та у зворотній залежності від граничної схильності до заощаджень. У нашому прикладі мультиплікатор інвестицій

 

 

Це означає, що первинний приріст автономних інвестицій на 1 млн грн забезпечить 333333 грн приросту доходу. Припинення процесу мультиплікації відбувається за умови, коли _i і тоді і . Отже, гранична схильність до заощаджень – чинник, який зумовлює завершення процесу мультиплікації.

Мультиплікатор називають простим мультиплікатором витрат, бо він ґрунтується на спрощеній моделі – із потоку «доходи-витрати» вилучаються тільки заощадження. Насправді спад мультип-лікативного ефекту може бути спричинений і вилученнями податків (Т) та імпорту (М). Це означає, що в кожному циклі мультиплікації вилучається частка доходу: а) на заощадження, б) додаткові податки, в) закупівлю додаткових товарів за кордоном.

З урахуванням цих пояснень складний мультиплікатор можна розрахувати в такий спосіб:

 

. (8.10)

 

Автори підручника «Економікс» К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю виокремлюють ще супермультиплікатор. Його величина буде біль-шою, ніж простого мультиплікатора, оскільки з кожним наступним циклом змін доходу виникає додаткове споживання й додаткове інвестування. Процес мультиплікації за цих умов визначається не тільки граничною схильністю до споживання (MPC), а й граничною схильністю до інвестування .

Супермультиплікатор передає формула

 

(8.11)

 

де МРС – гранична схильність до споживання;

МРІ – гранична схильність до інвестування.

 

8.6. Графічний аналіз мультиплікатора інвестицій. Вище ми зазначали, що основою інвестицій є заощадження. Економіка перебу-ває у стані рівноваги за умови рівності заощаджень та інвестицій, тобто якщо S = I. Зобразимо на графіку взаємозв’язок між доходом (D_i), заоща-дженнями (S) та інвестиціями . На рис. 8.6 функція інвестицій зоб-ражена горизонтальною прямою: незалежно від обсягу національного виробництва (доходу) інвестиції залишаються незмінними.

Нахил кривої заощадження (α) визначається граничною схиль-ністю до заощаджень (МРS). У точці перетину кривих S та система перебуває у стані стійкої рівноваги. Якщо зросте обсяг національного виробництва, то збільшиться обсяг заощаджень, що зменшить обсяг споживання. Реалізація товарів і послуг уповільниться, зростуть запа-си товарів, зменшиться обсяг виробництва. Система знову зміститься до точки Е. Щоб економіка досягла стану повної зайнятості, необ-хідно збільшити заощадження та інвестиції.

 

Рис. 8.6. Взаємозв’язок між доходом,

заощадженнями та інвестиціями

Вплив зміни обсягу інвестицій на обсяг національного вироб-ництва та доходу зображено на рис. 8.7.

На графіку зображено мультиплікативний ефект додаткових інвестицій : пряма інвестицій зміститься вгору; точка рівноваги () зміститься з точки до точки , а обсяг національного виробництва та доходу збільшиться від до . Коефіцієнт перевищення приросту доходу над приростом інвестицій і є мультиплікатором .

 

 

 

 

Рис. 8.7. Вплив обсягу автономних інвестицій на зміну

національного виробництва та доходу

 

Абсолютна різниця між та характеризує величину вто-ринних виробничо-споживчих витрат, зумовлених первинними інвес-тиціями.

Мультиплікативний ефект може бути наслідком не лише зміни обсягу інвестицій, а й зміни заощаджень (рис. 8.8). Нехай обсяг інвес-тицій залишиться незмінним. Збільшення обсягу заощаджень змістить криву S вгору, що зумовить зміщення рівноваги ліворуч із точки в точ-ку і зменшить обсяг національного доходу. Це означає: якщо запла-новані інвестиції не збільшаться, спроби домогосподарств збільшити за-ощадження виявляться марними з причини зменшення обсягу націо-нального доходу. Таке явище набуло назви парадокса ощадливості. Парадоксальність ефекту ощадливості полягає в тому, що, здавалося б, збільшення заощаджень завжди мало забезпечувати збільшення обсягів національного виробництва, адже заощадження – основа інвестицій. Але збільшення не відбувається з трьох причин:

1) при обсягах національного виробництва та домогоспо-дарства заощаджують однакову суму, але заощадження знецінюються, оскільки зростання схильності до заощаджень зумовлює зменшення схильності до споживання. Ця обставина робить невигідним для під-приємців подальше інвестування: зменшується обсяг продажу, збільшу-ються запаси. У підсумку зменшується обсяг національного виробництва;

 

 

Рис. 8.8. Вплив зміни заощаджень на обсяг національного виробництва та доходу

 

2) наявна суперечливість інтересів індивідів і суспільства. З пог-ляду інтересів індивіда заощаджена частка заробленого доходу сприй-мається ним як благо, що забезпечить йому в майбутньому певний при-ріст доходу, дасть змогу придбати у власність якісь об’єкти, що дорого коштують забезпечить старість і т. ін. Але кожна гривня неспожитого доходу одних суб’єктів становить недоотримані доходи інших суб’єктів. Ця ситуація порушує баланс у суспільстві між доходами й витратами;

3) збільшення схильності до заощаджень проявляється у найне-сприятливіший період економічної кон’юнктури. Якщо економіка пере-буває у фазі спаду, загроза безробіття зростає, суб’єкти під страхом втра-тити роботу починають зменшувати споживання і більше заощаджувати, прискорюючи поглиблення спаду виробництва та знецінення заоща-джених ними коштів.

Але вище названі явища суспільство не сприймає як небажані. Зга-даймо криву виробничих можливостей: її зміщення праворуч, означає економічне зростання, яке забезпечується за допомогою зростання заоща-джень і перетворення їх на інвестиції. Саме зростання обсягу заоща-джень призведе до зменшення обсягу сукупного попиту й обумовить зменшення рівнів цін та інфляції (рис. 8.9). Тому збільшення ощадливо-сті є бажаним для суспільства.

 

 

Рис. 8.9. Вплив збільшення заощаджень на рівень інфляції

Але збільшення заощаджень є благом для суспільства:

· якщо приріст заощаджень супроводжується приростом інвестицій;

· зменшує сукупний попит і знижує рівень інфляції попиту.

Збільшення заощаджень в умовах неповної зайнятості та недос-татнього попиту є антиблагом для суспільства, оскільки зумовлює зменшення обсягів інвестицій та національного виробництва.

Мультиплікатор має двобічну дію. З одного боку, приріст інвес-тицій спричиняє зростання доходу в m разів більше, ніж сам приріст інвестицій. З іншого – навіть незначне скорочення інвестицій приз-водить до значно більшого скорочення обсягу національного вироб-ництва і доходу. Якщо інвестиції незначні за своїм обсягом, то рівновага в економіці передбачає перевищення фактичного рівня безробіття над природним. Якщо інвестиції перевищують заощадження, то спосте-рігається інфляційне зростання цін.

8.7. Модель «інвестиції-заощадження». Обсяг інвестицій зале-жить від ставки відсотка. Незважаючи на джерело інвестицій (власний капітал, позиковий капітал чи капітал, залучений шляхом випуску цінних паперів), інвестиційний попит перебуває в обернено пропор-ційній залежності від позикової ставки – схема а) на рис. 8.10.

 

На графіку видно, що зростання відсоткової ставки від до зменшує обсяг запланованих інвестицій з до . Це зменшення впливає на обсяг сукупних витрат, зміщуючи криву витрат униз – схема б) на рис. 8.10, тобто збільшення ставки відсотка зумовило зменшення доходу від до , що пов’язано зі зміщенням інвести-ційного попиту та сукупних витрат. Це свідчить про те, що рівень від-соткової ставки має зворотний вплив на обсяг доходу.

Зобразимо ці залежності графічно. На схемі в) рис. 8.10, крива IS являє собою лінію рівноваги на ринку благ. Вона є геометричним міс-цем точок рівноваги інвестицій (I) та заощаджень (S) за будь-яких значень відсотка і доходу. Крива IS не може перетинати лінію орди-нат, оскільки норма відсотка не може бути менше нуля. Крива «інвес-тицій-заощаджень» показує, що зі збільшенням рівня відсоткової ставки рівень доходу знижується.

Щоб дослідити вплив на криву IS позичених коштів, згадаймо основну макроекономічну тотожність: .

Здійснимо деякі перетворення: перенесемо С та G ліворуч:

 

.

 

У цьому рівнянні права частина – це інвестиції, а ліва – націо-нальні заощадження. Зображену вище тотожність можна записати як .

Національні заощадження – це:

1) приватні заощадження, які дорівнюють різниці між націо-нальним доходом та сумою сплачених податків і споживчого попиту, тобто ;

2) державні заощадження, які дорівнюють різниці між подат-ками і державними витратами, тобто .

У цілому національні заощадження за своїм змістом – це пропо-зиція позики, інвестиції – попит на позику. Якщо в рівняння сукупних витрат () замість величини споживання та інвестицій ввести їх функції, отримаємо

 

. (8.12)

 

 

Рис. 8.10. Модель «інвестиції-заощадження» (IS):

а) функція інвестицій, б) кейнсіанський хрест, в) крива IS.

 

Ліва частина цього рівняння вказує на те, що попит на позику залежить від позикового відсотка. А права частина – пропозиція пози-ки залежить від рівня доходу () та фіскальної політики (T і G). Урівноваження попиту на позику та її пропозицію здійснюються через зміну відсоткової ставки (r).

Зобразимо ці залежності графічно (рис. 8.11). Ліва схема а) відбиває ринок позик, збільшення пропозиції заощаджень зумовлює збільшення доходу і призводить до зменшення відсоткової ставки від до . Схема б) показує, що зі зниженням ставки відсотка відбу-вається збільшення доходу.

 

 

 

Рис. 8.11. Залежність обсягу доходу від рівня позик:

а) ринок позик, б) крива IS

 

Розглянемо вплив фіскальної політики на положення лінії IS. Якщо фіскальна політика змінюється, крива IS зміщується. Зростання державних закупівель обумовлює зростання сукупних запланованих витрат (рис. 8.12). За такого рівня позикового відсотка збільшення державних витрат приводить до зростання національного дохо-ду на величину .

 

Рис. 8.12. Вплив збільшення державних витрат на заплановані сукупні витрати і рівень доходу

 

Збільшення доходу обумовить збільшення заощаджень, а отже, й інвестицій (за їх рівності). Тому крива IS зміститься праворуч. Цей механізм можна графічно передати (рис. 8.13).

 

 

 

Рис. 8.13. Зміщення кривої IS як наслідок збільшення

державних витрат

 

Аналогічно відреагує крива IS на зменшення податків. Але якщо фіскальна політика проявиться у зменшенні державних закупівель (G) і в підвищенні податків (Т), крива IS зміститься ліворуч.

8.8. Індуційовані інвестиції, модель акселератора. Досліджу-ючи мультиплікативний ефект, ми виходили із наявності тільки тих інвестицій, які не залежать від обсягу доходу, тобто автономних. На графіках вони зображені як горизонтальні прямі. Але є інвестиції похідні від автономних – індуційовані – такі, які залежать від обсягу національного доходу і є індукцією від його приросту:

 

.

 

Це означає, що за умови незмінного обсягу національного доходу та сукупного попиту індуційовані інвестиції відсутні. Виникають вони тільки зі зміною обсягу національного доходу для задоволення розши-реного зростання обсягу попиту. Пояснюється така ситуація тим, що тимчасове зростання сукупного попиту не може бути підставою і сти-мулом для розширення виробництва за допомогою здійснення додат-кових інвестицій, оскільки при зміні сукупного попиту в бік зниження додатково інвестований капітал буде збитковим.

Задоволення тимчасового збільшення попиту відбувається за рахунок збільшення коефіцієнта завантаження устаткування, тобто збільшення попиту, зумовленого зміною обсягу національного доходу, потребує від підприємців розширення наявних виробничих потуж-ностей. Для цього необхідна наявність не тільки додаткового капіталу, а й тривалого періоду для розробки технічної документації, закупівлі устат-кування, його монтажу, виведення на проектні потужності тощо. Саме тому індуційоване інвестування здійснюється тільки тоді, коли для за-доволення більшого обсягу попиту, що має сталий характер, вичерпані наявні технічні й технологічні можливості.

З індуційованими інвестиціями пов’язаний принцип акселерації: будь-яке очікуване зростання національного доходу передбачає відпо-відне зростання основного капіталу. Це означає, що норма інвестування прямо пропорційна зміні обсягу випуску. Тому в умовах економічного зростання індуційовані інвестиції додатні, а в умовах зменшення обся-гів виробництва – від’ємні.

Розглянемо принцип акселерації (прискорювача) на прикладі. Нехай попит на взуття на національному ринку країни задовольняє одна взуттєва фабрика. Вартість устаткування фабрики в 10 разів перевищує вартість взуття, що колектив за рік виробляє та реалізує. Припустімо, що обсяг виробництва та реалізації взуття фабрикою становить 500 тис. грн. Тоді вартість устаткування фабрики – (500 тис. грн · 10) = 5 млн грн.

Нехай фабрика має 10 машинних ліній. Щороку зношується та підлягає відновленню одна лінія, вартість якої 500 тис. грн (5 млн грн: 10 ліній).

Якщо, у поточному році попит на взуття збільшився на 50%, тобто від 500 до 750 тис. грн, то для задоволення попиту кількість машинних ліній має збільшитись від 10 до 15, а фабрика в наступному році має придбати на 1 машину більше у зв’язку зі зносом 1 лінії, тобто 6 (5 + 1) машинних ліній. Отже, обсяг продажу взуття зросте на 50%, а обсяг виробленого і реалізованого устаткування збільшиться на 2500 тис. грн.

Цей приклад показує акселеративний (прискорений) вплив змін у споживчому попиті на рівень інвестиційного попиту.

Коефіцієнт, що показує, на скільки разів збільшаться нові інвес-тиції у відповідь на зміни в обсягах виробництва, називають коефіцієн-том акселерації.

Передбачається, що нові інвестиції зростатимуть швидше, ніж об-сяг виробництва, оскільки вартість машин, як правило, значно переви-щує вартість річної продукції, виробленої за їх допомогою.

Принцип акселерації можна передати формулою

 

, (8.13)

 

де – зростання нових інвестицій;

b –коефіцієнт акселерації;

– приріст доходу в періоді t порівняно з попереднім періодом;

– інвестиції, використані для заміни зношеного основного капіталу.

Якщо цю модель спростити, припустивши відсутність зношення капіталу (норма амортизації дорівнює нулю),

 

то .

 

Звідси коефіцієнт акселерації буде

 

, (8.14)

а в нашому прикладі:

 

 

Це означає, що зростання попиту на споживчі товари обумовлює збільшення (десятикратне у нашому прикладі) попиту на інвестиційні товари.

Розробкою теорії акселератора займались П. Самуельсон, Дж. Хікс, Е. Хансен та інші економісти. Е. Хансен, вивчаючи дію прин-ципу акселерації, зазначив, що попит на чистий приріст основного капі-талу залежить не від рівня попиту на споживчі товари, а від темпів зрос-тання цього попиту. Якщо темпи зростання споживчого попиту змен-шуються, хоча сам споживчий попит ще зростає, то попит на основний капітал абсолютно зменшується. Якщо ж попит на споживчі товари залишається незмінним (перестає зростати), то потреба в додатковому основному капіталі відпадає. Залишається потреба тільки в утриманні наявного рівня основного капіталу з урахуванням зносу. Проілюструємо наведене вище прикладом (табл. 8.4).

Таблиця 8.4