Умови працi: сутнiсть i значення.

Умови працi (УП)-це сукупнiсть взаeмопов”яз. Виробнич.,санiт-гiгieн,психофiзiолог,естетичн. I соц. факторiв конкретноi працi,обумовлених рiвнем розвитку продуктивн. сил сусп-ва,якi визначають стан виробнич. Середовища та впливають на здоров”я i працездатнiсть людини.Видiл. 4 фази працездатностi в процесi одного труд. циклу(дня,змiни):

-пристос-ня до працi (час,протягом якого людина адаптуeться до майб. умов працi)

-стiйка працездатнiсть(найвища якiсть працi при оптим. рiвнях функц-ня фiзiолог. систем органiзму)

-субкомпетенцiя(початок розвитку втоми,якiсть працi ще зберiгаeться,але лише за рах. перенапруження вiдповiдн. функцiй органiзму)

-втома (зниження якостi роботи за подальшого погiрш. функцiонального стану людини)

Наступною фазою життeдiяльн-тi людини повинна бути фаза вiдновлення працездатностi(вiдпочинку)

86. Умови працi та фактори iх формування

Умови працi — це сукупнiсть взаeмозв'язаних виробничих, санiтарно-гiгieнiчних, психофiзiологiчних, естетичних i соцiальних факторiв конкретноi працi, обумовлених рiвнем розвитку продуктивних сил суспiльства, якi визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я i працездатнiсть людини

Вiдповiдно до рекомендацiй МОП визначають такi основнi фактори виробничого середовища, що впливають на працездатнiсть людини в процесi виробництва: фiзичне зусилля, нервове напруження, робоче положення, монотоннiсть роботи, температура, вологiсть, забруднення повiтря, виробничий шум, вiбрацiя, обертання, поштовхи, освiтленiсть у робочiй зонi.

Фактори виробничого середовища мають психологiчнi i фiзiологiчнi межi.

Психологiчна межа характеризуeться певними нормативами, перевищення яких викликаe у працюючих вiдчуття дискомфорту.

Фiзiологiчна межа характеризуeться такими нормативами, перевищення яких потребуe припинення роботи.

Кожний iз цих факторiв виробничого середовища дie вiдокремлено, i його вплив ураховуeться окремо пiд час атестацii i паспортизацii робочого мiсця.

87. Взаємозв’язок організації праці з організацією виробництва.

Організація праці – це спосіб поєднання виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих економічно-соціальних результатів. Організація виробництва – це процес, що поєднує виробників та засоби виробництва з метою отримання високоякісної продукції. І організація праці, і організація виробництва є об”єктивно необхідними і невід”ємними складовими трудової діяльності кожної людини. Ці категорії обов”язково мають сприяти досягненню найвищої ефективності суспільного виробництва. Їх наглядне поєднаннння можна спостерігати завдяки багатьом категоріям, зокрема, нормуванню праці. Також взаємозв”язок між організацією праці і організацією виробництва можна показати через залежність від слідуючих чинників: рівня науково-технічного прогресу, психологічних факторів і особливостей екологічного середовища, від тих завдань, що вирішуються в різних ланках системи управління. І, звичайно, варто виділити обопільну взаємозалежність даних категорій, адже без ефективної організації праці неможливо вдало організувати виробництво на кожному підприємстві і навпаки.

 

88. Нормування працi як провiдна складова ii орг-цii.

Нормування працi — це вид дiяльностi з управлiння виробництвом, пов'язаний з визначенням необхiдних затрат працi i п результатiв, контролем за мiрою працi. Нормування працi — складова органiзацii працi i виробництва. Воно e важливою ланкою технологiчноi й органiзацiйноi пiдготовки виробництва, оперативного управлiння ним, невiд'eмною частиною менеджменту i соцiально-трудових вiдносин. Норми працi e основою системи планування роботи пiдприeмства та його пiдроздiлiв, органiзацii оплати працi персоналу, облiку затрат на продукцiю, управлiння соцiально-трудовими вiдносинами тощо. Органiзовуючи працю, слiд визначити, яка ii кiлькiсть потрiбна для виконання кожноi конкретноi роботи i якою маe бути ii якiсть. Норми працi e основою для визначення пропорцiй розвитку галузей економiки, складання балансу використання трудових ресурсiв, визначення виробничих потужностей. Норми працi на пiдприeмствi можуть використовуватися для визначення трудомiсткостi окремих видiв продукцii i вiдповiдних затрат працi для виконання виробничоi програми. Отже, нормування працi e засобом визначення як мiри працi для виконання тiei чи iншоi конкретноi роботи, так i мiри винагороди за працю залежно вiд ii кiлькостi та якостi. В умовах розвитку ринкових вiдносин, поглиблення економiчноi самостiйностi пiдприeмств нормування працi набуваe великого значення як засiб скорочення затрат живоi працi, зниження собiвартостi продукцii, пiдвищення продуктивностi працi тощо.

Функцii нормування працi.

Нормування працi-це вид дiяльностi з управлiння вироб-вом,пов”язаний з визначенням необх затрат працi та ii резулютатiв,контролемза мiрою працi.Норм-ня працi-складова органiзацii працi i вироб-ва;норми працi e основоюсис-ми планув-ня роботи пiдприeмства та його пiдроздiлiв,органiзацii оплати працi персоналу,облiку затрат на продукцiю,управлiння соц-труд вiдносинами тощо.Органiзовуючи працю,необх.знати,яка к-iсть ii потрiбна для викон. Кожноi конкретн. роботи i якою маe бути ii якiсть.за доп. норм працi здiйснюються планово-органiзац розрах-ки,внутр.заводське i цехове оперативне планування,складаються бiзнес-плани пiдприeмств,плануються обсяги вироб-ва,розрах-ся завантаження устаткуванняi роб мiсць;узгоджуeться взаeмодiя цехiв,бригад,вiддiлiв пiдприeмства. Норми труд. затрат необхiднi для органiзацii працi не лише робiтникiв вiдрядчикiв,а й робiтникiв-почасовикiв,професiоналiв,фахiвцiв та технiчн службовцiв;норми працi e складовим елементом органiзацii зароб плати т. я. виконання норм e умовою отримання заробiтку,вiдповiдного тарифу або окладу,установленого для даного працiвника.

90. Об'eкти нормування працi.

Отже, сукупнiсть прийомiв, об'eднаних з урахуванням техноло­гiчноi послiдовностi або спiльностi факторiв, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталi в пристосуван­ня i зняття ii пiсля оброблення), утворюють комплекс трудових прийомiв.

Залежно вiд особливостей виробництва об'eктами нормуван­ня можуть бути: обсяг роботи за певний перiод часу — годину, змiну, мiсяць (наприклад, на видобувних та апаратурних проце­сах, допомiжних роботах на промислових пiдприeмствах); зона обслуговування (для багатоверстатникiв у текстильнiй промисло­востi, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуван­ням у машинобудуваннi); чисельнiсть персоналу (обслуговуван­ня потужних технологiчних, енергетичних, транспортних систем тощо).

Для розрахунку норм працi потрiбна чiтка класифiкацiя затрат часу.

Класифiкацiю затрат часу можна здiйснювати щодо працiвника, роботи устаткування, тривалостi виробничого процесу

Класифiкацiя втрат робочого часу

Затрати робочого часу подiляються на нормованi i ненормованi. До нормованих належать необхiднi для даних конкретних умов затрати основного i допомiжного часу, часу обслуговування робочого мiсця, на вiдпочинок та особистi потреби, регламентованi перерви з органiзацiйно-технiчних причин, пiдготовчо-завершальний час. Сумарна величина цих затрат часу на одиницю продукцii e штучно-калькуляцiйним часом.

Визначення фактичних затрат часу на виконання елементiв операцiй потрiбне для розроблення нормативiв часу, вибору найрацiональнiших методiв працi, аналiзу якостi норм i нормативiв тощо.

Найпоширенiшими на пiдприeмствах методами дослiдження трудових процесiв e: хронометраж, фотографiя робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичнi затрати часу вимiрюються за допомогою секундомiрiв, хронометрiв, годинникiв, хронографiв.