Умови надання статусу безробiтного.

Згiдно iз Законом Украiни «Про зайнятiсть населення» безробiтними вважаються працездатнi громадяни працездатного вiку. якi з незалежних вiд них причин не мають заробiтку або iнших передбачених чинним законодавством доходiв через вiдсутнiсть вiдповiдноi роботи, зареeстрованi у державний службi зайнятостi, тобто це особи, що шукають роботу та здатнi почати працювати. Не можуть бути визнанi безробiтними громадяни:

а) вiком до 16 рокiв, за винятком тих, якi працювали i були вивiльненi у зв'язку зi змiнами в органiзацii виробництва i працi: реорганiзацieю, перепрофiлюванням i лiквiдацieю пiдприeмства, установи й органiзацii або скороченням чисельностi (штату);

б) якi вперше шукають роботу i не мають професii (спецiаль­ностi), в тому числi випускники загальноосвiтнiх шкiл, якщо во­ни вiдмовляються вiд проходження професiйноi пiдготовки або вiд оплачуваноi роботи, у тому числi роботи тимчасового харак­теру;

в) якi вiдмовилися вiд двох пропозицiй пiдходящоi роботи з моменту реeстрацii iх у службi зайнятостi як осiб, котрi шукають роботу. При цьому вони втрачають право на надання статусу без­робiтного строком на три мiсяцi з подальшою реeстрацieю;

г) якi мають право на пенсiю вiдповiдно до законодавства Украiни.

Сутнiсть закону Оукена.

Вважаeться, що перевищення безробiттям природного рiвня спричиняe певну втрату.ВНП:Втрата ВНП = Потенцiйний(природний)ВНП – РеальнийВНП

У вищенаведенiй формулi складнiсть для розрахунку може становити лише визначення потенцiйного (природного) ВНП. Останнiй визначаeться так: Потенцiйний(природний)ВНП = 94,5 % вiд кiлькостi працездатних * Нормальна к-сть роб.год. протягом року * Середня продуктивнiсть працi.

Перший множник для розрахунку потенцiйного рiвня безробiття

означаe: у формулi закладено, що нормальним (природним) рiвнем e 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%).

Непрямий (обернений) зв’язок мiж вiдхиленням безробiття вiд природного рiвня i вiдхиленням реального ВНП вiд природного був визначений Артуром Оукеном. Суть розкритого ним зв’язку можна сформулювати так: 1% пункт вiдхилення безробiття вiд природного рiвня (6%) означаe вiдхилення реального ВНП вiд потенцiйного на 2,5%-их пункти. Вiдповiдно до цього закону, якщо безробiття встановилося на рiвнi 8%, тобто перевищило природний рiвень на 2 природнi пункти

(8%-6%=2%), тобто реальний ВНП вiдхилився вiд потенцiйного на 5 процентних пункти (2,5 х 2 = 5) З цього закону можна зробити висновок щодо практичноi дiяльностi, а саме: необхiдно щорiчно неменше як 2,5--3,0 % ВIН I спрямовувати на створення нових робочих мiсць. Економiчними збитками вiд безробiття e також звуження споживчого ринку, нарощування елементiв кризи надвиробни­цтва. Крiм того, люди, якi перебувають у статусi безробiтних, втрачають професiйнi навички, стереотипи трудовоi поведiнки.

67. Iндивiдуальний трудовий договiр якформа регулювання вiдносин зайнятостi.

Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи iндивiдуальний трудовий договiр.Працiвник маe право реалiзувати своi здiбностi до продуктивноi i творчоi працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприeмствах.Влаштовуючись на роботу, працiвник укладаe трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою, а iз створюваним власником пiдприeмством як юридичною особою. Предметом трудового договору виступаe жива праця, iнак­ше кажучи, процес працi. Це означаe, що працiвник зобов'я­зуeться виконувати певну роботу або займати певну поса­ду на пiдприeмствi, а власник або уповноважена ним адмiнiс­трацiя зобов'язуeться забезпечити його цieю роботою, нада­вати засоби виробництва, обладнання, прилади, механiзми, примiщення, сировину, матерiали, комплектуючi деталi, дава­ти вказiвки, конкретнi завдання. Обов'язки власника насамперед складаються з обов'язку забезпечити особам, працю яких вони використовують на договiрнiй основi, соцiальнi, економiчнi гарантii i права, перед­баченi законом. Зокрема, всi власники зобов'язанi забезпечити розмiр оплати працi найманих працiвникiв всiх видiв пiдпри­eмств, не нижчий мiнiмальноi заробiтноi плати, встановленоi державою; забезпечити дотримання гарантiй, встановлених для жiнок у зв'язку з материнством, для неповнолiтнiх працiв­никiв; сплачувати обов'язковi страховi внески за працюючих громадян до Фонду соцiального страхування i Пенсiйного фонду Украiни та iн. Умови трудового договору можуть бути обов”язковими, i факультативними, тобто необхiднi та додатковi. У бiльшости випадкiв початок роботи настаe зразу ж пiсля укладення трудового договору.

Колективний договiр i його роль у регулюваннi соц.- трудових вiдносин зайнятостi.

Колективний договiр – це локальний нормативно-правовий акт, який мiстить комплекс нормативних положень та колективно-договiрних зобов’язань, направлених на регулювання трудових, соцiально-економiчних та органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що складаються на пiдприeмствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi, господарювання та кiлькостi працiвникiв, якi мають право юридичноi особи i використовують найману працю.

В договорi вказанi зокрема: змiни в органiзацii виробництва i працi; забезпечення продуктивноi зайнятостi; нормування i оплати працi, встановлення форм, системи, розмiрiв заробiтноi плати та iнших видiв трудових виплат (доплат, надбавок, премiй та iн.); встановлення гарантiй, компенсацiй, пiльг; участi трудового колективу у формуваннi, розподiлi i використаннi прибутку пiдприeмства, установи, органiзацii (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку; умов i охорони працi. Порядок реeстрацii колективних договорiв визначаeться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Умови колективного договору, що погiршують порiвняно з чинним законодавством i угодами становище працiвникiв, e недiйсними.Метою колективного договору e полiпшення господарськоi дiяльностi пiдприeмства, пiдвищення його рентабельностi i якостi продукцii, що випускаeться, забезпечення трудящим можливостi брати участь в управлiннi виробництвом, удосконалення винагороди за працю, пiдняття рiвня охорони працi, матерiально-побутового та культурного обслуговування працюючих.
69. Генеральнi, галузевi i регiональнi угоди, iх значення в забезпеченнi ефективноi зайнятостi

Генеральна угода - це правовий акт, що встановлюe загальнi принципи проведення соцiально-економiчноi полiтики. Галузева (тарифна) угода - це правовий акт, що встановлюe напрямки соцiально-економiчного розвитку галузi, систему оплати та умови працi, соцiальнi гарантii для робiтникiв галузi (професiональноi групи), бiльшостi пiдприeмств, що входять до сфери ii дii.

Угоди на регiональному рiвнi укладаються мiж мiсцевими органами державноi влади чи регiональними об’eднаннями пiдприeмцiв, якщо вони мають вiдповiднi повноваження, та об’eднаннями профспiлок чи iншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Угодою на галузевому пiвнi регулюeться галузевi норми. Галузева угода не може погiршувати стан трудiвникiв порiвняно з генеральною угодою.

Угоди на регiональному рiвнi ругулюють норми соцiального захисту найманих трудiвникiв пiдприeмств, мають бiльш високi порiвняно з генеральною угодою гарантii та льготи.

Будь-яка з сторiн маe право за три мiсяцi до закiнчення строку дii угоди чи у строки визначенi цим документом, внести iншим сторонам письмове повiдомлення про початок переговорiв по укладанню нових угод.

Для врегулювання розбiжностей у ходi переговорiв сторони застосовують примiрительнi процедури.

Угода пiдписуeться уповноваженими представниками сторiн не пiзнiше нiж через 10 днiв по закiнченню колективних переговорiв.