Інформаційна картка 2. Джерела з історії скіфів.

Першим згадкам про скіфів ми завдячуємо ассирійським літописам VII ст. до н. е. Вони змальовують напад цих кочовиків на Малу Азію. Приблизно в цей же час Скіфію оспівували грецькі поети Гомер і Гесіод.

Найбільш докладний опис Скіфії та її історії залишив нам Геродот. Він уважав, що скіфи прийшли зі сходу приблизно в VI ст. до н. е., витіснивши племена кіммерійців. Геродот, як і більшість античних авторів, указує на надзвичайну войовничість скіфів і приділяє їхнім походам велику увагу. Так, він згадує перемогу над мідянами, а також захоплення ними в 612 р. до н. е. столиці Ассирії Ніневії. У своїх походах, пише він, скіфи дійшли до Сирії, де фараон Псамметих був змушений відкупатися від них. Їхній наступ був зупинений лише тоді, коли лідійський цар підступно перебив скіфських вождів.

Пpоникнення скiфiв нa узбеpежжя Чоpного моpя вiдбувaлося кiлькомa хвилями. Спочaтку вони не тiльки миpно уживaлися з кiммеpiйцями, a й неpiдко стaвaли їхнiми воєнними союзникaми. Пpоте зpостaючий тиск сусiднiх кочових племен – мaссaгетiв пpимусив скiфiв дедaлi aктивнiше пpосувaтися нa зaхiд у глиб кiммеpiйських земель. У VII ст. до н. е., витiснивши мiсцевий етнос з Поднiпpов'я, скiфи не зупиняються, a, пеpеслiдуючи кiммеpiйцiв, вдиpaються до Пеpедньої Aзiї. Скiфськa нaвaлa докотилaся aж до Сиpiї (дiйшло до того, що єгипетський фapaон Псaмметiх I змушений був вiдкупитися вiд зaгapбникiв щедpими дapaми). Скiфи, зaхопивши Мiдiю, утвоpили тaм деpжaву Iшкузa, якa пpоiснувaлa 28 pокiв. Лише пiсля того, як мiдiйський цap Кiaксap зaпpосив нa бaнкет скiфських цapiв i, нaпоївши їх, пеpебив, скiфськi фоpмувaння, що зaлишилися без своїх лiдеpiв, вимушенi були мiгpувaти в Пiвнiчне Пpичоpномоp'я.

 

Повеpнувшись з Пеpедньої Aзiї в пpичоpномоpськi степи, скiфи пiдкоpили собi бiльшiсть мiсцевих жителiв i у дpугiй половинi VII ст. до н. е. утвоpили полiтично консолiдовaне об'єднaння племен – Велику Скiфiю, що пpоiснувaлa до III ст. до н. е. Якщо вipити Геpодоту, то теpитоpiя цього деpжaвного утвоpення булa досить великою i мaлa фоpму piвностоpоннього чотиpикутникa, який, пpилягaючи до чоpномоpського узбеpежжя, pозтaшовувaвся в межиpiччi Дунaю тa Дону.

Хapaктеpною pисою скiфського суспiльствa булa його неодноpiднiсть. Нa думку деяких вчених, мiгpуючi племенa мaли ipaнське походження, a осiлi, з їхньою тpaдицiйною хлiбоpобською культуpою, мaли пpaслов'янське коpiння.

 

Керівник. А тепер послухаємо легенди про походження скіфів.

Гуртківець 1. За легендою, першим прийшов у ці степові простори Таргітай - син Зевса та дочки ріки Борисфен. У нього було три сини. Під час правління синів на їх землю з неба впали золоті речі: плуг з ярмом, гостра з обох боків сокира та келих. Коли старші брати побачили золоті речі, то спробували їх взяти, але золото при їх наближенні спалахнуло вогнем. Лише при наближенні наймолодшого брата золото перестало палахкотіти, і він зміг взяти його з собою. За спільною угодою старші брати передали йому царську владу. Так наймолодший брат Колаксай став засновником племені царських скіфів.

Гуртківець 2. За іншою легендою, прабатьками скіфів були Геракл та істота подвійної природи: наполовину вона була дівою, а наполовину змією, що жила в заплавах нижнього Дніпра. З трьох їхніх синів лише наймолодший Скіф зумів натягнути Гераклів лук, підперезатися його поясом із підвішеною на ньому золотою чашею і стати скіфським царем.

Керівник. Але це лише легенди. На сьогодні питання походження скіфів остаточно не вирішене. Частина дослідників вважає, що вони прийшли з Азії. Та більшість з них схиляється до версії, що у бронзовому віці пращури скіфів мігрували з Північного Причорномор’я на схід, аж до Китаю. Пізніше частина з них повернулась, називаючи себе скіфами.

Скіфи не знали писемності й не залишили після себе рукописних пам'яток. Утім, скіфська історія оживає в писемних творах інших народів, насамперед працях давньогрецького історика-мандрівника Геродота.

У 464 р. до н.е. він вирушив у тривалу подорож, протягом якої відвідав і докладно описав Передню Азію, Єгипет, острівну й материкову Грецію, а також Північне узбережжя Чорного моря. Наслідком цих мандрівок стала його знаменита праця в 9-ти книгах – «Історія». Народ, який проживав на території Пн. Причорномор’я, так його вразив, що Геродот присвятив скіфам цілу книгу під назвою «Мельпомена» (IV том праці «Історія»).

Видатний грецький історик Геродот, що присвятив Скіфії одну з дев'ятьох книг своєї «Історії», виділяв:

· власне скіфів (скіфів-кочівників), які населяли степові райони на схід від Дніпра;

· царських скіфів, що кочували по Приазов'ю та степовому Криму;

· осілих скіфів-орачів, які мешкали в лісостеповій зоні Правобережжя;

· осілих скіфів-землеробів, які розташувалися на Лівобережжі Дніпра.

Панівне положення в суспільстві посідали царські скіфи, які розглядали інші племена й етноси Скіфії як рабів, які були змушені постійно сплачувати їм данину.

 

Керівник. Об’єднайтесь у малі групи, оберіть фрагмент для вивчення. Прочитайте його, роздивіться ілюстрації й обговоріть відповіді на поставлені запитання. Представте класу результати роботи у вигляді опису вашої уявної подорожі Стародавньою Скіфією. (З одним фрагментом можуть працювати кілька груп.)

Завдання для І групи.

Обговоріть, як природні умови впливали на життя скіфів.

Геродот про природні умови Скіфії*

В усій цій країні, яку я описав, зима настільки сувора, що нестерпний мороз триває вісім місяців, так що коли проллєш воду, то від цього на землі не буває болота, але коли розпалиш вогонь, може бути багнюка. Море замерзає, а також і ввесь Кімерійський Боспор**. І скіфи, що живуть по цей бік рову, переїжджають по льоду цілими громадами на своїх возах через протоку... А зима в тих краях не схожа на зиму, яка буває в усіх інших краях, бо там у добу дощу не випадає багато опадів, але влітку весь час ідуть дощі. І на той час, коли в інших краях гримить грім, у них його не буває, а влітку часто гримить грім... Унаслідок такої суворої зими північні області цього материка не населені. Земля їх, являючи собою рівнину, багата травою і добре зрошена...

* Тексти Геродота подано в перекладі А. Біленького.

** Давня назва Керченської протоки.

Завдання для II групи.

Покажіть на карті місця розселення кожного з племен. Спираючись на ілюстрації і документ, опишіть ці племена.

Геродот про населення Скіфії.

«Скіфи-хлібороби сіють хліб не для власного вжитку, а на продаж... Ці племена живуть... на захід від Борисфену.

На східвід цих скіфів-хліборобів, за річкою Пантікапом*, живуть уже скіфи-кочовики, які нічого не сіють і не орють... Ці кочовики на схід займають обшир на чотирнадцять днів дороги.

На південний схід простягається країна, що називається царською, і скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та найчисленніші, і вони вважають інших скіфів своїми невільниками.

Мігрували з Північного Причорномор’я на схід, аж до Китаю. Пізніше частина з них повернулась, називаючи себе скіфами.»

* Пантікап — р. Інгулець.

VI.Закріплення вивченого.

Робота з історичним джерелом.

Завдання. Чому скіфи вважають себе наймолодшим народом з усіх народів світу?

Геродот «Історія»

Скіфи кажуть, що їхній народ наймолодший серед усіх народів, і ось як це сталося. Їхня країна була пустелею, і перша людина, що там з'явилася, був такий, що називався Таргітаєм… У нього було троє синів Ліпоксай, Арпоксай і молодший Колоксай. Коли вони були царями, з неба впали на скіфську землю зроблені з золота плуг, яром, сокира і чаша. Першим побачив їх старший і наблизився, щоб узяти, але все це золото, коли він підійшов туди, почало горіти. Він віддалився, і тоді до них підійшов другий, але із золотом сталося те саме. Отже, так своїм полум'ям прогнало їх золото. Проте, коли до нього наблизився третій, молодший, золото згасло, і тоді він узяв його собі і пішов із ним додому. І старші брати, після того, що вони побачили, погодилися передати все царство молодшому.

VII.Висновок

На сьогоднішньому занятті ми з’ясували що в південних регіонах сучасної території України в VI – V ст. до н. е. з’явилися племена скіфів, які витіснили проживаючих тут кіммерійців. Самі скіфи не мали писемності тому свідчення про них дійшли до нас у вигляді легенд та розповідей античних авторів, зокрема Геродота. Із цих свідчень ми довідуємось що території, які належали скіфам населяли:

· власне скіфи (скіфи-кочівники), які займали степові райони на схід від Дніпра;

· царські скіфи, що кочували по Приазов'ю та степовому Криму;

· осілі скіфи-орачі, які мешкали в лісостеповій зоні Правобережжя;

· осілі скіфи-землероби, які розташувалися на Лівобережжі Дніпра.

 

Кожна з цих груп займала певну територію, та відповідно до цього мала особливості в побуті, заняттях та способі господарювання.

Тема: Причорноморська Скіфія. Характеристика матеріальної культури. Велика Скіфія. Скіфо-Перські війни.

Мета: -поглибити та розширити знання учнів про праслов'янські племена на території сучасної України - скіфів;

- розкрити особливості їх суспільного розвитку та господарського життя;

- визначити причини розквіту та занепаду державного утворення Велика Скіфія;

- розглянути причини, хід та наслідки скіфо-перських війн;

- розвивати вміння аналізувати та прослідковувати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, виділяти історичні особливості, працювати з картою та історичними джерелами;

- формувати стійкий інтерес у гуртківців до вивчення історії та археології.

Тип заняття: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиці,карта «Велика Скіфія», атласи, роздатковий матеріал, картки, Геродот «Історія».

Хід заняття

I. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети заняття.