Зв’язок археології з іншими науками.

Методичні рекомендації

Для проведення

занять гуртків за програмою:

«Археологічне краєзнавство»

(II р. н.)

Розділ II: «Археологія України»

 

 

Передмова

 

Дана методична розробка упорядкована відповідно до програми «Археологічне краєзнавство» II року навчання, розробленої авторським колективом УДЦТКУМ та рекомендованої листом МОНУ від 04.07.2012 № 1/11-4293 і має за мету допомогти керівникам археологічних гуртків шкіл та позашкільних навчальних закладів у підготовці та проведенні занять.

Зміст цієї методичної розробки складають конспекти занять до розділу II «Археологія України», які включають в себе 16 занять теоретичного циклу. Форми і методи проведення занять можуть залежати від вікового складу гуртка, фантазії та досвіду керівника, наявності технічних засобів навчання, роздаткового матеріалу та інших умов. Варіанти проведення практичних занять залежать в кожному конкретному випадку від наявності в даній місцевості археологічних чи краєзнавчих музеїв, місць розкопок, археологічних пам’яток і т. ін.

Виклад змісту занять орієнтовний і не повинен сковувати творчу ініціативу керівника гуртка. Кожна тематична розробка є коротким аналізом і тлумаченням окремих, найбільш істотних питань теми і може застосовуватись у відповідності до місцевих умов та підготовленості гуртківців. Для більш повного знайомства із змістом даних тем, керівникам гуртків слід звернутись до літературних джерел, що були використані при підготовці цієї розробки.

 

 

Зміст

1) Тема: Археологія України як частина загальноісторичної науки. Звязок археології з іншими науками.

2) Тема: Залюднення території України. Палеоліт України.

3) Тема: Мезоліт України

4) Тема: Неоліт України.

5) Тема: Енеоліт або мідний вік.

6) Тема: Трипільська культура – «золотий вік енеоліту» України.

7) Тема: Бронзовий вік України.

8) Тема: Ранньозалізний вік на території України. Передскіфська доба.

9) Тема: Кіммерійці – перший народ, що має ім’я.

10) Тема: Скіфи на території сучасної України.

11) Тема: Причорноморська Скіфія. Характеристика матеріальної культури. Скіфо-Перські війни.

12-13) Тема: Найбільш відомі скіфські кургани.

14) Тема: Археологічні культури не скіфського кола. Пізньоскіфське царство в Криму. Неаполь Скіфський.

 

15) Тема: Сармати в Україні. Взаємовплив землеробських та кочових культур.

16) Тема: Антична колонізація Північного Причорномор’я. Міста-держави.

 

Тема: Археологія України як частина загальноісторичної науки.

Зв’язок археології з іншими науками.

Мета: - з’ясувати історичну суть археологічної науки, засвоїти основні археологічні наукові терміни і категорії, періодизацію;

– ознайомити учнів із різними видами історичних джерел – писемними, усними, речовими, наголосити на їх значущості під час вивчення курсу;

– подати початкові відомості про науки, які досліджують речові історичні джерела;

– познайомити з поняттями й термінами: «археологія», «історичні джерела», «музей»;

– розвивати навички роботи з джерелами інформації, вміння свідомо читати адаптований історичний текст;

– виховувати інтерес до історії, шанобливе ставлення до історичних пам’яток.

 

Тип заняття: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця археологічної періодизації, картки, друковані завдання, карта України, атласи.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети заняття.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Розвиток хронологічних вмінь

1. До якого століття належать наведені нижче роки?

680 р.- ________; 1457р. -____________;

1075 р.-_______; 1992 р. – ___________.

2. Познач на лінії часу дату свого дня народження.

ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності

Гуртківці роблять повідомлення, про визначні місця на території України, пов’язані з історичними подіями, які вони відвідали впродовж минулого навчального року і канікул та показують їх на карті.

- Як ви вважаєте, чи можуть історики відтворити картини минулого, коли свідків подій уже немає?

- Що їм для цього потрібно?

IV. Вивчення нового матеріалу

Вступне слово керівника:

Ми живемо в державі Україна, переважну більшість населення якої складає український народ. Він споконвіку проживав на цій землі, щедро зрошуючи її своїми потом і кров’ю. Люди завжди залишали сліди свого життя і діяльності. Як дізнатися про те як жили наші пращури, чим займалися, яким у них був побут? Відповіді на ці запитання ви зможете отримати після вивчення сьогоднішньої теми «Що таке археологія»

Завданням історика є відтворення картини минулого. Проте, навіть розпитавши свідків події, ми не отримаємо цілісної достовірної інформації. Аби дізнатися про реальні події минулого, історики звертаються до історичних джерел. Учені досліджують, порівнюють і зіставляють їх, адже саме історичні джерела є відображенням минулого, без яких це минуле неможливо відтворити.

Історичні джерела – це письмові документи, предмети, будівлі та інші пам’ятки, які відображають історичні події та явища і дають можливість досліджувати життя людей в минулому.

Поява та розвиток археологічної науки спричинені саме тим, що для найбільшого за обсягом періоду історії єдиною вірогідною інформацією про події минулого виступають матеріальні залишки життєдіяльності людей. їх дослідженням і займається археологія.

Не володіючи провідними поняттями археології та специфікою її способу пізнання, важко орієнтуватись і в давній історії. На користь статусу археології як окремої науки свідчать специфіка джерел, своя періодизація історичного процесу та методи дослідження. Так, для вивчення дописемного періоду історії людства виключне значення мають археологічні дослідження, що їх проводять археологи. Вони досліджують археологічні пам'ятки.

Археологічні джерела

Коло джерел, якими оперує археологія, перелічувати довго: воно охоплює всі матеріальні залишки виробничої, побутової та духовної діяльності – поселення і могильники, знаряддя праці, побутові та культові речі, зброю, зрештою, все, що було створено людиною та оточувало її в повсякденному житті та почасти й по смерті. Розкопуючи місця проживання та поховання давніх людей, археологи здобувають матеріали і для інших наук, які значною мірою завдячують давній історії: фізичні залишки давніх людей вивчає палеоантропологія, тварин – палеозоологія, рослин – палеоботаніка тощо. Археологами відкрито й найдавніші міста – осередки цивілізацій, а разом з цим і писемні джерела, різного роду написи, дешифровкою яких займаються лінгвістика та мовознавство. Отож межі пізнання археології ширші, ніж дописемна історія, з погляду як охоплення історії в часі, так і відображення в археологічних джерелах різних сторін життя. Цивілізації Месопотамії, долини Інду, Критська, Мікенська та інші стали відомими завдяки археологам. Археологічні джерела відіграють суттєву роль і при вивченні пізніших суспільств. Саме всеосяжність археологічних джерел створює фонд для дослідження найрізноманітніших проблем давньої історії: господарства та побуту людей, їхніх естетичних смаків, світогляду, соціальної організації тощо.

Але археологічні джерела все ж таки відбивають не всі сторони життя, оскільки, по-перше, не всі дії та вчинки людей матеріалізуються (а якщо й відбивають, то неповно та різні явища різною мірою). Найкраще вони віддзеркалюють виробництво та побут, менше культуру, вірування, звичаї. По-друге, багато речей, особливо органічного походження, загинуло або фіксується частково. По-третє, у формуванні комплексу матеріальних залишків відіграє роль специфіка переходу живої культури у викопну – археологічну. Якщо археологічний комплекс поселення формується хоча б якоюсь мірою стихійно, то комплекс поховання чи скарбу з певною метою, яку треба розгадати. Не завжди археологічні свідчення прямо відбивають дійсний стан речей. Скажімо, незначна кількість металевих виробів не обов’язково є ознакою обмеженого користування ними. Адже при їх пошкодженні люди могли переплавляти й виготовляти нові речі. Знаряддя використовувалися, псувалися та викидалися поза межами поселення – на полюванні, при обробітку землі. Якщо до цього додати руйнацію та пограбування пам’яток, недосконалість розкопок та вибірковість інформації (кількість розкопаних пам’яток та повнота розкопок), то зрозуміло, що матеріальні залишки це не зліпок реального життя: археологічна інформація конче потребує критичного аналізу й осмислення. Щоправда, активне впровадження природничих наук у практику археологічних досліджень уже на стадіях розкопок пам’яток (аналіз ґрунту та органічних решток) та обробки й аналізу матеріалу (реставрація, визначення складу штучно виготовлених матеріалів, кісток тварин та людей) підвищує інформативність археологічних джерел, як і постійне їх накопичення, але повністю не усуває зазначених недоліків. Та все ж, незважаючи на сказане, матеріальні залишки це єдина вірогідна інформація про минуле

Саме археологічні джерела виступають німими свідками історії. Історична інформація криється в них у закодованому вигляді. Відтак деякі історики (головним чином філософи історії) вважають дописемний період в історії людства передісторією та стверджують, що відтворити її неможливо, у такому поділі історії на передісторію та власне історію, що починається з виникненням цивілізацій та всього притаманного їм комплексу рис, є певний сенс. Але ж це не виключає інтересу до періоду, що передував цьому, і, зрештою, зробив це можливим. Згадаймо: саме в доісторичні часи сталася найважливіша подія історії: з’явилася людина – істота, що створила сучасний вигляд планети. Отож головна мета археології полягає в розкодуванні інформації, закладеної у матеріальних залишках, та переведенні її в історичну. Цей процес розпочався з найзагальнішого впорядкування археологічних джерел, і першим результатом цього було створення археологічної періодизації.

Попіл від вогнища, що горіло тисячі років тому, кам’яна сокира, вцілілі черепки від посуду, зброя, місця поховань, храми, фундаменти будівель – усе це речові пам’ятки.

Археологічні пам'ятки це матеріальні рештки діяльності людини. Умовно їх поділяють па кілька груп: місця проживання людей (стоянки, поселення, городища та ін.), окремі житла; поховальні пам'ятки; культові споруди (храми, святилища); місця для праці (майстерні, шахти), окремі предмети.

Археологічна культура це група споріднених пам'яток, які належать до одного відрізку часу і займають певну територію. Передбачається, що це матеріальні залишки окремого етносу або етнічної спільноти.

Окремі культури називають

- за назвою місцевості, де було вперше відкрито й досліджено пам'ятки цього типу (трипільська, черняхівська);

- за типом поховань (ямна, катакомбна, зрубна);

- за формою або орнаментом кераміки тощо.

Групи споріднених культур утворюють етнокультурні області.

 

Проте одні археологічні пам’ятки переживають віки і залишаються на поверхні землі, інші руйнуються. Земля, як велика скарбниця, зберігає найцінніші докази життя наших пращурів.

Вчених, які розшукують, розкопують і вивчають давні речі та споруди, називають археологами. Дослідження археологічних пам'яток з метою збирання матеріалу та його опису називаються археологічними розкопками.

- Хто з вас бував на місці де проводились археологічні розкопки і бачив як працюють археологи?

Цікаво знати

Досвідчений археолог знає чимало секретів, а саме – як і де шукати речові пам’ятки. Коли визначили місце, де проживали люди, розпочинають розкопки.

Проводяться розкопки з великою обережністю, щоб зберегти знахідки. Тонни землі доводиться знімати шар за шаром і перебирати руками. Ґрунт з поверхні знімають щіточками.

У ході роботи робляться графічні замальовування та фотозйомки всіх об'єктів, місцезнаходження всіх пам’яток заносять на спеціальну карту. По закінченню роботи складається докладний звіт, який довічно зберігається в науковому архіві. Робота археолога потребує чимало знань. На проведення розкопок фахівці (археологи) повинні мати «Відкритий лист» — документ, який дозволяє проводити археологічні дослідження (видається Інститутом археології Національної академії наук України).

Якби не було копіткої праці археологів, то про життя свого народу та існування інших ми б нічого не знали. Археологи дозволяють нам висвітлити таємниці минулого.

Видатним археологом України був Вікентій Хвойко. Він зробив чимало відкриттів в історичній науці, які не втратили свого значення й донині.

- Чи знає хтось із вас яке важливе археологічне відкриття належить Вікентію Хвойко?

2. Як археологічні розкопки розповідають про життя різних народів на території України

Коментоване читання тексту про Трипілля.

Для допитливих

Трипільці селилися біля річок або там, де була джерельна вода. Вони зводили одно – чи двоповерхові будинки з глини прямокутної форми з покрівлею, вкритою соломою. Стіни прикрашали розписами. Житла поділялися на кілька кімнат, де були розташовані печі або вогнища. Поселення забудовувалися по колу, а в центрі розміщувався загін для худоби.

Запитання та завдання

- Скільки років тому мешкали на українських землях трипільці?

- Що стало відомо про життя трипільців на підставі зроблених В. Хвойкою знахідок?

- Знайдіть на карті територію розселення трипільців.

- Як ви розумієте вислів «не загубився слід трипільців на українській землі»?

Керівник

Працюючи в парах роздивіться фото (Додаток 1) та з’ясуйте:

- Які знаряддя праці використовують археологи?

- Що є результатом археологічних розкопок?

Уяви себе археологом. На розкопках трипільського поселення ти знайшов:

1. Посудини із залишками зерен пшениці, ячменю і проса.

2. Кістки корови, свині, кози.

3. Голки з кісток.

- Який висновок зробиш ти, археолог, про заняття трипільців?

VІ.Висновок

Отже, наука історія має помічницю – археологію. Для вивчення життя людей у найдавніші часи найбільше значення мають археологічні розкопки, під час яких знаходять залишки матеріальної культури – знаряддя праці, предмети побуту, залишки жител, одягу. За ними можна дізнатися як жили люди в давнину.

Тема: Залюднення території України. Палеоліт України. Перша людина на території України. Ранній палеоліт. Пізній палеоліт. Доба Homo sapiens.

Мета: -ознайомлюючи гуртківців з життям людей на території України в епоху палеоліту, простежити еволюцію:

- людини від архантропа (пітекантропа) до неоантропа (кроманьйонця);

- знарядь праці і занять людей;

- форм співжиття людей (соціальної організації);

- релігійних вірувань і мистецтва (духовного розвитку), а також – впливу природного середовища на розвиток людини, її господарську діяльність;

– дати уявлення про гіпотези появи людини на Землі, особливості взаємодії природи та предків людини;

– розглянути основні риси епохи палеоліту, найбільш відомі археологічні пам’ятки України і Рівненщини;

– розвивати навички роботи з джерелами інформації, археологічними знахідками, аналізувати історичні факти й події, складати хронологічні таблиці.

– вміння свідомо читати адаптований історичний текст

– познайомити з поняттями й термінами: первісність, австралопітек, палеоліт, гурт первісних людей, збиральництво, полювання;

– виховувати інтерес до історії, шанобливе ставлення до історичних пам’яток.

 

Тип заняття: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця археологічної періодизації, картки, друковані завдання, карта України, атласи, фотокартки, зразки археологічних знахідок.

 

 

Хід заняття

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети заняття.

Керівник.

- Пригадайте, з якими термінами ми познайомились на попередньому занятті.

1. Наука про речові пам’ятки історії це:

а) нумізматика;

б) топоніміка;

в) археологія.

 

2. Яка роль археології у вивченні найдавнішого минулого?

3. Поясніть, чому історичні джерела називають «слідами минулого» або «мимовільними свідками часу».

4. Як називають вченого, який здійснює розкопки й вивчає давні речі та споруди?

5. Що знаходять археологи?

6. Навіщо люди створюють музеї?

7. Підберіть синоніми до слова «музей».

8. Як називають річ чи документ, виставлені в музеї?

Гра «Заверши речення» « Історичними джерелами можуть бути...»

 

Керівник.

Історія починається тоді, коли з'являється сама людина. Отже, нам потрібно з'ясувати, коли з'явились люди на території України. Насамперед повторимо, що ми знаємо про походження людини з уроків історії.

– Які є точки зору щодо проблеми походження людини?

Теорії походження людини:

Релігійна – творіння людини Богом або богами;

Космічна – позаземне походження людини;

Еволюційна – виникнення людини в процесі еволюції;

Антропогенез – процес виділення людини з тваринного світу, олюднення мавпи під впливом суспільної практики.

 

– Коли, на думку вчених, з'явилися люди на нашій планеті?

– Де було знайдено рештки найдавніших людей?

– Кого слід вважати найдавнішою людиною? (Або: Які ознаки, на думку вчених, свідчать про появу найдавнішої людини, про її виокремлення від світу тварин?)

Єдиної точки зору щодо проблеми походження людини на сьогодні не існує. Найбільш прийнятною є така. Спільним пращуром людей і сучасних людиноподібних мавп вважається викопна людиноподібна мавпа дріопітек (жила близько 20 - 14 млн., р. тому на території Африки, Південної Азії та Південної Європи). Близько 5млн.р. тому дріопітеків змінили австралопітеки —людиномавпи (або мавпи, що стояли на порозі олюднення) безпосередні предки сучасної людини, їх залишки було знайдено лише в Африці. Після австралопітеків настала епоха найдавнішої людини.

Серед учених немає одностайної думки, кого треба вважати найдавнішою людиною. Є дві точки зору.

1. Людиною можна вважати ту істоту, для якої праця стала необхідністю, яка вміє виготовляти знаряддя праці, не може існувати без них.

2. Ознакою появи найдавнішої людини повинні бути не найдавніші знаряддя праці, а утвердження основних біологічних відмінностей між мавпою та людиною: пряма хода (прямоходіння), розвинута рука з протиставленим великим пальцем та високорозвинутий мозок з об'ємом не менш як 800 куб. см.

З огляду на це одна частина дослідників вважає найдавнішою людиною істоту, яку названо «людина вміла» – Ноmо habilis або презинджантроп (кістки знайдено більш як в 10 пунктах Східної та Південної Африки, поряд з ними – найдавніші знаряддя праці), інша частина вчених архантропа (пітекантропа), відомого під назвою «людина прямоходяча» (рештки його виявлено в Африці, Південно-Східній Азії, на території сучасної Європи). Прибічники обох точок зору сходяться на тому, що найдавніша людина з'явилася близько 2- 3 млн. років тому.

 

– Які фактори сприяли розвиткові людини?

На думку деяких учених, вирішальний вплив на олюднення мавпи та подальший розвиток людської істоти справили природні умови. Вони сприяли різким змінам екологічної ситуації в давнину. Упродовж існування найдавнішої людини на Землі постійно зберігалася тенденція до зниження температури. Періоди наступу льодовика змінювалися міжльодовиковими періодами. З півночі на південь змінювався рослинний і тваринний світ. Різкі зміни в природному середовищі стимулювали розвиток, були своєрідним фільтром, який могли подолати лише найорганізованіші групи мавп, а потім і гомінідів.

Як вважають науковці, деякі особливості людини не можна пояснити самою лише еволюцією від мавпи (наприклад, протиставлення великого пальця). Така особливість могла з'явитись лише в результаті мутації того гурту мавп, який стояв біля витоків людського роду. Однією з можливих причин мутації називають вплив радіоактивного випромінювання з уранових покладів півдня Африки під час давніх глобальних катаклізмів. Крім того, вважають, що внаслідок всесвітніх катастроф ситуація, яка спричинила появу першолюдини, могла повторюватись.

Залежно від матеріалу, з якого вироблялися знаряддя праці найдавніша історія людства поділяється на кілька епох: палеоліт (стародавній кам´яний вік), мезоліт (середній кам´яний вік), неоліт (новий кам´яний вік), епоха бронзи, міді, заліза.

Керівник. При вивченні цієї теми найбільші труднощі виникають через надзвичайно великий обсяг навчального матеріалу. Оскільки перші люди з'явились на українських землях сотні тисяч років тому, то ми повинні показати вміння орієнтуватися в історичних подіях такої тривалості, що просто важко собі уявити! Допоможе в цьому в першу чергу знання періодизації найдавнішої історії.

Для кращого запам'ятовування нового матеріалу пропоную записувати терміни та назви в конспект та знаходити місце розташування об’єктів на карті. Зараз ми оглядово ознайомимося з основними рисами палеоліту та особливостями життя людей в цей період. А наприкінці заняття узагальнимо вивчений матеріал

.

– Коли ж з'явилася людина на території України?

Первісна людина з’явилася на території України близько мільйона років тому, в часи раннього палеоліту. Це були архантропи (прадавні люди). Об’єм їхнього мозку – 800-1300 куб см, зріст 160-170 см.

Почалося використання вогню й одягу, споруджуються перші житла, складаються початкові форми людських колективів, зароджуються ідеологічні уявлення та першопочатки мистецтва. Основним заняттям людей було збиральництво та полювання на дрібних тварин. Основне знаряддя праці – ручне рубило, яке вироблялося з каменю. В Україні виявлено близько 30 стоянок людей того часу: біля села Королеве (Закарпаття), міста Амвросіївка (Донецька обл.) та ін.

Життя первісних людей значно ускладнювалося надзвичайно різкими змінами клімату, пов’язаними з періодичним похолоданням, а також геополітичними катаклізмами (землетрусами та ін.). Приблизно 150 тис. років тому, наприкінці другого зледеніння, з’являються люди нового типу – неандертальці: невисокі на зріст (150-160 см), сутулі, з масивною головою, їхній мозок відповідав об’єму мозку сучасної людини, досягаючи 1600 куб. см. Спосіб життя неандертальця стає більш «цивілізованим»: значно удосконалюється виробництво крем’яних і кам’яних знарядь, мисливської зброї, будуються перші житла, використовується вогонь, виникають зародки родового ладу, виготовляється перший одяг зі шкур, зароджується мова і мистецтво. В багатьох печерах, в яких проводилися розкопки, зустрічаються поховання у відповідності з певними релігійними віруваннями.

В Україні відомо понад 200 поселень неандертальців: у Наддніпрянщині, Подесенні, Наддністрянщині, Прикарпатті і Закарпатті, на Донеччині. Палеолітична людина. Останків самої палеолітичної людини на Україні ще дуже мало – кілька кісток ноги та рука (Кіїк-Коба), два фрагменти черепа (Чулатів І, Новгород Сіверський), нижня щелепа (Валява біля Перемишля) й зуб дитини (Пушкарі I). Про її расову приналежність не можна чогось певного сказати. Проте за аналогією із знахідками в Західній Європі можна припускати, що вона належала до т. званого «неандертальського» типу (homo primigenius), не трималася ще вертикально, не володіла розчленованою мовою, однак переважала тварин розвиненішим інтелектом, користувалася вогнем, виробляла примітивне знаряддя, полювала на тварин.

У період пізнього палеоліту (40-10 тис. р. до н.е.), коли клімат України характеризувався як континентально-холодний, а землю вкривали лісотундра і степ, з’являється людина сучасного типу – кроманьйонець (гомо-сапієнс – людина розумна). В межах України відомо близько 800 пізньопалеолітичних пам’яток – поселень. В цей період склався родовий лад, коли люди об’єднувалися в племена. На зміну першій формі існування людського суспільства – первісному стаду прийшла родова община, відбулася племінна організація суспільства. Родинні зв’язки велися по материнській лінії (матріархат). Основними заняттями населення було збиральництво та полювання. Люди навчилися виготовляти знаряддя праці із каменю, одяг, споруджувати житла, добувати вогонь. Намітився поділ праці між чоловіком і жінкою. Чоловіки займалися переважно полюванням, а жінки – домашнім господарством. Кроманьйонці вміли виготовляти багато різних знарядь праці, використовуючи для цього кістки звірів. Значного розвитку набуває мистецтво, в тому числі перші музичні інструменти, з’являються зародки вірувань: анімізм (культ предків, вшанування померлих), тотемізм (віра в спільного предка з тварин чи рослин), фетишизм (поклоніння предметам неживої природи).

VI. Закріплення вивченого.

Керівник. Отже, узагальнимо.

Кам’яний вік – найдовший культурно-історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю, кістки та дерева. Тривав від появи першої людини (близько 2 млн. р. тому) до віку обробки металів (4 тис. р. до н.е.). Умовно вчені кам’яний вік поділяють на палеоліт, мезоліт, неоліт та енеоліт.

Палеоліт – (давньокам’яний вік)тривав від появи першої людини (2.5 млн. р. тому) і до 11 тис. р. тому назад (99% часу історії людства).

В Україні відомо понад однієї тисячі поселень палеоліту. На території України проживали люди кількох типів:пітекантроп (архантроп) – 1 млн.-150 тис. до н.е.; неандерталець (палеантроп) – 150-35 тис. до н.е.; кроманьйонець – близько 35 тис. до н.е. Палеоліт поділяють на ранній, середній та пізній.

А) РАННІЙ ПАЛЕОЛІТ тривав від появи першої людини до 150 тис. р. тому

(30 стоянок). 1 млн. років тому – поява першої людини на території України

Найдавніших людей, які з’явилися на території України називають архантропи.

Архантропи – найдавніші викопні люди.

Перші люди вели привласнююче господарство.

Привласнююче господарство (привласнювали дари природи) – збиральництво, мисливство.

Знаряддя праці первісних людей: кам’яне рубило, палка-копачка

Найдавніші люди проживали первісним людським стадом.

Стоянки на території України часів раннього палеоліту: найдавніша на території України – с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Житомирщина).

Б) СЕРЕДНІЙ ПАЛЕОЛІТ тривав від 150 тис. р. тому до 35 тис. р. тому.

За часів середнього палеоліту близько 150 тис. років тому з’являється тип людини – неандерталець. Розпочинається льодовиковий період (мустьєрська епоха). В Україні південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз таких сучасних міст як Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми. Різке похолодання призводить до зменшення рослинного світу (флори) і появи величезних тварин (мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів…).

Залишається привласнююче господарство – на перше місце виходить загінне полювання, збиральництво.

Жили первісним стадом.

Знаряддя праці: удосконалене ручне рубило, кам’яні гостроконечники для списів, скребла.

Неандертальці навчилися добувати вогонь (близько 300 тис – 100 тис. років тому). Загорталися у шкури тварин. З’являються основи мови та зародки духовної культури й релігійних уявлень (поховання, різьблений орнамент, ознаки образотворчого мистецтва).

Усього близько 200 стоянок.

В) ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ тривав від 35 тис. р. тому до 11 тис. р. до н. е.

За часів пізнього палеоліту близько 35 тис. років тому з’являється останній фізичний тип людини – кроманьйонець (Homo sapiens – людина розумна, сучасний тип людини).

Триває льодовиковий період, залишається привласнююче господарство.

Удосконалюються знаряддя праці, з’являються кам’яні різці, ножеподібні пластини, дротики, наконечники списів, кістяні голки, шила, гарпуни… (100 типів знарядь). Шили одяг. Жили в землянках та напівземлянках, вели більш осілий спосіб життя.

Стоянки на території України: Радомишльська (Житомирщина), Мізинська (Чернігівщина), Межиріцька (Київщина), Кирилівська.

Усього близько 800.

VІ.Висновок

ПАЛЕОЛІТ (1млн. р. - 15 тис. р. тому) - давньокам'яний вік. Характеризується найбільш примітивним розвитком продуктивних сил і суспільної організації. Саме в палеоліті на територію України насувається льодовик (близько 100тис. р. тому). Кам'яні знаряддя праці виготовляються в основному відколюванням, без шліфування та свердління. Основні заняття людей - мисливство та збирання. Поступовий розвиток людини в палеоліті приводить 30-40 тис. р. тому до появи гомо сапієнс - наближеної до сучасного типу людини. Замість первісного стада в цей час виникає більш досконала форма організації людей - рід. Головну роль відіграє в родовій організації жінка, отже, встановлюється матріархат. Основні пам'ятки палеоліту на території України є в Криму: печери Кіїк-Коба, Чокурча, Старосілля, навіс Заскельний. Найдавнішою вважають археологи стоянку біля с.Королеве на Закарпатті. У більш пізній період давньокам'яного віку стоянки з'являються на Десні (Мізин, Пушкарі, Чулатів), Дніпрі (Круглик, Кодак, Кирилівка), Дністрі (Лука-Врубівецька, Молодова), в Донбасі (Амвросіївка).

 

 

Тема: Мезоліт України

Мета:

- ознайомити учнів із змінами, яких зазнала первісна людина в процесі її розвитку, з'ясувати особливості нової форми людської спільноти.

- розглянути основні риси епохи мезоліту, найбільш відомі археологічні пам’ятки України і Рівненщини;

- розвивати навички роботи з джерелами інформації та археологічними знахідками, вміння свідомо читати адаптований історичний текст;

- познайомити з поняттями й термінами: людина розумна, кроманьйонець, мезоліт, еволюція, стоянка, рід, родова община, плем'я, матріархат, патріархат;

- виховувати інтерес до історії, шанобливе ставлення до історичних пам’яток.

Тип заняття: засвоєння нових знань.

Обладнання: таблиця археологічної періодизації, картки, друковані завдання, карта України, атласи, фотокартки, зразки археологічних знахідок.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети заняття.

VI. Закріплення вивченого.

Керівник. Отже, узагальнимо.

VІI.Висновок

МЕЗОЛІТ (13 тис. р. тому - 7000 р. до н.е.) - середньокам'яний вік. Льодовик починає танути, формується сучасний клімат і ландшафт, північ України покривають ліси. Кількість населення значно збільшується. Люди внаслідок зміни природних умов переходять переважно до полювання на дрібних тварин; винайдено лук та стріли; приручено собаку. Крім мисливства, поширюється рибальство. У знаряддях праці і зброї використовуються мікроліти - крем'яні пластинки різних форм, які слугують лезами до гарпунів, списів, дротиків, стріл і т.п. В первісному суспільстві виникає племінна організація. Запишіть до конспекту найбільш відомі стоянки епохи мезоліту: в Криму - Таш-Аїр, Мурзак-Коба, Заміль-Коба; на Одещині - Білолісся, Гиржеве, Мирне; на Дністрі - Гребеники, в Надпоріжжі - Осокорівка.

 

 

Тема: Неоліт України.

Мета:

– з’ясувати причини переходу людини до відтворюючого господарства, розкрити роль землеробства та скотарства в житті людини, сформувати уявлення про ремесло, тогочасні форми організації людського суспільства;

– розглянути основні риси епохи неоліту, найбільш відомі археологічні пам’ятки України і Рівненщини;

– розвивати навички роботи з джерелами інформації, вміння свідомо читати адаптований історичний текст;

– познайомити з поняттями й термінами: неоліт, землеробство, скотарство, відтворююче господарство, кераміка, прядіння, ткацтво, продуктивність праці, суспільство, вожді, старійшини, знать, обмін, торгівля, сусідська община, перші цивілізації

– виховувати інтерес до історії, шанобливе ставлення до історичних пам’яток.

Тип заняття: засвоєння нових знань.

Обладнання: Таблиця археологічної періодизації, картки, друковані завдання, карта України, атласи, фотокартки, зразки археологічних знахідок.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Повідомлення теми та мети заняття.

Трипільська культура.

Основне неолітичне населення України – за винятком Лівобережжя – це носій так званої трипільської культури (назва походить від села Трипілля на Київщині), що належить до великої групи неолітичних культур Європи, прикметних глиняним посудом, який прикрашений ритим спіральнострічковим орнаментом. Походження її остаточно ще не вияснене. Одні дослідники (А. Спіцин, В. Щербаківський) виводять трипільців із Малої Азії, другі (Хвойка, Курінний, Кричевський, Пассек) – з місцевого мезолітичного населення (кампінська культура).

Трипільське населення займало Україну від Подніпров’я по західне Поділля й верхнє Побужжя, розташовуючись здебільшого на підвищеннях серед урожайних земель. Від нього лишилися тепер сотні селищ із останками житла, так званих точків («площадок») та землянок у нижніх верствах чорнозему. Перші з них – наземні прямокутні будівлі «на стовп» із дерева й глини, різної величини, долівка яких часом на дерев’яному підкладі, мащена кількома верствами глини, а стіни плетені з пруття між дубовими стовпами й обмазані глиною. На дубових стовпах і чотирисхилий дах будинку, вкритий соломою чи очеретом з діркою для диму.

Найважливішим джерелом прожитку в трипільців було спершу примітивне хліборобство з вирощуванням пшениці, ячменю, проса, можливо жита. Головне приладдя для цього – рогові й кам’яні мотики, кістяні й дерев’яні з крем’яними вкладками серпи та кам’яні зернотерки. Менш важливе було скотарство (дві породи рогатої худоби, вівці, свині та пес – помічник пастухів), ще менше – полювання й рибальство. Для їжі збирали також багато м’якунів і дубові жолуді.

Найхарактернішою групою знахідок у трипільських селищах є кераміка, виробництво якої й орнаментика стояли на дуже високому рівні.

Південна Україна.

На півдні, між Дніпром і Азовським морем, інше плем’я лишило по собі могильник у Маріуполі, де покійники лежать на спині, трьома шарами одні над одними, присипані охрою (магічне татуювання) й рясно прикрашені кістяними платівками, іклами диких свиней та черепашками. Біля них знайдено крем’яні стрілки й ножі, зрідка – кам’яні топірці й булави; горщиків немає. Можливо, що цьому племені треба приписати селища порожистої частини Дніпра (Середній Стіг).

Галичина, Волинь (надбузька культура).