Передумови прийняття Люблінської Унії та її наслідки для України

Люблінська унія.

Ґрунт для останньої унії між Польщею та В.к.Л. визрівав від початку ХVI ст. Польща не залишала своїх планів про приєднання українських земель і про прилучення Литви взагалі. З цією метою вона постійно наполягала на заключенні більш тісного союзу та створила партію, яка протистояла самостійницьким прагненням Литви. Литовські магнати ладні були вступити в унію з Польщею за умови збереження державної самостійності своєї держави. Але тодішню литовську еліту стримували страх повного злиття з Польщею та втрата зверхності політичного становища в суспільстві. Такі самі міркування стримували українських та білоруських магнатів, які до того ж найбільше турбувалися загрозою окатоличення. Провідною суспільною силою суспільства була шляхта – дрібна знать, подібна до зх.європейських рицарів. В Литві ж шляхта лише формувалася, перебуваючи в боротьбі проти панування магнатів. Литовська шляхта прагнула домогтися тих прав, які мали польські шляхтичі. Магнати мусили поступатися. Перший Литовський статут 1529 р. законодавчим шляхом оформив права і вольності шляхетства, проте після нього литовська шляхта ще не досягла рівності з магнатами та з польською шляхтою. Повна унія з Польщею обнадіювала їх щодо зрівняння у правах з польськими шляхтичами. Ситуацію в Литві ускладнила Лівонська війна (1558-1583) між Московією та Лівонським орденом. Литва взяла участь у бойових діях на боці ордену. Внаслідок цього московське військо здобуло 1563 р. Полоцьк, що належав до того часу Литві. Литва опинилася у критичному становищі. Для продовження війни вона потребувала величезних коштів та війська. Тому шляхта в Литві вимагали унії з Польщею. Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки: переважна більшість українських земель зіткнулися з загрозою для самого існування українців як окремої народності. Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Українському народові доводилося докладати величезних зусиль, щоб не дати себе знищити чужій силі. Ці зусилля виявилися в зародженні та діяльності українського козацтва, братств тощо. Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Вища державна влада в Речі Посполитій належала королеві й вільному сеймові. Територія держави поділялась на 6 воєводств. На чолі кожного з них був воєвода. Представниками адміністративної влади були також каштеляни. Під впливом унії змінилася й судова система. У кожному повіті впроваджувалися громадські та земські суди. Українські феодали полонізувалися та окатоличувалися. Великими землевласниками в Україні були як польські, так і українські магнати. Ще одним наслідком унії можна вважати процеси народної та феодальної колонізації, що розгорнулися в напрямку на схід та південний схід. На нових землях оселялися селяни-втікачі з районів розвинутого фільваркового господарства, де зростала панщина. Як зазначалося вище Люблінська унія спричинила привласнення українських земель польськими магнатами й шляхтою, представники якої засновували тут фільварки та промисли. Таким чином, Люблінська унія 1569 р. мала відчутні негативні наслідки для українського народу, визначивши подальші процеси його суспільного розвитку: посилення нац.го гніту та зростання нац.-визвольного руху.

20.Причини,характер та рушійні сили Визвольної боротьби під Проводом Б.Хмельницького. Основні концепції періодизації визвольної боротьби.

Період від 1638 по 1648 польські хроністи назвали часом «Золотого спокою»,який позначився послабленням сусідських держав,припиненням козацьких виступів та зростанням економічного добробуту шляхти.Утім,саме у цей час визрівали передумови війни середини хvII пыд проводом Хмельницького:

•        Соцыально-економычны:зростання експорту хлыба зумовило посилення кріпатства,магденбурзьке право,яким користувались бульшість українських міст,постійно порушувалось.обмежувались права козаків.

•        Національно-релігійні:незважаючи на проголошений в 1633 р. релігійний мир,в Україні панувала ворожнеча між католиками,уніатами та православними.

•        Внутрішньополітичні:слабкість королівської влади,яка не могла домогтися виконання навіть ухвалених сеймом рішень;розширеня сфери впливу Запорозької Січі,що фактично була «державою в державі»

Війна почалась як повстання запорозьких козаків під проводом Б.Хмельницького.

Приводом до початку війни стала особиста ораза заподіяна Хмельницькому польським Шляхтичем Чаплинським,який зі своїми слугами зруйнував та пограбував хутір Хмельницького Суботів.не знайшовши правди в польському суді,Хмельницький утік на Січ,де був проголошений гетьманом.Він залучив на свій бік реєстрове козацтво та уклав союз із Кримським ханством.

 33.Процес формування української козацько-гетьманської держави в ході визвольної війни.

 Під час національно визвольних змагань розпочалося становлення українсько козацької держави-Війська Запорозького,у складі Лівобережжя,Частини Правобережжя та Степу і з центром в м. Чигирині.Ознаки держ. Проявляються:

•        Запровадження власного територіального поділу,в основі якого лежала структура козацького війська:територія поділяється на полки(у різні часи-від 16 до 40) та сотні;

•        Створення держ.апарату,що базувався на принципі виборності всіх посадових осіб:формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада,однак поступово її функції перебирає на себе Старшинська рада;головою держави був гетьман,якому належала вища військова,адмін.., та судова влада;гетьман та генеральна старшина складали генеральний уряд,повноваження якого поширювались на всю територію козацької держави;місцева влада належала полковій та сотенній старшинам,у великих містах управління здійснювалося магістратами,у невеликих-отаманами;

•        Формування судової системи,що базувалася на звичаєвому праві,гетьманських універсалах й забезпечувалась старшинськиим судом,якому й підлягали не лише козаки,але й селяни та міщани;

•        Розбудові національної армії,основу якої складало реєстрове та запорозьке козацтво,навколо якого об’єднувалося повстале селянство та міщанство;

•        Формування держ скарбниці,яка контролювалася гетьманом і поповнювалася за рахунок земельного фонду,прикордонного торгового мита,доходів від промислів, загальних податків (сплачували селяни та міщани);

•        Перебудовиі соц..-економ. Сфери:на визволених землях не існувало жорстких міжстанових розмежувань,обмежувалось велике феодальне землеволодіння;ліквідувалось кріпацтво,утверджувалась козацька власність на землю;у містах укр.. населення більш вільно займалось ремеслами,промислами та торгівлею;

•        Встановлення міжнародних зв’язків із московською державою,Османською імперією,кримським ханством,молдавією,валахією,семиграддям,швецією.та іншими державами.

Українсько-козацька держава,що перебувала у стадії становлення,мала напів військовий характер і базувалась на суперечливих засадах:демократичні принципи(виборність посад) вступали в протиріччя з авторитарними началами(зосередженя всієї повноти влади в руках гетьмана,намагання зробити гетьманську посаду спадковою).