Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Проблематика естетичного переживання в англійській естетиці XVIII ст. ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6
Естетичні теорії Просвітництва тісно пов'язані із традиціями епохи Відродження, а на ранньому етапі - і із класицизмом, що просвітителі переосмислюють відповідно до своїх цілей. Лейтмотивом естетичних концепцій Просвітництва є захист мистецтва високого громадянського пафосу. В XVІІ-XVІІІ ст. Англія була передовою країною з погляду економіки, що обумовило й розвиток суспільної свідомості в цілому. Англія стає центром європейської філософії, літератури й культури. Тут же зародилися основні ідеї естетики Просвітництва. Основна особливість естетики англ. Просвітництва полягає в тому, що вона виходить із реальної людини того часу. Англ. естетики відстоюють сенсуалістичні, емпіричні принципи й частково матеріалістичні. Під їхнім заступництвом мистецтво стрімко розвивалося: саме в Англії вперше з'явився реалістичний роман і зародився сентименталізм (від франц. sentіment - почуття) - напрямок у європейському мистецтві кін. XVІІІ – поч. XІX ст., що виник як реакція на раціоналістичне мистецтво класицизму й стверджуючу самоцінність особистості, світу її почуттів. Англійські просвітителі розглядали мистецтво як путівник до справжньої моральності. Проблема взаємини мистецтва й моральності була центральної для англійської естетики XVІІІ в., що визначило її етичну спрямованість. Джон Локк (1682-1704) поклав початок ряду найважливіших естетичних ідей англ. Просвітництва. Для подальшого розвитку англійської естетики вирішальну роль зіграли наступні теоретико-пізнавальні положення Локка: - немає вроджених ідей, процес пізнання виникає в досвіді й на основі досвіду; - розум людини із самого початку являє собою "tabula rasa" - "чисту дошку"; - немає нічого в розумі, чого не було б раніше в відчуттях (ці гносеологічні принципи покладені в основу аналізу ряду естетичних категорій: прекрасне, смак й ін.). У розробці естетики Просвітництва надзвичайно важливі праці Шефтсбері (1671-1713) - великого англ. філософа й мораліста. Його роботи із проблем етики й естетики зібрані під загальною назвою "Характеристика людей, вдач, думок, часів". У концепції філософа деїзм вигадливо сполучається з ідеями й термінологією філософії Платона. Ідеалом людини, по Шефтсбері, є гармонічно розвинена особистість, що припускає єдність істини, добра й краси, досконалості фізичного, морального й інтелектуального. Немає істинної естетичної насолоди поза добром, немає істинної моральної радості поза прекрасним.
До поняття моральної краси Шефтсбері підходить шляхом аналізу основних розрядів краси: - "мертві форми" - усе, що зроблено людиною з різного матеріалу (палаци, статуї й ін.), а крім того, людське тіло як матеріальний феномен; - "форми, які творять форми" - це краса подвійна, у цих формах є розумність, дія й розумність; це й добуток розуму, і "сам розум"; це більше високий вид краси в порівнянні з першим; - "самі формоутворюючі форми" - це "початок, ключ і джерело всього прекрасного". Платонівську теорію про сутності краси Шефтсбері використає для обґрунтування тези про те, що моральна краса є найвища сила в порівнянні з іншими проявами прекрасного. Моральне вдосконалювання людини здійснюється через споглядання краси миру й краси мистецтва. Інтуїтивна здатність розрізняти добро й зло, красу й каліцтво дана людині від народження у вигляді задатків, які необхідно розвивати. Красу світу, красу доброчесних вчинків, красу моральних відносин людина здатна осягти, якщо він сам добрий, якщо його здатності розвинені співмірно. Таким чином, краса й добро, по Шефтсбері, перебувають в органічній єдності, що корениться в їхній сутності. Тому естетичне й моральне виховання йдуть у тому самому напрямку - формуванні всебічної й гармонічно розвиненої особистості. Розвиток, систематизацію й подальше обґрунтування ідеї Шефтсбері одержали у Ф. Хатчесона (1694-1746), що вважав англ. мораліста своїм учителем і гаряче рекомендував усім вивчати його праці. Не так поетично, як Шефтсбері, але зате строго науково Хатчесон аналізував співвідношення моральних й естетичних понять. Із двох його трактатів, об'єднаних за назвою "Дослідження про походження наших ідей краси й чесноти", перший присвячується аналізу понять краси, порядку, гармонії, доцільності, другий - розгляду проблем морального плану. У трактуванні категорій естетики Хатчесон виходить із принципів сенсуалізму, хоча в певнім відношенні відходить від локковських традицій. Здатність одержувати задоволення від творів мистецтва він відносить до сфери почуттів; вона їм розглядається як уроджена (автор називає її "визначеною"). Як вихідний пункт в естетичному аналізі Хатчесон бере поняття "внутрішнє почуття" - основне для Шефтсбері. Це почуття теж дане від природи, але для його розвитку потрібно "просвітництво й освіта". Так, мислитель намагається погодити положення про "зумовленість" почуття прекрасного й морального почуттів з необхідністю освіти. Що ж стосується різноманіття естетичних смаків, то воно визначається "асоціацією ідей". Адже людина іноді відчуває відразу до прекрасного предмета і навпаки до потворного. З'єднання ідей, асоціації для таких необґрунтованих проявів почуттів завжди дають досить підстав.
Саме ж почуття прекрасного, по Хатчесону, має характер загальності, оскільки є об'єктивні ознаки прекрасного. Він розрізняє красу абсолютну й відносну. Під абсолютною розуміється така краса, що ми знаходимо в предметах без порівняння із чим-небудь зовнішнім. Відносна, або порівняльна, краса та, котру сприймаємо в предметах, що вважаються наслідуванням або подобами чого-небудь. Відносна краса заснована на деякій відповідності або своєму роді єдності між оригіналом і копією (насамперед Хатчесон має на увазі мистецтво). Причому, щоб одержати її, зовсім не обов'язково, мати якусь красу в оригіналі. Добуток може бути прекрасним, навіть якщо оригінал був позбавлений краси. А от правдоподібність, що визначає подібність із оригіналом, зовсім необхідно. Джерелом як абсолютної, так і відносної краси, її основою Хатчесон вважає "єдність серед великої розмаїтості". Таким чином, джерелом краси є весь світовий устрій - соціальне й природне. Сприймається воно безпосередньо внутрішнім почуттям, даними від природи. У процесі сприйняття ми одержуємо специфічне задоволення. Характеризуючи поняття естетичного задоволення, Хатчесон підкреслює, що ідея краси й гармонії необхідна й безпосередньо приємна нам. Естетичне почуття тут відрізняється від пізнавального акту, від вольових прагнень, від матеріальних інтересів, тобто має безкорисливий інтуїтивний характер. При цьому естетичне почуття органічно з’єднане з моральним почуттям. Естетична насолода від сприйняття творів мистецтва теж визначається моральним почуттям. Мистецтво втілює в подобах людських характерів певні моральні якості, щиросердечні властивості, своєрідність типів і тим самим впливає на публіку, сприяє її моральному розвитку, визначає дії й учинки людей. Проблема естетичного знайшла своє своєрідне тлумачення у відомого англ. філософа-агностика Давида Юма (1711-1776). Він опублікував ряд естетичних робіт: "Про норму смаку", "Про трагедії", "Про витонченість смаку й афекту" й ін. Він, як й інші англійські естетики, виключає сферу естетичного з пізнавальної діяльності людини. Область естетичного - це область почуттів. Для рішення ряду естетичних проблем він прибігає до понять "асоціації", "звички". З погляду Юма краса не має об'єктивної основи й існує тільки в сприймаючій свідомості. Він не заперечує існування форм або якостей, що виникають із внутрішньої структури об'єкта й краси, що є основами. Але ми про їх не знаємо й не можемо знати. Тому Юм і не досліджує ці можливі якості. Він зосереджує свою увагу на аналізі суб'єктивних умов сприйняття краси.
Свої старання встановити норму смаку Юм поєднує з фактом існування розходжень в естетичних судженнях. Є два із цих розходжень і навіть протиріч. З одного боку, з'являються неоднакові схильності окремих людей, з іншого боку - "вдачі й думки" нашого часу й суспільства, вважає філософ. Мистецтво приводить до пом'якшення вдач. А зв'язок його з моральністю концентрується навколо поняття естетичного задоволення. Вихідним пунктом своєрідної концепції Хоума є локковський сенсуалізм. Він заперечує вроджені ідеї й уважає, що всі ідеї виникають із досвіду, приймає локковське розподіл якостей на первинні й вторинні. Прекрасне він вважає, то чимось суб'єктивним, то таким, що має об'єктивну основу у властивостях сприйманого об'єкта. Це протиріччя із трактування філософом змісту досвіду. Справа в тому, що Хоум ділить почуття на вищі (зір, слух) і нижчі (дотик, нюх). Вищі почуття утворюють якусь проміжну ланку між областю нижчих відчуттів і розумним мисленням. Цей сполучний момент між відчуттям і мисленням створює область естетичних переживань. За традицією англійської філософії Хоум відносить естетичне до області людських почуттів. Розглядаючи властивості предметів, які роблять їх прекрасними, мислитель відзначає однаковість, упорядкованість, пропорційність, простоту й доцільність. Він уводить поняття краси руху, тобто поняття грації, розвиває й концепцію піднесеного. Почуття піднесеного філософ зв'язує з величиною предмета в екстенсивному або інтенсивному плані. Як й інші англійські просвітителі, Хоум підкреслює, що саме естетичні почуття сприяють формуванню й розвитку суспільних зв'язків. Мистецтво пом'якшує й гармонізує характер людини, сприяє вихованню почуття обов’язку. Завершує плеяду англійських просвітителів Джозеф Аддісон (1672-1719) - прихильник просвітительського класицизму, автор ряду естетичних нарисів й "досвідів". Він захищає основні правила естетики класицизму, вимагає абсолютного дотримання єдності місця, часу й дії. Разом з тим він висуває просвітительські ідеї. Так, він підкреслює значення емоційних переживань у сфері естетичного. Спираючись на звичайний психологічний досвід, Аддісон характеризує естетичні почуття як "радість уяви" і вказує на його об'єктивне джерело, яким він уважає "велике", або грандіозне, "нове" й "прекрасне". До "великого" можна віднести море, гори, величезні дерева. "Нове" - це незвичайні форми природи, у тому числі і потворне. "Прекрасне" же неодмінно має гармонію, пропорційністю й симетрією. Згідно Аддісону, ці об'єктивні ознаки естетичного служать поштовхом, що породжує переживання моральні, інтелектуальні й релігійні. Природа естетично нейтральна, але Бог створив нас такими, щоб ми насолоджувалися його творіннями. Естетичний смак Аддісон визначає як здатність душі сприймати все прекрасне із задоволенням, а все недосконале - з невдоволенням. Її він вважає в якійсь степені вродженою. Оскільки Аддісон підкреслює велике значення емоційного начала в сфері естетичного, відзначає важливу роль уяви в художній творчості й сприйнятті, при аналізі естетичних категорій виходить із чуттєвого досвіду, то можна сказати, що у своїй естетиці він виходить за рамки класицизму й слідує шляхом обґрунтування естетичних принципів Просвітництва.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 60; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.124.232 (0.006 с.) |