Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Філософський раціоналізм і художня свідомість Нового часу.
Історичний проміжок XVII – ХІХ ст. отримав назву Новий час. Символічною подією, з якої починається відлік Нового часу, традиційно вважають англійську буржуазну революцію 1640-х років. Суттєві зміни відбуваються в духовній культурі суспільства, і їхній загальний вектор – розвиток людської індивідуальності. Світоглядні засади культури Нового часу – раціоналізм, антропоцентризм, сцієнтизм, європоцентризм.
Співіснування й паралельний розвиток світових художніх стилів з боку мистецтва підтверджувало своєрідність нової ситуації в культурі, що руйнує автоматизми звиклого до канонів сприйняття. Самосвідомість окремої людини також поступово звільняється від пуповини групи, диктату родоплемінних регулятивів. Тепер, щоб ідентифікувати себе з певними культурними й соціальними групами, потрібно зробити вибір, тобто самому обрати коло цінностей, найбільш співзвучних власній індивідуальності. Нові культурні умови розширювали й можливості індивідуального начала в художній творчості, можливості формування авторських стилів, твердження власного художнього бачення. Звичайно, коли потрібно зрозуміти джерела виникнення нових жанрів образотворчого або музичного мистецтва, причини зміни напрямків еволюції театру або літератури, як правило, завжди виявляється соціальне підґрунтя цих процесів. Якщо до Нового часу подібні паралелі ще виглядають більш-менш прозоро, то починаючи з XVІІ ст. картина істотно ускладнюється.
Мистецтво Нового часу відрізняється багатством художніх нагромаджень, традицій; воно настільки затвердилося як досить самостійна сфера діяльності, що вже безпосередньо не зв'язано ні з культовими цілями, ні з етичними, ні з політичними. Вільна творчість, комбінації всіх відомих прийомів мови, несподівані стильові ходи помітно підсилюють роль експериментальних, ігрових сторін мистецтва, відтепер усе в більшій мірі смаку, що опирається лише на вимогу. Тим самим мистецтво починає виявляти в собі іманентні стимули саморуху. Поряд із триваючим пануванням вертикалі (від буття - до мистецтва), не менш впливової стає й горизонталь (від одного твору мистецтва до іншого добутку). Творчість надихається творчістю. Прийоми художньої творчості еволюціонують уже не тільки під впливом соціальних або культурних факторів, а під впливом і самим художнім досвідом, що відбувся. Механізми художньої пам'яті виступають активним фактором цього процесу. Таким чином, принципово нова якість художньої практики з початку Нового часу саме спровокувало постановку й обговорення у теоретиків мистецтва проблеми: як можна структурувати цей неоднорідний, еклектичний, парадоксальний художній процес? Починаючи з XVІІІ століття, виникає й множиться величезне число наукових концепцій, що висувають різноманітні критерії членування художньої історії Європи Нового часу; зусилля, що робить, виявити <акупунктурні крапки>, що виступають як домінанти того або іншого художнього циклу. Весь масив дискусій, що зав'язалися, можна звести до декількох основних сюжетів: це обговорення проблеми співвідношення й способів взаємодії художніх епох, пошук критеріїв виявлення щодо самостійних художніх циклів, а також міркування про існування (або неіснуванні) нерва художнього процесу, що пробивається крізь стики різних епох і культур. Але перш ніж звернутися до аналізу й інтерпретації даного теоретичного інструментарію, важливо хоча б коротко реконструювати експозицію багатоголосної й асинхронної художньої практики XVІІ-XVІІІ вв., що виявила собою маніфестацію якісно нової культурної онтології свідомості Нового часу.
|
|||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 72; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.227.0.192 (0.005 с.) |