Причини конфліктів за А.М. Омаровим

“Управління: мистецтво спілкування”

 

* Недостатня узгодженість і суперечність цілей окремих груп.

* Виключність організаційної структури, нечіткість розподілу прав і обов’язків.

* Надмірна завантаженість роботою і необхідність одночасного виконання різноманітних обов’язків.

* Відсутність достатньої стабілізації й конкретного опису завдань, поставлених перед робітником.

* Суперечності між функціями, які входять у коло посадових обов’язків, і тим, що треба робити за вимогою керівника.

* Обмеженість рівня професійної підготовки, яка гальмує виконання професійних обов’язків.

* Невизначеність перспективи просування (службової кар’єри).

* Несприятливі фізичні умови праці.

* Недостатність доброзичливого впливу з боку керівника на досягнення підлеглих.

* Необґрунтованість претензій окремих робітників.

* Психологічний феномен – відчуття образи і залежності.

 

 

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ І РОЗВ’ЯЗАННЯ МІЖОСОБИСТІСНОГО КОНФЛІКТУ

 

Конфліктна ситуація (лат. соnflіct – зіткнення, sіtuatіon – положення) – граничний випадок загострення суперечностей у колективах, специфічна форма соціального конфлікту, що виникає в результаті появи й подолання різноманітних неантагоністичних суперечностей у процесі діяльності.

Об’єкт конфлікту – це те, через що виникає конфлікт між опонентами, на що претендує кожний з його учасників.

ПСИХОЛОГІЧНА НАСИЧЕНІСТЬ ВЗАЄМОВІДНОСИН

ТА ЇХ ЗМІНЮВАННЯ ЗА ОСНОВНИМИ ЕТАПАМИ КОНФЛІКТУ

	Етапи розвитку конфлікту

 

 

Оцінки

Потреби

ЗІТКНЕННЯ

КОНФЛІКТУЮЧИХ

ПОЗИЦІЙ

Оцінки

Потреби

 

ДИНАМІКА

ЗРОСТАННЯ

НАПРУЖЕНОСТІ У ВЗАЄМОВІД-

НОСИНАХ

 

 

СТИЛІ РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ

(сітка Томаса-Кілмена)

 

 

Стиль конкуренції використовується тоді, коли опонент намагається насамперед задовольнити свої інтереси всупереч інтересам інших, примушуючи їх приймати корисні для нього рішення.

Цей стиль слід застосовувати у таких ситуаціях:

- наслідок дуже важливий для вас, і ви робите велику ставку на власне вирішення проблеми, що виникла;

- ви володієте достатнім авторитетом для прийняття рішення, і є очевидним, що пропоноване вами рішення – найкраще;

- рішення необхідно прийняти швидко, і ви маєте досить влади зробити це;

- ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і що вам нічого втрачати;

- ви знаходитесь у критичній ситуації, яка вимагає миттєвого реагування;

- ви повинні не дати зрозуміти групі людей, що вони перебувають у скрутному стані у той час, як ви повинні повести їх за собою;

- ви повинні прийняти нестандартне рішення, але зараз необхідно діяти і у вас достатньо повноважень для цього кроку.

Стиль ухилення використовується, коли опонент не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми або просто ухиляється від розв’язання конфлікту.

С итуації, в яких рекомендується застосовувати стиль ухилення:

- надвелика напруженість;

- ви відчуваєте необхідність послаблення напруження;

- наслідок не дуже важливий для вас;

- ви вважаєте, що рішення настільки тривіальне, що не варто витрачати на нього сили;

- у вас важкий день, а вирішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;

- ви не можете або не хочете вирішувати конфлікт на свою користь;

- ви бажаєте виграти час, можливо, для того, щоб отримати додаткову інформацію, чи щоб заручитися чиєюсь підтримкою;

- ситуація досить складна;

- ви відчуваєте, що вирішення конфлікту потребує надто багато від вас зусиль;

- у вас мало влади для вирішення проблеми або для її вирішення бажаним способом;

- ви відчуваєте, що в інших більше способів вирішити цю проблему;

- намагання вирішити проблему негайно – небезпечне, оскільки відкриті обговорення конфлікту можуть лише погіршити ситуацію.

Стиль пристосування від попереднього стилю відрізняється тим, що опоненти діють разом, при цьому один із них пасивний у розв’язанні ситуації та згодний робити те, чого прагне інший опонент: він не відстоює своїх інтересів, поступається перед опонентом.

Н айбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

- вас не особливо турбує те, що трапилося;

- ви бажаєте зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми;

- ви вважаєте, що краще зберегти гарні стосунки з іншими людьми, ніж відстоювати власні інтереси;

- ви розумієте, що результат набагато важливіший для іншої людини, ніж для вас;

- у вас мало влади чи шансів перемогти;

- ви вважаєте, що інша людина зможе отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо ви поступитеся її бажанням, навіть погоджуючись із тим, що вона робить чи вважає, що здійснює помилку.

Стиль співпраці найтяжчий, проте він дає змогу виробити рішення, яке цілком задовольняє обидві сторони. Тут обидва опоненти активно беруть активну участь у розв’язанні конфлікту та відстоюють свої інтереси. Однак при цьому вони намагаються співпрацювати один з одним.

Рекомендується застосовувати у наведених нижче ситуаціях:

- вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не бажає повністю цього уникати;

- у вас тісні, тривалі й взаємозалежні стосунки з іншою стороною;

- ви маєте час попрацювати над проблемою, що виникла (це гарний привід для вирішення конфліктів на основі перспективних планів);

- ви та інша людина поінформовані у проблемі, і є бажання обох сторін вирішити конфлікт;

- ви та ваш опонент бажаєте поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над виробленням рішення;

- ви обидва здатні викласти сутність своїх інтересів і вислухати один одного;

- обидві сторони, втягнуті у конфлікт, мають рівну владу чи не помічають різницю у положеннях, для того щоб на однакових правах шукати рішення проблеми.

Стиль компромісу від стилю співпраці відрізняється тим, що компроміс досягається на більш поверхневому рівні. Опоненти не шукають прихованих потреб, як у випадку застосування стилю співпраці. Тут обидві сторони роблять невеликі поступки своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково.

Стиль компромісу найбільш ефективний, якщо:

- обидві сторони мають однаковий рівень влади і взаємовиключні інтереси;

- ви бажаєте домогтися рішення швидко, тому що у вас немає часу, чи тому, що це найбільш економічний і ефективний шлях;

- вас може задовольняти тимчасове рішення;

- інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

- задоволення вашого бажання не має для вас великого значення, і ви у змозі дещо змінити поставлену на початку мету;

- компроміс дозволить вам зберегти стосунки й ви передбачаєте одержати хоча б щось, ніж утратити все.