Тема ііі. Основи адміністративного права

Адміністративні стягнення: поняття, види та порядок накладання.

Зміст програми

Адміністративні правовідносини: поняття, сутність, особливості, суб’єкти та об’єкти. Адміністративне правопорушення: поняття та особливості. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.  Порядок та види накладання адміністративних стягнень.

Література

[6] – 115-123.

[9] – 125-131.

Кількість годин: 4 год.

Вид навчального завдання: скласти конспект.

Методичні вказівки

При опрацюванні даної теми звернути на поняття адміністративного правопорушення, ознаки та склад. Етапи провадження та розслідування правопорушень. Поняття та особливості відповідальності, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Який юридичний склад адміністративного правопорушення?

2. Які ознаки характеризують наявність адміністративного правопорушення?

3. Що таке адміністративна відповідальність?

4. Що таке адміністративне стягнення і які є види адміністративних стягнень?

5. Які загальні правила накладення стягнення за адміністративні правопорушення?

 

Форми контролю:

Поточний – перевірка конспекту

Підсумковий – тестовий контроль

Лекційний матеріал

Адміністративний процес — це врегульова­на адміністративно-процесуальними нормами ді­яльність органів державного управління (посадових осіб) із розв'язання конкретних адміністративних справ у сфері державного управління.

Адміністративний процес має складну структурну побудову та охоплює різноманітні види адміністра­тивного провадження, кожному з яких притаманні специфічні особливості залежно від характеру розг­ляду конкретних справ та особливостей виникнення адміністративно-процесуальних відносин. Адміністративне провадження є особливим ви­дом урегульованої правовими нормами процесуаль­ної діяльності уповноважених суб'єктів із розгляду окремих груп адміністративних справ.

Адміністративний процес має у своїй структурі різноманітні види провадження, з-поміж яких необ­хідно вирізнити основні, найдетальніше врегульова­ні адміністративно-процесуальними нормами: про­вадження з пропозицій, заяв і скарг громадян; провадження у справах про адміністративні право­порушення; провадження із застосування дисциплі­нарних стягнень.

Крім того, адміністративний процес складається зі стадій, кожна з яких включає в себе сукупність послі­довних процесуальних дій. Такий процес звичайно починається зі стадії порушення конкретної справи з подальшим скеруванням її відповідному повноваж­ному органові для розгляду. На першому етапі вияв­ляються підстави, встановлюється, яке відомство розглядатиме справу, а також здійснюється низка процесуальних дій: збір матеріалів, оформлення до­кумента про порушення справи, виклик зацікавле­них осіб, фіксація доказів тощо.

Найважливішими процедурами у провадженні з конкретної адміністративної справи є подання сто­ронами їхніх пояснень, заперечень, вимог, дослі­дження органом управління доказів, що на них посилаються сторони. Отже, можна вирізнити такі стадії провадження. Перша стадія — подання грома­дянином заяви і прийняття її до розгляду відповід­ним органом (посадовою особою), яка веде прова­дження; друга — розгляд справи, тобто встановлен­ня й дослідження фактичних обставин; третя — ухвалення рішення; виконання рішення; його оскар­ження.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення найбільш повно врегульоване нор­мами матеріального і процесуального адміністратив­ного права. Правові підстави його застосування за­кріплено в чинному Кодексі про адміністративні правопорушення. Саме провадження має такі проце­дури: адміністративне розслідування за фактом вчи­нення проступку; порушення справи про адміністра­тивне переслідування; розгляд і винесення рішення із зазначеної справи; оскарження постанови в поряд­ку нагляду; виконання постанови.

Адміністративне розслідування являє собою попе­редню перевірку фактів щодо конкретного порушен­ня норми Особливої частини Кодексу про адміністра­тивні правопорушення, огляд місця події, затриман­ня правопорушника, збір пояснень, установлення особи порушника через перевірку документів чи ад­ресне бюро. Адміністративне розслідування проводять працівники міліції, представ­ники державних спеціальних інспекцій, прокурори.

Порушення справи про адміністративне правопо­рушення вчиняється за наслідками адміністративно­го проступку. Зазначені дії закріплюються складан­ням протоколу, що є єдиною підставою для розгляду адміністративної справи про будь-яке правопору­шення. Він є підсум­ком адміністративного розслідування і початком провадження в адміністративній справі. Тому вста­новлено певні вимоги до змісту протоколу. Він, зок­рема, має передбачати такі реквізити: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я та по батько­ві особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; місце, час учинення і сутність адмініст­ративного правопорушення; нормативний акт, що передбачає відповідальність за таке правопорушен­ня; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо во­ни є; пояснення порушника; інші відомості, необхід­ні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, та особою, яка вчинила ад­міністративне правопорушення; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний і цими особами. Якщо правопорушник відмовляється від підписання протоколу, в ньому робиться про це за­пис. Крім того, особа, яка скоїла адміністративне правопорушення, має право подати свої пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викла­сти мотиви, що спонукали її до відмови підписувати протокол.

Повноваженнями щодо складання адміністратив­них протоколів наділено посадових осіб чи представ­ників громадських організацій (наприклад, праців­ників міліції, членів народних дружин, представни­ків державних спеціальних інспекцій, прокурорів), на яких згідно з чинним законодавством покладено обов'язки зі здійснення контролю за дотриманням певних правил у відповідній галузі чи сфері народ­ного господарства.

Особа, яка складає протокол, в обов'язковому по­рядку роз'яснює порушникові його права та обов'яз­ки, про що робиться відповідна позначка у протоко­лі. Протокол надсилається органові чи посадовій особі, уповноважених розглядати справу про адмі­ністративне правопорушення.

Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в не­обхідних випадках здійснюються процесуальні за­ходи, метою яких є припинення адміністративних правопорушень, установлення особи, складення про­токолу про адміністративне правопорушення, забез­печення своєчасного і правильного розгляду справ. До таких заходів належать: адміністративне затри­мання особи; особистий огляд; огляд речей та вилу­чення речей і документів.

Адміністративне затримання водночас є захо­дом щодо припинення правопорушення та оформля­ється складанням відповідного протоколу. На про­хання особи про її місцеперебування повідомляють­ся родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Сповіщення про затримання неповноліт­нього його батьків чи осіб, які їх заступають, є обов'язковим. Для адміністративного затримання передбачено відповідні строки. Зазвичай вони не можуть перевищувати трьох годин. В окремих випад­ках особи, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, можуть бути затримані для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення до трьох діб із повідомленням про це письмово прокурора протягом 24 годин од моменту затримання або на строк до 10 діб із санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що засвідчують їхню особу. За дрібне хуліганство, злісну непокору законному роз­порядженню або вимозі працівника міліції, народно­го дружинника, а також військовослужбовця чи образу їх, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції правопорушник може бути затри­маний до розгляду справи суддею або ке­рівником органу внутрішніх справ. Крім того, може бути затримано до початку розгляду справи суддею осіб, які порушили порядок організації та проведен­ня зборів, мітингів, вуличних походів і демонстра­цій або виявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях.

Адміністративне затримання мають право здій­снювати працівники органів внутрішніх справ, при­кордонники, посадові особи воєнізованої охорони та військової автомобільної інспекції.

Особистий огляд може провадитись уповноваже­ними на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, мит­них установ і прикордонних військ, природоохорон­них органів у присутності двох понятих. Усі учасни­ки огляду мають бути тієї ж статі, що й затриманий.

Огляд речей може провадитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів лісоохорони, органів рибоохорони, органів, що здійснюють державний нагляд за додер­жанням правил полювання. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністратив­не правопорушення чи затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям чи безпосереднім об'єктом правопорушення, здій­снюється посадовими особами органів, які проводять затримання та огляд. Вилучені речі й документи зберігаються до розгляду справи про адміністратив­не правопорушення. Після розгляду справи, залеж­но від результатів її розгляду, є можливими такі рішення: вилучені речі й документи конфіскують; повертають володільцеві або знищують; у разі оплат­ного вилучення речей реалізують.

Розгляд справи про адміністративне правопору­шення є основною стадією провадження і зазвичай здійснюється за місцем його вчинення. Зокрема, дрібне хуліганство розглядає суд того району, де во­но здійснено. Але є винятки, коли деякі адміністра­тивні правопорушення можуть розглядатися як за місцем їх учинення, так і за місцем проживання. До них слід віднести: придбання спиртних напоїв до­машнього виготовлення; появу в нетверезому вигля­ді чи розпивання спиртних напоїв у громадських місцях.

До органів, яким надано право розгляду справ про адміністративні правопорушення, належать: ад­міністративні комісії, місцеві суди (судді); органи внутрішніх справ (міліція), органи (посадові особи), які здійснюють адміністративно-наглядові функції (державного пожежного нагляду, митні органи).

У розгляді справи про адміністративне правопо­рушення беруть участь його учасники, до яких зако­нодавець відносить: особу, яка притягається до адмі­ністративної відповідальності; потерпілого; закон­них представників; адвоката; свідків; експертів; перекладачів.

Особі, яка притягається до адміністративної від­повідальності надається право знайомитися з мате­ріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. У процесі розгляду справи во­на може користуватися юридичною допомогою адво­ката, виступати рідною мовою і користуватися по­слугами перекладача, а також оскаржити постанову у справі. Зазвичай справа про адміністративне пра­вопорушення розглядається у присутності особи. В окремих випадках справа може бути розглянута і за її відсутності, якщо є достовірні дані про своєчасне сповіщення особи про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладен­ня розгляду справи.

Потерпілим є особа, якій адміністративним пра­вопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Вона має право знайомитися з мате­ріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопору­шення.

Законні представники мають право репрезенту­вати інтереси особи, яка притягається до адміністра­тивної відповідальності, а також потерпілого, які є неповнолітніми чи особами, котрі через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізовувати свої права у справах про адміністративні правопорушен­ня. До законних представників належать батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники.

Адвокат може брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Він має право: знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопо­тання; за дорученням особи, що його запросила, від її імені приносити скарги на рішення органу (поса­дової особи), який (яка) розглядає справу.

Свідком у справі про адміністративне правопору­шення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, якій відомі обставини, що підлягають установленню в цій справі. Свідок зобов'язаний з'явитись у зазначений час до органу (посадової особи), який (яка) його викликає, дати правдиві пояснення у справі та відповісти на поставлені за­питання.

  Експерт призначається органом (посадовою осо­бою), у провадженні якого знаходиться справа про адміністративне правопорушення, в разі, коли вини­кає потреба в спеціальних знаннях. Він зобов'яза­ний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експертові надано право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета екс­пертизи, заявляти клопотання про надання йому до­даткових матеріалів, необхідних для висновку; з дозволу органу (посадової особи), у провадженні яко­го знаходиться справа про адміністративне правопо­рушення, ставити особі, яка притягається до відпо­відальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім під час розгляду справи.

Перекладач призначається органом або посадовою особою, у провадженні яких знаходиться справа про адміністративне правопорушення, для здійснення повного і точного дорученого йому перекладу.

Потерпілим, свідкам, експертам і перекладачам відшкодовуються в установленому порядку витрати, що їх вони зазнали у зв'язку з явкою в орган чи до посадової особи, у провадженні яких знаходиться справа про адміністративне правопорушення. Зокре­ма, за ними зберігається в установленому порядку середній заробіток за місцем роботи за час їх відсут­ності у зв'язку з участю в розгляді адміністративної справи.

Винесення постанови у справі про адміністратив­не правопорушення має містити: найменування ор­гану або посадової особи, які винесли постанову; да­ту розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; виклад обставин, установле­них під час розгляду справи; зазначення норматив­ного акта, який передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; винесене у справі рішення.

У справі про адміністративне правопорушення пе­редбачено винесення таких постанов: про накладен­ня адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу до неповнолітніх; про закриття спра­ви. Підставами припинення справи можуть бути: відсутність правопорушення, недосягнення особою 16 років; неосудність і строк давності притягнення до адміністративної відповідальності, що складає два місяці.

Постанова оголошується негайно після закінчен­ня розгляду справи, а її копія протягом трьох днів вручається особі, стосовно якої вона винесена під розписку. Якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна зазначка у справі.

Виконання постанови про накладення адміністра­тивного стягнення є кінцевою стадією провадження. За загальною процедурою постанова підлягає вико­нанню з моменту її винесення. Тобто, на відміну від вироку суду, який набирає законної сили після за­кінчення строку касаційного оскарження, постанова про адміністративне правопорушення набирає за­конної сили негайно. В разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.

Передбачається також давність виконання по­станови. Так, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців од дня винесення. У цей термін не зараховується час відстрочення виконання постанови, а також строк, пов'язаний з винесенням протесту чи пода­чею скарги.

Адміністративна відповідальність виступає одним із видів юридичної відповідальності.

Під адміністративною відповідальністю слід ро­зуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм ха­рактером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

Адміністративній відповідальності притаманні оз­наки, що властиві і юридичній відповідальності.

До особливостей, що характеризують адміністра­тивну відповідальність і водночас відмежовують її від інших видів юридичної відповідальності, необ­хідно віднести викладені нижче.

Адміністративна відповідальність установлюється законами й підзаконними актами чи їхніми норма­ми про адміністративні правопорушення. У цих ак­тах визначаються склади адміністративних правопо­рушень і санкції, а в деяких випадках — і порядок їх застосування. На відміну від цього, кримінальна відповідальність установлюється виключно закона­ми; дисциплінарна — законодавством про працю, а також іншими законами, підзаконними актами, що встановлюють особливості становища окремих кате­горій працівників; матеріальна відповідальність — законодавством про працю, цивільним законодав­ством, а в окремих випадках — і нормами адмініст­ративного права.

В основі адміністративної відповідальності ле­жить адміністративне правопорушення, криміналь­ної відповідальності — злочин, дисциплінарної — дисциплінарний проступок, матеріальної — спричи­нення матеріальної шкоди.

Суб'єктами адміністративної відповідальності ви­ступають як фізичні особи, так і колективні утво­рення, а за кримінальної відповідальності — тільки фізичні особи.

Особливість адміністративної відповідальності по­лягає в тому, що адміністративні стягнення накла­даються спеціально уповноваженими органами ви­конавчої влади і посадовими особами чи суддями; кримінальне покарання накладається виключно су­дами.

Між суб'єктом адміністративного правопорушен­ня та особою, яка накладає адміністративне стягнен­ня, відсутні службові стосунки. За цією ознакою ад­міністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної, для якої наявність таких взаємин є необхідною умовою.

На відміну від кримінального покарання, яке ав­томатично тягне за собою наявність судимості, за­стосування адміністративної відповідальності таких наслідків не передбачає. Адміністративне стягнення згідно з чинним законодавством діє протягом року з моменту його застосування.

Заходи адміністративної відповідальності застосо­вуються відповідно до законодавства, що регламен­тує провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення. Кримінальні справи розглядаються згідно з кримінально-процесуальним законодавством.

Отже,адміністративна відповідальність має особливості, що вирізняють її з-поміж інших видів відповідальності. Причому основна особливість — це те, що необхідною підставою для її застосування є наявність адміністративного правопорушення, а заходом впливу має бути адміністративне стяг­нення.

Адміністративне стягнення — захід від­повідальності, що застосовується з метою вихован­ня особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Адміністративне стягнення проявляєть­ся в моральному чи матеріальному впливі на право­порушника. Окремі види стягнень можуть одночас­но поєднувати в собі моральне засудження, матері­альний вплив і тимчасове обмеження прав правопорушника. Зокрема, такі наслідки настають за адміністративного арешту, позбавлення спеціаль­них прав і виправних робіт.

Мету стягнення складають: покарання правопорушника, припинен­ня протиправного вчинку, відновлення порушених правовідносин, виправлення правопорушника та по­передження можливих із його боку нових проступ­ків, а також відшкодування завданих проступком збитків.

Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі про адміністративні правопорушення (статті 23—32). До них законодавець відносить: попередження; штраф; оплатне вилучення чи конфі­скацію предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення; конфіскацію грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; по­збавлення спеціального права, наданого громадя­нинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Законодавством України може бути передбачено адміністративне висилання за межі держави інозем­них громадян та осіб без громадянства за вчинки, що грубо порушують громадський порядок.

Слід зазначити, що оплатне вилучення та конфі­скація предметів можуть застосовуватись і як основ­ні, і як додаткові адміністративні стягнення. За одне адміністративне правопорушення може бути накла­дено або основне, або основне й додаткове стягнення.

Попередження є заходом виховного характеру, що засвідчує офіційну негативну оцінку поведінки правопорушника з боку державного органу (посадо­вої особи) про недопущення скоєння протиправних дій. Цей вид стягнення застосовується за незначні правопорушення. Виноситься попередження в пи­сьмовій формі.

Штраф передбачено як вид стягнення за будь-яке скоєне адміністративне правопорушення. Цей вид стягнення впливає на матеріальне становище правопорушника.

Оплатне вилучення предмета, що став знаряд­дям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністра­тивного правопорушення, полягає у примусовому вилученні предмета з подальшою реалізацією та по­верненні суми колишньому власникові з утриман­ням суми, що була пов'язана з затратами реалізації вилученого предмета (вилучення мис­ливської рушниці та боєкомплекту до неї).

Конфіскація предмета, що став безпосереднім за­собом скоєння чи об'єктом адміністративного право­порушення, полягає у примусовій безоплатній пере­дачі цього предмета на користь держави. Конфіс­кації підлягає тільки той предмет, що перебуває в особистій власності правопорушника, якщо інше не передбачене законодавством держави. Зокрема, предмети контрабанди підлягають конфіскації неза­лежно від того, кому вони належать.

Позбавлення спеціального права застосовується на термін до трьох років. У цьому виді стягнення є деякі винятки. Воно не може застосовуватись до осіб з огляду на їхню інвалідність, хіба що в разі керу­вання транспортним засобом у стані сп'яніння; сюди ж належить і позбавлення права полювання, якщо для особи таке полювання є основним джерелом іс­нування.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців із відбуванням їх за основним місцем роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до 20% її заробітку в дохід держави. Таке стягнення накладається тільки судами.

Адміністративний арешт установлюється і за­стосовується лише у виняткових випадках за окремі адміністративні правопорушення на строк до 15 діб і накладається виключно судами (суддями).

Адміністративний арешт не може бути застосова­ний до вагітних жінок і жінок, які мають дітей ві­ком до 12 років, до осіб, які не досягли 18-річного віку, до інвалідів І та II груп.

Законодавець передбачає також особливі заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. За вчинення адміністративних правопорушень до не­повнолітніх у віці від 16 до 18 років можуть бути за­стосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно чи в іншій формі попро­сити вибачення у потерпілого;

• застереження;

• догана чи сувора догана;

• передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, які їх заступають, або під нагляд педа­гогічному чи трудовому колективові за їхньою згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання.

Наявність у системі адміністративних стягнень різних за характером і ступенем тяжкості санкцій дає можливість зважити на суспільну небезпеку пра­вопорушення та особу правопорушника.

Систему органів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначено Кодек­сом про адміністративні правопорушення. До них належать: адміністративні комісії при виконавчих коміте­тах районних, міських, районних у містах, селищ­них, сільських рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад; місцеві суди (судді); органи внутрішніх справ, органи державних ін­спекцій та інші органи (посадові особи), уповнова­жені на те цим Кодексом.