Модуль 2. Логістичний підхід до управління матеріальними потоками у галузі виробництва та обігу

     8. Розподільча  логістика

     План

1. Сутність розподільчої логістики.

2. Канали розподілу в логістиці.

3. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах.

 

1. Розподільча логістика — це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше її ще нази­вають маркетинговою або збутовою логістикою.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв'язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час уп­равління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'яз­ку всіх функцій всередині самого розподілу.

Сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладають­ся одна на одну. Для одних суб'єктів логістичні операції є части­ною системи збуту, а для інших закупівель. Однак об'єктивна проти­лежність інтересів продуцентів, споживачів, а також торгових, транс­портних та інших посередників визначають особливості логістичного управління залежно від становища того чи іншого елемента логістичної системи щодо інших.

У сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які вис­тупають як послуги. Сфера розподілу є виробником по­слуг — дуже специфічного товару. На товарному ринку з'являється не стільки матеріальний товар, скільки унікальна модель пропозиції — товар-послуга.

     Склад завдань розподільчої логістики на мікрорівні:          оптимізація формування портфеля замовлень;

- укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

- забезпечення ритмічності та дотримання планомірності ре­алізації продукції:

- вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

- раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

- оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного ха­рактеру;

- формування і вдосконалення системи інформаційного забезпе­чення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується:

- визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується.

2. Канал розподілу — це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживан­ня. Іншими словами канал розподілу — це шлях, яким товари пе­реміщуються від виробника до споживача.

Сукупність каналів розподілу на­зивається розподільчого мережею.

       Використання каналів розподілу надає виробникам певні переваги:

- економія фінансових засобів на розподіл продукції;

- можливість вкладення зекономлених засобів в основне вироб­ництво;

- продаж продукції більш ефективними способами;

- висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;

- скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.

      При цьому підприємства або особи, які утворюють канал, виконують ряд важливих функцій:

- проводять дослідницьку роботу із збору інформації, необхідної для планування розподілу продукції та послуг;

- стимулюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;

- встановлюють контакти з потенційними покупцями;

- пристосовують товар до вимог покупців;

- організують товарорух;

- фінансують переміщення товарів каналом розподілу;

- приймають на себе ризики, пов'язані з функціонуванням кана­лу.

     Під час формування логістичних каналів необхідно пам'я­тати, що залучення посередників, як правило, подовжує логістичні ланцюги.

Логістиці канали можна охарактери­зувати за кількістю складових їх рівнів. Рівень розподілу логістичного потоку — це будь-який посередник. Логістичний канал нульового рівня включає виробника і спожи­вача. Велика партія або унікальна продукція.

Канали розподілу можуть бути горизонтальними і вертикальними.

     Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного виробника та одного або декількох неза­лежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток.

     Вертикальні канали розподілу — це канали, які складаються з виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Вони виник­ли як засіб контролю за поведінкою каналу.

      3. Мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова мережі роз­подільчих центрів суттєво впливає на витрати.

Розподільчий центр — це складський комплекс, який отримує то­вари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі (наприклад, які знаходяться в інших регіонах країни або за кордоном) і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам (підприємствам дрібнооптової та роздрібної торгівлі) через свою або їх товаропровідну мережу.

За традиційною класифікацією, розробленою Едгаром Гувером, існує три принципові стратегії розташування розподільчих складів: поблизу від ринків збуту, поблизу від виробництва або проміжне розта­шування.

Розташування складів поблизу ринків збуту полегшує поповнення запасів клієнтів. Географічні розміри ринку, який обслуговується таким складом, залежать від бажаної швидкості постачань, від середнього розміру замовлення і від величини питомих витрат на місцеве транспор­тування. Головними критеріями роботи таких складів є забезпечення на­лежної якості обслуговування або мінімізація логістичних витрат. Така стратегія еко­номічно виправдана.

Розташування складів поблизу виробництв полегшує нагромаджен­ня потрібного для постачання споживачів асортименту продукції. Таке розташування складів дозволяє відправляти споживачам змішані вантажі за консолідованими тарифами. Перевага такого розміщення складів по­лягає в тому, що підвищений рівень сервісу поширюється на весь асор­тимент продукції, яка постачається. Такий виробник має можливість ста­ти кращим за інших постачальником.

За проміжного розташування складів між виробництвом і спожи­ванням склади працюють за тією ж схемою, що і склади, розташовані поблизу виробництва: накопичують повний асортимент продукції й відправляють замовникам змішані партії товарів за пільговими тарифами.

У централізованій товаропровідній мережі розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством - виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни або безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Перевага цього варіанта полягає в тому, що можна знизити запаси зберігання на складі готової продукції підприємства-виробника, відправляючи відра­зу всю виготовлену продукцію в розподільчі центри. Недоліки цього варіанта — великі транспортні витрати на доставку товарів численним споживачам.

При децентралізованій розподільчій системі загальні матеріальні запаси і вартість декількох розподільчих центрів будуть більшими, ніж у попередньому варіанті. Однак вартість доставки товарів споживачам буде меншою.

 

 

     9.Транспортна логістика

     План

1.Сутність і завдання транспортної логістики

2.Вибір виду транспортного засобу.

          

  1.Ключова роль транспортування у логістиці пояснюється на тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.

     Роль транспортування настільки велика, що коло питань виділене у предмет вивчення спеціальної дисципліни – транспортної логістики.

Роль транспорту:

     - Складова частина або компонент в основних функціональних областях логістики;

    - Транспорт є однією із галузей економіки. Його продукція – сам процес переміщення, який характеризується рядом відмінностей:

- матеріальність за характером;

- неможливість зберігання і нагромадження;

- прив’язаність до певного місця, району, регіону.

     За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:

- транспорт загального користування (магістральний);

- транспорт не загального користування (внутрішньовиробничий).

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

- Вибір виду транспортного засобу;

- Вибір типу транспорту;

- Оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

- Визначення раціональних маршрутів доставки;

- Забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- Координація транспортного і виробничого процесу.

     Класифікація транспортної складової логістичних систем:

1. За видом доставки

- пряма;

- з переробкою на транспортних терміналах;

- з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

2. За видом транспортного сполучення

- пряме;

- змішане.

Транспорт виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексні обслуговування.

 

     2.Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв’язку з іншими завданнями логістики, такими, як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та інше. Основою вибору транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить інформація про характерні риси різних видів транспорту:

- залізничний;

- морський (водний);

- автомобільний;

- повітряний;

- трубопровідний.

Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір транспорту:

- Час доставки;

- Частота відправлень вантажу;

- Надійність дотримання графіку доставки;

- Здатність перевозити різні вантажі;

- Здатність доставити вантаж у будь-яку точку території;

- Вартість перевезення.

Вибираючи засіб доставки конкретного товару відправники враховують до шести факторів одночасно. У таблиці 8.1 подано оцінку факторів, які впливають на вибір виду транспортного засобу. Одиниці відповідає найкраще значення.

                                                        

 

 

                                                                        Таблиця 9.1.

Оцінка факторів, які впливають на вибір виду транспортного засобу.

 

Вид транспорту	Фактори, які впливають на вибір виду транспорту
	Час доставки	Частота відправлень	Надійність дотримання графіку	Здатність перевозити різні вантажі	Здатність доставити вантажу будь-яку точку	Вартість перевезення
Залізничний	3	4	3	2	2	3
Водний	4	5	4	1	4	1
Автомобільний	2	2	2	3	1	4
Трубопровідний	5	1	1	5	5	2
Повітряний	1	3	5	4	3	5

 

Враховуючи, що діяльність з організації товароруху пов’язана з великими компромісами, потрібно використовувати системний підхід для прийняття таких рішень.

 

 

Інформаційна логістика

План

1. Інформаційні потоки у логістиці.

2. Принципи організації логістичної інформації.

 

1. Ведення господарської діяльності і управління нею повинне проводитися на основі достовірної інформації і раціональної організації матеріальних потоків.

Рішення про одержання інформації повинно ухвалюватися з урахуванням вартості придбання, і бути результатом балансу між потрібними для цього витратами і вигодами.

Вся інформація, потреба в якій може виникнути може бути в найзагальнішому вигляді розбита на:

- інформаційно-довідкову;

- аналітичну.

Більш детально структура інформаційно-аналітичних матеріалів, необхідних для ретельної підготовки і ефективної діяльності суб’єктів господарювання.

Інформаційно-довідкові матеріали доводяться до відома керівника про юридичні документи (закони, укази, ухвали, листи, розпорядження тощо), а також про порядок і правила підготовки і оформлення процедурних документів (довідок, декларацій, угод тощо). Така інформація є необхідною протягом всіх етапів взаємодії учасників логістичних систем.

Аналітичні матеріали припускають доведення відповідної інформації, в першу чергу, керівництву. Вони дозволяють оцінити і спрогнозувати можливість і результат планованої операції, відповісти більш конкретно на запитання пов’язані з:

- юридичним обґрунтовуванням проведення операції;

- передбачуваною фінансовою ефективністю цієї операції;

- аналізом ризиків і безпеки операції.

Дана інформація дозволяє зробити висновок про доцільність проведення операції.

Отримання аналітичної інформації припускає проведення обґрунтованих розрахунків показників операції, які, у свою чергу, повинні спиратися на адекватні моделі, програмні комплекси оцінювання і прогнозування. Слід зазначити, що через наявну об’єктивну і суб’єктивну невизначеність, що властива практично будь-якій операції, для отримання добре обґрунтованих результатів розрахунків необхідне використання спеціалізованих програмних продуктів, що дозволяють проводити оцінки і розрахунки з урахуванням всіх видів невизначеності (статистичної, експертної, лінгвістичної тощо).

Всі інформаційно-аналітичні матеріали, які використовуються керівництвом підприємства в ході підготовки, проведення і контролю за здійсненням діяльності мають форму різних документів. В загальному вигляді їх можна розбити на п’ять основних груп:

1. Керівні і регламентуючі документи:

- міжнародні;

- державні;

- відомчі.

2. Попередні документи (комерційні пропозиції (оферти), бізнес-плани, техніко-економічні обґрунтовування, ризик-рапорти, ділове листування тощо).

3. Підготовчі документи (контракти, договори, ліцензії, квоти, сертифікати).

4. Поточні документи (накладні, маршрутні листи тощо).

5. Реєстраційно-звітні документи (бухгалтерські звіти, довідки тощо).

Слід зазначити, що аналітичні матеріали, як правило, відповідно до приведеної вище класифікації, мають форму попередніх документів. Проте їх зовнішнє оформлення може бути різне. Єдиного стандарту поки не має, за винятком деяких документів, для яких загальноприйняті норми є. Значного поширення набули такі аналітичні документи як: бізнес-довідки, аналітичні довідки про фінансово-економічну ефективність, бізнес-плани, техніко-економічні обґрунтовування, ризик-рапорти. Інформація, яка міститься в подібних документах, у разі використання адекватних моделей і початкових даних, виконання коректних розрахунків і обґрунтованих висновків, дозволяє ухвалити керівнику обґрунтовані рішення з даних питань.

Для більш ефективного і оперативного вирішення виникаючих питань доцільно звертатися за відповідними інформаційно-аналітичними послугами в спеціалізовані консалтингові фірми. Це дозволить з мінімальними тимчасовими і інтелектуальними витратами підготувати і ухвалити необхідні рішення, стосовно проведення тих або інших операцій.

В даний час консультаційні послуги, що надаються на українському ринку, можна класифікувати за наступними ознаками:

1. оперативністю передачі інформації;

2. ступенем аналітичної обробки;

3. характером спрямованості сутності інформації;

4. сегментом ринку споживання інформації.

Згідно перших двох класифікаційних ознак можна виділити три основні групи інформаційних послуг:

Група А. Інформаційні послуги, як вимагають оперативності збору і передачі інформації при мінімальній аналітичній обробці. Потреба в цих послугах виникає при необхідності швидкого отримання інформації про курси валют, введенні в дію нових керівних або регламентуючих документів, що впливають на хід і результати діяльності, інших непередбачених наперед змін умов поведінки операції. Інформація по цій групі може бути оперативно одержана: в електронному вигляд з баз даних, що регулярно оновлюються, кур’єрською поштою, на бліц-семінарах, що проводяться консалтинговими фірмами та іншими способами.

Група Б. Інформаційні послуги, які вимагають помірної оперативності збору і передачі інформації з попередньою аналітичною обробкою. Потреба в цих послугах може виникнути в ході виконання операції при появі окремих несприятливих чинників, що вимагають втручання з боку керівництва компанії. Послуги в цьому випадку можуть бути консультаціями фахівців консалтингових фірм з широкого кола питань в ході підготовки і проведемо операції. Окрім цього, можуть надаватися короткі бізнес-справи і висновки з окремих питань, що виникають в компанії-учасниці операції.

Група В. Інформаційні послуги, які не вимагають високої оперативності збору і передачі інформації, але потребують значного аналітичного опрацьовування. До даних послуг слід віднести експертно-аналітичні висновки за фінансово-економічними розрахунками і обґрунтовування, оптимізаційні задачі, максимізації ефективності операцій і зниження впливу чинників ризик. Отримання даних послуг виявляється особливо актуальним, коли плануються і проводяться операції по нових схемах, на нових ринках, з новими товарами, в нових умовах, і т. і.. Надання даних послуг повинно значною мірою спиратися на оптимізаційні моделі, експертно-аналітичні і розрахункові програмні продукти, що передбачають обробку слабо структурованої, недостатньо визначеної інформації, яка переважає на етапі попередньої підготовки операції.

З метою надання інформації про комерційні пропозиції, переваги підприємств, положення підприємства на ринку доцільно використовувати гармонійну систему товарних найменувань.

2 Для того щоб інформація ефективно підтримувала логістичні процеси побудова логістичної інформаційної системи повинна спиратися на 6 основних принципів:

1. Повнота і придатність інформації для користувача.

2. Точність

3. Своєчасність

4. Орієнтованість

5. Гнучкість

      6.Придатний формат даних

Логістична інформаційна система - це певним чином організована сукупність взаємопов'язаних засобів обчислювальної техніки, різних довідників і необхідних засобів програмування, що забезпечує вирішення тих або інших функціональних завдань з управління матеріальними потоками.

Найчастіше інформаційні системи поділяють на 2 підсистеми: функціональну і забезпечувальну.

Функціональна підсистема складається із сукупності розв'язуваних завдань згрупованих за ознакою спільності мети.

Забезпечувальна у свою чергу, включає такі елементи:

- технічне забезпечення, тобто сукупність технічних засобів, які забезпечують обробку і передачу інформаційних потоків;

- інформаційне забезпечення;

- математичне забезпечення.

Інформаційні системи в логістиці можуть створюватися з метою управління матеріальними потоками як на мікро-, так і на макрорівні.

На рівні окремого підприємства інформаційні системи (ІС) поділяються на 3 групи:

- планові;

- диспозитивні (диспетчерські);

- виконавчі (оперативні).

Планові ІС створюються на адміністративному рівні управління і служать для прийняття довгострокових рішень стратегічного характеру. Серед розв'язуваних завдань можуть бути такі:

- створення й оптимізація ланок логістичного ланцюга;

- управління малозмінними даними;

- планування виробництва;

- загальне управління запасами та ін.

Диспозитивні ІС створюються на рівні управління складом або цехом і служать для забезпечення налагодженої роботи логістичних систем. Тут можна вирішувати такі завдання:

- детальне правління запасами;

- керування внутрішньоскладським або внутрішньозаводським транспортом;

-     відбір вантажів за замовленнями та їх комплектування, облік вантажів, які відправляються та інші завдання.

Виконавчі ІС створюються на рівні адміністративного або оперативного управління. Обробка інформації в цих системах здійснюється в темпі, зумовленому швидкістю її надходження на ЕОМ. Це так званий режим роботи в реальному масштабі часу і вчасно видавати відповідні адміністративні і керуючі впливи на об'єкт управління. Цими системами можуть вирішуватись різноманітні завдання, пов'язані з контролем матеріальних потоків, оперативним управлінням обслуговування виробництва, управлінням переміщеннями і т.п.

Відповідно до концепції логістики ІС, які належать до різних груп, інтегруються в єдину інформаційну систему. Розрізняють вертикальну і горизонтальну інтеграцію.

Вертикальною інтеграцією вважається зв'язок між плановою, диспозитивною і виконавчою системами за допомогою вертикальних інформаційних потоків.

Горизонтальною інтеграцією вважається зв'язок між окремими комплексами завдань у диспозитивних і виконавчих системах за допомогою горизонтальних інформаційних потоків.

В цілому переваги інтегрованих інформаційних систем можна сформулювати так:

- зростає швидкість обміну інформацією;

- зменшується кількість помилок в обліку;

- зменшується обсяг непродуктивної роботи

- поєднуються раніше розрізнені інформаційні блоки та ін.

     11. Поняття, головні види і роль матеріальних запасів

     План

1. Матеріальні запаси, причини їх створення

2. Види матеріальних запасів

3. Системи управління матеріальними запасами

4. Аналіз ABC-XYZ в управлінні матеріальними запасами

 

     1.Запаси в тому чи іншому вигляді присутні по всій довжині логістичного ланцюга, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу продукції.

Матеріальні запаси - це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або особистого споживання.

Незважаючи на те, що утримання запасів пов'язане з певними витратами, підприємці змушені створювати їх. Основними мотивами створення матеріальних запасів, є:

1.  Імовірність порушення встановленого графіка постачань

2.  Можливість коливання попиту

3.  Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів

4.  Знижки за покупку великої партії товарів

5.  Спекуляція

6.  Витрати, пов'язані з оформленням замовлення

7.  Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу

8.  Можливість негайного обслуговування покупців.

9.  Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних частин.

10. Спрощення процесу управління виробництвом.

Перелічені причини свідчать про необхідність створення запасів у логістичних системах. При цьому особливістю безпосередньо логістичного підходу до управління товарно-матеріальними запасами є відмова від функціонально-орієнтованої концепції в цій сфері.

         

      2. У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

- За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

1.запаси матеріальних ресурсів;

2.запаси незавершеного виробництва

3.запаси готової продукції

4.запаси тари

5.запаси зворотних відходів.

- По відношенню до базисних логістичних активносте й:

1.запаси в постачання

2.виробничі запаси

3.товарні запаси

4.сукупні матеріальні запаси

- По відношенню до комплексних логістичних активностей:

1.складські запаси

2.транспортні запаси

3.запаси вантажопереробки.

- За функціональним призначенням:

1.поточні

2.страхові

3.підготовчі

- По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних посередників:

1.запаси в постачальників

2.запаси в споживачів

3.запаси в торгових посередників

4.запаси в посередників у фізичному розумінні.

- За структурною роллю в системі управління запасами:

1.максимальний запас;

2.граничний запас;

3.гарантійний запас

4.поточний запас.

 

3. Система управління запасами - сукупність правил і показників, які визначать момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення запасів. Параметрами системи управління запасами є:

- точка замовлення - мінімальний рівень запасів продукції, за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

- нормативний рівень запасів - розрахункова величина запасів, яка досягається під чергової закупівлі;

- обсяг окремої закупівлі;

- частота здійснення закупівель;

- поповнювана кількість продукції.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління запасами:

- Система з фіксованим розміром замовлення. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною. Замовлення на постачання продукції здійснюється за умови зменшення наявного на складах логістичної системи запасу до встановленого мінімального критичного рівня, який називають «точкою замовлення».

 - Система з фіксованою періодичністю замовлення.

Наприкінці кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього, визначається розмір партії постачання. Т.ч., у цій системі змінюється розмір замовлення, який залежить від рівня витрат матеріальних ресурсів у попередньому періоді. Величина замовлення визначається як різниця між фіксованим максимальним рівнем, до якого відбувається поповнення запасу, і фактичним його обсягом у момент замовлення.

- Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями. На відміну від основної системи, вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня.

     -  Система «Мінімум-максимум». Використовується сталий інтервал між замовленнями. Ця система зорієнтована на ситуацію, коли витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів.

      - ABC- аналіз - це метод, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються.

В основі методу ABC лежить так зване правило Каретто. Відповідно до методу Каретто безліч керованих об'єктів поділяється на 2 неоднакові частини (80/20). Широко розповсюджений у логістиці метод ABC пропонує глибший поділ - на 3 частини.

Щодо управління матеріальними запасами метод ABC - спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на 3 нерівнопотужних підмножини А, В, С на основі деякого формального алгоритму.

Для проведення ABC- аналізу необхідно:

- встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);

- розташувати товари за зменшенням ціни;

- знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;

- розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.

Залежно від витрат товарні запаси поділяються на 3 групи - А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов'язково відбувається на 3 групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група «В»: середні за вартістю товари. їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.

Група «С»: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Аналіз ABC показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час панування та контролю.

Аналіз ABC дозволяє класифікувати асортиментні одиниці за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший - тут весь асортимент поділяють на З групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

У групу «X» включають товари, попит на які рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включених у дану групу, добре передбачається.

У групу «Y» включають товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами групи «Y» - середні.

В групу «Z» включають товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів групи «Z» складно.

Поєднання даних про співвідношення кількості та вартості ABC- аналізу з даними про співвідношення кількості та структури споживання XYZ- аналізу дозволяють отримати цінні інструменти планування, контролю й управління для системи постачання в цілому, і управління запасами зокрема.