Концепція і методологічний апарат інтегрованої логістики

План лекції

1. Концепція та принципи логістики

2. Функції логістики

3. Сутність і види логістичних систем

4. Форми логістичних утворень за кордоном

 

Вивчення і застосування логістики ґрунтується на розумінні основної ідеї логістичного підходу, новизна якого полягає насамперед у зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності на користь посилення значимості діяльності з управління матеріальним потоком. Система поглядів на вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації управління матеріальними потоками є концепцією логістики. Основні положення даної концепції можна сформулювати так:

1) Системна побудова логістики підприємства на основі методології загальної кібернетичної теорії систем з фіксуванням основних моментів системного підходу: мети створення системи логістики; обґрунтованого вибору її елементів і структури, спрямованих на досягнення поставленої мети; функціонування цієї системи, її взаємодії з зовнішнім середовищем; аналізу результатів діяльності та порівняння його з поставленою метою.

2) Головне в процедурі організації матеріального потоку - це врахування потреб ринку. Немає необхідності організовувати матеріальний потік, затрачаючи на нього ресурси і зусилля, якщо немає повної впевненості в тому, що ці товари будуть користуватися попитом на ринку, знайдуть збут, свого споживача.

3) Пріоритет розподілу товарів над їх виробництвом, тобто вважається, що важливіше спланувати і передбачити розподіл і збут товарів, ніж їх виготовити. На перший погляд це здається деяким парадоксом. Однак насправді непотрібні товари, які не відповідають за якими-небудь параметрами потребам ринку, не знайдуть свого споживача або на ринку будуть продані за зниженою ціною, що може призвести до збитків. На їх виготовлення були витрачені деякі ресурси, які не окупляться, що не дозволить почати новий логістичний цикл без додаткових витрат.

4) Необхідність встановлення оптимального рівня обслуговування клієнтів (під клієнтом розуміється будь-який споживач товарів, робіт, послуг, пропонованих підприємством на ринку). На перший погляд здається, що відповідно до другого принципу логістики чим вищий рівень обслуговування, тим краще, оскільки найбільшою мірою при цьому задовольняються потреби клієнтів. Однак, чим вищий рівень обслуговування, тим більші витрати на виготовлення і доставку товарів споживачу, а, отже, і вища ціна товарів. Тому варто обирати обґрунтоване компромісне рішення за рівнем обслуговування: він повинен бути не дуже низьким (щоб не втратити клієнтів) і не занадто високим (щоб витрати не були надмірними).

5) Аналіз логістичного ланцюга потрібно вести з кінця процесу, тобто від пункту прибуття або призначення матеріального потоку та у напрямку, зворотному матеріальному потоку. Також і кожна логістична операція в ланцюзі повинна проектуватися так, щоб щонайкраще відповідати потребам і умовам наступних операцій (у напрямку матеріального потоку).

6) Під час вдосконалення або проектування будь-якої окремої ланки логістичного ланцюга варто розглядати не ізольовано цю ланку, а весь логістичний ланцюг і проаналізувати, як зміни в одній ланці логістичного ланцюга вплинуть на весь матеріальний потік і загальні результати логістичного процесу.

7) Виконання розрахунків і використання в техніко-економічних обґрунтуваннях рішень з організації вантажопотоку вартості кожної елементарної логістичної операції як у матеріальній підсистемі матеріального потоку, так і в підсистемі його інформаційного забезпечення.

8) Вибір варіантів логістичної системи на підставі порівняння їх техніко-економічних показників. Варто не просто розглядати різні можливі варіанти технічних і організаційних рішень, а визначати за ними техніко-економічні показники і на підставі їх порівняння обирати оптимальні рішення та варіанти.

9) Відповідність всіх рішень з планування й організації матеріальних потоків загальної стратегії підприємства.

10) Наявність і використання найбільш повної інформації про товари, матеріальні потоки, виробників і споживачів товарів, логістичних посередників, закони, нормативні акти і т.д. Докладні описи, масиви і довідники за всіма вказаними напрямками складають у ході розробки інформаційного забезпечення логістики.

11) Під час організації та здійснення матеріальних потоків необхідно створювати і підтримувати ділові, партнерські відносини з іншими підприємствами - учасниками логістичного ланцюга - на основі врахування взаємних інтересів і компромісів. Очевидна протидія один одному учасників логістичного процесу призведе до додаткових перешкод і затримок логістичного процесу, конфліктних і навіть ворожих стосунків, в умовах яких стає все важче організовувати ефективні матеріальні потоки.

12) Ведення обліку логістичних витрат протягом всього логістичного ланцюга. Одна з основних задач логістики - управління витратами з доведення матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача.

2.Функції логістики:

- Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товарорухом (формування господарських зв'язків, організація пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства).

- Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації.

- Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої та минулої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. В широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого. Чим вищий ресурсний потенціал будь-якої підсистеми, тим більше вона у своїй діяльності повинна орієнтуватися на стратегію логістичної системи. В іншому випадку за умови припинення підсистемою визначеного, наперед заданого рівня автономності може виникнути небезпека руйнування самої системи.

- Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат.

3. Одним з основних методологічних принципів логістичної концепції є системний підхід. Системний підхід – це методологія наукового пізнання, в основі якої лежить розгляд об’єктів як систем, що дозволяє побачити досліджуваний об’єкт як комплекс взаємопов’язаних підсистем, об’єднаних спільною метою, розкрити його інтегральні властивості, а також внутрішні та зовнішні зв’язки. Він передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основі розгляду лежить конкретна кінцева мета, для досягнення якої створюється система. Відповідно до методології системного підходу кожна система є інтегрованим цілим навіть тоді, коли вона складається з окремих розрізнених підсистем.

Логістична система – це адаптивна система зі зворотним зв’язком, яка виконує ті чи інші Логістичні функції, складається із підсистем і має розвинуті внутрішньосистемні зв’язки та зв’язки із зовнішнім середовищем.

Метою логістичної системи є забезпечення наявності необхідного товару в необхідній кількості та заданої якості в потрібному місці у потрібний час для потрібного споживача із заданими витратами.

Будь-яка логістична система складається із сукупності елементів, так званих ланок логістичної системи, між якими встановлені певні функціональні відношення. Внутрішньо системні зв’язки є більш міцними, ніж зв’язки із зовнішнім середовищем.

Властивості логістичних систем:

1.складність – наявність великої кількості елементів (ланок), складний характер взаємодії між окремими елементами, складність функцій, виконуваних системою, велика кількість стохастичних факторів зовнішнього середовища;

2.ієрархічність – підпорядкованість елементів нижнього рівня, елементам вищого рівня в контексті лінійного чи функціонального логістичного управління;

3.цілісність – властивість системи виконувати задану цільову функцію, реалізована тільки логістичною системою в цілому, а не окремими її ланками;   

4.стректурованість – передбачає наявність певної організаційної структури логістичної системи, яка складається із взаємопов’язаних об’єктів управління, що реалізує задану мету;

 5.рухливість – мінливість параметрів елементів логістичної системи під впливом зовнішнього середовища, а також рішень, прийнятих учасниками логістичного ланцюга;

6.унікальність, непередбачуваність і невизначеність поведінки в конкретних умовах і під впливом зовнішнього середовища;

7.адаптивність – здатність логістичної системи змінювати свою структуру і вибирати варіанти поведінки відповідно до нових цілей і під впливом зовнішнього середовища.

Логістичні системи класифікуються за такими ознаками. Принципово за такою ознакою просторового обмеження логістичні системи поділяють на два типи:

1. Мікрологістична система є великою логістичною системою управління потоковими процесами за участю незалежних суб’єктів господарювання, не обмежених у територіальному розташуванні. Виділяють такі логістичні системи: регіональні, національні, міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем обумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливо приділяють взаємо погодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створюваній системі.

З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні або між державами. Мікрологістична система є високо інтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

2. Мікрологістична система охоплює внутрішньовиробничу логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об’єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов’язані виробництва, об’єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівля, виробництво і збут.

Закупівля – підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему.

Планування та управління виробництвом – це підсистема приймає матеріальний потік від підсистеми закупівель, та управляє ним в процесі виконання різних технологічних операцій, які перетворюють предмет праці в продукт праці.

Збут – підсистема, яка забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

Мікрологістична системи не завжди є окремими ланками логістичних систем. Виробничо-господарські структури, які входять у макрологістичну систему і є юридично незалежними, можуть виконувати усі вимоги і функції даної системи, сприймаючи їх як фактор зовнішнього середовища. При цьому свою внутрішньовиробничу і господарську діяльність вони можуть здійснювати традиційно.

Залежно від виду логістичних ланцюгів системи поділяються на:

- логістичні системи з прямими зв’язками – це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників на основі прямих господарських зв’язків.

- ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника.

- гнучкі логістичні системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв’язками, так і за участю посередників

4. У попередніх розділах були висвітлені теоретичні й методологічні основи логістики. Розглянемо тепер позитивний досвід зарубіжних країн у галузі логістики. Нині у великих капіталістичних країнах її розвиток перебуває на різних рівнях. Обстеження 500 західноєвропейських фірм (Німеччини, Голландії, Великобританії, Франції, Бельгії, Іспанії), що представляють 30 різних галузей економіки, виявило 4 стадії розвитку логістики. На першій стадії, якій притаманна нерегулярна організація та добове планування логістики, перебувають 57% обстежених фірм; на другій – 20% і також нерегулярно займаються організацією логістики, проте планують заходи щодо її організації вже на тижневий термін, пов’язуючи свої дії з бюджетом і зниженням витрат виробництва. На третій і четвертій стадіях розвитку перебувають фірми, які впроваджують інтегровану систему логістики, що охоплює доставку товарів від постачальника матеріалів до кінцевих споживачів готової продукції. На цьому рівні розвитку перебувають всього 23% фірм з 500. Вони розробляють довгострокові плани постачання (на місяць і більш тривалий період), велику увагу приділяють вивченню попиту. В огляді, складеному за результатами обстеження, зазначається, що завдяки використанню логістики продуктивність праці працівників фірм, що зайняті транспортуванням вантажів, зросла на 9,9%. Водночас на 60% обстежених фірм, де вдалося підвищити якість транспортного обслуговування, зниження собівартості не спостерігалося. Щодо вдосконалення складування і транспортування вантажів зусилля були спрямовані на розробку заходів, які б забезпечили як поступову, так і швидку віддачу від вкладених коштів. Швидко окупаються кошти, вкладені в аналіз вузьких місць господарської діяльності фірм чи окремих ланок логістичного ланцюга, у впровадження нормативів продуктивності праці, стимулюючої оплати праці. Повільно окупаються витрати на механізацію складування, будівництво складів великої місткості, автоматизацію технологічних процесів.

Для прискореного впровадження логістики в господарську практику закордонні фірми почали створювати консультативні ради. Наприклад, на підприємствах Франції в середині 80-х років налічувалося близько 50 таких рад, які займалися логістикою. Як правило, вони зосереджують свою діяльність на одній з ланок логістичного ланцюга (наприклад, на транспорті) або на 2—3 ланках, але в поєднанні зі всіма іншими її елементами. Вони також консультують різні зовнішні фірми. Адміністрація фірм використовує консультативні ради для діагностування стану логістики на підприємстві. Ради також проводять дослідження в галузі логістики, розробляють пропозиції щодо її вдосконалення, провадять заняття з вивчення проблем логістики, вивчають досвід інших фірм.

Основними завданнями консультантів є:

- визначення стратегічних аспектів логістики, потреба в яких виникає, наприклад, у разі зміни стратегії фірми, розробки нових ринкових концепцій та методів виробництва;

- розгляд оперативних аспектів логістики (наприклад, аналіз витрат на логістику, оптимізація існуючих систем управління, стандартизація пакувань тощо);

- оперативне планування, пов’язане, наприклад, із здійсненням принципу «точно в строк», нових автоматизованих систем складування і транспортування;

- планування перевезень (наприклад, оптимізація парку транспортних засобів, методів перевезення небезпечних вантажів з урахуванням вимог охорони навколишнього середовища).

При виборі послуг, які надають зовнішні консультанти (наприклад, у Швейцарії їх налічується до 30) і окремі особи, рекомендується передусім оцінювати їх діяльність за такими критеріями: правильність пропонованих рекомендацій; можливий рівень реалізації пропозицій, отриманих під час консультації; досвід у вирішенні питань, з яких передбачається отримання консультації; кваліфікація консультантів; вартість, умови, терміни надання консультативних послуг; ступінь деталізації документації з окремих етапів планування логістики; досвід спільної роботи із замовником. Замовник при цьому має дотримуватись таких вимог: чітко формулювати цілі дослідження та обсяг робіт; розбити складне завдання на окремі етапи; спільно працювати з консультантом; чітко визначати очікуваний результат від консультації.

Крім консультативних рад на транспорті деяких країн створюються логістичні спеціальні центриабо інші структури. У Франції, наприклад, такі центри є як на регіональному, так і на загальнодержавному рівні.

На залізницях розвинених країн існують також транспортні організації, що надають логістичні послуги, наприклад, організації з експедиторської діяльності, що несуть відповідальність за доставку вантажу, в тому числі за змішані перевезення. У Франції такою організацією є Koening Service Logistiques, у якій 250 службовців. Вона надає послуги з будь-якої логістичної операції, пов’язаної з процесом перевезення: виконує митні формальності, гарантує швидкість доставки та збереження вантажу. Генерацією ідей щодо обміну досвідом з визначення наукових та практичних підходів у стратегії і тактиці логістики в розвинених країнах займаються національні та міжнародні спеціалізовані товариства й асоціації, що об’єднують промислові фірми та наукові організації. Подібні об’єднання мають свої дослідницькі центри з добре поставленою методикою аналізу ситуації в промисловості, консультативні відділи, банки інформації, навчальні центри. У деяких країнах існує кілька національних асоціацій. Нині тільки у Європі понад 20 національних асоціацій є членами Європейської асоціації логістики.Остання виконує приблизно такі само функції, що й національні асоціації, але в межах усього регіону країн – членів цієї асоціації.

Аналіз стану розвитку логістики в розвинених країнах на сучасному етапі, різноманітність форм логістичних утворень у динамічних умовах ринку дає змогу говорити про високу ефективність застосування цієї концепції. У США концепція логістики набуває дедалі ширшого використання і розглядається у вищих ешелонах управління корпорації як ефективний мотивований підхід до управління з метою зниження виробничих витрат. Ця концепція є основою економічної стратегії фірми, коли процес логістики використовується як знаряддя в конкурентній боротьбі і розглядається як управління процесами планування, розміщення і контролю за фінансовими та трудовими ресурсами. Такий підхід дає змогу забезпечувати тісну координацію логістичного забезпечення ринку та виробничої стратегії. Якщо такої координації досягають, то результатами її стають: потрібний асортимент запасів у належному місці, в потрібний час; узгодженість роботи зовнішнього і внутрішнього транспорту, що гарантує своєчасну доставку товару відповідно до економічних вимог; синхронність дій складського господарства і пакування відповідно до вимог транспорту, що дає змогу мінімізувати витрати сировини, скоротити запаси у виробництві готової продукції; синхронізацію замовлень і транспорту.

У 80-ті роки концепція логістики набула досить бурхливого поширення в США. Однією з основних причин цього був процес дерегулювання економіки, особливо транспортної сфери. Їй було повернуто статус вільного ринку. Концепція логістики набула зовнішньоекономічного характеру, впроваджувалась у практику транснаціональних корпорацій, оскільки внаслідок нової хвилі НТР спостерігались зниження вартості комп’ютерної техніки та комерціалізація мікрокомп’ютерів.

Важливою складовою успішного функціонування логістики є ефективне використання трудових ресурсів. Застосування принципів логістики дає змогу підвищити продуктивність праці. У цій сфері з 80-х років у США вона стабільно зростає на 3 % за рік. Для зниження ризику від складності реалізації фірми дедалі ширше застосовують сегментну маркетингову стратегію, яка потребує виважено визначених потужностей розподілу. Система доставки чи замовлення в одному сегменті може зовсім не відповідати вимогам іншого сегмента. Провідні фірми США пильно стежать за високим рівнем обслуговування основних споживачів. Усталені стандарти широко рекламуються, доводяться до відома покупців, вивчаються потреби останніх. За статистичними даними, одна з п’яти фірм встановлює жорсткі стандарти обслуговування, гнучко їх регулює, здійснює зворотний зв’язок з покупцями. Однак концепцію логістики на такому рівні застосовують лише 20 % американських фірм, що забезпечує їм конкурентні переваги.

Нині увага промислового менеджменту зосереджена на проблемах логістики, оскільки в його середовищі вже визріло розуміння неефективності концентрації зусиль на підвищенні ефективності окремих процесів постачання.