Лекція. Загальні відомості про швейні машини

Зміст

1. Загальні відомості про швейні машини                                                       4  

                                     

2. Деталі та механізми швейних машин                                                         15

 

3. Процес утворення човникового стібка                                                       33

 

4. Загальна характеристика машини 1022-М кл. ОЗЛМ                               35

 

5. Будова механізму голки машини 1022 кл. ОЗЛМ                                    40

 

6. Будова механізму човника машини 1022 кл. ОЗЛМ                                42

 

7. Будова та призначення човникового  комп­лекту                                      46

 

8. Характеристика машини 97-А кл. ОЗЛМ.                                                  49

         Механізм голки та ниткопритягувача  машини 97-А кл. ОЗЛМ  

 

9. Механізм човника машини 97-А кл. ОЗЛМ                                               51

              

10. Машина КУР (конструктивно-уніфікованого ряду) 8332 кл. «Текстіма»  55

 

11. Швейні машини з відхиляючими голками                                                59

 

12. Машини однониткового ланцюгового переплетення.                              61

Процес утворення однониткового ланцюгового стібка.                                 

Характеристика машини 2222 кл. ОЗЛМ

 

13. Машини двониткового ланцюгового переплетення.                                65

         Процес утворення однониткового ланцюгового стібка.

           Характеристика машини 237 кл.

 

14. Краєобметувальнімашини                                                                               74

 

15. Устаткування розкрійного цеху                                                                  84

  

16. Бракувально-вимірювальне устаткування                                                   89        

 

Список рекомендованої літератури                                                            92

 

Способи з'єднання деталей машин

З'єднання деталей — це конструктивне скріплення деталей для утворення з них механізмів, агрегатів, пристроїв та ін.

Використаємо конструктивну схему базової машини 1022 кл. ОЗЛМ, зображеної на рис. 90, щоб визначити деталі з'єднання машинних ланок.

Жорсткі з'єднання — це такі з'єднання, за яких одна деталь відносно іншої не може мати ніяких переміщень. Наприклад: з'єднання кривошипа 4 та головного вала 5, коромисла 2 та вала підйому 3.

Нежорсткі з'єднання — це такі з'єднання, за яких деталь від­носно іншої може виконувати рух в певній площині. Наприклад: з'єднання шатуна 8, 9 в механізмі голки, з'єднання коромисла 10 та ниткопритягувача 11.

З'єднання бувають рухомі та нерухомі, роз'ємні та нероз'ємні. Наприклад, рухомі — вал в підшипниках. Нерухомими вважають поводок 6 на голководії 7.

Роз'ємні з'єднання дозволяють розбирати вузли без пошкоджень деталей (різьбові, шпонкові, клинові, штифтові).

До нероз'ємних з'єднань відносять з'єднання, отримані за допомогою зварювання, заклепування, запресовування. Нероз'ємні з'єднання бувають лише жорсткі (одна деталь від­носно іншої не може рухатися). До нероз'ємних з'єднань від­носять зварні та клепані з'єднання. Роз'ємні з'єднання можуть бути як жорсткі, так і нежорсткі.

 

Пасові передачі руху

Крім зубчастих передач існують також пасові передачі руху. Пасові передачі руху відносяться до передач тертям з гнучким зв'язком. Пасові передачі складаються найчастіше з двох шківів 1, 3, з'єднаних гнучким пасом 2, одягнутим на шківи з натягом (рис. 35, а). Пасові передачі складаються з двох валів 1, 2, на яких жорст­ко закріплені шківи 3, 4 (рис. 35, б) або зубчасті барабани 3, 4 (рис. 36). Пас 5 може бути круглим (див. рис. 35, б), плоскозубчастим         (див. рис. 36). У швейних машинах застосовуються пасові передачі переважно такого типу. Як правило, пасові передачі руху застосовуються тоді, коли вали паралельні й розташовані на максимальній відстані.

                         

Рис. 35                                                               Рис. 36

Перевагами пасових передач вважа­ють хороші амортизаційні властивості, безшумність, здатність бути запобіжною ланкою при випадкових перевантажен­нях. Пасові передачі відрізняють також простота конструкції, зменшені вимоги до точності виготовлення та монтажу, менша початкова вартість. Завдяки пасо­вим передачам можна передавати обер­тання на великих відстанях між валами та здійснювати безступеневе регулюван­ня швидкості.

Але пасовим передачам притаманні й не­доліки. Порівняно із зубчастими передачами руху пасові передачі мають великі габарити, менший ККД, мен­шу довговічність, більші експлуатаційні витрати.

У пасових передачах нестала передавальна кількість руху (обер­тів) через ковзання паса по поверхні шківа натяг паса — основна умова ефективної роботи пасової передачі руху.

Пас у поперечному перерізі може бути круглий (рис. 37, а), плоский (рис. 37, б), клиноподібний (рис. 37, в), плоскозубчастий (рис. 38).

 

Передача має назву залежно від форми паса:

— круглопасова;

— плоскопасова;

— клинопасова;

— плоскозубчастопасова.

                             

     Рис. 37                                                  Рис. 38

 

 

4.Механізми для передачі та перетворення руху.

Кривошипно - шатунний механізм

Для перетворення обертового руху на прямолінійній зворотно-поступальний рух у швейних машинах застосовується кривошипно-шатунний механізм (КШМ). Він складається з кривошипа 3 (рис. 39, 40), закріпленого на лівому кінці вала 2, і здійснює разом з ним обертовий рух. На палець 4 кривошипа 3 одягенена верхня головка 5 шатуна 6. В отвір нижньої головки 7 шатуна 6 установлений палець поводка 10. Правий кінець паль­ця поводка 8 жорстко з'єднаний з повзуном 9.

Махове колесо 1, головний вал 2, кривошип 3 та палець 4 жорст­ко з'єднані між собою і виконують один вид руху — обертовий.

Головки шатуна з'єднані не жорстко з пальцем кривошипа та пальцем поводка, які мають різні траєкторії руху в різних площи­нах. Внаслідок цього шатун 6 є основним елементом в процесі перетворення руху з одного виду в інший. Оскільки поводок 8 та повзун 9 з'єднані пальцем, на який одягнена нижня головка шату­на 6, виконують зворотно-поступальний рух у вертикальній площині, то будь-яка інша деталь, з'єднана з поводком, теж викону­ватиме такий самий зворотно-поступальний прямолінійний рух. У даному разі такою деталлю є голковод 12(див. рис. 40 а, б). У голковод закріплюють голку, яка має потрібну траєкторію руху. Кривошипно-шатунний механізм застосовується в механізмі голки зшивних, ґудзикових, петельних машинах, у розкрійній на­стільній стрічковій машині.

 

Рис. 39

Рис. 40

Ексцентриковий механізм

Для перетворення обертового руху на коливальний у швейних машинах застосовують ексцентриковий механізм або ексцентри­кову передачу. Ексцентрикова пере­дача складається з ексцентрика 2, який закріплений на валу 3 гвинтом, головка шатуна 4 одягнена на ексцентрик. Друга головка шатуна з'єднана з коромислом 6 шарнірним гвинтом 5, коромисло 6 закріплене на валу 1 за допомогою стягуючого гвинта 7. Коромисло 6 може бути вилите разом з валом 1 (рис. 41).

 

Рис. 41

Ексцентрик — це деталь циліндричної форми. На рис. 42 розгля­немо ексцентрик 1, який жорстко кріпиться на валу 3 за допомогою гвинта 2. Центр осі 0₂ ексцентрика 1 зміщений відносно центру осі 0₁ вала 3. Відстань між віссю 0₂ та 0₁ називається ексцентриситетом.

За рис. 43 розглянемо, як обертовий рух перетворюється на коливальний за допомогою ексцентрикової передачі. Вал 2 обертається за годинниковою стрілкою. Оскільки екс­центрик 1 жорстко закріплений на валу, він також виконує обер­товий рух. При обертанні потовщена ділянка 3, утворена за ра­хунок ексцентрика, переміщується по колу. Головка 7 шатуна 3 відхилятиметься вправо І, вниз II, вліво III, угору IV (римськими цифрами визначено напрямок відхилення). Нижня головка шатуна з'єднана з коромислом 5 шарнірним гвинтом 6. Внаслідок дії ексцентрика 2 шатун 3 виконує коливальний рух і передає цей рух через коромисло 5 на вал 4. Таким чином обертовий рух пере­творюється на коливальний за допомогою ексцентрикової передачі.

      

Рис. 42                                                              Рис. 43

 

Ексцентриковий механізм застосовують також для перетворення руху з обертового на прямолінійний зворотно-поступаль­ний рух в певних механізмах швейної машини.

Рис. 44

На рис. 44 зображена схема роботи ексцентрикового механізму. Ексцентрик 1 виконує обертовий рух разом з головним валом 7. За рахунок ексцентриситету верхня головка 3 шатуна 2 відхиляється спочатку вниз (II), потім ліворуч (III), угору (IV), праворуч (V). Нижня головка 5 шатуна 2 з'єднана шарніром з повзуном 4, який рухається у вертикальній площині 6. Вертикаль­ні вектори позначають напрямок руху шатуна 2.

 

Регулювання голки по висоті

Неполадки у роботі машини (злам голки, пропуск стібків, прорубування тканини, затягування ниток в тканині) може спри­чинити неправильно закріплена голка по висоті відносно носика човника. Якщо голка закріплена високо, то носик човника 1 не зможе захопити петлі 2 з верхньої нитки (рис. 47 а, б). Якщо ж голка закріплена низько, вона може вдаритися в корпус шпуль­ного ковпачка з боку вирізу 3 (рис. 47, в).

 

Рис. 47

 

У такому разі вістря голки може затупитись або зламатися. Щоб усунути ці неполад­ки, потрібно перевірити, чи голка закріплена по висоті правильно. При цьому слід пам'ятати, що голку встановлюють до упору в голководі та короткою канавкою до носика човника. Щоб перевірити, чи голка по висоті установлена правильно, необхідно вимкнути машину. Голкову пластину, шпульний ковпачок зі шпулею потрібно зняти. Повертаючи махове колесо, опускають голку в крайнє нижнє положення. Якщо голка по висоті за­кріплена правильно, то з-під стінки паза 4 шпулеутримувача повинно бути видно 1/3 вушка голки (0,15 – 0,35 мм вушка) для тканини середньої товщини (див. рис. 47, б, в).

Якщо повернути головку машини на шарнірах від працюючого, то під платформою машини видно 1/3 або 1/2 вушка гол­ки. Відхилення від вказаних параметрів на 0,5 – 1 мм залежить від товщини використовуваних матеріалів. Для різного роду тонких тканин голку швейної машини опускають нижче, для товстих відпо-відно до їхньої товщини  – вище.

Для виконання даного регулювання необхідно послабити стягуючий гвинт 5 поводка 4 (рис. 48, б) за допомогою викрутки, попередньо знявши фронтальну дошку 1 (рис. 48, а). Голковод 3 потрібно пересунути у напрямних втулках 2, 7 (див. рис. 48, б).

                               Рис. 48

А                                                                                       б

Рис. 71. Схема заправки|заправляння| ниток петельників машини 237 кл|.

 

Верхні нитки подаються до голок з бобін або котушок, надітих на стержні котушкової стійки, яку встановлено на кришці столу.

Нитка лівої голки проводиться через машину в такій послідовності (див. рис. 71, а): через отвори 11 і 10 нитконаправлюва-ча; між шайбами натягу 9 регулятора на рукаві; через отвір   8; у отвір 7 нитконаправлювача; у отвір 6 ниткоподавача; у отвір нитконаправ-лювача 5; між шайбами натягу 4; у отвір 3 нитконаправлювача; вниз в отвір 2 голкотримача; у вушко 1 лівої голки в напрямі від працюючого.

Нитка правої голки заправляється так само.

Нижні нитки підводяться до петельників в такій послідовності (Рис. 71, б): через трубки 9 з задньої сторони рукава; між направляючими пластинами 8; під гачки нитконаправлювачів 7; між пластинами регулятора натягу 6; в нитконаправлюючий гачок 10; під петлю нитконаправлювача 11; над нитковідтягувачем 12; в нитконаправлю-вальний гачок 13; в трубку 5; в отвір ножа 4; в торцевий отвір петельників 3; в отвір петельників 2; справа наліво в отвір петельників 1.

Для знімання готового виробу після пошиття необхідно повернути головний вал за махове колесо так, щоб нитковідтягувач 12 розташувався під панеллю і не затримував руху нижніх ниток.

 

 

Прийоми роботи на машині. Довжину стібка регулюють за рахунок зміни ексцентриситета ексцентрика з допомогою ексцентрикової муфти, конструктивно виконаної за типом регулятора стібка машини 97 кл. Для попередження самовільної зміни ексцентриситета ексцентрика, на виточці муфти встановлена спіральна пружина, яка піджимається установочним кільцем, яке закріплене  на головному валу  гвинтами.

Для регулювання висоти підйому рейки над голковою пластиною відкривають верхню кришку робочої частини платформи машини, послаблюють гвинт та повертають ексцентрикову вісь, в результаті чого важіль механізму переміщення матеріалів піднімається або опускається разом рейкою (в залежності від виду та властивостей зшивних тканин).

Регулювання сили тиску лапки на тканину виконують гвинтом 9 (Рис. 70, б) попередньо послабивши гайку 10. При закручуванні гвинта тиск лапки на матеріал збільшується, а при відкручуванні – зменшується.При установці лапки необхідно прослідкувати за тим, щоб голка не торкалась лапки. Підйом лапки виконують  вручну за допомогою важеля або колінопіднімача.

 

Рис. 82.  Розкрійна машина з дисковим ножем

 

Обертальний рух дисковому ножу передається від електро-двигуна 3, встановленого зверху на стійці 4 машини. Стійка є диском дещо більшого діаметру, ніж дисковий ніж. Вона закріплюється на платформі 5 машини, а зверху встановлюється електродвигун. На нижньому кінці валу електродвигуна є конічна шестерня 7. При обертанні валу електродвигуна, що робить 1500 хвˉ¹, з такою ж швидкістю обертаються ведена шестерня 8 і дисковий ніж 1. Конічні шестерні закриті ковпачком, що прикріплюється до стійки. Він перешкоджає попаданню текстильного пилу, волокон на шестерні, а масла, яким змащуються зубці цих шестерень  —  на розкроєні тканини.

Включення і виключення електродвигуна виконується пусковою кнопкою 9, розташованою на руків’ї, за допомогою якого машина переміщується по розкрійному столу. Підведення струму до машини проводять так само, як і до машини з прямим ножем. Для оберігання попадання шнура під ніж машини зверху на ручці, яка служить для перенесення машини, встановлено кільце 10, в яке пропускають кінець шнура.

Для оберігання руки працюючого від порізу робочу частину дискового ножа закривають щитком 11, закріпленим на стійці в такому положенні, щоб висота щитка над платформою машини була дещо більше товщини настилу. Платформа машини забезпечена навісом, як і платформа машини з прямим ножем, та має знизу чотири ролики.

Для приведення в дію заточувального пристосування 12 необхідно великим пальцем правої руки натиснути на його пускову кнопку і подати вперед вилку з двома шліфувальними кругами до шпильки і потім надати вилці коливальні рухи для зіткнення кругів з дисковим ножем, що обертається. Якщо шліфувальні круги не дістають до диска, необхідно перемістити шпильку в наступний різьбовий отвір і тим самим збільшити хід вилки по горизонталі.

Крім регулярного заточування піхов і постійного спостереження за їх станом необхідно ретельно та регулярно видаляти текстильний пил з електродвигуна та інших деталей машини, очищувати ролики під платформою машини і змащувати деталі.

Слід зазначити, що разом з перевагами машина має і недоліки. Через те, що ширина стійки машини перевищує 120 мм, переміщувати машину в настилі по траєкторії з маленьким радіусом заокруглення неможливо. Необхідно також враховувати і те, що висота настилу при ножі діаметром 120 мм не перевищує звичайно 20—25 мм і що при вирізанні деталей в місцях гострих вигинів і кутів нижні шари настилу не розрізатимуться по всій довжині лінії розрізання. Для цього потрібно підняти ділянку настилу так, щоб тканини по всій висоті настилу стикалися з ріжучою кромкою ножа.

Для розкрою настилу висотою до 20 мм. з матеріалів типу «болонья» випускається машина ЕЗДМ—4, яка відрізняється від машини ЕЗДМ—3 формою заточки дискового ножа, та наявності системи його охолодження. АО «Орша» виготовляє аналогічну машину МРР—2 з діаметром ножа 68 мм. для розкрою настилів висотою до 18 мм.

Основна література:

1. ДСТУ 2023-91. Деталі швейних виробів. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1992. – 20 с.

2. ДСТУ 2033-92. Вироби швейні. Дефекти, терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1992. – 19 с.

3. ДСТУ 2162-93. Технологія швейного виробництва. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1993. – 24 с.

4. ГОСТ 12807-88. Изделия швейные. Классификация стежков, строчек и швов. – М.: Изд-во стандартов, 1989. – 42 с.

5. Зак И.С. Справочник по швейному оборудованию / Зак И.С., Горохов И.К., Воршин Е.И. и др. – М.: Легкая  индустрия,  1981. – 272 с., ил.

6. Зак И.С., Лечицкий В.И., Бабаджанов С.Г. Приспособления и агрегатные узлы к швейным машинам / Зак И.С., Лечицкий В.И., Бабаджанов С.Г. – М.: Легкая индустрия, 1970. – 184 с.

7. Исаев В.В. Оборудование швейных предприятий: Учеб. для кадров массовых профессий /  2-е изд., испр. и доп. – М.: Легкая и пищевая промышленость, 1983. – 232 с.

8. Исаев В.В. Оборудование швейних предприятий: Учеб. для проф.-техн. училищ / 3-е изд., исправ. и доп. – М.: Легпромбытиздат, 1989. – 336 с.

9. Исаев В.В., Франц В.Я. Устройство, наладка и ремонт швейних машин: Учеб. пособие / Исаев В.В., Франц В.Я. – М.: Легкая индустрия, 1980. – 328 с.  

10. Кучер В.О. Обладнання швейного виробництва: навч. посіб. / В.О. Кучер, А.О. Степура. – К.: Вікторія, 2001. – 416 с.

11.  Промышленная  технология одежды: справочник / П.П. Кокеткин, Т.Н. Кочегуру, В.И. Барышникова и др. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 640 с.  

12. Першина Л.Ф. Технология швейного производства / Л.Ф. Першина. – М.: Легпромбытиздат, 1991. – 416 с.

13. Мельникова Л.В. и др. Обработка тканей: учеб. пособие  / Л.В. Мельникова, М.Е. Короткова, Н.П. Земганно. – М.: Просвеще-ние, 1986. – 208 с.

14. Квалітологія швейного виробництва: підручник / Н.Т. Савчук, С.М. Березненко, М.П. Березенко. – К.: Арістей, 2006. – 464 с.

15. Кузьмичев В.Е. Промышленные швейные машины: Справочник / В.Е. Кузьмичев, Н.Г. Панина. – М.: ООО «В зеркале», 2001. –  412 с.

16. Маракушев Є.О. Швидкісні швейні машини. / Маракушев  Є. О. – К.: Техніка, 1971. – 148 с.

17.  Термические  процессы  в  швейной  промышленности / И.И. Мигальцо, Л.И. Третьякова, Эндре Иэмет, Болчарка Эперьяши – К.: Техника; Будапешт, 1987. – 213 с.

Допоміжна література:

18. Меликова Е.Х. Лабораторный практикум по технологии швейных изделий. / Е.Х. Меликова. – М.: Легпромбытиздат, 1988. – 272 с.

19. Справочник швейника / Под общ. ред. В.И. Попкова. – М.: Ростехиздат, 1962.  – 300 с.

20. Труханова А.Т. Справочник молодого швейника / А.Т. Труха-нова. – М.: Высшая школа, 1985. – 345 с.

21. Труханова А.Т. Изготовление мужской верхней одежды по индивидуальным заказам: учеб. / А.Т. Труханова – М.: Легпромбыт-издат, 1990. – 336 с.: ил.

22. Труханова А.Т. Иллюстрированное пособие по технологии легкой одежды. – М.: Высшая школа, 2001. – 176 с.

23. Третьякова Л.И., Турчинская Е.Л. Методы обработки швейных изделий. – К.: Вища школа, 1988. – 224 с.

24. Журнали «Швейная промышленность» 2008 – 2012 р.р.

25. Журнали «Легка промисловість» 2008 – 2012 р.р.

 

 

Зміст

1. Загальні відомості про швейні машини                                                       4  

                                     

2. Деталі та механізми швейних машин                                                         15

 

3. Процес утворення човникового стібка                                                       33

 

4. Загальна характеристика машини 1022-М кл. ОЗЛМ                               35

 

5. Будова механізму голки машини 1022 кл. ОЗЛМ                                    40

 

6. Будова механізму човника машини 1022 кл. ОЗЛМ                                42

 

7. Будова та призначення човникового  комп­лекту                                      46

 

8. Характеристика машини 97-А кл. ОЗЛМ.                                                  49

         Механізм голки та ниткопритягувача  машини 97-А кл. ОЗЛМ  

 

9. Механізм човника машини 97-А кл. ОЗЛМ                                               51

              

10. Машина КУР (конструктивно-уніфікованого ряду) 8332 кл. «Текстіма»  55

 

11. Швейні машини з відхиляючими голками                                                59

 

12. Машини однониткового ланцюгового переплетення.                              61

Процес утворення однониткового ланцюгового стібка.                                 

Характеристика машини 2222 кл. ОЗЛМ

 

13. Машини двониткового ланцюгового переплетення.                                65

         Процес утворення однониткового ланцюгового стібка.

           Характеристика машини 237 кл.

 

14. Краєобметувальнімашини                                                                               74

 

15. Устаткування розкрійного цеху                                                                  84

  

16. Бракувально-вимірювальне устаткування                                                   89        

 

Список рекомендованої літератури                                                            92

 

Лекція. Загальні відомості про швейні машини

1. Історія розвитку швейного машинобудування.

2. Класифікація швейних машин.

3. Складові частини швейної машини.

4. Основні робочі деталі швейної машини.

1. Сучасне швейне машинобудування — одна з найрозви­неніших галузей, що охоплює різні за призначенням та конструк­тивною будовою машини. Подивіться навколо себе, на ваш одяг, взуття, меблі, іграшки... Це все виготовлено теж за допомогою швейних машин. У своїй різноманітності швейні машини поєд­нують різні технічні та технологічні параметри. Є швейні маши­ни, які мають масу кілька тонн, а є такі, що можна сховати в кишені й важать менше кілограма.

Крім білизни, верхнього одягу, взуття, шкірно-галантерейних виробів, головних уборів, на швейних машинах шиють оболонки для надувних зерносховищ, мішки, чохли для автомобілів, спор­тивні мати та палатки; виготовляють кардну основу для шин і навіть парики для ляльок.

Щоб мати повніше уявлення про значення швейних машин у житті суспільства, зробимо невеликий екскурс в історію.

Перший проект швейної машини був запропонований Леонардо да Вінчі у 1496 році. Майже через 100 років, наприкінці XVI ст., ан­глієць Уїльям Лі, спостерігаючи за рухом спиць у руках дружини, придумав машинне в'язання, яке нагадувало принцип утворення однониткових ланцюжкових стібків. У 1755 році німець Карл Вейзенталь отримав патент на швейну машину, що копіювала утво­рення стібків вручну. У 1790 році англієць Томас Сент винайшов машину для пошиття виробів зі шкіри, зокрема чобіт. У 1830 році француз Бартоломій Тімоньє створив більш удосконалену машину. У 1834 році американець Уолтер Хант винайшов голку з вушком біля вістря та човниковий пристрій. Його швейна машина була першою машиною човникового стібка, в якій застосовувалися дві нитки — голкова та човникова. Недолік цієї машини був у тому, що не було пристрою регулювання натягу нижньої нитки. У 1843 році співвітчизник Уолтера Ханта Бенджамін Бін винай­шов швейну машину, в якій застосовувалась зігнута голка. У 1844—1845 роках американець Еліас Хоу, використавши принцип роботи машини  У. Ханта та зробивши низку доскона­лень, створив стабільно працюючу швейну машину човникового стібка. Під час виготовлення машини застосовувалася нова тех­нологія. Головка машини була вилита з чавуну, а станина виго­товлена з дерева. Цей спосіб застосовується і в сучасній техно­логії виготовлення швейних машин. Отримавши патент на ма­шину, Е. Хоу створив кілька таких машин. Машина виконувала 300 стібків за хвилину і заміняла працю п'яти швачок. За цей винахід Е. Хоу називають «батьком» швейних машин.

Машина Е. Хоу отримала широке розповсюдження, але її по­ява викликала смуту серед кравців та ремісників. Вони побачили в машині загрозу, що може позбавити їх роботи та хліба. З криками: «Геть швейні машини!» вони кинулися знищувати їх. Е. Хоу змушений був виїхати зі свого міста, а згодом — емігру­вати до Великобританії.

Рис. 1. Випуск 1853 року

 

Така ж доля спіткала за 15 років до цього француза Б. Тімо­ньє, який організував у Парижі виробництво 80 швейних машин власної конструкції для пошиття військової форми.

Протягом 30—50 років XX століття у Великобританії, США та Франції було видано понад 30 патентів на швейні машини. Швейні машини експонувалися на виставках і в музеях, викли­кали захоплення і велику зацікавленість широкого загалу. На­решті, у 1850—1851 роках зусиллями американців Алена Вільсона і особливо Ісаака Зінгера швейна машина була доведена практично до сучасного вигляду.

У 1858 році американець Джеймс Джіббс уперше винайшов та виготовив обертовий петельник, а Джеймс Вількокк, заціка­вившись можливістю виготовлення швейної машини принци­пово нового типу, вклав у підприємство свої капітали. Так утво­рилася одна з найдавніших фірм промислових швейних машин «Вількокк і Джіббс». У цей час і в Європі починають з'являтися підприємства з виробництва швейних машин. Англієць Томас Ейт, а також німці Детон Науман і Віллі Пфафф, швед Хускварна та інші займаються розробкою та удосконаленням швейних машин, створюють свої власні фірми.

             

 Рис. 2. Випуск 1853 року              Рис. 3. Випуск 1900 року

 

Швейні машини завозять із США на азіатський материк, з 1877 року вони з'являються в Японії. Особливий успіх мала по­бутова швейна машина Ісаака Зінгера. Механік та промисловець Зінгер заснував у 1850 році свою фірму, удосконалив машину Е. Хоу і почав випускати машини у великих кількостях.

Завжди появу машин цієї фірми зустрічали із захопленням. З 1870 року фірма «Зінгер» починає свою діяльність у США та одночасно відкриває свої філіали в інших країнах світу. На рис. 1—2 зображені машини фірми «Зінгер» випуску відповідно 1853 і 1881 років. Деякі види машин цієї фірми різних років випуску зображені на рис. 3—5.

Наприкінці XIX століття фірма «Зінгер» відкриває свій філіал в місті Подольську під Москвою, і з 1900 року там почали діяти майстерні, де збирали машини з деталей, які завозили з-за кордону. За рік випускали 600 тисяч машин, над зборкою яких працювали 5000 робітників. З 1921 по 1923 рік на базі майстерень філіалу фірми «Зінгер» був відбудований перший вітчизняний завод з випуску швейних машин, який теж переріс у сучасну велику фірму з виробництва складного сучасного швейного обладнання.

Рис. 4. Машина 457 кл., випуск 1970 року

Рис. 5. Машина 3770 кл., випуск 1970 року

 

 

Нині у світі існує понад сто фірм, які випускають швейні машини та обладнання. Небувалого розвитку набуло швейне машинобудування Японії. Широко відомі японські фірми «Ямато», «Джукі», «Кансай Спеціаль», «Сейко», «Пегасус» та інші. Ці фірми не лише експортують швейні машини, а й виготовляють запасні деталі, взаємозамінні вузли та механізми, голки.

 

 

Як виробники побутових машин широко відомі фірми «Хускварна» (Швеція), «Берніна» (Швейцарія), «Тойота» (Японія) та інші.

 

2. Класифікація швейних машин

Побутові та промислові швейні машини різноманітні за будо­вою і призначенням. Існують «розмовляючі» швейні машини, які попереджають швачок у разі неправильних дій під час роботи на машині. Відомі також машини, що з'єднують деталі тканин з хімічних волокон ультразвуковим зварюванням.

Сучасний етап швейного машинобудування характеризується  впро­вадженням різних методів обробки швейних виробів – термоконтактних, ультразвукових та високочастотних. Для розкрою тканини застосову-ють лазерний промінь.

      Створюються автоматизовані машини, машини-напівавтомати, роботи та агрегати. У створенні швейного обладнання нових поколінь широко застосовується комп'ютерна техніка.

У швейній промисловості під час виконання різноманітних опе­рацій використовуються спеціалізовані швейні машини. Нитки для побутових та промислових швейних машин намотуються на бабіни та шпулі. Довжина нитки в бобіні в серед­ньому у 200 разів більше, ніж на шпулі.

Для зшивання багатошарових мішків використовують машини ліворукавні 238 кл. і праворукавні 338 кл. Для по­шиття виробів великих розмірів, наприклад, палаток, призначена довгорукавна машина фірми «Пфафф». Зшивно-обметувальна машина 51-А класу ПМЗ використовується для обметуван­ня зрізів деталей. Для підшивання підігнутих країв дталей, виробів використовуються машини потайного стібка (85 кл. ПМЗ). Існують спе­ціалізовані машини для прошивання перук для ляльок.

Розвиток моди та нових конструктивних ідей у вітчизняній текстильній та швейній галузях надали більшого значення ма­шинній вишивці. Досягти високого художнього рівня в галузе­вому виробництві можна використовуючи сучасні технології. Для виконання. Для виконання оздоблювальних вишивальних операцій при виготовленні одягу випускаються багатоголовкові  вишивальні машини автоматичної дії з програмним керуванням процесом вишивання різноманітних малюнків, з контролю­ючими пристроями.  

Оснащення вишивальних машин засобами програмного забезпечення дозволяє виконувати такі операції, як оптиматизація і модифікація малюнків, розроблення монограм, підбір голок, ниток та інше.

Машина — це пристрій, створений та вдосконалюваний люди­ною для вивчення та застосування законів природи, з метою по­легшення фізичної праці, збільшення її продуктивності.

Залежно від виконуваних функцій машини бувають:

§ енергетичні;

§ кібернетичні;

§ інформаційні;

§ робочі.

 

Енергетичні машини перетворюють будь-який вид енергії на механічну і навпаки. Наприклад: машини-двигуни, машини-генератори. Кібернетичні машини змінюють або імітують різні ме­ханічні, фізіологічні або біологічні процеси, притаманні людині та живій природі. Інформаційні машини призначені для отри­мання, передачі та перетворення інформації. їх поділяють на конт­рольно-керуючі, математичні та інші.

Робочі машини поділяють на транспортні та технологічні.

Транспортні машини застосовують для переміщення вантажів або перевезення пасажирів.

Технологічні машини призначені для перетворення матеріалу з одного виду в інший або зміни форми матеріалу. Наприклад: металообробні верстати, текстильні машини, машини для пере­робки харчових продуктів, швейні машини

Швейні машини різноманітні за зовнішнім виглядом, своєю будовою та призначенням.

Для полегшення процесу ознайомлення та вивчення видів, будови та характеристик машин, раціонального їх використання у технологічних процесах виготовлення виробів, ведення їх обліку, запроваджена класифікація швейних машин.

 

Швейні машини умовно поділяють на сім класів (І–VII),  які,  в свою чергу, поділяються на підкласи.

I.    Загальний (у цьому класі швейні машини поділяються на підкласи залежно від обсягу виконання технологічної операції):

1) універсальні, наприклад: 97–А кл. ОЗЛМ, 1022 кл. ОЗЛМ;

2) спеціальні, наприклад: 51–А кл. ПМЗ.

II.   Технологічний (машини поділяються на підкласи залежно від виконання технологічної операції):

1) зшивні, наприклад: 97 кл. ОЗЛМ, 1022 кл. ОЗЛМ;

2) зшивно-обметувальні, наприклад: 51–А кл. ПМЗ;

3) виметувальні, наприклад: 2222 кл. ОЗЛМ;

4) стьобально-підшивні, наприклад: 790 кл.фірми «Паннонія»;

5) вишивальні, наприклад: ВМ –50;

6) ґудзикові, наприклад: 827 кл. ПМЗ;

7) петельні, наприклад. 25–А кл. ПМЗ;

8) зигзагоподібної строчки, наприклад: 26 кл. ПМЗ;

9) копіювальні, наприклад: 1622 кл. ОЗЛМ.

III. За кількістю голок (усі машини поділяються залежно від кількості голок):

1) 1-голкові, наприклад: 51–А кл. ПМЗ, 1022 кл. ОЗЛМ;

2) 2-голкові, наприклад: 852 кл. ПМЗ;

3) багатоголкові, наприклад: М–12.

IV. За швидкістю (залежно від кількості обертів головного валу машини за хвилину):

1) низькошвидкісні (до 2000 хвˉ¹ ), наприклад: 27 кл. ПМЗ;

2) середньошвидкісні (2000–4000 хвˉ¹), наприклад: 51–А кл. ПМЗ;

3) швидкісні (4000–6000 хвˉ¹ і більше), наприклад: 97–А кл. ПМЗ; 1022-М кл. ОЗЛМ.

V.   За видом стібка (машини поділяються залежно від харак­теру переплетення ниток у стібку):

1) човникового стібка, наприклад: 1022 кл. ОЗЛМ;

2) ланцюгового стібка, наприклад: 51–А кл. ПМЗ.

VI. Залежно від механізації та автоматизації технологічного процесу (наскільки механізовано виконується технологічна опе­рація на даній машині):

§ неавтомати;

§ напівавтомати;

§ автомати;

§ роботи.

VII. Заводська класифікація (порядковий номер машини, тоб­то її клас; якщо є модифікації машини, то її варіант і завод- виробник, де виготовлена машина). Наприклад: 97–А кл. ОЗЛМ; 1022-М кл. ОЗЛМ.

Недоліком заводської класифікації машин є те, що кожний завод чи фірма класифікують машини індивідуально. Не вироблені загальні стандарти класифікації, що зумовлює певні труднощі.

3. Складові частини швейної машини

Промислова швейна машина (рис. 6) складається із го­ловки машини 1; промислового стола 2; індивідуального приводу 3. В машині може бути пристрій 4, розташований на кришці стола 2 для намотування нижньої нитки на шпулю (у сучасних машинах човникового стібка цей пристрій розташовують у рукаві машини).

 

Рис.6  

                                                               

Рис. 7

Головка швейної машини (рис. 7) має фронтальну частину 1; голку 2; платформу 3; стійку рукава 4; махове колесо 5 для передачі обертового руху від електроприводу до головного валу, рукав 6. Відстань а від траєкторії руху голки 2 до стійки рукава 4 називають вильотом машини. Ця відстань визначається габаритом виробу, який можна розмістити на платформі машини справа від голки.

Головка швейної машини 1 встановлюється в розрізі 5 криш­ки 6 (рис. 8). Промисловий стіл складається з двох стійок 11, скріплених між собою боковими 20 та 22, поздовжніми попере­чинами. Для підвищення жорсткості стійки 11 та поперечини 23, їх з'єднують за допомогою відкосів 21. В стійках 11 болтами за­кріплені траверси 8, а до них прикріплена кришка стола 6

Роз'ємне жорстке закріплення кришки 6 дозволяє регулювати р