Новітні технології сучасного виховного процесу

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ СУЧАСНОГО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

План

1. Технологія ненасильницької комунікації.

2. Акмеологічні технології.

3. Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості.

4. Особливості змісту технології Теорії Розв’язання Винахідницьких Завдань.

4.1. Прийоми розвитку творчої особистості.

4.2. Метод фокальних об’єктів - МФО.

4.3. Метод мозкового штурму.

4.4. Метод синектики.

4.5. Метод інверсії

4.6. Метод контрольних запитань (МКЗ)

4.7. Оператор РЧВ (розміри, час, вартість).

5. Технологія цілепокладання та життєтворення

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Альтшуллер Г.С. Алгоритм творчества. М.: Московский рабочий. – 2-е изд. 1973 г. – 296 с.

2. Альтшуллер Г.С. Найти идею: введение в теорию решения изобретательских задач. – Новосибирск: Наука, 1986 г. – 209 с.

3. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука. М.: Советское радио, 1977 г.

4. Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Деловая игра “Жизненная стратегия творческой личности”. Рига. Изд. ЦК ЛКСМ, Латвия, 1987 г.

5. Альтшуллер Г.С., Злотин Б.Л., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения к технологии. Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1989 г.

6. Альтшуллер Г.С., Селюцкий А.Б. Крылья для Икара. Петрозаводск: Карелия, 1980 г.

7. Анохина Т. Педагогическая поддержка как реальность современного образования. // Новые ценности образования. Выпуск № 6. – М.: Инноватор, 1996 г. С. 71 – 80.

8. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М., 1968.

9. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. // Педагогика. 1997. № 4. С. 11 – 17.

10. Воспитание детей в школе: новые подходы и новые технологии /Под ред. Н.Е. Щурковой. – М., 1997.

11. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М., 1991.

12. Газман О.С. Воспитание: цели, средства, перспективы. // Новое педагогическое мышление. – М., 1989. С. 221 – 237.

13. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию. // Новые ценности образования. № 6. – М., 1996. С. 10 – 39.

14. Гессе Г. Демиан. История юности, написанная Эмилем Синклером //Иностранная литература. 1993. № 5. 

15. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – Луганськ, 2005. – 84 с.

16. Горак Г.І., Березко І.В., Ніколаєнко Я.М. Стратегія життя (філософський, етичний та психологічний вимір). – К.: Український Цент духовної культури, 2001. – 172 с.

17. Джампольски Дж. Д. Любовь побеждает страх/ Пер. с англ. Т.В. Зарембо. – М.: Профиздат, 1991. – 128 с.

18. Джампольски Дж. Как обрести внутреннее равновесие и оздоровить свои отношения с окружающими: Мини - курс, - М., 1990 г.

19. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

20. Емельянов Ю.В. Как помочь самому себе. Вместо предисловия //Как стать предприимчивым и богатым: Из американских рецептов. – М., 1991.

21. Жариков Е.С., Крушельницкий Е.Л. Для тебя и о тебе: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

22. Коган Л.Н. Человек и его судьба. - М.: Мысль, 1988. - 181 с.

23. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М., 1979.

24. Луиза Хей Как исцелить свою жизнь // Путь к себе. – 1991. - № 20 (23).

25. Маралов В.Г. Основы самопознания и саморазвития: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 256 с.

26. Меерович М.И. Формулы теории невероятности. Технология творческого мышления. – Одесса: «ПОЛИС», 1993. – 232 с.

27. Мольц М. Я - это Я, или как стать счастливым: Пер. с англ./ Предисл. В.П. Зинченко, Е.Б. Моргунова. - М.: Прогресс, 1991. - 192 с. 

28. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андрєєва В.М., Григора В.В. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 352 с.

29. Нестеренко А.А. Страна загадок. – Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1993. – 32 с

30. Ниренберг Дж., Калеро Г. Читать человека – как книгу. – М., 1990.

31. О простом и сложном. Методические рекомендации, советы, игровые программы для организации летнего отдыха детей и подростков / Составители Паскаль М.В., Вагнер С.И., Мажирина И.К. – Запорожье: Издательско-полиграфический комплекс “Запоріжжя”, 1996. – 103 с.

32. Пальчевський С.С. Акмеологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Київ: Кондор, 2008. – 398 с.

33. Правила игры без правил. В серии «Техника-молодежь-техника», 1989 г.

34. Прихожан А.М. Психология неудачника: Тренинг уверенности в себе. - М.: ТЦ «Сфера», 1999. - 192 с. (Серия «Практическая психология»)

35. Пропп В.Я. Морфология сказки. М., 1969. – 168 с.

36. Родари Джанни. Грамматика фантазии. Сказки по телефону. – Алма-Ата: Мектеп, 1982. – 207 с.

37. Руководство практического психолога: Психологические программы развития личности в подростковом и старшем школьном возрасте. /Под ред. И.В. Дубровиной. - 4-е изд., стереотип. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 128 с.

38. Саламатов Ю.П. Как стать изобретателем. Книга для учителя. М.: Просвещение, 1990 г.

39. Сатир В. Как строить себя и свою семью: Пер. с англ.: улучш. изд. – М.: Педагогика-Пресс, 1992. - 192 с.: ил.

40. Солдатова Г.У., Шайгерова Л.А., Шарова О.Д. Жить в мире с собой и другими: Тренинг толерантности для подростков. М.: Генезис, 2000. – 112 с.

41. Степанов Е.Н., Лузина Л.М. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания. – М.: ТЦ Сфера, 2002. – 160 с.

42. Толстых Н.Н. Психологическая технология развития временной перспективы и личностной организации времени // Активные методы в работе школьного психолога. - М., 1990 г.

43. Фалу Эйр Станьте режиссером своей жизни, вместо того, чтобы быть актером // Путь к себе. – 1991. - № 16 (19).

44. Фопель Клаус Как научить детей сотрудничать? Психологические игры и упражнения: Практическое пособие: Пер. с нем.: В 4-х томах. Т.1. - М.: Генезис, 1998. - с. 47-77

45. Чернихин Е.М. Винни-Пух решает вслух: Картотека сказочных задач. Гомель: ИПП “Сож”, 1995. – 48 с.

46. Шосторм Э.Т. Человек – Манипулятор. Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации/ Пер. с англ. Н. Шевчук, Р. Кучкаровой. – М.: Апрель Пресс, Изд-во ЄКСМО-Пресс, 2002. – 240 с. (Серия “Как стать психологом”).

47. Шрагина Л.И. Логика воображения. Учебное пособие. – Одесса: Полис, 1995. – 111 с.

48. Щуркова Н.Е. Воспитание: новый взгляд с позиций культуры. – М., 1997.

49. Щуркова Н.Е. Образ жизни, достойной Человека, и его формирование у школьника. – Смоленск, 1995.

50. Яценко А.В. А что если… Использование новых методов и инструментальных приемов для развития творческой личности. Методическое пособие. – Николаев, 1995. – 68 с.

51. Яценко А.В. Родничок творчества (Методическое пособие для развития творческой личности по системе ТРИЗ). – Николаев, 1999. – 85 с.

 

Самостійна робота.

1. Виписати 40 принципів розв’язання протирічч з прикладами.

2. Скласти казку за схемою Проппа.

3. Скласти сценарій виховного заходу за методом фокальних об’єктів.

Акмеологічні технології

На початку ХХІ століття при виникненні глобально-кризових проблем (екологічних, демографічних, соціальних) особливої гостроти набуває пошук нових можливостей і ресурсів для їхнього раціонального рішення. Один з конструктивних шляхів пов’язаний зі створенням високих інноваційних технологій, причому не тільки в традиційній виробничій області, але й в інших сферах людської діяльності, досліджуваних, зокрема, акмеологією.

Високий професіоналізм і творча майстерність фахівців – один з найважливіших власне людських ресурсів, що стає фактором оптимального вирішення насущних глобально-кризових проблем. У цьому соціокультурному контексті особливого значення набуває нова інтегративно-комплексна наука акмеологія (греч. акме - вершина, розквіт, логос - слово, навчання). Тому що саме вона вивчає закономірності і технології розвитку професіоналізму і творчості як акме-форм оптимального здійснення усіляких видів професійної діяльності.

Акмеологія – наука, що виникла на стику природних, суспільних і гуманітарних дисциплін і яка вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини на ступіні його зрілості й особливо при досягненні нею найбільш високого рівня в цьому розвитку.

Звернемо увагу на те, що акмеологія вивчає розвиток саме зрілої особистості. З акмеологічної точки зору зрілість особистості – більш масштабна категорія, що припускає переважаючий розвиток моральних якостей, гуманістичної спрямованості особистості, нормативності поведінки і відносин. Зріла особистість відрізняється високою відповідальністю, турботою про інших людей, соціальною активністю, що має гуманістичну спрямованість, а не тільки високими професійними досягненнями й ефективною самореалізацією.

Не всяку дорослу людину можна назвати по-справжньому зрілою особистістю. Саме тому в акмеологічному розумінні ступінь зрілості, а тим більше вершина зрілості – АКМЕ – розглядається як багатомірна характеристика стану дорослої людини, що охоплює визначений період його прогресивного розвитку, зв’язаного з великими професійними, особистісними і соціальними досягненнями. Тому акмеологія як наука покликана і дозволяє усебічно вивчати особливості найважливішого етапу розвитку людини в період зрілості.

Спрямованість і масштабність прояву АКМЕ в різних людей істотно відрізняється. Це природно, люди від народження не однакові по своїх задатках і здібностях. У них різні можливості розвитку.

Виділимо чотири шляхи розвитку, що складають методологічний принцип вивчення людини:

1) “пік” у прогресивному розвитку людини як індивіда;

2) найвищі досягнення в особистісному розвитку;

3) видатні результати в праці (тобто зв’язані з розвитком людини як суб’єкта діяльності);

4) досягнення вершин у розвитку людини як індивідуальності.

Дані напрямки зв’язані між собою.

На сучасному етапі акмеологію визначають як:

1. Наука про закономірності і механізми розвитку людини на ступені зрілості.

2. Наука про шляхи самореалізації людиною своїх можливостей творчого потенціалу.

3. Наука про досягнення вершин професіоналізму і способів його реалізації.

Найбільш інтенсивний розвиток одержали саме ті напрямки акмеології, що зв’язані головним чином із професійними досягненнями зрілої особистості, із прогресивним індивідуально-професійним розвитком людини як суб’єкта діяльності. Це цілком природно: особистісні досягнення стають помітними в основному в професійній діяльності, особливо тій, котра має високу соціальну значимість.

Метою акмеології є удосконалювання людини, допомога в досягненні нею вершин у фізичному, духовно-моральному і професійному розвитку, гуманізація даного розвитку. Об’єктом акмеології є зріла особистість, що прогресивно розвивається, що самореалізується головним чином у професійній діяльності і досягає вершини у своєму розвитку.

Предметом у широкому розумінні є процеси, закономірності і механізми удосконалювання людини як індивіда, індивідуальності, суб’єкта праці й особистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні, що приводять до оптимальних шляхів самореалізації, досягнення вершин у розвитку.

Формування людини як громадянина і професіонала відбувається під впливом природних і соціальних мікро- і макро- факторів. Мікроакме - провісники досягнень на ранніх етапах. Макроакме - провісники досягнення зрілості.

До основних понять предмету акмеології відносяться:

1. Професія - постійна спеціальність, рід діяльності, занять, що служить джерелом існування.

2. Професіонал - людина, що обрала що-небудь постійним, основним своїм заняттям, що перетворила це заняття в професію.

3. Індивід - окремий представник людської спільності, що використовує знаряддя, знаки і через них оволодівання власною поведінкою і психічними процесами.

4. Особистість - індивід, як суб’єкт соціальних відносин і творчої діяльності. 

5. Розвиток особистості - процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання.

6. Творчість - діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Творчість має особистісний, процесуальний і результативний аспекти. Вона реалізується у виробництві, науці, мистецтві, політиці, педагогіці.

7. Самореалізація - прагнення до більш повного втілення своїх задумів, досягнення поставлених цілей, прояву своїх схильностей і здібностей.

8. Зрілість - період у житті людини від самостійного вибору професії і навчального закладу до самостійного планування ритму і режиму роботи, самостійної організації свого часу і способів досягнення результатів. Це найбільш тривалий період індивідуального розвитку, що характеризується тенденцією до вищих досягнень у розвитку фізичних, інтелектуальних, духовних можливостей людини. Хронологічні рамки цього періоду досить умовні - завершення юності і початок старіння.

Акмеологічність можна розглядати в синхронічному плані у вигляді самовдосконалення людини, а дихронічно - у виді його професійної соціалізації. Затребуваність акмеології в сучасній Україні в умовах переходу до ринкових відносин, державотворення і демократичного суспільства набуває особливої актуальності. Для цього необхідні активні люди, високі професіонали, що володіють ініціативою, діловитістю, організованістю і творчим потенціалом.

Сучасні акмеологічні технології і розробки покликані реалізувати в соціальній практиці: загальнолюдські цінності і національні традиції; гуманістичні і культурні ідеали; позитивні принципи здорового глузду й економічної ефективності; цивілізованої правосвідомості і раціональної організації; екологічної доцільності і естетичної гармонії; творчого самовдосконалення; щирості спілкування і волі самовираження; глибини проживання різноманітного індивідуального досвіду і знаходження взаєморозуміння в процесі конструктивної взаємодії людей і їх творчої професійної діяльності.

Завдяки суспільно-гуманітарній природі і своєму аксиологічно-гносеологічному статусу акмеологія тісно пов’язана з педагогікою.

Центральною лінією у цій взаємодії служить соціально-культурний простір суспільного виховання людини як особистості і його професійно-екзистенціальної самореалізації в обраній сфері діяльності, що протікає в динамічно мінливому екологічному й економічному оточенні і здійснюється у взаємодії з партнерами по сімейному і діловому життю, людському спілкуванню, трудовій діяльності і сфері дозвілля, науки і мистецтва. Саме категорія творчої, культурно осмисленої праці - основна у взаємодії акмеології з суспільними науками, вона визначає різні соціальні аспекти трактування її ключових понять - діяльності, професіоналізму, організації і управління.

Становлення творчості в сфері управління, освіти, науки, техніки й інші галузях соціальної практики багато в чому пов’язане з подоланням об’єктивних протиріч професійної діяльності і виникаючих у ході її суб’єктивних конфліктів. Тому одна з передумов розробки акмеологічних технологій розвитку професіоналізму кадрів управління – розгляд взаємозв’язку акмеології і конфліктології.

Розглянемо взаємодію акмеології і конфліктології у вивченні і розвитку професійної творчості і виховання.

Конфліктологія займається вивченням ролі усередині і міжособистісних конфліктів у різних сферах людської діяльності, а також розробкою способів оволодіння ними з метою розвитку професійної творчості. Як комплексна науково-практична дисципліна конфліктологія виникла порівняно недавно на стику ряду гуманітарних наук: соціології, політології, права, педагогіки, психіатрії, психології. Істотна особливість конфліктології - те, що вона розглядає конфліктні процеси і включених у них людей у конкретних ситуаціях різного типу: від міжнаціональних і соціальних до групових і особистісних.

Акмеологія вивчає діахронічний аспект буття людини, акцентуючи увагу на продуктивності його професійної діяльності (у виді творчих досягнень, соціального визнання, особистого успіху і т.п.) на різних вікових етапах життя. Одним із ключових питань для акмеології є проблема становлення і розвитку творчого потенціалу людини в різних видах професійної діяльності в сфері управління, науки і винахідництва, підприємництва, освіти і виховання.

Чим же пояснити той інтерес, що проявився лише в кінці XX століття до психології розвитку людини в цілому і до вивчення її зрілості зокрема акмеологією? Саме в цей період особливої гостроти набуває соціальна потреба у фахівцях різного профілю в сфері управління, менеджменту, соціальної роботи з високим рівнем професіоналізму і майстерності, що вивчає акмеологія. Тому недостатньо забезпечувати одержання дітьми загальної освіти, її необхідно розглядати і як професійно-передстартове навчання, тобто в контексті не тільки вікового й освітнього розвитку, але і соціального і професійного.

Більш того, у зв’язку з ростом тривалості життя в розвитих країнах виникло соціальне замовлення на реалізацію трудових потреб, ресурсів, професійного і життєвого досвіду людей похилого віку, чим і порозумівається інтерес до геронтології, що вивчає постпрофесійний розвиток людини старіючої. 

В зв’язку з тим, що в останній третині XX століття намітилася переорієнтація освіти на безупинне навчання людини на усіх вікових ступінях (тобто дитинства, юності, зрілості, старості) крім традиційної педагогіки, що обслуговує шкільне навчання, можна порушувати питання про створення науки “юногогіки” про юність, що вивчає розвиток людини в юнацькому віці в процесі особистісного самовизначення, формування його соціально орієнтованого мислення.

Зі сказаного можна зробити наступні висновки. Інтенсивно розвивається останнім часом у взаємодії з теорією управління, педагогікою і психологією акмеологія істотно змінює акценти в сфері професійної підготовки й у системі безупинного виховання. При акмеологічному підході домінує проблематика розвитку творчих здібностей професіоналів з урахуванням різних аспектів їхньої підготовки й удосконалювання.

Метод мозкового штурму

Відомий і під такими назвами, як мозкова атака, брейнстормінг, брейн-ринг, облога мозку, метод обміну думками тощо, застосовується для отримання нових ідей. Використання цього методу сприяє подоланню психологічної інерції, продукуванню максимальної кількості нових ідей у мінімальний термін.

МШ, як один із популярних методів психологічної активізацій колективної творчої діяльності, запропонований американським підприємцем і винахідником Алексом. Осборном у 1951 році, хоча він почав розроблятися на рубежі 30-х – 40-х років.

Цей метод використовують у роботі зі старшими дошкільниками та молодшими школярами, а також із педагогами під час семінарів-практикумів. З дітьми мозковий штурм може виникнути незаплановано під час розв’язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Особливість його полягає в тому, що діти у процесі обговорення самі коригують, аналізують висловлені ідеї.

 

Мозковий штурм є ефективним за дотримання таких правил:

a. Найбільш ефективною є мікрогрупа до 7 осіб. При більшій кількості учасників можна розділити на конкуруючі або доповнюючи команди.

b. Усі учасники стають “генераторами ідей”. Висловлювати можна будь-яку думку, навіть, з першого погляду, безглузду. Заохочувати вільне асоціювання: чим незвичнішою видається ідея, тим вона цікавіша.

c. Заборона на будь-яку критику, як пряму, так і непряму, невербальну.

d. Кількість ідей має бути якомога більшою.

e. Після завершення штурму увесь список ідей перечитується знову. Усі члени мікрогрупи беруть на себе роль критиків, аналізують ідеї з метою знайти сильні та слабкі сторони кожної з них. Обираються лише кращі ідеї, які потім і пропонуються на розгляд загального колективу.

f. Завершити дискусію необхідно її підсумком, тобто визначенням найцікавішої ідеї.

g. У мікрогрупі повинна бути атмосфера товариськості, мажорності. Тому краще, щоб учасники самі обирали членів команди (якщо немає іншої педагогічної задачі).

h. У разі невдачі мозковий штурм через деякий час можна повторити, дещо змінив початкові умови.

Мозковий штурм доцільний і при переході від механічного запам’ятовування до смислового. Найефективніший він під час практичних занять і групових консультацій на етапі пізнання об’єкта, що вивчається, або на етапі формування нових понять про об’єкт вивчення.

Метод синектики

Його творцем є американський психолог Вільям-Джеймс Гордон. Полягає цей метод у створенні групи людей різних спеціальностей задля пошуку творчих рішень шляхом необмеженого тренування уяви і об’єднання несумісних елементів. Такі групи називають синектичними (грец. synektike – об’єднання несумісних елементів). Синектика була розроблена наприкінці 50-х – на початку 60-х років ХХ ст. на основі застосування методу групової генерації ідей (мозкового штурму). У процесі творчості В.-Дж. Гордон виокремлював два його види:

1) не операційний (некерований), основою якого є інтуїція, натхнення;

2) операційний (керований), що ґрунтується на використанні різних аналогій.

Для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне і навпаки. Головне – побачити у новій, незвичній ситуації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв’язується відомими способами. А, як відомо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мислення. За своєю суттю аналогії можуть бути прямими, фантастичними, емпатійними (заснованими на розумінні емоцій, психічних станів іншого, від грец. empathia – співпереживання).

1. Пряма аналогія. Вона означає схожість різних галузей за певними властивостями або відношеннями. Здебільшого її визначають за такими критеріями:

- аналогія за формою. Використовується, коли аналог предмета, який розглядається, містить ті самі ознаки, що й оригінал, або коли новостворений об’єкт зовні нагадує будь-який інший (книга – двері, плитка шоколаду, цеглина тощо);

- компонентна (структурна) аналогія. Встановлюється за схожістю елементів (компонентів) об’єкта. Визначивши його орієнтовану структуру, необхідно знайти об’єкт з аналогічною структурою (сніг – морозиво; вата – хмара; піна – солодка вата);

- функціональна аналогія. Визначивши функції об’єкта, віднаходять об’єкт, якому властиві ці або аналогічні функції. Як правило, шукають у протилежних галузях, наприклад у техніці й природі (машина – кінь, мурашка, віслючок, стоніжка, потяг; вітер – пилосос, вентилятор);

- аналогія за кольором. Добираються об’єкти одного кольору та відтінку. Наприклад, сонце – кульбабка, банан, лимон;

- аналогія за ситуацією та станом явищ і предметів. Наприклад, тиха година – захід сонця, свічка, що догорає;

- аналогія за властивостями, які вимагають відповіді на запитання “Який (яка, яке, які?)”. Наприклад, повітряна кулька (яка?) – гумова: калоші, купальна шапочка;

- комплексна аналогія. Передбачає одночасне використання різних видів прямої аналогії.

2. Фантастична аналогія. До неї вдаються, коли при розв’язанні різноманітних завдань і закріпленні знань необхідно відмовитися від стереотипів, подолати психологічну інерцію, піти невідомим раніше шляхом.

3. Емпатійна аналогія. В її основу покладено принцип ототожнення себе з об’єктом, що розглядається. Розв’язуючи завдання, дитина вживається в образ об’єкта, намагається по-своєму пережити його відчуття. Відтворюючи певний образ, дитина непомітно для себе розкриває характер, свої потаємні бажання, мрії, ставлення до навколишнього світу.

Метод інверсії

Інверсія – один із засобів отримання нової точки зору. Цей метод вимагає свідомого переборення психологічної інерції, відмову від колишніх поглядів на задачу, з тим, щоб подивитись на неї з іншого боку чи позицій. Інверсія в перекладі з латинської – перевертання, переставлення.

Суть інверсії – об’єкт перевернути уверх дном, вивернути навиворіт, поміняти місцями, з горизонтального зробити вертикальним, з вертикального зробити горизонтальним чи поставити під деяким кутом, зупинити рухомі частини й рухати нерухомі.

Мотиваційна частина

“Спочатку Бог створив Всесвіт – Землю, зірки, Сонце. Потім він створив Природу – гори, моря, океани, ліси, квіти. Після того, як він створив Людину, прийшов час створити Істину. Бог не хотів, щоб Істина дісталася людині даром, без праці. Вона повинна була сама досягти, відкрити її. І тоді Бог задумався, де сховати Істину. Спочатку він хотів сховати її на вершині найвищої гори, потім – у найглибшому місці океану, потім – на самій далекій зірці. Але всі ці місця здавалися йому занадто доступними для людини.

І тоді він вирішив сховати Істину в серці Людини. Вона стане шукати її на Землі і на Небі, у лісах і воді, навіть не підозрюючи про те, що увесь час носить її із собою.

Тому сьогодні ми і приступимо до нелегкої, але цікавої і настільки необхідної роботи – пошуку істини в самому собі.

Складання стратегічного плану життя, розвитку тимчасової перспективи та цілепокладання.

Етап 1. Візьміть олівець і папір. Улаштуйтеся зручніше, так, щоб Ви почували себе максимально комфортно. А тепер постарайтеся, не ставлячи собі ніяких (!) обмежень, “намалювати” (намалювати) своє майбутнє життя – так, як Ви хотіли б, щоб воно склалося, з тими дорогами, по яких Ви хотіли б пройти, з тими вершинами, на які Ви хотіли б зійти.

    Почніть зі списку того: про що Ви мрієте; ким хочете стати; яким хочете стати; де жити; чим займатися; що мати.

Зосередьтеся і протягом 10 – 15 хвилин змусьте свій олівець безперервно працювати. Де тільки можна, скорочуйте слова і переходьте до наступного бажання. Почувайте себе королем, дайте волю своїй уяві, відкидайте обмеження. Якщо якісь сумніви, обмеження все-таки будуть приходити вам у голову, уявіть собі подумки, що ви їх виводите з поля, видаляєте з рингу.

Записуючи те, чого Ви хотіли б у результаті досягти, дортимуйтеся таких правил:

1) формулюйте свої мрії у позитивних термінах, не пишіть того, чого Ви не хочете, пишіть тільки те, до чого Ви прагнете;

2) будьте максимально конкретні: постарайтеся ясно уявити собі, як це виглядає, як пахне, як звучить, яке на дотик; чим сенсорно багатший Ваш опис, тим більше воно задіє Ваш мозок для досягнення мети;

3) постарайтеся скласти ясне уявлення про результат: що саме буде, коли Ви досягнете своєї мети, що Ви будете тоді почувати, що і хто буде Вас оточувати, як це буде виглядати, як узагалі довідатися, що Ви досягли того, чого прагнете;

4) важливо формулювати такі цілі, досягнення яких у принципі залежить від Вас; не треба розраховувати на те, що хтось щось повинен зробити і тоді все буде добре; те, до чого Ви прагнете, повинно належати Вам, виходити від Вас, бути Вашим;

5) спроектувавши у майбутнє наслідки ваших сьогоднішніх цілей, подумайте, чи не нанесуть вони шкоди іншим людям: Ваші результати повинні приносити користь і Вам і іншим, вони повинні бути “екологічно чисті”.

Ці п'ять правил треба пам'ятати і враховувати під час подальшої роботи!

    На цьому етапі можна скористатися й іншим дуже ефективним прийомом – малюнком. Можна уявити собі своє майбутнє життя як художній фільм, у якому кожний із них відіграє головну роль, будучи одночасно і сценаристом, і режисером, і директором картини, і виконавцем головної ролі. При цьому кожний може вибирати, про що буде цей фільм, які будуть діяти в ньому персонажі, де будуть відбуватися події. Розпочати роботу над цим фільмом потрібно з того, що намалювати на папері портрет героя майбутнього фільму, чи іншими словами, автопортрет. Але це повинен бути не портрет тебе сьогоднішнього, а портрет тебе такого, яким хотілося б стати. Такий ескіз до фільму можна зробити й у техніці колажу, використовуючи білий і кольоровий папір, старі газети і журнали і т.п.

Етап 2. Перегляньте складений раніше список, придивиться до намальованого портрета і визначте, у якій часовій сітці Ви працюєте. Чи хочете Ви все те, про що написали, мати вже завтра чи, навпаки, Ваші цілі спрямовані у дуже віддалене майбутнє. Відповідно до першого випадку – треба подумати про далеку перспективу, а в другому – про найближчі цілі, плани, кроки. Важливо мати ясне уявлення і про перший крок, і про останній.

Етап 3. Тепер із усього того, про що Ви написали, виберіть чотири найважливіші на цей рік цілі. Виберіть те, що у випадку реалізації, досягнення мети надасть Вам найбільше задоволення, те, що Вас більш за все хвилює. Випишіть ці чотири цілі.

Потім напишіть, чому Ви вважаєте, що реалізація саме цих цілей для Вас важлива. Справа в тім, що Ви можете домогтися усього, чого завгодно, якщо у Вас є для цього серйозні внутрішні підстави, впевненість у необхідності досягнення визначеної мети, результату. Ці підстави відрізняють просто інтерес від суб'єктивної необхідності, обов'язковості цього досягти. Якщо Ви точно знаєте, чому саме це так важливо для Вас, то знайдете шлях рішення. У цьому значенні “чому” набагато важливіше, ніж “як”.

Етап 4. Тепер, коли список з чотирьох головних, ключових цілей складений, необхідно знову переглянути їх через призму сформульованих вище правил, іншими словами уточнити:

- чи сформульована кожна мета в позитивних термінах;

- чи конкретне це формулювання;

- чи є ясне уявлення про результат;

- чи підконтрольне досягнення цієї мети вам особисто;

- наскільки ваша мета етично, “екологічно” чиста.

Якщо з'явиться необхідність щось виправити, внесіть ці виправлення зараз.

Етап 5. Тепер складіть список необхідних для досягнення цілей ресурсів, якими Ви вже володієте. Це можуть бути якісь риси характеру, фінансові ресурси, рівень Вашої освіти, Ваша енергія, нарешті, час, яким Ви розпоряджаєтесь і т.п. Щоб сконструювати бачення майбутнього, що наповнило б Вас силою й енергією, необхідно мати ясне уявлення про те, що Ви маєте.

Гра – тренінг “Коло сили”

Мета: В основі всякого успіху лежить впевненість у собі. Коли ми почуваємо себе утомленими чи засмученими якимись неприємностями, то повірити в успіх – задача не із легких. Ця гра допоможе відчути себе сильним, сконцентруватися і зібратися для успішного виконання задачі.

Хід гри. Я хочу показати Вам спосіб концентрації своїх сил і уваги, щоб Ви могли знайти почуття спокою і впевненості у своїх силах. Для цього сядьте зручніше і закрийте очі. Зробіть три глибоких вдохи…

    Уявіть собі, що Ви стоїте на сцені. Над Вами великий прожектор, що висвітлює Вас м'яким теплим світлом. Ви стоїте в колі золотого світла, і він оточує Вас з голови до п'ят. Ви можете вдихати це тепле золоте світло в себе, і тоді сила і тепло цього світла проникають у всі частини Вашого тіла, аж до самих кінчиків пальців рук і ніг. Ви стоїте в колі своєї сили у тому самому місці, де Ви почуваєте себе найдужчим і старанним, найуважнішим і спокійним...

    Ви можете уявляти своє коло сили в будь-який момент, коли захочете відчути приплив нових сил і впевненість у собі. Ви зможете побачити цю картину з золотим світлом навколо себе знову, і це світло збереже Вас, зігріє і наповнить свіжими силами.

    А тепер напружтеся, потягніться і відкрийте очі…

Етап 6. Пригадайте ті випадки зі свого життя, коли Ви відчували, що досягли успіху. Це не обов'язково повинна бути якась дуже важлива подія. Це може бути все, що завгодно, від удалої відповіді на занятті, до вечора, проведеного з друзями. Пригадайте 3-5 таких випадків. Які з перерахованих ресурсів Ви тоді використали максимально ефективно? Запишіть їх, зафіксуйте на папері.

Гра – тренінг “Скарбничка гарних вчинків”

Мета: Люди нерідко не цінують свої успіхи і досягнення. Замість цього вони воліють пам'ятати про свої помилки і недоліки, вважаючи, що саме вони дають імпульс для вирішення нових задач, що ставить перед ними життя. Дана гра – тренінг допоможе змінити ставлення учня до своїх позитивних справ.

Обладнання: папір, олівці або фарби.

Хід гри. Усі ми хочемо досягти в житті успіхів. Можливо, Ви хочете мати такі ж успіхи у своїх справах, як Ваші батьки, а може й більші, ніж у них. Більшість людей думає, що вони досягнуть більшого успіху, якщо постійно будуть підганяти себе, вимагаючи від самих себе бути краще, жвавішими, розумнішими. І багато хто з них забуває зробити найперший і найважливіший крок, що лежить в основі всякого успішного результату.

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ СУЧАСНОГО ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

План

1. Технологія ненасильницької комунікації.

2. Акмеологічні технології.

3. Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості.

4. Особливості змісту технології Теорії Розв’язання Винахідницьких Завдань.

4.1. Прийоми розвитку творчої особистості.

4.2. Метод фокальних об’єктів - МФО.

4.3. Метод мозкового штурму.

4.4. Метод синектики.

4.5. Метод інверсії

4.6. Метод контрольних запитань (МКЗ)

4.7. Оператор РЧВ (розміри, час, вартість).

5. Технологія цілепокладання та життєтворення

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Альтшуллер Г.С. Алгоритм творчества. М.: Московский рабочий. – 2-е изд. 1973 г. – 296 с.

2. Альтшуллер Г.С. Найти идею: введение в теорию решения изобретательских задач. – Новосибирск: Наука, 1986 г. – 209 с.

3. Альтшуллер Г.С. Творчество как точная наука. М.: Советское радио, 1977 г.

4. Альтшуллер Г.С., Верткин И.М. Деловая игра “Жизненная стратегия творческой личности”. Рига. Изд. ЦК ЛКСМ, Латвия, 1987 г.

5. Альтшуллер Г.С., Злотин Б.Л., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения к технологии. Кишинев: Картя Молдовеняскэ, 1989 г.

6. Альтшуллер Г.С., Селюцкий А.Б. Крылья для Икара. Петрозаводск: Карелия, 1980 г.

7. Анохина Т. Педагогическая поддержка как реальность современного образования. // Новые ценности образования. Выпуск № 6. – М.: Инноватор, 1996 г. С. 71 – 80.

8. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М., 1968.

9. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно ориентированного образования. // Педагогика. 1997. № 4. С. 11 – 17.

10. Воспитание детей в школе: новые подходы и новые технологии /Под ред. Н.Е. Щурковой. – М., 1997.

11. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. – М., 1991.

12. Газман О.С. Воспитание: цели, средства, перспективы. // Новое педагогическое мышление. – М., 1989. С. 221 – 237.

13. Газман О.С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию. // Новые ценности образования. № 6. – М., 1996. С. 10 – 39.

14. Гессе Г. Демиан. История юности, написанная Эмилем Синклером //Иностранная литература. 1993. № 5. 

15. Гін А.О. Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотний зв’язок. Ідеальність: посібник для вчителів. – Луганськ, 2005. – 84 с.

16. Горак Г.І., Березко І.В., Ніколаєнко Я.М. Стратегія життя (філософський, етичний та психологічний вимір). – К.: Український Цент духовної культури, 2001. – 172 с.

17. Джампольски Дж. Д. Любовь побеждает страх/ Пер. с англ. Т.В. Зарембо. – М.: Профиздат, 1991. – 128 с.

18. Джампольски Дж. Как обрести внутреннее равновесие и оздоровить свои отношения с окружающими: Мини - курс, - М., 1990 г.

19. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

20. Емельянов Ю.В. Как помочь самому себе. Вместо предисловия //Как стать предприимчивым и богатым: Из американских рецептов. – М., 1991.

21. Жариков Е.С., Крушельницкий Е.Л. Для тебя и о тебе: Кн. для учащихся. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

22. Коган Л.Н. Человек и его судьба. - М.: Мысль, 1988. - 181 с.

23. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М., 1979.

24. Луиза Хей Как исцелить свою жизнь // Путь к себе. – 1991. - № 20 (23).

25. Маралов В.Г. Основы самопознания и саморазвития: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2