Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розвиток політико-правової думки Стародавньої Греції
можна умовно поділити на такі періоди: 1) ранній, або "досократівськші" (IX-VI століття до Р. X.) -*| характеризується переходом від релігійно-міфологічних учень про державу та право (Гомер, Гесіод) до філософських (Піфагор, Геракліт, Демокрит); 2) класичний, чи "сократівський" (V ст. — перша половина IV ст. до Р. X.) - період розквіту давньогрецької політичної та філософської думки, звернення до проблем людини, права й держави (софісти, Сократ, Платон, Аристотель та ін.); 3) пізнього еллінізму (друга половина IV ст. — II ст. до Р. X.). — занепад грецької державності, криза полісної організації суспільства, підпорядкування могутнім державам (Епікур, стоїки, Полібій таін.). 2.9. Політико-правові питання в поемах Гомера й Гесіода Гомер (VIII ст. до Р. X.) - напівлегендарний давньогрецький поет, якому приписують авторство поем "Ілліада" й "Одіссея", а також гімни богам (так звані, гомерівські гімни). Біографія Гомера практично невідома. Перекази зображали його сліпим співаком, нащадком відомого сімейства Гомеридів. Певно, він походив з грецьких колоній Малої Азії. Деякі вчені мають сумніви, чи була насправді така людина. Є думка, що за цим прізвище приховуються декілька авторів - мандрівних співаків (аеді рапсодів), які в найбільш розвиненій частині архаїчної Еллади Іонії — створювали та виконували епічні твори. У V ст. до Р. X. за наказом афінського правителя Пісістрата вони були записані. V Греції ж завжди вірили, що автором "Ілліади" й "Одіссеї" був Гомер, якого шанували та називали просто Поетом. Його твори стали обов'язковим предметом для вивчення та зразком для наслідування. У поемах описуються події ХНІ ст. до Р. X., які ґрунтуються на реаліях тогочасного побуту та суспільного ладу. Автор оперує вживаними на той час поняттями - "діке" (правда, справедливість), "номос" (закон). Вони характеризують рівень розвитку тогочасної правосвідомості. Справедливість у Гомера за своєю суттю божественна та є об'єктивною основою і правовим критерієм. Тільки те, що відповідало тодішнім поглядам на справедливість, сприймалось як право. Що ж стосується держави, то вона в поемах Гомера уособ- пюється в полісі (невелика за розміром незалежна община, що становила основу грецького суспільства в архаїчну та класичну епохи й будувалася на принципах автаркії (самодостатності), ісономїї (рівності перед законом вільних громадян, участі всіх членів у процесі прийняття політичних рішень)). Звідси — позаполісна людина в Гомера - це людина позадержавна, вона та її статус викликають лише жаль і зневагу. Позаполісні циклопи в "Одіссеї"" свідомо змальовані карикатурно. В "Одіссеї" незнайомому завжди ставлять одне й теж питання: "Де твоє місто (поліс) і де твої батьки?".
Дуже чітко ідея єдності, справедливості полісу прослідко-вується й у поемах давньогрецького поета Гесіода (VIII-VII століття до Р. X.) - "Труди і дні" й "Теогонія". Для Гесіода справедливість (Діке) і законність (Євномія) — це сестри-богині, доньки верховного олімпійського бога Зевса й богині правосуддя Феміди. Діке охороняє Євномію, що уособлює ідеал полісного ладу, в якому панують справедливі закони. На думку Гесіода, ігнорування цих божественних настанов призведе до того, що "правду замінить кулак", "де сила, там буде і право". У поемах Гесіод критикує насилля заможних людей стосовно простих землеробів, обстоює їхні права. Це свідчить про посилення індивідуально-людських (особистісних) засад у тогочасному суспільно-політичному житті, оскільки право завжди та всюди передбачає правосуб'єктність людини, вільну особистість. У цих поемах вміщено також багато рекомендацій, що стосуються різних питань життя селян. Поеми Гесіода повчальні, тому їх часто називають дидактичним епосом, на відміну від героїчного- гомерівського. Александр Македонський, котрий у своїх походах не розлучався з гомерівською "Ілліадою", одного разу сказав, що якщо Гомер - поет для царів, то Гесіод - поет для мужиків. Морально-правові уявлення в творчості "семи мудреців" Як право взагалі, так і права окремих людей неможливі без загальних норм поведінки, що передбачають для всіх суб'єктів рівні міри дозволеного та забороненого, а там, де ця міра відсутня, немає і права, багато з давньогрецьких мислителів наголошували на необхідності дотримуватися цієї міри (чи середини) в усіх справах і вчинках. Вони наполягали на важливості етичних і морально-правових порядків у суспільстві. Приклад саме таких підходів - творчість "семи мудреців". Це була ціла епоха в історії Еллади (кінець VII ст. - початок V ст. до Р. X.).
"Мудрецями" елліни називали видатних людей, котрі поєднували в собі наукові знання, моральну гідність і політичні здібності. Число "сім" для еллінів священне, а конкретні імена мудреців варіювалися. Можливо деякі з них - це зовсім не реальні люди, а легендарні персони. Найчастіше поміж семи мудреців згадуються Фалес Мілетський, Солон Афінський, Хілон Спартанський, Періандр Корінфський, Біант Прієнський, Піттак Мітіленський, Клеобул Ліндськпй. Вони були відомі правителі, політики, законодавці й зазіхали нате, що звичайним людям було не до снаги, проявляли розсудливість і впевненість, визнавали мудрість інших, прагнули до самовдосконалення. "Сім мудреців" вносили в суспільство порядок і розмірність, обстоювали справедливість, розвінчували хиби, демонстрували своїми вчинками зразки доброчесності, підкреслювали важливість законів для життя поліса, закликали до їх виконання, намагалися законодавче врегулювати відносини між різними верствами суспільства та вдосконалити державний лад. їхня мудрість проявилася в афоризмах і коротких виразах (гномах), які пережили століття: "Про таємне здогадуйся з явного" (Солон); "Людині найтяжче благородно перенести зміну на гірше", "Берись за справу не поспішаючи, а розпочате доводь до кінця", "Бери переконанням, а не силою" (Біант); "Краще пробачити, ніж мстити", "Усьому свій час", "Не роби сам того, що засуджуєш в інших" (Піттак); "Язиком не випереджай думку" (Хілон); "Більше слухай, аніж говори", "Корися законам" (Клеобул); "Не задовольняйся покаранням злочинця, а запобігай злочину" (Фалес) та ін. Саме одного із семи мудреців - Фалеса Мілетського - вважають першим античним філософом. За легендою, сім мудреців зустрілись у Дельфах і дійшли згоди щодо двох важливих для людства настанов: "Пізнай самого себе" та "Нічого надміру". Ці вислови вони присвятили богу Апполону та прикрасили ними вхід до його храму.
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-12-15; просмотров: 39; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.143.228.40 (0.005 с.) |