Державне управління охороною праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

 спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпе­ки;

 спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

 спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самовряду­вання, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулю­ється законами України «Про охорону праці», "Про викорис­тання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

 безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства викори­стовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції;

 одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профіла­ктичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

 видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;

 забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підпри­ємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих;

 притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

 надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам проку­ратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об'єднання в особі своїх виборних органів і представників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський конт­роль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці мають право безперешкодно перевіряти на підприємствах виконання вимог щодо охорони праці і вносити обов'язкові для розгляду роботодавцем пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці.

Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує навчання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених найма­ними працівниками осіб з питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збереженням за ними середнього заробітку.

Не можуть бути ущемлені будь-які законні інтереси працівників у зв'язку з виконанням ними обов'язків уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці. Їх звільнення або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності здійснюється лише за згодою найманих праців­ників у порядку, визначеному колективним договором.

Якщо уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці вважають, що профілактичні заходи, вжиті роботодавцем, є недоста­тніми, вони можуть звернутися за допомогою до органу державного нагляду за охороною праці. Вони також мають право брати участь і вносити відповідні пропозиції під час інспекційних перевірок підприємств чи виробництв фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, цими органами.

Уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці діють відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповно­важеним центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:

 пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціону­вання і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності;

 підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

 рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;

 гарантування прав суб'єкту господарювання;

 об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (конт­ролю);

наявності підстав, визначених законом, для здійснення державного нагляду (контролю);

 відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

 неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

 невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

 відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;

 дотримання умов міжнародних договорів України;

 незалежності органів державного нагляду від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян;

 наявності одного органу державного нагляду у складі центрального органу виконавчої влади.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження госпо­дарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокрем­лених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (конт­ролю) у випадках, передба­чених законом.

5. Предмет і завдання дисципліни „Охорона праці”

 

 

  Охорона праці - це система правових, соціально- економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

    Вперше ця дисципліна в учбовий процес була впроваджена в 1989 р. в Московському інституті залізничного транспорту. До 1966 р. вона викладалась у межах окремих спеціальних та інженерних дисциплін. І лише у 1966 р. охорона праці як самостійна спеціальна дисципліна офіційно увійшла в навча­льні програми всіх інженерних спеціальностей, а всім техніч­ним вищим закладам освіти було запропоновано створити кафедри охорони праці. З 1999 р. у всіх вищих закладах освіти України при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться вивчення нормативних дисциплін "Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі".

Основна мета навчальної дисципліни "Охорона праці" - формування системи теоретичних і прикладних знань з правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві.

Виходячи із зазначеної мети, завданням дисципліни є вив­чення:

* впливу виробничого середовища на людину;

* методів аналізу і оцінювання стану охорони праці на підприємстві;

* організаційних та економічних аспектів охорони праці;

*       правової і нормативної бази охорони праці в Україні.

    Предметом дисципліни є захист життя і здоров'я людини на виробництві.

Основний зміст дисципліни розкривається в темах:

1. Виробниче середовище і його вплив на людину. Предмет і завдання

        дисципліни.

2. Умови праці на виробництві, їх класифікація і нормування.

3. Виробнича шкідливість, методи захисту людини від її негативного впливу.

4. Аналіз і профілактика профзахворювання та виробничого травматизму.

5. Основи техніки безпеки.

6. Правове і нормативне регулювання охорони праці.

7. Державне управління охороною праці в Україні.

8. Організація охорони праці на виробництві.

9. Економічні аспекти охорони праці.

 

       Питанням безпеки праці певне місце відводиться у загально-технічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загаль­ними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-техніч­ні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи сту­дент знайомиться лише під час вивчення самостійної дисцип­ліни "Основи хорони праці". В умовах адміністративно-командної економіки робота з охорони праці на підприємствах базувалася на підставі діючих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових органів, приписів органів держнагляду.

       Робота активізувалася після аварій і нещасних випадків, а потім затихала до наступного випадку. На підприємствах була впроваджена система управління охороною праці. Однак функціонування системи забезпечувалося доти, доки цього вимагали вищі органи та технічні інспектори праці профспілок. Як тільки був послаблений контроль з боку міністерств, фактично припинилося функціонування і вдосконалення системи. Колишня система значною мірою була побудована на лозунгових ефектах, бюрократичній звітності, не мала правових та економічних механізмів управління охороною праці.

За переходу до ринку докорінно змінюється мотивація діяльності з охорони праці. Основним обов'язком роботодавця стає створення такої організації виробництва, за якої досягати­меться найбільший прибуток. Кожний нещасний випадок на виробництві означатиме для підприємства серйозну моральну й економічну втрату. Достатньо нагадати, що в Україні щорічно тільки на виробництві травмується 50 тис. чол. (з них 1,5 тис. чол. - смертельно), отримують професійні захворювання.

       Не менш важливим завданням є забезпечення високої якості продукції або послуг, їх конкурентоспроможності. Закон захищає споживача від недоброякісної продукції, а якість праці і якість продукції прямо залежать від якості умов праці, від санітарно-гігієнічного та ергономічного комфорту на виробничому місці.

       Отже, забезпечення здорових, безпечних і високопродуктив­ них умов праці є важливим фактором існування підприєм­ ства в умовах ринкової конкуренції. Роботодавець повинен створювати безпечні умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг, здоров'ю працівників.

       Вивчення факторів виробничого середовища, організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умов, у яких здійснюється тру­дова діяльність людини, а також системи правових заходів щодо виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та охо­рони праці є предметом курсу «Охорона праці». Розгля­даючи «Охорону праці» як наукову дисципліну, слід за­значити, що вона виникла й сформувалася на стику наук про працю і людину.

       Наука про охорону праці тісно пов'язана з іншими науками. Вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки тощо. Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ерго­номіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

Для визначення на науковій основі методів і шляхів поліп­шення та оздоровлення умов праці на виробництві, забезпечення правильного ритму праці, режиму праці і відпочинку, необхідно враховувати вимоги психології й фізіології праці людини (ви­вчення працездатності людини, пов'язаної з втомою, нервовою напругою, монотонністю праці). Технічна естетика вивчає зако­номірності художнього проектування виробничих приміщень і обладнання.

       Охорона праці працюючих в умовах інтенсивного переозбро­єння виробництва на базі комплексної автоматизації і механізації може бути забезпечена лише при всебічному врахуванні можливо­стей людини в трудовому процесі. В правильному розв'язанні цих завдань істотну роль відіграє ергономіка. Ергономіка вивчає проб­леми оптимального розподілу й узгодження функцій між люди­ною і машиною, формує оптимальні вимоги до засобів та умов ді­яльності, розробляє методи їх урахування при створенні й експлуатації техніки, що управляється та обслуговується люди­ною. Раціональне поєднання можливостей людини і характеристик машини та відповідний розподіл функцій усередині системи істот­но підвищують її ефективність і зумовлюють оптимальне викорис­тання людиною технічних засобів згідно з їх призначенням.

       Взаємодія людини і техніки в системі виробництва (система «людина — машина — виробниче середовище») має розглядати­ся під час проектування і створення безпечних умов праці, вирішення завдань оптимізації. Це і є предметом ергономіки. В пері­од широкого застосування нової техніки в усіх галузях народного господарства проблема оптимізації взаємовідносин людини з машиною і виробничим середовищем стала однією з головних.

       Умови праці як система елементів та факторів вивчаються, аналізуються, оцінюються в різних галузях науки. Це, передусім, такі наукові дисципліни, як техніка безпеки, технологія виробницт­ва, виробнича санітарія, фізіологія праці, ергономіка, охорона праці, технічна естетика, культура виробництва, організація ви­робництва та праці, гігієна праці, економіка праці, соціоекологія, управління виробництвом, безпека життєдіяльності та ін.

       У конкретних дослідженнях охорона праці як наука базу­ється на загальнонаукових підходах: комплексності, системно­сті, особистісному гуманізмі, єдності наукового дослідження і практики, організації трудової діяльності з урахуванням люд­ського фактора.

       Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, техніч­них, правових та інших аспектів управління в їх сукупності і вза­ємозв'язку.

       Системний підхід відбиває взаємозв'язки між окремими аспек­тами охорони праці і виражається в розробці кінцевої мети, визна­ченні шляхів її досягнення, в створенні відповідного механізму управління, який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з охорони праці. Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження, зокрема фізіологічних, психологічних, ста­тистичних, математичних, соціальних тощо.

       Методологічною основою дисципліни є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих ава­рійних ситуацій та визначення заходів щодо поліпшення умов праці.

       Головна мета дисципліни — надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприя­тиме поліпшенню умов праці, підвищенню її продуктивності, за­побіганню професійним захворюванням, виробничому травматиз­му тощо.

       Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворю­вань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особис­тості. Завданнями охорони праці є також:

—  знаходження оптимальних співвідношень між різними фак­торами виробничого середовища;

—  впровадження норм гранично допустимих рівнів виробни­чих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

—  розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

—  забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

—  впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

—  розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив­ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.