Оцінка фінансового стану підприємства на основі балансу доходів та видатків.

Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, що харак­теризується сукупністю показників, які відображають реальні та потен­ційні фінансові можливості підприємства.

Оцінка фінансового стану - невід'ємна частина економічного ана­лізу діяльності підприємства. Джерелом інформації для аналізу фінан­сового стану є баланс підприємства та звіт про фінансові результати.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесто­рів, партнерів, кредиторів, державних органів тощо.

Показники фінансового стану підприємства можуть бути умовно поділені на чотири групи:

- показники ліквідності;

- показники платоспроможності;

- показники прибутковості;

- показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства ви­конувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок по­точних активів. Зокрема, до них належить коефіцієнт загальної ліквід­ності (коефіцієнт покриття):

, (11.1)

При Кз.л.< 2 вважається, що платоспроможність аналізованого підприємства невисока та існує певний фінансовий ризик.

При Кз.л. > 3 може виникнути сумнів в ефективності використання активів.

Показники платоспроможності характеризують здатність підприєм­ства виконувати свої коротко- та довгострокові зобов'язання за раху­нок власних активів. Вони показують ймовірність банкрутства. До цієї групи належить коефіцієнт платоспроможності, який визначається за формулою:

, (11.2)

Показники прибутковості характеризують ефективність викорис­тання всіх видів ресурсів, що забезпечують одержання певного доходу, зокрема, прибутковість інвестицій:

, (11.3)

При цьому рівень прибутковості має бути не меншим ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ри­зику.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність матеріальних ресурсів, зокрема:

 

• 
  оборотність основних засобів:

О_ОЗ= (11.4)

- оборотність активів:

О_А= (11.5)

- запас фінансової стійкості:

Зфс = Фактична виручка - Поріг рентабельності

Поріг рентабельності - це виручка від реалізації, при якій підпри­ємство вже не має збитків, але й не має прибутків. Визначається за валовою маржею, яка являє собою різницю між виручкою від реаліза­ції та змінними витратами.

ПР= (11.6)

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але однозначний зв'язок між цими показниками простежується тільки у перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є пере­думовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку не існує. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність внаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо. Отже, забезпечення задовільного фінан­сового стану потребує певних зусиль у напрямку планування й оптимі-зації фінансово-економічної діяльності підприємства.

Планування прибутковості підприємства

Одним з важливих показників результативної діяльності підпри­ємства в умовах ринку є прибуток.

Значення прибутку полягає в тому, що він виступає в якості син­тетичного показника оцінки господарської діяльності та джерела засо­бів на розвиток виробництва і матеріального стимулювання. На під­приємствах розраховують прибуток від виробництва та реалізації то­варної продукції, валовий, операційний та чистий прибуток.

При плануванні прибутку враховуються всі сторони господарської діяльності підприємства: рівень використання основного капіталу, ма­шин, устаткування, технологій, організація виробництва і праці. Аболютна величина прибутку відображає результати зниження собіварто­сті та зростання об'єму реалізованої продукції.

При плануванні прибутку, як правило, використовується два ме­тоди - прямого розрахунку та аналітичний метод.

Метод прямого розрахунку базується на вилученні з чистого до­ходу підприємства всіх його витрат.

Аналітичний метод - на основі показника витрат на 1 грн. товар­ної продукції, а також відсотку базової рентабельності.

У першому випадку розрахунок проводиться за формулою:

П = Т(100-В) / 100 (11.7)

де П- прибуток від випуску товарної продукції;

^ Т- товарна продукція, грн.;

В- витрати на 1 грн. товарної продукції.

Для визначення прибутку від реалізації, отриманий результат ко­ригується відповідно до зміни прибутку в перехідних залишках готової продукції.

За допомогою показника базової рентабельності визначається прибуток тільки за порівнянною товарною продукцією. При цьому, розраховується вплив на прибуток наступних факторів: обсяг вироб­ництва, собівартість продукції, її асортимент, якість та ціни.

Щоб визначити вплив обсягу виробництва на прибуток, необхідно перерахувати всю порівнянну товарну продукцію планового періоду у собівартість звітного періоду, виходячи з передбаченого відсотку її зниження.

Вплив зміни асортименту на приріст прибутку визначається таким чином. Розраховується середній рівень рентабельності при структурі випуску продукції звітного періоду та середній рівень рентабельності при структурі планового року. Різниця показує відхилення рентабель­ності за рахунок зміни в асортименті. При цьому рентабельність виро­бу повинна бути або планового, або звітного періоду.

Розрахунок впливу підвищення якості продукції на приріст при­бутку здійснюють на основі коефіцієнта сортності. Для його розрахун­ку визначається питома вага кожного сорту в загальному обсязі вироб­ництва та співвідношення між цінами на окремі сорти. Ціна першого сорту приймається за 100 %, другого сорту - відноситься до ціни пер­шого сорту і т.д.

Прибуток за рахунок зміни ціни визначається шляхом множення відсотку її зміни на обсяг товарної продукції.

Прибуток за незрівнянною товарною продукцією розраховується як різниця між її собівартістю в оптових цінах та плановою собівар­тістю.

Складанням прибутку за порівнянною та непорівнянною продук­цією знаходиться загальний плановий прибуток від реалізації про­дукції.

Розподіл та використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємців, так і форму­вання доходів країни.

Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

Економічно обгрунтована система розподілу прибутку, в першу чергу, повинна гарантувати виконання фінансових обов'язків перед державою та максимально забезпечувати виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємств.

Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за ра­хунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встанов­лення оптимального співвідношення між фондом накопичення і спо­живання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і, разом з тим, стимулювати та заохочувати результати праці робітників під­приємства.

В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність ре­зервування засобів у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втрат доходів від підприємницької діяльності. Тому, при використанні чистого прибутку доцільним є створення на підпри­ємстві резервного фонду, розмір якого щорічно підлягає поповненню -не менше 5 %.