Критерії оцінювання знань з курсу «економічна теорія»

Кафедра економічної теорії

 

 

Опорний конспект лекцій

з курсу: “Економічна теорія”

для студентів економічних спеціальностей денної форми навчання

Мелітополь, 2012

УДК 330. 021

ББК 65.01 п 50

Економічна теорія. Опорний конспект з курсу економічної теорії для студентів економічних спеціальностей за освітньо-кваліфікаційним рівнем “бакалавр”. – Таврійський державний агротехнологічний університет, 2012. - 88 с.

Затверджено на засіданні кафедри „Економічна теорія” протокол № 6

Від «___» «_____________»2012 р. та методичній комісії економічного факультету,

протокол № «___ _» від «____» «_____________» 2012 р.

 

Розробник: доцент кафедри економічної теорії Плаксін О.А.

Зміст

Опорний конспект

№ лекції                                                                                             сторінка

Вступ                                                                                                           6

Тема 1                                                                                                          7

Тема 2                                                                                                          11

Тема 3                                                                                                          14

Тема 4                                                                                                          17

Тема 5                                                                                                          20

Тема 6                                                                                                          29

Тема 7                                                                                                          31

Тема 8                                                                                                     33

Тема 9                                                                                                          38

Тема 11                                                                                                        41

Тема 12                                                                                                        47

Тема 13                                                                                                        51

Тема 14                                                                                                        56

Тема 15                                                                                                        61

Тема 16                                                                                                        65

Тема 17                                                                                                        70

Тема 18                                                                                                        73

Тема 19                                                                                                        80

Література                                                                                                       87

 

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ З КУРСУ «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ»

Бала (“Відмінно”) - А

1. Творчий підхід до виконання засвоєного матеріалу, повнота і правильність виконання завдання.

2. Вміння застосовувати основні принципи і методи до розв’язання завдань.

3. Чітке, послідовне викладення відповіді.

4. Вміння використовувати та аналізувати загальні закономірності економічного розвитку до конкретних ситуацій.

5. Вміння знаходити різні шляхи вирішення складних економічних проблем.

Бала (“Дуже добре”) - В

1. Деякі непринципові помилки несуттєвого характеру у викладенні відповідей при повних знаннях програмного матеріалу.

2. Переважання логічних підходів перед творчими у відповідях на питання.

Бала (“Добре”) - С

1. Теоретичний зміст курсу освоєний частково

2. Помилкове або невірне розв’язання окремої частини одного з завдань при повному правильному виконанні завдання в цілому.

Бала (“Задовільно”) - Д

1. Репродуктивний підхід до засвоєння та викладання матеріалу.

2. Недостатня повнота викладення матеріалу, але при обов’язковому виконанні (можливо несуттєвими помилками) тих завдань, що пов’язано з розв’язанням практичних задач.

Бал (“Достатньо”) - Е

1. Неглибокі знання основного матеріалу, наявність великої кількості неточностей у викладанні матеріалу.

2. Нечітке викладення матеріалу, порушення логічної послідовності при викладанні матеріалу.

Балів (“Незадовільно”) - FX

1. Відсутність знань з більшої частини матеріалу, погане засвоєння принципових положень курсу.

2. Невиконання, або виконання з великими помилками практичних завдань.

Балів (“Незадовільно”) - F

1. Неграмотне і неправильне викладення відповідей.

2. Теоретичний зміст курсу не освоєно

 

Назва і номер учбової теми	Кількість годин, відведених на:
	Лекції	СЗ	ПЗ		СРС	ІРС
Змістовний модуль 1 Загальні основи економічного розвитку
Тема 1 Предмет і метод економічної теорії.	2	2	-	2		18
Тема 2 Потреби та інтереси – рушійна сила розвитку суспільства	2	2		2
Тема 3 Суспільне виробництво і його результати	2	2	2	3
Тема 4 Власність у системі суспільного виробництва	2	2		2
Тема 5 Основні соціально-економічні системи та їх еволюція	2	2	-	2
Тема 6 Основні риси товарного виробництва та його еволюція	2	2	2	3
Тема 7 Гроші і закони грошового обігу	2	2	2	3
Тема 8 Суспільне відтворення та основні форми суспільного продукту	2	2	2	3
Тема 9 Циклічність економічного розвитку	2			2
Тема 10 Глобалізація економіки та загально-цивілізаційні проблеми людства				3
ПМК №1		2		1,5
Змістовний модуль 2 Ринкова економіка та її особливості
Тема 11 Ринок. Конкуренція й основні моделі ринків	2	2	2		3	18
Тема 12 Ринкова інфраструктура та її основні елементи	2	2	2		3
Тема 13 Трудові відносини та ринок праці.	2	2	2		3
Тема 14 Система розподілу доходів та джерела їх формування	2	2	2		3
Тема 15 Процес виробництва і нагромадження капіталу	2	-	2		2
Тема 16 Витрати виробництва і прибуток	2	-	2		2
Тема 17 Система аграрних відносин та сучасні особливості їх розвитку.	2	-	2		2
Тема 18 Підприємство як товаровиробник. Підприємництво	2	-	2		2
Тема 19 Світовий ринок, його структура, основні тенденції розвитку	2	2			2
Тема 20 Урядове регулювання національної економіки					4
ПМК №2			2		1,5
Всього годин	36	28	26		54	36

4. СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ

РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

МОДУЛЬ 1 (поточне тестування)	Змістовний модуль 1	25	Т.1	1
			Т.2	1
			Т.3	2
			Т.4	1
			Т.5	1
			Т.6	2
			Т.7	2
			Т.8	2
			Т.9	-
			ПМК№1	13
	Змістовний модуль 2	25	Т.11	2
			Т.12	2
			Т.13	2
			Т.14	2
			Т.15	1
			Т.16	1
			Т.17	1
			Т.18	1
			Т.19	1
			Т.20	-
			ПМК№2	12
МОДУЛЬ 2 (самостійна робота)	Індивідуальна робота змістовний модуль 1			5
	Індивідуальна робота змістовний модуль 2			5
	Самостійна робота			10
ІСПИТ				30
Всього				100

Шкала оцінювання знань студентів

Визначення показника за державною шкалою	Визначення показника за шкалою ECTS	Оцінка за 100-бальною шкалою	ECTS оцінка
Відмінно	Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок	90-100	А
Добре	Дуже добре – вище середнього рівня із кількома помилками	82-89	В
	Добре – вірна робота з певною кількістю грубих помилок	75-81	С
Задовільно	Задовільно – зі значною кількістю недоліків	67-74	D
	Достатньо – робота задовольняє мінімальні критерії	60-66	Е
Незадовільно	Незадовільно – з можливістю повторного складання	35-59	FX
	Незадовільно – з обов’язковим повторним курсом	< 35	F

ВСТУП

Економічна наука розвивається із розвитком економічних процесів у житті людства, при цьому необхідним елементом є прогнозування його економічного майбутнього. В сьогоднішніх умовах світового розвитку виникає потреба дослідження і внесення практичних пропозицій щодо такого явища, як соціально-ринкова економіка. Успішне продовження ринкових перетворень в Україні передбачає формування економічної теорії перехідних систем, яка повинна бути теоретико-методологічною основою подальшого реформування вітчизняної економіки. Це наукове надбання має зайняти своє місце у такій теоретичній науці, як економічна теорія.

Завданнями вивчення економічної теорії є наукове обґрунтування загальних основ економічного життя суспільства, розкриття закономірностей розвитку суспільного виробництва, з’ясування механізму дії економічних законів і механізму використання їх людьми у процесі господарської діяльності, визначення суттєвих рис основних соціально-економічних систем та напрямків їх еволюції, з’ясування ролі економічної теорії у розробці шляхів формування соціально орієнтованої економічної системи суспільства.

Мета курсу - формування ґрунтовних знань про економічну систему суспільства, закони її функціонування і розвитку для розуміння чинників зародження, утвердження і напрямів розвитку сучасних соціально-економічних систем, їх спроможності задовольняти потреби людей.

Предмет курсу - економічні процеси та економічні закони суспільного виробництва.

Завдання курсу – на методологічних засадах цивілізаційної теорії розвитку суспільного виробництва – продуктивних сил і економічних відносин – сформувати певний тип економічного мислення, економічну психологію та світогляд студентів, забезпечити засвоєння ними знань та методів цивілізаційного, синергетичного та діалектичного аналізу економічного життя суспільства.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

мати: знання сутності економічних категорій та економічних законів, вміти з позиції соціальної справедливості оцінювати виробничі процеси, розуміти процес створення, розподілу та перерозподілу вартості товару;

розуміти: економічний інтерес підприємства в умовах ринкової економіки, вплив конкуренції на підвищення економічної і соціальної ефективності виробництва, особливості сучасної ринкової економіки, необхідність державного регулювання економічних процесів та ін.

бути ознайомленим: із законодавчою базою України з питань, що вивчаються дисципліною, з історичним розвитком економічних процесів та явищ.

Призначення методичних вказівок: формування філософії економічного мислення та її реалізація на практиці, через виконання функцій економічної теорії.

Лекція 1. Тема 1. Предмет і метод економічної теорії

1 Виникнення і розвиток економічної теорії

2 Основні сучасні напрямки економічної думки

3 Предмет та об’єкт економічної теорії

4 Функції і закони економічної теорії

5 Методи економічного дослідження

І. З моменту виникнення людина, щоб вижити, активно діяла, пристосовуючи навколишнє середовище до своїх потреб і вимог. Вона не одержувала все, що їй необхідне у готовому вигляді. Речі, що її оточували, треба було перетворювати, щоб одержати бажане в необхідній кількості, у тім місці, де вона жила, і у зручний час. Тобто, щоб досягти життєво важливих цілей, потрібно було в середовищі проживання (ойкос) діяти у визначеному порядку (номос). Такий вид людської діяльності і назвали економікою. Для того, щоб така діяльність була успішною, необхідні уміння, знання про те, як слід діяти. Знання накопичувалися поступово, у міру придбання досвіду, і спочатку являли собою певні інтуїтивні уявлення, деякі узагальнення поверхневих спостережень, закріплених в звичаях, традиціях, писемних пам’ятках. Тут і виявляються перші сліди економічної думки, що відбила не тільки розуміння сформованого порядку речей, але і деяку оцінку явищ та подій, що відбуваються.

ІІ.                     Основні етапи розвитку економічної теорії.

1. Меркантилізм (XV – XVII ст.ст.). Томас Ман й француз Жан Батист Кольбер.

2. Школа фізіократів (XVIIІ ст.). Ф. Кєне й Анн Тюрго.

3. Англійська класична політична економія (XVIIІ ст.) А.Сміт й Д.Рікардо.

4. Марксизм (XІX ст.) Карл Маркс та Фрідріх Енгельс.

5. Маржиналізм (друга половина ХІХ ст.)К. Менгер, Ф. Візер, Є.Бем-Баверк.

Нові напрямки економічної теорії.

1. Неокласичний. Альфред Маршалл.

2. Кейнсіанство. Дж. М. Кейнс

3. Інституціоналізм. Т. Веблен, Дж.Р. Коммонс, І.К. Мітчелл.

4. Економічний лібералізм. Л. Мізес, Ф. Хайєк.

5. Монетаризм. М. Фрідмен.

6. Неокласичний синтез. Е.Хансен, П. Самуельсон, Дж.Хікс.

7. Ліворадикальна політична економія. Г.Ширман, Р.Едванс, П.Андерсон, Дж.Харрісон.

ІІІ Предмет економічної теорії – відносини між людьми з приводу використання обмежених ресурсів у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ з метою задоволення потреб індивіда і суспільства.

Об’єкт економічної теорії – сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних між собою економічних явищ і процесів. У вузькому розумінні – економіка.

IV. Економічна теорія знаходиться у взаємодії з усією системою знань і суспільною практикою і виконує ряд функцій:

Теоретико-пізнавальна;

Методологічна;

Практична;

Ідеологічна;

Господарська;

Прогностична;

Виховна.

Економічна теорія залежно від функціональної мети поділяється:

· Позитивна;

· Нормативна;

Економічна теорія взаємодіє з усією системою суспільних економічних наук.

Економічна категорія – узагальнене поняття, що відображає явища і процеси економічного життя суспільства.

За допомогою економічних категорій пізнання поглиблюється до розкриття економічних законів, які відображають найбільш суттєві, стійкі, повторювані причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами й процесами.

Економічна наука відбиває об’єктивні закони, що існують незалежно від свідомості і бажання людей

Структура економічних законів наведена на рис.1.

Структурі і логіці розвитку предмету відповідає структура і логіка розгортання економічної теорії. За сучасних умов економічна теорія складається (рис 2):

Економічна теорія водночас входить у дві системи наук, що має принципове значення для розуміння її ролі та функцій. Передусім вона становить невід’ємну складову вчення про суспільство. Вчення про економіку як основу суспільного розвитку становить головну частину суспільствознавства. Водночас вона входить у систему економічних наук. Вона є фундаментальною наукою, теоретичною основою всіх економічних наук.

V Предмет і метод політичної економії становить єдине ціле. Як неможлива наукова теорія без наукового методу, так і метод неможливий без наукової теорії.

Метод – це діяльність, що спрямована на досягнення певної мети. Метод науки, з одного боку відображає вже пізнані закони, сфери оточуючого світу, як засіб послідуючого пізнання.

Структура методів політичної економії.

Специфічні:

а) аналіз і синтез;

б) Індукція та дедукція;

в) Аналогія;

г) Гіпотеза;

д) Докази.

Загальнонаукові методи.

а) діалектичний

Діалектика. В цій групі виділяються:

1) метод сходження від абстрактного до конкретного;

2) метод єдності історичного та логічного.

б) наукової абстракції;

в) системний підхід.

Економічні моделі та експерименти.

а) експериментальні;

б) економіко-математичне моделювання.

в) метод кількісного і якісного аналізу;

Визначні представники немарксистського напрямку історії науки з метою аналізу її прогресу розробили в ХХ столітті ряд моделей. Найбільш відомі серед них: кумулятивна, фальсифікаційна, наукових революцій, конкуруючих програм дослідження, циклічного розвитку.

1. Кумулятивна модель, автором є видатний французький вчений Дюгем. Основні поняття моделі: „накопичення знань”, „спадкоємність”, „першовідкривач”.

Сутність: наука розглядається як сукупність факторів, теорій, методів зібраних в підручниках, а розвиток її як поступовий послідовний процес накопичення наукових досліджень.

2. Фальсифікаційна модель – автор К.Поппер.

Основні поняття моделі: спростування гіпотез, фальсифікаціонізм, об’єктивне знання.

Суть в тому, що історія науки – це історія безперервного висунення гіпотез і спростування їх в ході емпіричних перевірок. Необхідна негайна відмова від теорії, як тільки виявлено її фальсифікацію.

3. Модель наукових революцій – автор Кун.

Основні поняття: „парадигма”, „наукове товариство”, „нормальна наука”, „криза”, „наукова революція”.

Термін парадигма має 2 значення:

1) сукупність переконань, цінностей, технічних засобів, яка характерна для членів цього наукового товариства;

2) один вид елементу в цій сукупності – конкретні вирішення наукових головоломок.

Нормальна наука – це така діяльність наукового товариства, яка не виходить за межі прийнятої їм парадигми і зводиться до вирішення наукових головоломок.

Наукова революція – це виключна ситуація, в яких виникає зміна професійних приписань.

4. Модель конкуруючих програм – автор І.Лакатош в 70-х роках ХІХ ст.

Основні поняття: „науково-дослідна програма”, „жорстке ядро”, „захисний пояс”, „прогресивні та дегенеруючі програми наукових досліджень”.

Сутність моделі: історія науки була і мала бути історією конкуруючих програм дослідження, але вона ніколи не була і не стане історією зміни періодів нормальних наук, зміни монополій дослідних програм.

5. Модель циклічного розвитку – автори Ш.Жід, Ш.Ріст. Вважали, що в еволюції економічної думки спостерігається певна циклічність.

В конкретно-історичних умовах на перший план завжди висувається якась теорія, потім вона відступає перед натиском інших, щоб знов з’явитися в новій формі на новому етапі розвитку.

 

Тема 2 Потреби та інтереси – рушійна сила розвитку суспільства

1. Економічний закон зростання потреб.

2 Сутність і класифікація благ

3 Економічні інтереси, їхня класифікація та взаємозв’язок.

4 Взаємозв’язок потреб та інтересів.

5 Мотиви та стимули ефективного господарювання. Мотиваційний механізм

І. Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку: закону зростання потреб; закон розвитку факторів виробництва. Ці закони взаємопов’язані і характеризують дві сторони соціально-економічного прогресу: неухильний розвиток людини з її зростаючими потребами; підвищення ефективності виробничих ресурсів за послідовного нарощування обсягу відтворюваних ресурсів та їх якісних показників (продуктивності, корисності тощо). Виробничі фактори, безперервно розвиваючись, не лише створюють умови для задоволення потреб, які склалися, а й стають підґрунтям для виникнення нових потреб.

Потреби мають об’єктивно – суб’єктивний характер і утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді визначають:

· фізіологічні потреби;

· соціальні потреби;

· духовні потреби.

Зазначена класифікація є умовною, оскільки фізіологічні, соціальні та духовні потреби переплітаються і взаємодіють між собою, утворюючи цілісну систему. Так, «піраміда потреб» А.Маслоу ілюструє стійку ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється після задоволення потреб попереднього рівня (рис.1)

Як альтернативний напрям запропоновано рядом вчених багатокритеріальний підхід до визначення структури потреб, що випливає з необхідності всебічного комплексного вивчення системи економічних потреб, відповідно необхідність їхньої класифікації за такими критеріями (рис.2).

Відповідно до наведених критеріїв розрізняють:

За характером виникнення:

· первинні, пов’язані із самим існуванням людини;

· вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації.

ІІ Результатами виробництва є створенні економічні блага, які мають задовольняти потреби людини і суспільства.

Благо – будь-яка корисність, яка задовольняє людську потребу.

Критеріальна класифікація економічних благ.

1 за матеріальною формою:

1.1 товари;                                                      1.2 послуги;

2 за способом споживання

2.1 приватні;                                                            2.2 колективні;

3 за можливістю відтворення:

3.1 відтворювані;                                           3.2 не відтворювані;

4 за вибором:

4.1 індивідуальні;                                           4.2 не індивідуальні;

5 за характером зв’язку:

5.1 благо-доповнювач (комплімент)             5.2 благо-замінник (субститут).

ІІІ Економічний інтерес – категорія суб’єктивно-об’єктивна. Суб’єктами економічних інтересів є окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, спільнот, держава, суспільство в цілому. Об’єкти економічних інтересів – економічні блага.

Економічні інтереси суспільства утворюють складну і динамічну систему. Їх класифікують за наступними критеріями (рис. 3).

V. Забезпечення високої мотивації господарської діяльності – важлива економічна проблема. Стимул – подразник, який викликає ту чи іншу реакцію, спонукання до дії. Мотив – спонукальна причина дій і вчинків людини.

Спонукання економічних суб’єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткові задоволення або незадоволення потреби, утворюючі таким чином логічний ланцюжок активної діяльності рис.5

Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів, потреб і стимулів є рушійною силою соціально-економічного розвитку. Водночас стимулююча роль економічних потреб, інтересів і сформованих на їхній основі мотивів господарської поведінки визначається соціально-економічним середовищем та специфічними рисами конкретної економічної системи.

 

 

Тема 3. Суспільне виробництво і його результати

1. Суспільне виробництво – основа життя і розвитку суспільства

2. Сутність і структура продуктивних сил і виробничих відносин

3. Альтернативні витрати і проблема вибору

4. Технологічний спосіб виробництва та його еволюція

5. Ефективність суспільного виробництва та його показники

І. Життєдіяльність будь-якого суспільства відбувається в його різноманітних сферах: економічній, соціальній, культурній та правовій. Але основною сферою життя суспільства була, є і буде – сфера економіки, яка забезпечує задоволення матеріальних потреб людства.

Сучасний розвиток суспільного виробництва зумовлений необхідністю забезпечити населення різноманітними благами і послугами. Нерідко при створенні цих благ і послуг використовуються виробничі потужності кількох підприємств і праці великої кількості людей різних галузей і сфер діяльності. Тому останнім часом набула поширення наступна структурна побудова суспільного виробництва, яка дозволяє на більш якісному рівні здійснювати державну економічну політику.

Своїм розвитком суспільне виробництво зобов’язане суспільному поділу праці (СПП). СПП – це відокремлення та співіснування різних видів людської діяльності. СПП виявляється у взаємозв’язку процесів усуспільнення і відокремлення виробництва.

ІІ Продуктивні сили – це фактори, що забезпечують перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створюють матеріальні та духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці.

ІІІ Альтернативні витрати – витрати втрачених можливостей, тобто кількість одного товару від якого необхідно відмовитися для збільшення виробництва іншого товару на одиницю. Ілюструється кривою виробничих можливостей (КВМ).

V Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого - такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Таблиця 1.1

Система показників ефективності виробництва (діяльності) первинних

суб'єктів господарювання [16, с. 245]

Узагальнюючі показники	Показники ефективності використання
	праці (персоналу)	виробничих фондів	фінансових коштів
• Рівень задоволення потреб ринку • Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів • Прибуток на одиницю загальних витрат • Рентабельність виробництва • Витрати на одиницю товарної продукції • Частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва • Народногосподарський ефект використання одиниці продукції	• Темпи зростання продуктивності праці • Частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці • Відносне вивільнення працівників • Коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу • Трудомісткість одиниці продукції • Зарплатомісткість одиниці продукції	• Загальна фондовіддача (за обсягом продукції) • Фондовіддача активної частини основних фондів • Рентабельність основних фондів • Фондомісткість одиниці продукції • Матеріаломісткість одиниці продукції • Коефіцієнт використання найважливіших видів сировини й матеріалів	• Оборотність оборотних коштів • Рентабельність оборотних коштів • Відносне вивільнення оборотних коштів • Питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції) • Рентабельність інвестицій • Строк окупності вкладених інвестицій

Тема 4. Власність у системі суспільного виробництва

1 Сутність власності та її функції

2 Юридичний зміст власності

3 Економічний зміст власності

4 Типи і види власності

5 Сучасні форми власності

6 Особливості трансформації відносин власності у вітчизняній економіці

І. Власність є однією з найбільш фундаментальних і основоположних категорій, яка виражає всю сукупність суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо.

Вертикально-історичний підхід визначає історичні форми власності, які зароджуються у процесі тривалої еволюції суспільства, і зміни однієї форми власності іншою (Рис. 2).

ІІ. Зовнішнім вираженням відносин власності виступають традиції, звичаї, мораль, примус, право. Право власності – сукупність узаконених державою правових норм економічних взаємовідносин між юридичними і фізичними особами щодо привласнення та використання матеріальних благ як об’єктів власності. Широкого розповсюдження набула концепція економічної теорії прав власності. Її автори (А.Оноре, Р.Куз, Д.Норт, А.Алчіан та ін.) беруть за основу думку, що не засоби виробництва або робоча сила самі по собі є власністю, а частка прав з використання цих ресурсів.

ІІІ. Відносини привласнення засобів виробництва та його результатів – основа відносин власності.

Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення предметів, явищ природи і суспільства, їхніх корисних властивостей на реальні умови життєдіяльності економічних суб’єктів. Складовими привласнення є відносини володіння, розпорядження і користування.

Володіння характеризує не обмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності.

Розпорядження – здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб’єктам право прийняття планових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.

Користування – процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності, а також створених за його допомогою благ.

IV. Структура власності, як і будь-якої складної системи, багатобарвна і різноманітна. Розглянемо її класифікацію за основними системоутворюючими і структуровизначальними критеріями: внутрішньогенетичним; суб’єктами і економічними рівнями; об’єктами; типами, формами та видами власності.

Форма власності – стійка система економічних відносин і господарських зв’язків, що зумовлює відповідний спосіб і механізм поєднання працівника і засобів виробництва.

V. Відносини власності постіндустріального суспільства

Суб’єктами власності є окрема людина, колектив, держава, іноземні громадяни, іноземні підприємства та організації, іноземні держави.

Об’єктами власності можуть бути будь які матеріальні і нематеріальні речі: земля, гроші, майно, авторське право, торгові марки тощо.

 

Реформування відносин власності в постсоціалістичних країнах здійснюється шляхом роздержавлення та приватизації. Роздержавлення – зменшення ролі державної власності в економічній системі шляхом перетворення державних підприємств у такі, що засновані на недержавних формах власності, та стимулювання розвитку приватного підприємництва.

Роздержавлення може здійснюватися двома шляхами: приватизація і комерціалізація державних підприємств.

Приватизація – відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Комерціалізація державних підприємств – позбавлення невластивих державі функцій господарської діяльності і перетворення їх у самостійні господарські одиниці, які будують свою діяльність на засадах підприємництва, і повністю беруть на себе відповідальність за результати господарської діяльності.

 

Приватизація в Україні здійснюється на основі таких принципів: законність, прозорість, пріоритетність прав трудового колективу приватизованого підприємства, установи, організації; забезпечення рівності та соціальної захищеності прав громадян країни; безкоштовна передача частки державного майна кожному громадянину; платність при приватизації державного майна із застосуванням приватизаційних паперів; дотримання антимонопольного законодавства.

 

 

Тема 5. Основні соціально-економічні системи та їх еволюція – 2 години

1 Типи економічних систем та критерії їх класифікації

2 Економічні системи, засновані на позаекономічному примушуванні до праці

3 Економічна система капіталізму вільної конкуренції

4 Економічна система монополістичного капіталізму

5 Економічна система регульованого капіталізму