Конституційного ладу України

Конституційний лад України є системою суспільних відно­син, передбачених і гарантованих Конституцією України і зако­нами, прийнятими на її основі і відповідно до неї. Конституцій­ний лад опосередковує насамперед суспільний та державний лад¹.

При цьому не всі дослідники включають поняття суспіль­ного ладу до конституційного ладу. О. Ф. Фрицький зазначає, що суспільний лад поглинає як державний лад, так і право в ці­лому, а тому він не може бути складовою поняття «конституцій­ний лад»².

Термін «конституційний лад» вживається у багатьох консти­туціях без офіційного визначення цього поняття. Проте це мож­на зробити з аналізу конкретного конституційного тексту².

За суттю конституційний лад являє собою певний тип кон­ституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку су­спільства, держави, права. Нинішній конституційний лад Украї­ни за своєю суттю є перехідним, змішаним.

За змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, системи державної вла­ди і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші важливі інститути конституційно-правових відносин України.

За формою конституційний лад являє собою систему основ­них організаційних і правових форм суспільних відносин, перед­бачених Конституцією України, і є ліберально-демократичним.

Існуючий конституційний лад України, передбачений Кон­ституцією України, характеризується такими загальними прин­ципами: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступніс­тю, програмним характером, гарантованістю.

Суверенність конституційного ладу полягає у такому.

1) Відповідно до ст. 5 Конституції України право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

2) Конституційний лад установлюється конституцією, а то­му її прийняття вважається пріоритетним правом народу. Чин­на Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу. Правом уносити зміни до всіх розділів Конституції України наділена Верховна Рада Украї­ни (саме реалізовуючи дане право 08.12.2004 p., Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до Кон­ституції України»). Однак, щодо змін до розділів І, III, XIII, то остаточне їх затвердження має здійснюватися на всеукраїнсько­му референдумі, який призначає Президент України (ст. 156 Конституції України). Це положення конкретизує вимогу ч. З ст. 5 Конституції України, за якою право визначати і змінювати конституційний лад належить виключно народу України, оскіль­ки саме розділ І Конституції України визначає основи консти­туційного ладу України.

    Гуманізм конституційного ладу полягає в закріпленні і га­рантуванні Конституцією такого порядку, який ґрунтується на повазі до особи, людини і громадянина, забезпеченні прав і сво­бод особи.

Так, відповідно до ст. З Конституції України людина, її жит­тя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визна­ються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права та свобо­ди людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяль­ності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяль­ність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є го­ловним обов'язком держави.

Реальність конституційного ладу означає те, то конститу­ційний лад має відображати суспільні відносини на момент прийняття відповідної конституції і на перспективу. Сьогодні не можна вважати реальними положення Конституції України, наприклад, про соціальний характер держави, соціальні права і свободи людини тощо.

Системність конституційного ладу передбачає послідов­ність, логічність, усебічність і повноту закріплення в Консти­туції основних інститутів суспільства і держави. Порівняно з попередніми конституціями, що діяли в Україні, Конституція 1996 р. найбільш системно закріпила основні інститути україн­ського суспільства і держави.

Наукова обґрунтованість конституційного ладу України ви­значається тим, що теоретичні основи Конституції України, яка гарантує конституційний лад, склали: надбання світової науко­вої конституційної думки; окремі надбання науки радянського державного права; надбання української конституційної думки з часу проголошення незалежності України.

Наступність конституційного ладу полягає в акумулюванні того позитивного, що було в українському державотворенні в минулому.

Програмний характер конституційного ладу означає те, що частина положень Конституції України визначає напрями по­дальшого розвитку України. Зокрема, це стосується соціально­го та правового характеру держави, системи соціальних і куль­турних прав тощо.

Щодо гарантованості конституційного ладу, то його гаран­тами виступають: народ України; Конституція і закони; Україн­ська держава в цілому та в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб); Верховна Рада України; Президент Украї­ни; Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади; Конституційний Суд України; суди загальної юрисдикції і про­куратура; політичні партії і громадські організації; засоби масо­вої інформації; територіальні громади та органи місцевого са­моврядування; міжнародні організації.

До спеціальних принципів конституційного ладу України відносять зокрема:

1) принцип здійснення державної влади шляхом поділу її на законодавчу, виконавчу, судову;

2) принцип верховенства права;

3) принцип прямої дії норм Конституції;

4) принцип визнання і гарантування місцевого самовряду­вання;

5) принцип судового захисту прав і свобод людини і грома­дянина тощо¹.

 

 

2. Поняття та принципи державного ладу України. Механізм та основні функції Української держави

Державний лад являє собою організацію (будівництво) і ді­яльність держави.

Конституційним, офіційним та легітимним можна вважати той державний лад, який передбачається і закріплюється Кон­ституцією та реально існує. Державний лад є складовою консти­туційного ладу.

Державний лад охоплює структурні (організаційні) та функ­ціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну та інші основи. Так, наприклад, політичну основу державного ладу утворюють політичний механізм і від­повідна політична функція держави тощо.

Конституція України передбачає такі основні принципи дер­ жавного ладу:

1)  суверенності і незалежності держави;

2) демократизму держави;

3) соціальної держави;

4) правової держави;

5) унітарності держави;

6) республіканської форми правління.

Характер державного ладу також опосередковується у функ­ціях держави, які визначають суть, тип, природу і призначення держави.

У Конституції України ці функції закріплюються як прямо, так і опосередковано і мають різну назву:

• зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України);

• обов'язок держави (ст. 3);

• здійснення державної влади (ст. 6);

• державне забезпечення, піклування (статті 11, 12, 13);

• найважливіші функції держави (ст. 17) тощо.

Функції держави не закріплюються в якомусь одному роз­ділі Конституції України, а є змістом практично всіх розділів Конституції України, однак найбільше їх закріплено у розділі І Конституції України.

Функції держави поділяють на об'єктні (внутрішні та зов­нішні) — політична, економічна, соціальна, культурна, екологіч­на тощо, та «технологічні» — законодавча, виконавча, судова. Усі основні функції держави мають бути системно закріп­лені в Конституції або законах України, що сприятиме поси­ленню ролі і відповідальності держави в усіх сферах її діяль­ності¹.

 

3. Поняття, сутність, основні принципи

Та система суспільного

Ладу України

Суспільний лад — це організація і діяльність суспільства, пе­редбачені та гарантовані Конституцією та законами України.

Поряд із державним ладом суспільний лад є складовою кон­ституційного ладу кожної країни².

Однак не всі дослідники підтримують необхідність виокрем­лення поняття суспільного ладу. Так, О. Ф. Фрицький зазна­чає, що поняття «суспільний лад» є досить вузьким за змістом, а тому його варто замінити поняттям «громадянське суспіль­ство», яке є більш широким і під яким розуміють систему від­носно автономних щодо держави інститутів, які забезпечують конкретні способи соціального існування людей на підставі їх осо­бистої свободи, обумовленої правом демократичної держави³.

За своєю суттю суспільний лад є певним типом суспільних відносин. Так, сучасний суспільний лад України характеризуєть­ся як перехідний до утвердження громадянського суспільства, змішаний.

Не кожне суспільство можна назвати громадянським. Гро­ мадянське суспільство — це спільність вільних і рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можливос­ті бути власником і брати активну та всебічну участь у політич­ному житті.

Основними принципами суспільного ладу, відповідно до Кон­ституції України, є:

1) принцип суверенітету Українського народу (ст. 5 Консти­туції України);

2) принцип демократизму (ст. 5);

3) принцип політичного, економічного та ідеологічного плю­ралізму (багатоманітності) суспільного життя (ст. 15);

4) принцип конституційності та законності (ст. 19);

5) принцип гуманізму (ст. 3);

6) принцип гарантованості суспільного ладу (ст. 17).
Право встановлювати і змінювати суспільний лад належить

Українському народові і не може бути узурповане державою чи її суб'єктами^1.

Тема 4.

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ

СТАТУС ЛЮДИНИ

І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ