Тема: Контроль і нагляд в державному управлінні.

План

1. Контроль ОВВ.

2. Контроль спеціалізованих контролюючих органів.

3. Прокурорський нагляд.

4. Звернення громадян.

5. Судовий контроль.

1.

Згідно з КУ єдиним органом законодавчої влади України є парламент ВРУ.

ВРУ здійснює контроль режиму законності у відповідності до чинних НПА та КУ.

Напрямки контролю:

· за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов`язків громадян;

· за додержанням законів та інших актів, які вона приймає ОВВ та місцевого самоврядування;
за виконанням загально-державних програм, державного бюджету України;

· за діяльністю органів та посадових осіб, яких вона призначає, обирає та затверджує;

Основні об`єкти контролю ВРУ:

· звіти КМУ;

· генеральна прокуратура України;

· голова НБУ;

· головний редактор газети ВР; та інші органи і посадові особи, які призначаються ВРУ (крім суддів);

Методи здійснення контролю ВРУ - способи досягнення мети контролю за допомогою організаційних заходів:

· створення тимчасових комісій, для підготовки і вирішення питань, що є в компетенції ВРУ;

· тимчасові слідчі комісії - створені в парламенті, для розгляду питань, що становлять суспільні інтереси;

Мета контролю:

· захист прав людини і громадянина, що проголошені Конституцією та ратифікованими міжнародними договорами;

· запобігання порушенню прав людини і громадянина, або сприяння їх поновленню;

· запобігання дискримінації прав людини і громадянина;

Підстави перевірок:

· відомості про порушення прав і свобод людини;

· звернення громадян і інших суб`єктів права;

· звернення народних депутатів України;

· власна ініціатива;

Рахункова палата - спеціальний контролюючий орган.

Завдання рахункової палати:

· організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням державного бюджету України;

· законність витрачання бюджетних коштів;

· здійснення контролю за утворенням і погашенням зовнішнього і внутрішнього боргу України;

· визначення доцільності використаних фондів;

· контроль за організацією загально-державної програми розвитку;

· контроль за законністю та своєчасністю коштів державного бюджету;

Президент України - його повноваження визначає КУ та ЗУ " Про Президента України " від 05.07.1995р.

Основні напрямки контролю:

· за діяльністю ВРУ;

· підписує закони прийняті ВРУ або накладає вето;

· скасовує акти КМУ та акти РМ АРК;

· утворює суди;

· утворює і ліквідує міністерства, інші центральні ОВВ.

КМУ - має найширші повноваження серед ОЗВ, здійснює контроль за діяльністю міністерств, додержанням ними законодавства;

КМУ сприяє тому, що ці органи в повному обсязі використовують свої повноваження, слухає їх звіти про виконання завдань, що стоять перед ними, про розвиток галузей народного господарства.

РМ АРК має такі ж контрольні повноваження на території АРК.

2.

До спеціальних контрольних органів належать різноманітні державні інспекції і служби. Основним завданням їх є здійснення державного контролю в різних сферах державної діяльності;

Основні інспекції - автомобільна, пожежна, охорони праці, контролю цін;

Служби - санітарна, податкова, митна, охоронно-ревізійна;

Основна характеристика ОДУ або їх самостійних структур, підрозділів, що мають юридичні повноваження:

Особливість контролю полягає в специфіці предмету контролю, а також відомчої діяльності в апараті.

служба ДАУ МВС - відповідно до покладених на неї завдань, бере участь в розробці проектів, документів, щодо забезпечення безпеки руху та здійснює контроль за власниками транспорту прийнятих правил і норм.

Галузеві завдання ДАІ:

· розробка правил, норм і стандартів з питань забезпечення дорожного руху;

· виявляє і вживає заходів, щодо попередження і припинення адміністративних правопорушень на транспорті;

· здійснює прфілактику правопорушень в сфері ДР;

· регулює догляд;

контролює внесення обов`язкових платежів власниками автомобільних засобів.

                                3.

КУ покладає на прокурора:

1)підтримання державного обвинувачення в суді;

2)представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,визначених законом;

3)нагляд за додержанням законів органами,які проводять оперативно-розшукову діяльність,дізнання,досудове слідство;

4)нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень кримінальних справ,а також при застосуванні інших заходів примусового характеру,повязаних ізобмеженням особистої свободи громадян(ст.121)

ЗУ «про прокуратуру»надає прокуратурі також право здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів КМУ,міністерствами,державними комітетами,відомствами,іншими органами державного і господарського управління та контрою,урядом АРК,місцевими радами і їх виконавчими й розпорядчими органами,військовими частинами,політичними партіями,громадськими організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

Під час здійснення нагляду прокурори не можуть втручатися в діяльність піднаглядних їм органів, не наділені безпосереднім правом застосовувати заходи примусового впливу, скасовувати протизаконні акти управління та змінювати їх. Вони також не можуть притягати винних до правової відповідальності.

До методів діяльності прокурорів слід віднести їх право: зажадати подання їм документів і відомостей; безперешкодно входити в приміщення; здійснювати на місцях перевірку законів; вимагати від відповідних органів і посадових осіб проведення перевірок і ревізій підпорядкованих об'єктів; вимагати від посадових осіб і громадян письмових чи усних пояснень з приводу порушень закону.

 

Підставою для цих дій з боку прокурорів є інформація про порушення законності, яку прокурори можуть одержувати будь-якими законними способами: із засобів масової інформації (телебачення, радіо, преса), звернень громадян, громадських об'єднань, оперативним шляхом тощо.

 

У разі підтвердження інформації прокурор реагує на порушення законності й дисципліни шляхом видання актів прокурорського реагування. Закон України «Про прокуратуру» називає чотири форми прокурорського реагування: протест, письмовий припис, подання й постанова.

 

Протест на акт, що суперечить закону, приносить прокурор, його заступник до органу, який його видав, або до органу вищого рангу. В такому ж порядку приносять протест на незаконні рішення чи дії посадової особи (ст. 21).

 

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його відповідно до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

 

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта й підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляють прокурора.

 

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої заяви, так само як і протест, зупиняє дію правового акта.

 

Письмовий припис про усунення порушень закону вносить прокурор, його заступник органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення (ст. 22).

 

Припис вносять у випадках, коли порушення закону очевидне й може завдати суттєвої шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо воно не буде негайно усунуте. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляють прокурора.

 

Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис вищому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищого за посадою прокурора є остаточним.

 

Подання з вимогами усунути порушення закону, причини цих порушень і умови, що їм сприяють, вносить прокурор, його заступник у державний орган, громадську організацію або посадовій особі, яких наділено повноваженням усунути порушення закону, й підлягає невідкладному розгляду. Не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, і про наслідки повідомлено прокурору (ст. 23).

 

Залежно від характеру порушення закону, прокурор (його заступник) виносить вмотивовану постанову про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або порушення кримінальної справи щодо винних осіб (ст. 24).

 

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у десятиденний строк після її надходження. Про результати розгляду повідомляють прокурора.

 

Невиконання посадовими особами законних вимог прокурора (його заступника) тягне за собою застосування адміністративної відповідальності.

 

                                        4.

Одним із найважливіших заходів щодо забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні є право громадян на звернення до державних органів влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності, громадських об'єднань.

 

Звернення громадян становлять сукупність активних вольових дій фізичних осіб. Їх особливість полягає в тому, що не всі звернення громадян можна віднести до заходів, які забезпечують законність і дисципліну в державному управлінні. Тільки скарги й заяви про порушення чинного законодавства та недоліки в роботі тих чи інших осіб, державних і недержавних структур ініціюють компетентні органи (повноважних осіб) на проведення контрольно-наглядових дій з метою усунення порушень і недоліків.

 

Скаргу на протизаконні дії або рішення відповідних органів та їх посадових осіб подають у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права на звернення в суд відповідно до закону, а в разі відсутності такого (вищого) органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо в суд.

 

Отже, захищаючи свої законні права й свободи, громадяни звертають увагу компетентних органів на порушення законодавства й таким чином захищають наявні в державі та суспільстві правовідносини. Такий контроль у деяких випадках називають ще індивідуальним.
 

                                             5.

Судовий контроль — специфічний вид контролю в сфері державного управління. Особливість цього контролю полягає в тому, що його здійснюють не систематично, не повсякденно, як, наприклад, контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів або прокурорський нагляд за законністю в державному управлінні, а одноразово під час розгляду справ (адміністративних, цивільних, кримінальних).

 

Судовий контроль в управлінні можна класифікувати за двома основними напрямами: за видом суду, який здійснює контроль, і за формою втручання в діяльність підконтрольного органу. В останньому випадку виділяють пряму (безпосередню) та непряму (опосередковану) форми втручання.

 

В Україні судовий контроль здійснюють Конституційний Суд України, суди загальної компетенції та арбітражні суди.

 

Контроль з боку Конституційного Суду є особливим видом судового контролю, який відокремлено від контролю з боку судів загальної компетенції та арбітражних судів. Таку відокремленість обумовлено особливим статусом Конституційного Суду та предметом його контролю. Конституційний Суд здійснює контроль, який виходить за межі контролю в державному управлінні. До його контрольних повноважень належать: обов'язок приймати рішення й давати висновки в справах про конституційність законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, правових актів Верховної Ради АРК; вирішення питань про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; додержання конституційної процедури розслідування й розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених Конституцією. На нього також покладений обов'язок офіційного тлумачення Конституції та законів України (Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.).

 

Судовий контроль з боку судів загальної компетенції найдоцільніше розглянути через ступінь втручання суду в діяльність відповідного органу (безпосередня й опосередкована форми втручання).

 

Під час розгляду цивільних справ за позовами і насамперед таких, де однією зі сторін є орган державного управління, суд (суддя) оцінює їх з погляду відповідності закону, приймає певне рішення по справі, яким може змінити чи скасувати управлінське рішення (акт управління), чим фактично втручається в управлінську сферу діяльності державного органу. Це справи про незаконне звільнення (коли суд поновлює на роботі), відшкодування збитків (зобов'язує сторону відшкодувати збитки, встановлює їх розмір), скасування рішення управлінського органу (про надання жилого приміщення) тощо. Форма втручання суду в діяльність органу державного управління тут є прямою (безпосередньою). Прямою форма втручання судді (суду) в діяльність органу державного управління буде й у разі вирішення суддею справ, які розглядають у цивільно-правовому порядку (в тому числі справ про адміністративні правопорушення). Судові рішення в таких випадках або скасовують, або змінюють незаконні акти органів виконавчої влади (їх посадових осіб), або ж не визнають юридичної сили за актами, що суперечать закону.

 

Під час розгляду кримінальних справ (найпоказовіші з них — про розкрадання майна) суд, навпаки, може застосовувати тільки непряму (опосередковану) форму втручання. Поряд із вирішенням питання про винність особи в кримінальному злочині та її відповідальність суд перевіряє законність дій органів управління, посадових осіб та інших громадян. Якщо суд виявить порушення законності, він виносить окрему ухвалу (ст. 340 Кримінально-процесуального кодексу України; далі — КПК). Це форма інформування державних органів, комерційних та інших структур, об'єднань громадян про виявлені порушення закону й умови, що їх породжують. Суд повідомляє про необхідність вжити заходів щодо їх усунення й попередження в майбутньому. Але цим суд не змінює реальний стан справ в органі чи організації, на підприємстві, в установі, куди надіслано його ухвалу, як це він робить під час розгляду деяких цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення та справ по скаргах громадян. Обов'язок прийняти управлінське рішення по окремій ухвалі та змінити ситуацію на краще лежить на керівництві відповідних органів і організацій.

 

Контроль з боку господарських судів має багато спільного з контролем з боку судів загальної компетенції. Основна відмінність між ними полягає в предметі спору й суб'єктах, які беруть участь у справі (юридичні особи). Різною для них є і нормативна база. Господарські суди в своїй діяльності керуються Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 р. Значні відмінності має і процедура розгляду справ.

 

 

Лекція №22