Тема: Адміністративно-процесуальна діяльність. Теоретичні основи адміністративно-процесуальної діяльності.

План

1. Процес, зміст, і загальні риси адміністративного процесу.

2. Структура адміністративного процесу.

3. Загальні риси і принципи адміністративної юрисдикції.

4. Поняття юстиції.

1.

В науці АП категорія " адміністративний процес", як правило розглядається, в декількох аспектах (в залежності від школи адміністративного процесу, науковця адміністративіста): 1) науковий аспект (широке розуміння категорії) - адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду конкретних справ, що виникають у сфері державного управління судами (загальною юрисдикцією), або спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами); 2) практичний аспект (вузьке розуміння категорії) - адміністративний процес - впровадження в справах про адміністративні правопорушення, застосування до правопорушника адміністративних стягнень.

Адміністративний процес є різновидом юридичного процесу, має всі притаманні йому ознаки, такими ознаками є:

· адміністративний процес здійснюється лише уповноваженими на те особами - законодавець регламентує компетенцію державних органів, їх посадових осіб, органів правосуддя, та інших органів, щодо вирішення індивідуальних, актуальних проблем, у ході адміністративно-процесуальної діяльності.

· впорядкування адміністративного процесу означає наявність чіткої системи дій при проведенні операції з приписами, норм права, що проявляються в аналізі правових норм, з`ясуванні обставин справи, яка розглядається.

· обов`язковою наявністю юридичних фактів - об`єктивне рішеня по справі в адміністративному процесі можливе лише при встановленні і з`ясуванні всіх обставин, що мали місце, при вчиненні адміністративного правопорушення;

· врегульованість процесуальних дій - передбачає законодавче встановлену процедуру дій та коипетенції кожного учасника процесу.

Спеціальні ознаки адміністративного процесу:

· адміністративно-процесуальна діяльність завжди грунтується на праві, що пов`язане з реалізацією матеріальних норм АП;

· адміністративний процес пов`язаний з виконавчо-розпорядчою діяльністю ОДУ;

· практичне впровадження норм АП динамічно пов`язане з нормами всіх інших галузей права.

Мета і завдання адміністративного процесу:

Мета адміністративного процесу - заздалегідь запланований результат, досягнення якого можливе за допомогою засобів і способівю. Завдання становить собою поняття, що виражає необхідність для суб`єкта здійснювати певні дії спрямовані на досягнення мети процесу.

Головною метою адміністративного процесу в теорії права є належне, грунтоване на суворому додержанні законів регулювання діяльності всіх суб`єктів процесу на всіх його стадіях та станах.

Суб`єкти та учасники адміністративного процесу:

Суб`єкти адміністративного процесу - державні органи (посадові особи), ОМС, та їх посадові особи, адміністрації державних підприємств, установ і організацій, ОГ та їх органи і посадові особи, власники, їх представники і уповноважені громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Особливе місце займають судді (суди) та органи прокуратури.

Учасники адміністративного процесу - громадяни чи особи, колективи, громадські організації в особі їх представників, які наділені повноваженнями, які несуть певні обов`язки, що дозволяють ім брати участь в розгляді справи з метою захисту своїх прав та інтересів, а також сприяти здійсненню адміністративного процесу.

Можливо сказати, що поняття суб`єктів адміністративного процесу, включає в себе категорію учасників процесу, а також посадових осіб та огранів, які діють з метою здійснення адміністртивного процесу і здатні приймати рішення по адміністративних справах.

Принципи адміністративного процесу - вихідні засадні ідеї згідно з якими здійснюється адміністративно-процесуальна діяльність в державі:

· принцип законності - характеризується, як режим відповідних суспільних відносин, що виникають у цій сфері закону, в атмосфері стосунків держави і невідверненого стягнення за порушення закону;

· принцип правової рівності - грунтується на конституційних положеннях про рівність громадян перед законом, цей принцип стосується й інших суб`єктів адміністративного процесу - державних органів і посадових осіб;

· принцип охорони особи і держави - передбачеє збалансування щодо співставлення інтересів всіх учасників адміністративного процесу згідно з їх положеннями;

· принцип офіційності - виражається в закріпленні державними органами провадженя розгляду адміністративних справ від імені держави та за державні кошти.

· принцип об`єктиної істини - передусім встановлення всіх фактів і обставин адміністративної справи, виключно суб`єктивне ставленя до учасника справи та винесення законно-виваженого та обгрунтованого рішення по справі;

· принцип гласності - передбачає широку проінформованість суспільства про стан розгляду адміністративних справ та діяльності всіх органів і посадових осіб, що є учасниками адміністративного процесу, винесення питання на обговорення суспільства, щодо адміністративних аспектів діяльності держави;

· здійснення процесу державною мовою і забезпечення права користування рідною мовою - випливає з найважливішого аспекту діяльності всіх державних органів, поваги до національної гідності всіх громадян України;

· принцип презумції невинуватості - доказуваня невинуватості або правомірності дій особи є її правом, а не обов`язком, особа може вважатись невинною, а її дії правомірними до моменту доки суд у встановленому порядку не винесе свого рішення, щодо неправомірності дій осіб, що підозрюються у вчиненні неправомірних дій;

· принцип швидкості і економічності процесу - обумовлює оперативність виконавчо-розпорядчої діяльності, полягає в обов`язку державних органів в найкоротші строки розглянути адміністративну справу і передати її в суд (до 1-го місяця);

· принцип самостійності в прийнятті рішень - передбачає обмежене або виключне втручання всіх суб`єктів державної влади, що не є учасниками процесу в хід розгляду адміністративної справи.

Адміністративний процес - врегульована нормами адміністративно-процесуальна правова діяльність ОВВ їх посадових осіб інших уповноважених на те суб`єктів, спрямована на реалізацію норм адміністративно-матеріального права, а також матеріально правових норм, інших норм права в ході розгляду адміністративних справ.

 

2.

Адміністративний процес - це система проваджень, що співвідноситься з ним, як категорія загального і особливого. Фактично категорія адміністративного процесу вбирає в себе всю систему проваджень, що здійснюють ОВВ.

За функціональною ознакою в структурі адміністративного процесу можуть бути виділені:

· впровадження, що містять установчий характер;

· правоохоронні впровадження (в справах про адміністративні правопорушення, або по скаргах громадян);

· правонаділяючі впровадження (провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень);

Класифікація системи адміністративних проваджень:

 За структурою:

· провадження по відпрацюванні і прийнятті нормативних актів;

· провадження по прийнятті індивідуальних актів управління;

· провадження по оскарженню рішень, дій або бездіяльності органів та посадових осіб, що порушують права громадян;

· провадження по зверненнях громадян;

· провадження по застосуванні адміністративних попереджувальних заходів і заходів адміністративного притягненя;

· дисциплінарні провадження;

· провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень;

· реєстраційно-дозвільне провадження;

· провадження по прийнятті державного майна;

· діловодство;

· установче провадження;

Процесуальна стадія - відносно усвідомлене відділення часом сукупних процесуальних дій, що спрямовані на досягнення певної мети та розвязання відповідних завдань конкретного адміністративного провадження; що характеризується колом суб`єктів і закріплюється в процесуальних актах. Виділяють 4 основні стадії адміністративного процесу:

1) аналізу ситуації - збір та фіксація інформації про фактичний стан справ, реальні факти, оцінка перспективи подальшого руху справи, прийняття рішення про необхідність такого руху. Це стадія прийняття рішення про порушення адміністративної справи.

2) прийняття рішення по справі - юридична оцінка зібраної інформації на основі повного і всебічного дослідження матеріалів справи, прийняття конкретного рішення, що об`єктивно обгрунтоване.

3) оскарження або протиставлення - передача справи в ВАСУ, якщо учасники процесу не задоволені рішенням справи в першому суді.

4) виконання рішення по справі - практичне провадження прийнятого рішення по адміністративній справі, фактична діяльність ОВВ.

3.

Адміністративна юрисдикція полягає в розгляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення в установленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на це органами, яких наділено правом накладання адміністративного стягнення.

Головні риси адміністративної юрисдикції:

· обов`язкова наявність правопорушення (адміністративна ютисдикція виникає лише тоді, коли порушені законодавчі права певних осіб;

· адміністративно-юрисдикційна діяльність потребує належне процесуальне регулювання, що передбачає змагальність процедури вирішення справи;

· обов`язковість прийняття рішення у вигляді юридичного акту, юрисдикційний акт по конкретній адміністративній справі означає, по суті вирішення адміністративного спору;

4.

Адміністративна юстиція - встановлений законом порядок розгляду і вирішеня в суді справ, що виникають в сфері державного управління між громадянами, чи юридичними особами з одного боку та ОВВ і місцевого самоврядування з іншого. здійснюється загальними, або спеціально створеними для вирішення правових спорів, судами. Адміністративна юстиція - це сукупність судів (загального провадження, спеціального провадження, ВСУ), які приймають рішення щодо правових спорів між ОВВ та іншими суб`єктами права за обставин порушення адміністративних норм.

Лекція №20