Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти.

В умовах товарно-грошових відносин процеси обміну набувають форму ринкових відносин.

Ринкова економіка ґрунтується на таких інституціональних засадах і принципах: приватна власність на ресурси; свобода підприємництва і вибору; особистий інтерес як головний мотив вибору; конкуренція; опора на систему цін; обмежена роль держави і ін.

Ринкова економіка чітко виявляє значення свободи, підприємництва і вибору. Споживачі вільні купувати те, що їм подобається; підприємства – виробляти і продавати те, що вважають доцільним; постачальники ресурсів можуть за власним вибором знаходити місце застосування матеріальних і людських ресурсів.

Складовою ринкової економіки є ринкова система.

Ринкова система - це система ринків, цін і конкуренції. Ринкова система являє собою механізм, що виконує одночасно дві корисні функції: по-перше, інформує споживачів, виробників і постачальників ресурсів про рішення, які кожен з них прийняв; по-друге, синхронізує ці рішення, що забезпечує узгодження виробничих цілей.

Конкретними ланками ринкової системи є такі категорії, як попит, пропонування, рівноважна ціна, конкуренція, ринок.

Ринкові відносини – це відносини і зв’язки, які складаються між продавцями і покупцями в процесі купівлі-продажу товарів.

Суб’єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і постачальники ресурсів.

При аналізі ринкових відносин прийнято також виділяти два таких основних суб’єкти: домогосподарства і підприємства. Ці суб’єкти властиві для чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна.

У змішаній ринковій економіці важливим суб’єктом ринкових відносин є держава (уряд). Держава і ринкова система ділять між собою основні фундаментальні проблеми ринкової економіки.

Основними об’єктами ринкових відносин є: товари і послуги; робоча сила, або праця; земля та інші природні ресурси; нерухомість: будівлі, споруди, житло.

Ринкові відносини знаходять своє втілення в такій категорії, як ринок.

Суть та функції ринку.

Ринок є результат природно історичного процесу розвитку товарного виробництва, яке обумовлене суспільним поділом праці і відособленням суб’єктів господарювання.

При мірі розвитку товарного виробництва розвивається і ускладнюється як сам ринок, так і розуміння його економістами.

Ринок багатогранний, тому вивчати його можна з різних сторін. Саме цим пояснюється наявність в економічній літературі множини визначень ринку.

З точки зору купівлі-продажу ринок розглядається як сфера взаємодії попиту і пропозиції, виробника і споживача.

З точки зору організації економіки ринок називають суспільною формою функціонування економіки.

З позиції учасників ринку його визначають як форму суспільного зв’язку між суб’єктами господарювання.

В якості узагальнення можна сказати, що Ринок – це система організаційно-економічних відносин, яка здійснюється через купівлю-продаж у всіх ланках відтворення: в сфері виробництва, розподілу, обміну, споживання.

    Сутність ринку найбільш повно проявляється в його функціях:

регулююча – регулює виробництво товарів і послуг за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

стимулюючу – спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищувати їх якість, впроваджувати нову техніку.

розподільчу – встановлює необхідні відтворювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки

санаційну – очищає економічне середовище від неконкурентноспроможних господарств і підтримує найефективніші.

інформаційну – інформує про стан справ в економічному житті.

інтеграційну – робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв’язків.

Ринок має переваги (+) і недоліки (-).

Позитивними рисами ринку є:

- гнучкість і високе пристосування до змінних умов;

- оперативне використання нових технологій;

- незалежність виробників і споживачів і прийняття рішень;

- відсутність дефіциту товарів і послуг і т.п.

Негативні сторони ринку:

- нескінченна циклічна природа, нестабільність;байдужість до виробництва суспільних благ;

- неспроможність урегулювання зовнішніх ефектів економічної діяльності.

- байдужість до вирішення соціальних проблем.

- неспроможність подолати монополізм в економіці.

Ринок є найбільш ефективною формою організації економіки, але він не завжди і не у всьому здатний забезпечити саморегулювання і рівновагу економічної системи

Недосконалість ринку має компенсуватись відповідними функціями держави.

 

Структура ринку.

Ринок має певну структуру.

Структура ринку – це внутрішня будова окремих елементів ринку.

Економічна структура визначається:

- формами власності (державна, приватна, колективна, змішана);

- структурою товаровиробників (державні, приватні, орендні і т.п.)

- особливостями сфери товарного обігу;

- рівнем приватизації і роздержавлення в країні;

- видами торгівлі, що використовуються в країні.

Структуру ринку класифікують за різними критеріями, найважливішими з яких є наступні:

За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин: предметів споживання і послуг; засобів виробництва; нерухомості; науково-технічних розробок та інформації; фінансовий (капіталу, фондовий; валютний; праці (робочої сили).

За ступенем зрілості ринкових відносин: розвинений; ринок, що формується; з різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний).

Відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний); нелегальний (тіньовий).

За адміністративно – територіальною ознакою: місцевий; національний (внутрішній); світовий.

За галузевою ознакою: автомобільний, зерновий і т.п.

За характером продаж: оптовий та роздрібний.

4.Інфраструктура ринку.

Інфраструктура ринку – це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

    Будова інфраструктури ринку дуже складна. Вона включає в себе такі основні підсистеми:

організаційно-технічна: товарні біржі; оптові ринки; аукціони, торговельно-промислові палати; сервісні центри; опціони; ярмарки; транспортні комунікації; ріелтерські фірми; земельні аукціони.

фінансово-кредитна: банки, фондові біржі; фінансові небанківські інститути (страхові компанії, інвестиційні та інші фонди), ощадні каси, ломбарди і ін.

державно-регулятивна (законодавче регулювання ринкових відносин): біржі праці (служби зайнятості); ліцензування; оподаткування; митна система; державні фонди для сприяння діловій активності тощо.

Науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем; консалтингової компанії; інформаційні центри та агентства; рекламні агентства; спеціальні навчальні заклади; юридичні контори; рекламні агентства і т. ін.

Функції інфраструктури ринку:

Правове та економічне консультування підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах;

Страховий захист підприємницької діяльності;

Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств;

Підвищення оперативності ефективності, роботи суб’єктів ринку;

Створення умов для ділових контактів підприємців;

Сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг;

Регулювання руху робочої сили;

Здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.