Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах на транспорті

Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня, небезпеки поділяються на чотири групи:

— малонебезпечні (метали, лісо та будматеріали);небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри);

пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);небезпечні (предмети і речовини, котрі при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати., причиною вибуху пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей або тварин).

За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:

— масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні;масою від 80 до 500 кг;масою понад 500 кг.

Особливих заходів безпеки слід дотримуватись при транспортуванні небезпечних речовин, котрі можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на дев’ять класів: 1 – вибухові речовини; 2 – гази; 3 та 4 – легкозаймисті рідини, речовини і матеріали; 5 – окислювальні речовини; 6 – отруйні та інфекційні речовини; 7 – радіоактивні; 8 – їдкі і корозійне активні речовини; 9 – інші.

На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного „ маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, «який окантований чорною рамкою, повернений на кут і поділений на два однакових трикутника. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки. У нижньому кутку нижнього трикутника робиться напис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про? заходи обережності.

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під У керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань та іншого інвентаря, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’зки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи слід виконувати із застосуванням засобів малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи, повинні мати рівне та тверде покриття або твердий грунт, мати ухил не більше 5⁰, а також природне і штучне освітлення. До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікаційній комісії і одержали посвідчення. У випадку, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації. Правила складування вантажів: висота штабеля не повинна перевищувати б м для нерозбірної тари і 4,5 м – для складаної тари; Зм – для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6 м – при механізованому; для барабанів з карбідом кальцію – не більше двох ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин – в один ряд. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами третьої та четвертої груп необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.

71. Пожежна безпека при розробці виробничих підприємств.

Пожежа являє собою неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що завдає моральних і матеріальних збитків, а іноді призводить і до загибелі людей. Отже. пожежна безпека і протипожежна профілактика) - це сукупність організаційних, інженерно-технічних та медичних заходів, спрямованих на запобігання виникнення пожежі, створення умов для швидкого га ефективного гасіння пожежі тощо.

Аналіз середньорічних показників причин виникнення пожеж у різних галузях виробництва та в побуті дозволяє виявити, що 46,1% з них пов'язані знеобереж­ним поводженням з вогнем. 22,3% - з порушеннями правил монтажу та експлуатації електромереж і електрообладнання, 7,2% - з пустощами дітей, 5,7% - з підпалами, 19,7% - з іншими (несправність виробничого устаткування, порушення технологіч­ного процесу тощо)

Найбільша кількість пожеж виникає у житловому секторі і зумовлює великі матеріальні збитки, які складають десятки мільйо­нів гривень. Не можна не зазначити, що і в установах Міністерства охорони здоров'я кількість пожеж є досить великою, причому завдана ними матеріальна шкода сягає 1–2 мільйонів гривень. Основними причинами такого стану є невиконання керівниками та посадовими особами прямих функціо­нальних обов'язків щодо забезпечення протипожежного захисту підвідомчих об’єктів та ігнорування встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.
У нашій країні розроблено досить великий перелік законодавчих актів, наказів, по­ложень, інструкцій та інших офіційних матеріалів стосовно протипожежного захисту, визначення організаційної структури державного управління пожежною охороною.
Разом з тим, узагальнюючи зміст численних офіційних матеріалів і видань щодо протипожежної профілактики, необхідно в першу чергу звернути увагу на основні обов’язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки.

Кожен працівник має володіти правилами поведінки при пожежі, вміти користува­тися первинними засобами пожежегасіння та знати їх місцезнаходження..

Тому основний комплекс протипожежних заходів, як правило, повинен включати:
погодження проектів будівництва та реконструкції із пожежною інспекцією:відкриття новобудов або реконструйованих споруд лише після дозволу по­жежної інспекції;експлуатацію споруд, обладнання та механізмів відповідно до протипожеж­них вимог (згідно з правилами, інструкціями тощо);виконання будь-яких робіт лише підготовленими, в тому числі з питань по­жежної безпеки, фахівцями;установлення адміністративної відповідальності керівників усіх структур і го­ловний лікар, завідувачі відділень та служб) за адекватне виконання необхідних протипожежних заходів: інструктаж персоналу та пацієнтів;забезпечення споруд (відділень) засобами пожежно-охоронної сигналізації та засобами пожежегасіння;створення в установі (закладі) медичної або фармацевтичної галузі відповідних структур пожежегасіння, добровільних дружин та ланок пожежегасіння. затвердження заходів протипожежної профілактики.

Слід усвідомиш, що профілактика пожеж, як і інших виробничих негараздів, яв­ляє собою справу не тільки керівників закладів та їх відділень. Необхідно досягти свідомого розуміння, що лише добросовісне викопаним кожним медичним праців­ником своїх Функціональних обов'язків на підставі суворого дотримання правил по­жежної безпеки та охорони праці зумовлює надійну профілактику пожеж Це також відноситься до пацієнтів, які повинні бути ознайомлені зправилами перебування у лікувально-профілактичних закладах або установах аптечної мережі та дотримувати­ся вимог щодо запобігання пожеж.

 

 

Парниковий ефект

Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів.

У результаті на поверхні Землі підвищується температура. Без парникового ефекту температура поверхні Землі за оцінками була б на 25°—30° нижчою, ніж є насправді^{[ Джерело? ]}. Парниковий ефект суттєвий також на Марсі та, особливо, на Венері.

Парниковий ефект відкрив у 1829 Жозеф Фур'є.

Образну назву «парниковий ефект» одержало природне явище суть якого полягає в тому, що атмосфера затримує теплове випромінювання яке йде від земної поверхні (подібно до плівки над городнім парником).Енергія, що надходить на нашу планету від Сонця, визначає хід усіх біологічних процесів на Землі. Із загальної кількості цієї енергії 20 % поглинається атмосферою, 34 % відбивається хмарами і земною поверхнею й повертається у космос 46 % енергії доходять до земної поверхні й нагрівають її Нагріта земля у свою чергу випромінює довгохвильову інфрачервону (теплову) радіацію, що частково гіде в космос, а частково залишається в атмосфері, затримуючись газами, що входять до її складу, і нагріваючи приземні шари повітря.

Припущення, що наслідками господарської діяльності людини можуть стати значні зміни клімату, вперше були висловлені наприкінці XIX - початку XX ст У 1922 році англійський герцог Шерлок висунув ідею, що ці зміни прямо пов'язані з умістом вуглекислого газу в атмосфері, а отже, іззростаючими масштабами використання викопного горючого палива. На Міжнародній конференції вчених із проблеми антропогенної зміни клімату, що пройшла в Торонто в 1988 рот, був зроблений висновок, що наслідки посилення парникового ефекту поступаються лише наслідкам світової ядерної війни Тоді при ООН була створена міжурядова групаекспертів із проблем зміни клімату, яка зайнялася всебічним вивченням проблем впливу людини на зміну клімату. Про результати їхньої роботи сказано в доповіді «Викиди в атмосферу, викликані людською діяльністю,призводять до істотного збільшення концентрації парникових газів. Це збільшує парниковий ефект, що призводить до додаткового нагрівання земної поверхні. На думку ряду вчених, середня температура на планеті зросла в порівнянніз доіндустріальним періодом (кінець XIX ст.) приблизно на 0,6 °С Занайбільш оптимістичними прогнозами, до 2025 р. підвищення температурискладе 2,5 °С а до кінця XXI сторіччя — майже 6 °С. Серед важливих проблем, пов'язаних з посиленням парникового ефекту йпотеплінням, виділяється проблема підвищення рівня Світового океану зарахунок танення материкових і морських льодів і проблема тепловогорозширення води в океані. За минуле століття рівень Світового океанупідвищився на 10—25 см, а до кінця XXI сторіччя може підвищитися вже на1—2 м. Якщо ж відбудеться руйнування льодових щитів Антарктиди йГренландії, то рівень океану підвищиться на 10 м, а це спричинитьзникнення з карти світу десятків держав. Поступове підвищення рівня Світового океану також змусить сотнімільйонів людей мігрувати з прибережних зон, дельт рік і островів. Водазатопить чимало приморських міст, серйозно постраждають місця нерестуриб. Більше за інших постраждають Китай, Єгипет, Бангладеш, Нідерланди,Японія, США.

 

73. Охорона праці як галузь науки.

Охорóна прáці — це:

система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя,здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгірнтехнагляд, Енергонагляд тощо). Див. охорона і безпека праці в гірничій промисловості України.

Охорона праці – це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробництві. При роботі на металорізальному верстаті необхідно передбачити ряд вимог, які б дозволили працюючому виконувати поставлене перед ним завдання в умовах, які передбаченні конструкторськими документами.

Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.

Крім цього на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, які передбачають обертові моменти. Всі захисні кожухи з внутрішньої сторони фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а з зовнішньої сторони наноситься знак безпеки по ГОСТ 12.4.025-86 (рівносторонній трикутник жовтого кольору з вершиною доверху в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлена таблиця з написом «При ввімкненому верстаті не відкривати».

Для орієнтовної оцінки шуму приймають показник, який називається «рівнем шуму» і вимірюється за шкалою «А» шумоміра. Допустимий рівень шуму в приміщеннях, в тому числі і цехах холодної обробки по СН 245-79 становить 71-90 Дб.

Основними заходами, які захищають працюючих від шкідливих дій шуму і вібрацій є установка верстата на віброопори.

Правильне визначення площі дільниці визначає правильну організацію робочого місця в відповідності з науковою організацією праці. Завдяки цьому зменшується втомленість працюючих і зменшується можливість травматизму.

Кожне робоче місце обладнане інструментальною тумбочкою і дерев’яним під ставником, а для видалення стружки з верстата застосовують спеціальні вмонтовані в верстат шнекові і магнітні транспортери, а на свердлильних верстатах – спеціальні гачки і щітки.

В цеху застосовується комбіноване освітлення. Освітленість на підлозі при загальному освітленні повинна бути не менше 150 лк для ламп розжарювання не менше 150 лк для люмінесцентних ламп незалежно від місцевого освітлення.В якості-лікувально-профілактичних заходів передбачаємо попередній та періодичний (не рідше одного разу на рік) медогляди працівників цеху, заборону допуску до вібраційних робіт осіб, молодших 18 років та таких, що мають відповідні проти покази в стані здоров’я, лікувальну гімнастику та масаж рук.