Фізіологія та психологія праці.

Праця людини є функціональним процесом, у якому використовуються фізіологічні та психологічні якості працівника.

В процес праці залучаються всі органи й системи організму людини - мозок, м'язи, судини, серце, легені та ін. При цьому витрачається нервова та м'язова енергія. Отже, праця - це фізіологічний процес витрачання людської енергії. Крім того, в процесі праці активізуються усі психічні функції людини: сприймання, мислення, пам'ять, відчуття, уява, вольові якості, уважність, зацікавленість,

У процесі праці відбувається функціональне напруження людини, зумовлене двома видами навантажень: м'язовими і нервовими.М'язові (статичні) навантаження, як правило, визначаються робочою позою, характером робочих рухів, напруженням фізіологічних функцій тих органів, які задіяні при виконанні робіт стоячи або сидячи. М'язові динамічні навантаження зумовлені навантаженнями при переміщенні у просторі тіла або його частин.Нервові навантаження зумовлені напругою уваги, пам'яті, сенсорного апарату, активізацією процесів мислення та емоційної сфери.Залежно від співвідношення м'язових і нервових навантажень праця поділяється на фізичну, з перевагою м'язових навантажень, і розумову, з перевагою навантажень на кору головного мозку, пов'язаних із вищими психічними функціями.

Фізична праця відрізняється великими витратами енергії, швидким стомленням та відносно низькою продуктивністю. При роботі м'язів підсилюється кровообіг, що прискорює постачання поживних речовин і кисню, видалення продуктів розпаду. В організмі настають фізіологічні зміни, які забезпечують м'язову діяльність. Із підвищенням тяжкості фізичної праці збільшується вживання кисню.М'язова робота супроводжується змінами і в обміні речовин, які, в свою чергу, позначаються на складі крові. Суттєвим чинником, що впливає на склад крові, є порушення водного і водно-сольового балансу. В зв'язку з цим підвищується концентрація солі в рідкій частиш крові (плазмі). Крім того, енергетичні витрати в процесі праці передбачають надходження у кров різних продуктів розпаду речовин, що призводить до зміни складу крові.

У сфері матеріального виробництва працівники здійснюють трудову діяльність із переважною часткою фізичної пращ. У сфері управління, надання послуг, виробництва ідеологічної та науково-технічної продукції працівники здійснюють трудову діяльність із переважною часткою розумової праці. Важливою ознакою розумової праці є те, що результатами діяльності працівників є не матеріальні речі, а плани, програми, ідеї, проекти, управлінські рішення, інформація, послуги тощо.

На відміну від фізичної, розумова праця супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не свідчить про її легкість. Основним працюючим органом під час такого виду праці виступає мозок. При інтенсивній інтелектуальній діяльності потреба мозку в енергії підвищується і становить 15-20% від загального об'єму енергії, яка витрачається в організмі. Для розумової праці характерні: велика кількість стресів, мала рухливість, вимушена статична поза - все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршення постачання мозку киснем, зростання потреби в глюкозі. При розумовій праці погіршується робота органів зору: стійкість ясного бачення, гострота зору, адаптаційна можливість ока.

Розумовій праці властивий найбільший ступінь зосередження уваги - в середньому у 5-10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму. При розумовій праці мають місце зсуви в вегетативних функціях людини: підвищення кров'яного тиску, зміни електрокардіограми, вентиляції легень і вживання кисню, підвищення температури тіла. Після закінчення розумової праці втома залишається довше, ніж після фізичної праці, однак навіть у стані перевтоми працівники здатні довгий час виконувати свої обов'язки без особливого зниження рівня працездатності і продуктивності.Як правило, під час розумової праці важко вимкнути механізм переробки інформації навіть під час відпочинку; люди працюють не лише 8-12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями.Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно з якою людина під час сну переробляє інформацію, отриману в період активної бадьорості.Кожний вид праці характеризується певним рівнем загальної рухової активності працівника, вимагає вибіркової, специфічної психічної активності, пов'язаної з пізнанням, сприйняттям, спілкуванням тощо.

66. Біо-гео екологічна проблематика

В останні десятиріччя суспільство все більше турбує стан навколишнього середовища, бо людина як біологічна істота не може існувати без чистого довкілля. Основною причиною виникнення глобальних екологічних проблем с нераціональне природокористування.
Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що слаборозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів). У зв'язку з неперервністю повітряного простору та швидким кругообігом речовин в атмосфері тут спостерігається велике розсіювання забрудників. Тому глобальні зміни в цій оболонці можливі вже у найближчі десятиріччя, якщо людство не вживе кардинальних заходів. Для атмосфери найбільш гострими є проблеми "парникового ефекту", "озонових дір", кислотних дощів, пилового забруднення.
"Парниковий ефект", тобто різке потепління клімату на земній кулі, спричинений зростанням у повітрі вмісту вуглекислого газу (СО₂), шо утворюється внаслідок згоряння органічного палива. Антропогенне забруднення повітря пилом значно поступається природному надходженню пилу в атмосферу і має переважно локальний характер. На окремих промислових територіях щільність пилу у повітрі настільки значна, що впливає на зміну мікроклімату і сприяє формуванню смогів. З пилюкою в атмосфері розсіюється велика кількість шкідливих важких металів - свинцю, кадмію, миш'яку, цинку та ін.
Забруднення гідросфери. Вода є надзвичайно цінною сировиною і важливим для життя елементом лише в тому випадку, коли вона не містить великої кількості розчинених речовин. Практично непридатною є вода, в якій навіть у невеликих кількостях розчинені отруйні або агресивні хімічні елементи. Просторам відкритого океану найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами. Найбільшим джерелом надходження нафти є аварії танкерів. Нафтова плівка, яка надзвичайно швидко розтікається, може мати площі у сотні і тисячі квадратних кілометрів. В районі утворення плівки припиняється обмін повітрям і водою між атмосферою та гідросферою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря, а відповідно і клімату прилеглих територій.

Біологічна безпека - стан, при якому дія біологічних об'єктів або їх компонентів, речовин, з них отриманих не викликають генетичних, біохімічних змін в організмі. Біологічна безпека пов'язана із загальним станом довкілля, соціально-екологічним станом оточуючого природного середовища. Традиційним проявом біологічної небезпеки є масові захворювання, епідемії, пандемії серед людей та епізоотії серед тварин. В останній час, у зв'язку із станом довкілля хворіють не тільки люди, тварини, але і рослини. Розробка методів захисту від біологічної небезпеки стала особливо актуальной тепер, коли з'явилися методи синтезу генів, не існуючих в природі - штучні гени, методи перекомбінації природних генів - генна інженерія.

Через надмірну хімізацію оточуючого середовища, збільшення інтенсивності жорсткого ультрафіолетового випромінювання відбуваються спонтанні мутації і перед усім в мікроорганізмах. В результаті виникають вірулентні (лат. - здатний викликати хворобу) мікроорганізми, здатні викликати нові хвороби, небезпечні перед усім для людей. Типовим прикладом є віруси СНІДу, пташиного грипу. Першими симптомами захворювання на пташиний грип є різке підвищення температури, сильний головний біль, відсутність реакції організму на введення вакцин.

Декілька слів скажемо про основні екологічні проблеми пов’язані з геологічною діяльністю на Україні. Територія України характеризується складними і різноманітними природними і інженерно - геологічними умовами. Багато районів відносяться до категорії техногенно навантажених. Дія різних галузей промисловості, сільського господарства, житлового будівництва, закритої і відкритої розробки родовищ корисних копалин на одиницю площі у 10 – 15 разів вище аналогічних показників у інших регіонах. Подальший неконтрольований і некерований розвиток і дія господарського комплексу на природні об’єкти вже у близькому майбутньому може призвести до незворотних змін середовища життя людини.

Найбільшого перетворення зазнають верхня частина літосфери, атмосфера і гідросфера, трансформується або знищується основа продуктивного ландшафту — грунтовий покрив. Наприклад, тільки в Криворізькому залізорудному басейні під кар’єрами і шахтами знаходиться більше 30 тис. га. В Україні під розробку корисних копалин відведено до 150 тис. га, водосховищами зайнято 40 тис. га, полями фільтрації і ставами (відстійниками) – 30 тис. га.

 

 

67. Державне управління охорони праці та організація охорони праці на виробництві

Державне управління охороною праці:

1. Кабінет міністрів України.

2. Комітет по нагляду за охороною праці.

3. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади.

4. Виконавчі органи самоврядування.

5. Державні наглядові органи.

6. Фонд соціального страхування.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та порядок створення й використання державного, галузевих та реґіональних фондів охорони праці, затверджує національну програму щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

Управління охороною праці виконує дві функції:

а) організаційно-господарську;

б) наглядову.

Компетенція державних органів з нагляду за ОП:

здійснення комплексного управління охороною праці в державі, у тому числі вести державний контроль за ОП у всьому народному господарстві;

державний нагляд за дотриманням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, їх охороною і використанням;координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру;координація науково-дослідних робіт з питань ОП та підвищення ефективності держнагляду за ОП;встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за ОП.

Функції об'єднань підприємств у галузі ОП.

Повноваження в галузі ОП асоціацій, корпорацій, концернів та інших об'єднань визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, які утворили об'єднання. Для виконання делегованими об'єднаннями функцій в його апараті створюються служби ОП.В умовах адміністративно-командної економіки роботи з ОП на підприємствах, в установах базувалися на підставі діючих положень, наказів галузевих міністерств, рішень профспілкових органів, приписів органів держнагляду. Робота активізувалася після аварій і нещасних випадків, а потім затихала до наступного випадку.

Функції Кабінету Міністрів України в галузі ОП. Кабінет Міністрів України:

· забезпечує реалізацію державної політики в галузі ОП;

· визначає функції Міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

· визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів ОП.

 

Займистість матеріалів

Займистість вибухових речовин-чутливість вибухових речовин до променя вогню вогнепровідного шнура. Для визначення займистості 1 г вибухових речовин поміщають в пробірку, в яку вводять кінець палаючого вогнепровідного шнура. Залежно від відстані, на якій загоряється вибухову речовину, оцінюють його займистість. Іноді визначають чутливість вибухових речовин до полум'я, поміщаючи його в багаття в ящику зі сторонами 10 см з листового заліза товщиною 1 мм. За чутливості вибухових речовин до променя вогню вогнепровідного шнура розрізняють: детонаторні від променя вогню (вибухові речовини); вибухають або що спалахують (димний порох і суха нітроклетчатка); спалахуючі (тетра, динаміти); не засмагати і не вибухають (амоніти, тротил, гексоген). Для зменшення займистості до складу вибухових речовин вводять речовини, розкладання яких йде з поглинанням тепла (наприклад, антипірени).

Енергетика і біотехнологія

Існує чимало шляхів її використання сонячної енергії; в їх числі - біологічна конверсія, тобто перетворення енергії Сонця в приховану енергію хімічних сполук, складових біомасу рослин, за допомогою створеного мільйонами років еволюції ефективного природного механізму - механізму фотосинтезу. Застосування сучасних досягнень біофізики і фотобиологии, біохімії і генетики відкриває перспективи отримання таким шляхом великих кількостей твердого, рідкого і газоподібного палива. Тому біотехнологічному напрямку в енергетиці приділяється велика увага в усіх країнах світу.

Рослини - один з найважливіших неодмінних джерел енергетичне сировини, доступного людству. Правда, сумарна ефективність фотосинтезу, якщо вважати по запасеної в біомасі енергії, не так вже висока; навіть в оптимальних для рослини умовах вона не перевищує 5... 6% надходить на поверхню Землі сонячної радіації. Зазвичай же в сільському господарстві ця величина становить близько 1%. І, тим не менш, щорічно на Землі запасається у вигляді біомаси рослин в 10 разів більше енергії, ніж споживає її людство. У деревині дерев, сьогодні зростаючих на планеті, укладена стільки ж енергії, скільки у всіх практично доступних запасах вугілля, нафти і газу.

Частка рослинної біомаси в світовому споживанні енергії поки порівняно невелика - близько 14%. Однак, щоб отримати стільки енергії, потрібно було б щороку додатково спалювати приблизно мільярд тонн нафти - вдесятеро більше, ніж дають усі підводні родовища Північного моря та в півтора з гаком рази більше, ніж видобувається нафти на території колишнього СРСР. У країнах, що розвиваються біомаса рослин, тобто дрова і різні спалюються відходи сільського і лісового господарства, покривають близько половини всіх енергетичних потреб

 

Потрібно підкреслити, що використання біомаси як джерела енергії ставить перед селекціонерами принципово нові завдання. Якщо досі головною метою селекції було отримання максимальної кількості якогось одного, традиційного продукту, то тепер потрібно враховувати необхідність утилізації всієї біомаси рослини.

 

Здійснювані в різних країнах етанольних програми мають на меті виробництво пального переважно для карбюраторних двигунів. У той же час заслуговують уваги перспективи отримання з рослинної сировини дизельного палива. В принципі таким паливом може служити, наприклад, соняшникова або оливкова олія (хоча якщо заправляти дизель в продовольчому магазині, то потрібно брати тільки самі вищі, рафіновані сорти масла, інакше неминуче утворення нагару). Тут єдина перешкода - низький вихід олії: гектар соняшнику або сої дає його всього лише близько тонни. Однак вихід масла можна збільшити знов-таки шляхом селекції. Крім цього, існують набагато більш продуктивні олійні культури. Наприклад, західноафриканських олійна пальма дає до 4... 6 тонн олії з гектара, а нещодавно виведені нові її сорти, продуктивність яких досягає 14... 16 тонн.

 

Всі ці приклади наочно показують, що рослини можуть служити багатим джерелом не тільки харчового і технічного, але й енергетичної сировини. Розвиток цієї галузі біотехнології може набагато підвищити ефективність їх використання. Наші знання механізмів біологічної продуктивності рослин, насамперед процесів фотосинтезу, поки ще далеко не достатні, так що відкриваються тут можливості величезні.