Безпечність робіт на громадянських та промислових спорудах

Безпечність робіт на громадянських та промислових спорудах

Оцінка технічного стану будівель і споруд, обгрунтування необхідності їх ремонту чи підсилення може бути дана тільки на основі результатів їх детального технічного обстеження. Завданням обстеження є встановлення фактичного якісного стану конструкцій:

- Виявлення в конструкціях дефектів і пошкоджень;

- При проведенні заходів щодо реконструкції і технічного переозброєння;

- В тому випадку, якщо конструкції будівлі зазнали впливів, не передбаченим при проектуванні (високі та низькі температури, пожежі та інші стихійні лиха та ін);

- З профілактичною метою, для забезпечення безпеки і підтримання конструкцій у нормальному експлуатаційному стані.

При проведенні обстежень особливу увагу звертають на визначення технічного стану конструкцій та окремих елементів, виявляють наявні дефекти, встановлюють їх причини, оцінюють надійність і безпеку експлуатації об'єкта.

Обстеження об'єктів проводиться в певній послідовності і включає:

- Вивчення архівних матеріалів, проектно-технічної документації, ознайомлення з даними та показниками технічних паспортів, спостереження за деформаціями і опадами, якщо такі є; виявлення (при необхідності) про геологічну і гідрогеологічному будові ділянки;

- Попереднє обстеження будівель і споруд; виявлення конструктивної схеми; встановлення місць розтинів і взяття проб; опис стану конструкцій та інженерного обладнання; опис дефектів і пошкоджень, відступів від норм і правил технічної експлуатації;

- Виконання обмірів частин будівлі і складання виконавчих схем;

- Детальне інструментальне обстеження конструкцій, вузлів і з'єднань з визначенням геометричних і міцнісних характеристик матеріалів; виявлення несучої здатності конструкцій; виявлення прихованих дефектів.

Сучасна система обстеження будівельних конструкцій складається з наступних стадій: рекогносцировки, візуального огляду, діагностики (обстеження за допомогою приладів та інструментів).

Роботи по проведенню обстежень розбиваються на наступні етапи:

- Попередній огляд будівлі в цілому і його конструктивних елементів;

- Вивчення технічної документації;

- Детальний натурний огляд і обмір конструкцій;

- Визначення величини і характеру діючих навантажень;

- Встановлення фізико-механічних характеристик матеріалу конструкцій;

- Оцінка ступеня ослаблення перерізів елементів дефектами та пошкодженнями;

- Встановлення розрахункової схеми, що відбиває фактичне напружений стан конструкцій;

- Виконання перевірочних розрахунків;

- Формулювання висновків і рекомендацій щодо посилення і подальшої безпечної експлуатації об'єкта.

В даний час метод достатньо розроблений і знаходить експериментальне застосування. Недолік - складність забезпечення нормальної роботи електронної апаратури в умовах обстежуваного об'єкта.

 

 

Життя людини та її здоровя

Найцінніше, що є у людини, це — її життя. Воно дасться їй тільки раз, і кожному — своє. Довге чи коротке, воно все одно триває лише від народження до смерті людини. І його не можна прожити двічі. Життя людини становить собою певний замкнений цикл, який починається і повторюється знов і знов з появою і смертю кожної людини. Циклічність життя — це і його повторюваність, і схожість у різних людей. Циклічність людського життя знаходить свій вияв і в тому, шо в ньому є певні стадії або етапи, насамперед — вікові. Повний цикл жиггя включає в себе такі з них, як дитинство, отроцтво, юність, зрілість і старість. Кожен із цих етапів має свої особливості.

Здоров’я — стан живого організму, при якому організм у цілому і всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров’я громадян — одна з функцій держави. У світовому масштабі охороною здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ). В Україні державним органом, що опікується здоров’ям громадян є Міністерство охорони здоров’я України.

Вважається, що здоров’я – це нормальний стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів та систем, рівновагою поміж організмом та зовнішнім середовищем при відсутності хворобливих проявів. Тому основною ознакою здоров’я є здатність до значної пристосованості організму до впливів різноманітних чинників зовнішнього середовища. Завдяки цьому здоровий організм може витримувати значні фізичні та психічні навантаження, не тільки пристосовуючись до дії екстремальних чинників зовнішнього середовища, але й повноцінно функціонувати в цих умовах. Таким чином, здоров’я доцільно розглядати і як здатність організму активно та повноцінно пристосовуватись до змін оточення. Можна сказати, що здоров’я – це здатність організму перебувати в рівновазі з оточенням.

Показниками фізичного здоров’я є індивідуальні особливості анатомічної будови тіла, досконале (за нормою) фізіологічне функціонування організму в різних умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівень фізичного розвитку органів і систем організму.

Показники психічного здоров’я є індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад, збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з цілей, потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, уяви, почуттів тощо. Психічне здоров’я пов’язане з особливостями мислення, характеру, здібностей людини. Показники духовного здоров’я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва само ідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду — все це обумовлює стан духовного здоров’я.

Показники соціального здоров’я пов’язане з економічними чинниками, стосунками індивіда з структурними одиницями соціуму (сім’єю, організаціями), з якими створюються соціальні зв’язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування тощо. В загальному вигляді соціальне здоров’я детерміноване характером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в певному середовищі — економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов’язані, вони в сукупності визначають стан здоров’я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових.

 

 

               

 

 

  44.Правові та організаційні питання охорони праці

Права громадян, у тому числі працівників, закріплені у відповідних нормативно-правових актах, може бути реалізо-вано тільки за умови, якщо в нормативному порядку будуть встановлені для цього необхідні гарантії.Закон України "Про охорону праці" передбачає цілий ряд гарантій прав громадян на охорону праці як при укла-денні трудового договору, так і під час роботи на підприємстві.

Основними принципами держав-ної політики в галузі охорони праці є пріоритет жит-тя та здоров'я людини перед будь-якими результатами вироб-ничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, навчання з питань охорони праці, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здоро-вих умов праці шляхом суцільного контролю та ін..Усі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці та правил надання першої медичної допо-моги потерпілим і правил поведінки у разі виникнення аварії (стат-тя 18). Навчання та перевірка знань повинна здійснюватись один раз на рік для працівників, зайнятих на роботах із підвищеною не-безпекою, і один раз на 3 роки для всіх посадових осіб (відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом нагляду за охороною праці).

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція Украй, Закони України: „Про охорону праці", „Про охорону здоров'я", „Про І. j>Ke?KHy безпеку", „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України „Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Специфічною особливістю українського Закону, що регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам. Вперше в історії держави робітникам було надано право відмовитися від роботи у випадку існування на виробництві загрози для їхнього здоров'я і життя. Розширено права робітників у соціальних гарантіях відшкодування збитків у випадку пошкодження їх здоров'я на виробництві. Передбачається нова система фінансування охорони праці, формування системи страхування від нещасних випадків і профзахворювань, посилюється централізація планування. Договірне регулювання з питань охорони праці поставлено на високий рівень, передбачається значна участь громадських інституцій у цьому процесі. З позицій законодавчої регламентації прав і гарантій робітникам у сфері охорони праці та їх забезпечення Закон України „Про охорону праці" та нормативно-правові документи щодо його реалізації одержали високу оцінку експертів Міжнародної організації праці.До позитивних моментів Закону України „Про охорону праці" безперечно належить закріплення за державою функції управління охороною праці. У колишньому СРСР ця функція була покладена на громадську організацію в особі профспілок.В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб'єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Основи електробезпечності

Сучасне виробництво нерозривно пов'язане з використанням електроенергії. В умовах експлуатації потужних енергосистем, електричних машин та апаратів, розвитку обчислювальної техніки і приладобудування, роботизації та комп'ютеризації виробництва важливого значення набуває проблема в електробезпеці — захисті електротехнічного персоналу та інших осіб, які обслуговують електроустаткування від ураження електричним струмом. Безпека людини на виробництві залежить від багатьох факторів і, зокрема, від рівня електробезпеки. Грамотне вирішення проблеми електробезпеки має забезпечувати людині використання електричної енергії в будь-яких умовах без ризику для життя.

Електротравматизм порівняно з іншими видами травматизму має деякі відмінні особливості.
Перша особливість полягає у тому, що організм людини не має органів, за допомогою яких можна дистанційно визначити наявність напруги, як, наприклад, теплову, світлову енергію, деталі, які рухаються. Тому захисна реакція організму виявляється тільки після потрапляння під напругу.
Друга особливість електротравматизму полягає в тому, що струм, який проходить крізь людину, діє не тільки в місцях контактів та на шляху протікання крізь організм, а й викликає рефлекторну взаємодію, спричиняючи порушення нормальної діяльності окремих органів (серцево-судинної системи, системи дихання).
Третьою особливістю є можливість отримання електротравми, не маючи безпосереднього контакту зі струмопровідними частинами - переміщення по землі поблизу пошкодженої установки (у випадку замикання на землю), ураження через електричну дугу.
Четверта особливість електротравматизму — це те, що у більшості випадків для розслідування, обліку та аналізу доступні тільки електротравми з тяжкими та смертельними наслідками.
Безпека людини на виробництві залежить від багатьох факторів і, зокрема, від рівня електробезпеки. Грамотне вирішення проблеми електробезпеки має забезпечувати людині використання електричної енергії в будь-яких умовах без ризику для життя.
Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля та статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76).
Електричний струм, який проходить крізь живий організм, чинить термічну, електролітичну та біологічну дію. Термічна та електролітична дія властива будь-яким провідникам, а біологічна - тільки живій тканині. Різноманітність дій електричного струму на організм людини може призвести до різних електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцевих електротравм, коли виникає місцеве пошкодження організму, і загальних електротравм, так званих електричних ударів, коли уражається (або створюється загроза ураження) весь організм через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем.

Електричний удар - електротравма, зумовлена рефлекторною дією електричного струму (який діє через нервову систему), внаслідок чого починаються спазми м'язів або інших тканин, порушується серцево-судинна діяльність. Залежно від виду ураження електричні удари поділяються на чотири групи (ступеня):
І - спазматичне скорочення м'язів без утрати свідомості;
П - спазматичне скорочення м'язів зі втратою свідомості, але з працюючим серцем та системою дихання;
III - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності або дихання (або того й іншого разом);
IV - клінічна смерть. Відсутність дихання та кровообігу

                                                          

Електробезпека

Електробезпе́ка — це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування.

Можливі способи захисту

· електрична ізоляція

· захист від випадкового дотику до струмоведучих частин

· захисне заземлення, занулення, зрівнювання електричних потенціалів

· захисне відключення

· застосування наднизької (безпечної) напруги

· контроль і профілактика пошкодження ізоляції

· захист від небезпеки при переході з вищої сторони на нижчу

· електричне розділення кіл

· застосування індивідуальних захисних засобів

Для виключення небезпеки дотику до струмопровідних частин електрообладнання необхідно забезпечити їх недоступність. Це досягається за допомогою розташування струмопровідних частин на недоступній висоті або в недоступному місці, а якщо таке розташування неможливе -- застосування огорож і бар'єрів. Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу.
Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту.
Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.
Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не знаходяться на шляху проходження струму.
ВИДИ ЕЛЕКТРИЧНИХ ТРАВМ. ПРИЧИНИ ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ ВІД ДІЇ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
Електротравма — це травма, яка спричинена дією електричного струму чи електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має такий вигляд: місцеві електротравми — 20%; електричні удари — 25%; змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів) — 55%.

Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкоджуння та електроофтальмія.

                                          

 47.Альтернативні джерела енергії

Альтернати́вні джере́ла ене́ргії — будь-яке джерело енергії, яке є альтернативою викопному паливу.

Це поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі.

Рівень матеріальної, а відповідно і духовної культури людства прямо залежить від кількості енергії, що воно має. Для того щоб виготовити будь-яку річ нам потрібна енергія. Матеріальні потреби людства як і популяція людей постійно збільшуються, тому потреба у енергії збільшується геометрично. Засоби масової інформації постійно інформують нас про винайдення різноманітних нових, більш екологічно чистих способів добути енергію. Але ж в чому тоді причина повільного зростання частки таких джерел у загальному видобутку енергії. Справа у тому, що досі не знайдено джерела енергії, більш рентабельного за найдавніший спосіб видобутку енергії - спалення. І зараз 80% всієї енергії людство отримує спалюючи вугілля,нафту та нафтопродукти, приролній газ, торф тощо. Але тих запасів енергії, що природа накопичувала сотні мільйонів років, вистачить лише на декількасот рокіів. Отже єдиний спосіб змусити людину перейти на більш екологічно чисті джерела енергії - це прийняття на державному рівні та на рівні світової спільноти низки регулюючих актів, котрі б обмежили видобуток паливних ресурсів.Існують такі джерела енергії:

Енергія Сонця. В останній час інтерес до проблеми використання сонячної енергії різко збільшився. В даній частині я розгляну можливості саме безпосереднього використання сонячної енергії; хоча більшість всієї енергії, що потрапляє на Землю є сонячною, та основна частина її зосереджується у атмосфері та гідросфері.Потенціальні можливості використання безпосередньо сонячної енергії дуже великі. Отже зараз ще годі і казати про масштабне використання сонячного проміння.

Енергія вітру.Енергія повітряних мас, що постійно рухаються, у сотні разів перевищує запаси гідроенергії усіх річок планети. Всюди і постійно на землі дмуть вітри: від легкого вітерця до могутніх ураганів. Ці вітри могли б повністю задовольнити потреби людства. Але частка вітряних електростанцій становить лише 0,1%. Людство використовує енергію вітру більш ніж 5 тис. років. Спочатку вітер використовувався для того, щоб приводити у рух човни, потім - щоб молоти зерно та підіймати воду. Зараз вітер використовується для видобутку електроенергії.

Енергія річок.Багато тисячолітть вірно служить людині енергія, що міститься в текучій воді. Запаси ціеї енергії величезні. Люди навчились використовувати цю енергію раніше за всі інші. Коли настала доба електрики, водяне колесо заново відродилося, але тепер вже у вигляді водяної турбіни.

Енергія Землі.Ще з давніх часів люди знають про стихійні прояви тієї потужної енергії, що знаходиться в надрах земної кулі. Потужність навіть порівняно невеликого вулкану в сотні разів перевищує потужність будь якої енергетичної споруди, що була створена людиною. Хоча людство ще не знає способу безпосереднього використання вулканічної енергії, та ми можемо навести чудовий приклад раціонального використання енергії земних надр - Ісландію.

 

Займистість матеріалів

Займистість вибухових речовин-чутливість вибухових речовин до променя вогню вогнепровідного шнура. Для визначення займистості 1 г вибухових речовин поміщають в пробірку, в яку вводять кінець палаючого вогнепровідного шнура. Залежно від відстані, на якій загоряється вибухову речовину, оцінюють його займистість. Іноді визначають чутливість вибухових речовин до полум'я, поміщаючи його в багаття в ящику зі сторонами 10 см з листового заліза товщиною 1 мм. За чутливості вибухових речовин до променя вогню вогнепровідного шнура розрізняють: детонаторні від променя вогню (вибухові речовини); вибухають або що спалахують (димний порох і суха нітроклетчатка); спалахуючі (тетра, динаміти); не засмагати і не вибухають (амоніти, тротил, гексоген). Для зменшення займистості до складу вибухових речовин вводять речовини, розкладання яких йде з поглинанням тепла (наприклад, антипірени).

Енергетика і біотехнологія

Існує чимало шляхів її використання сонячної енергії; в їх числі - біологічна конверсія, тобто перетворення енергії Сонця в приховану енергію хімічних сполук, складових біомасу рослин, за допомогою створеного мільйонами років еволюції ефективного природного механізму - механізму фотосинтезу. Застосування сучасних досягнень біофізики і фотобиологии, біохімії і генетики відкриває перспективи отримання таким шляхом великих кількостей твердого, рідкого і газоподібного палива. Тому біотехнологічному напрямку в енергетиці приділяється велика увага в усіх країнах світу.

Рослини - один з найважливіших неодмінних джерел енергетичне сировини, доступного людству. Правда, сумарна ефективність фотосинтезу, якщо вважати по запасеної в біомасі енергії, не так вже висока; навіть в оптимальних для рослини умовах вона не перевищує 5... 6% надходить на поверхню Землі сонячної радіації. Зазвичай же в сільському господарстві ця величина становить близько 1%. І, тим не менш, щорічно на Землі запасається у вигляді біомаси рослин в 10 разів більше енергії, ніж споживає її людство. У деревині дерев, сьогодні зростаючих на планеті, укладена стільки ж енергії, скільки у всіх практично доступних запасах вугілля, нафти і газу.

Частка рослинної біомаси в світовому споживанні енергії поки порівняно невелика - близько 14%. Однак, щоб отримати стільки енергії, потрібно було б щороку додатково спалювати приблизно мільярд тонн нафти - вдесятеро більше, ніж дають усі підводні родовища Північного моря та в півтора з гаком рази більше, ніж видобувається нафти на території колишнього СРСР. У країнах, що розвиваються біомаса рослин, тобто дрова і різні спалюються відходи сільського і лісового господарства, покривають близько половини всіх енергетичних потреб

 

Потрібно підкреслити, що використання біомаси як джерела енергії ставить перед селекціонерами принципово нові завдання. Якщо досі головною метою селекції було отримання максимальної кількості якогось одного, традиційного продукту, то тепер потрібно враховувати необхідність утилізації всієї біомаси рослини.

 

Здійснювані в різних країнах етанольних програми мають на меті виробництво пального переважно для карбюраторних двигунів. У той же час заслуговують уваги перспективи отримання з рослинної сировини дизельного палива. В принципі таким паливом може служити, наприклад, соняшникова або оливкова олія (хоча якщо заправляти дизель в продовольчому магазині, то потрібно брати тільки самі вищі, рафіновані сорти масла, інакше неминуче утворення нагару). Тут єдина перешкода - низький вихід олії: гектар соняшнику або сої дає його всього лише близько тонни. Однак вихід масла можна збільшити знов-таки шляхом селекції. Крім цього, існують набагато більш продуктивні олійні культури. Наприклад, західноафриканських олійна пальма дає до 4... 6 тонн олії з гектара, а нещодавно виведені нові її сорти, продуктивність яких досягає 14... 16 тонн.

 

Всі ці приклади наочно показують, що рослини можуть служити багатим джерелом не тільки харчового і технічного, але й енергетичної сировини. Розвиток цієї галузі біотехнології може набагато підвищити ефективність їх використання. Наші знання механізмів біологічної продуктивності рослин, насамперед процесів фотосинтезу, поки ще далеко не достатні, так що відкриваються тут можливості величезні.

 

Парниковий ефект

Парнико́вий ефе́кт — явище в атмосфері Землі, при якому енергія сонячних променів, відбиваючись від поверхні Землі, не може повернутися в космос, оскільки затримується молекулами різних газів.

У результаті на поверхні Землі підвищується температура. Без парникового ефекту температура поверхні Землі за оцінками була б на 25°—30° нижчою, ніж є насправді^{[ Джерело? ]}. Парниковий ефект суттєвий також на Марсі та, особливо, на Венері.

Парниковий ефект відкрив у 1829 Жозеф Фур'є.

Образну назву «парниковий ефект» одержало природне явище суть якого полягає в тому, що атмосфера затримує теплове випромінювання яке йде від земної поверхні (подібно до плівки над городнім парником).Енергія, що надходить на нашу планету від Сонця, визначає хід усіх біологічних процесів на Землі. Із загальної кількості цієї енергії 20 % поглинається атмосферою, 34 % відбивається хмарами і земною поверхнею й повертається у космос 46 % енергії доходять до земної поверхні й нагрівають її Нагріта земля у свою чергу випромінює довгохвильову інфрачервону (теплову) радіацію, що частково гіде в космос, а частково залишається в атмосфері, затримуючись газами, що входять до її складу, і нагріваючи приземні шари повітря.

Припущення, що наслідками господарської діяльності людини можуть стати значні зміни клімату, вперше були висловлені наприкінці XIX - початку XX ст У 1922 році англійський герцог Шерлок висунув ідею, що ці зміни прямо пов'язані з умістом вуглекислого газу в атмосфері, а отже, іззростаючими масштабами використання викопного горючого палива. На Міжнародній конференції вчених із проблеми антропогенної зміни клімату, що пройшла в Торонто в 1988 рот, був зроблений висновок, що наслідки посилення парникового ефекту поступаються лише наслідкам світової ядерної війни Тоді при ООН була створена міжурядова групаекспертів із проблем зміни клімату, яка зайнялася всебічним вивченням проблем впливу людини на зміну клімату. Про результати їхньої роботи сказано в доповіді «Викиди в атмосферу, викликані людською діяльністю,призводять до істотного збільшення концентрації парникових газів. Це збільшує парниковий ефект, що призводить до додаткового нагрівання земної поверхні. На думку ряду вчених, середня температура на планеті зросла в порівнянніз доіндустріальним періодом (кінець XIX ст.) приблизно на 0,6 °С Занайбільш оптимістичними прогнозами, до 2025 р. підвищення температурискладе 2,5 °С а до кінця XXI сторіччя — майже 6 °С. Серед важливих проблем, пов'язаних з посиленням парникового ефекту йпотеплінням, виділяється проблема підвищення рівня Світового океану зарахунок танення материкових і морських льодів і проблема тепловогорозширення води в океані. За минуле століття рівень Світового океанупідвищився на 10—25 см, а до кінця XXI сторіччя може підвищитися вже на1—2 м. Якщо ж відбудеться руйнування льодових щитів Антарктиди йГренландії, то рівень океану підвищиться на 10 м, а це спричинитьзникнення з карти світу десятків держав. Поступове підвищення рівня Світового океану також змусить сотнімільйонів людей мігрувати з прибережних зон, дельт рік і островів. Водазатопить чимало приморських міст, серйозно постраждають місця нерестуриб. Більше за інших постраждають Китай, Єгипет, Бангладеш, Нідерланди,Японія, США.

 

73. Охорона праці як галузь науки.

Охорóна прáці — це:

система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя,здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;

діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Законодавство про працю містить норми і вимоги з техніки безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

Загальний нагляд за додержанням норм охорони праці покладено на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції (Держгірнтехнагляд, Енергонагляд тощо). Див. охорона і безпека праці в гірничій промисловості України.

Охорона праці – це система правил і заходів, які забезпечують безпечну роботу на даному виробництві. При роботі на металорізальному верстаті необхідно передбачити ряд вимог, які б дозволили працюючому виконувати поставлене перед ним завдання в умовах, які передбаченні конструкторськими документами.

Основними заходами, які зменшують або попереджають травматизм при роботі на дільниці є автоматизація або механізація технологічного процесу.

Крім цього на верстатах встановлюють захисні кожухи на вузлах, які передбачають обертові моменти. Всі захисні кожухи з внутрішньої сторони фарбуються в жовтий колір (сигнальний), а з зовнішньої сторони наноситься знак безпеки по ГОСТ 12.4.025-86 (рівносторонній трикутник жовтого кольору з вершиною доверху в чорній рамці і знаком оклику посередині). Під знаком встановлена таблиця з написом «При ввімкненому верстаті не відкривати».

Для орієнтовної оцінки шуму приймають показник, який називається «рівнем шуму» і вимірюється за шкалою «А» шумоміра. Допустимий рівень шуму в приміщеннях, в тому числі і цехах холодної обробки по СН 245-79 становить 71-90 Дб.

Основними заходами, які захищають працюючих від шкідливих дій шуму і вібрацій є установка верстата на віброопори.

Правильне визначення площі дільниці визначає правильну організацію робочого місця в відповідності з науковою організацією праці. Завдяки цьому зменшується втомленість працюючих і зменшується можливість травматизму.

Кожне робоче місце обладнане інструментальною тумбочкою і дерев’яним під ставником, а для видалення стружки з верстата застосовують спеціальні вмонтовані в верстат шнекові і магнітні транспортери, а на свердлильних верстатах – спеціальні гачки і щітки.

В цеху застосовується комбіноване освітлення. Освітленість на підлозі при загальному освітленні повинна бути не менше 150 лк для ламп розжарювання не менше 150 лк для люмінесцентних ламп незалежно від місцевого освітлення.В якості-лікувально-профілактичних заходів передбачаємо попередній та періодичний (не рідше одного разу на рік) медогляди працівників цеху, заборону допуску до вібраційних робіт осіб, молодших 18 років та таких, що мають відповідні проти покази в стані здоров’я, лікувальну гімнастику та масаж рук.

 

 

Очищення стічних вод

Очи́щення стічни́х вод — оброблення стічних вод з метою руйнування або видалення з них певних речовин, які перешкоджають відведенню цих вод у водоймища відповідно до законодавства або використання їх у виробничому.

О.в. проводять механічними, фізико-хімічними і біологічними методами. До механічних методів відносять видалення крупнозернистих забруднень на решітках, відстоювання та фільтрування. Ці методи застосовують у гірничій промисловості у зв'язку з тим, що води підприємств звичайно забруднені продуктами дезінтеграції руди і вмісних порід, а нафтовидобувних підприємств — нафтопродуктами. При проясненні вод, що містять дрібнодисперсні домішки, їх попередньо агрегують з допомогою реагентів — коагулянтів і флокулянтів. Найчастіше використовуються фізико-хімічні методи. Вибір конкретних способів О.в. залежить від складу розчинених речовин і застосовуваної технології переробки мінеральної сировини. У гірничій промисловості використовуються реагентні, сорбційні, електрохімічні та інші фізико-хімічні методи очищення.

До реагентних методів відносять: нейтралізацію кислот і лугів, переведення йонів у мало-розчинний стан тощо.

Сорбційні методи полягають у виділенні органічних і неорганічних забруднень на природних або синтетичних сорбентах, а також у використанні йон-селективних матеріалів. Електрохімічні методи: електродіаліз, електрохімічне окиснення і гідроліз, тобто методи, що пов'язані з дією електричного струму на водні розчини. Як правило, електрохімічне оброблення стічних вод, так само як і окиснення домішок (озонуванням, хлоруванням), належить до деструктивних методів очищення, тобто до таких, за яких домішки руйнуються. Ці методи застосовують у випадку неможливості або економічної недоцільності вилучення домішок із стічної води.

За даними промислових випробовувань, застосування озонування дозволяє на Зирянівській збагачувальній фабриці отримати додатково за рік 350 т продукту із вмістом міді 40 %, золота 400 г/т, срібла 1500 г/т. Цей метод економічно вигідний не тільки через повернення корисних металів, впровадження його дозволить знизити вміст ціанідних сполук у 2 рази в порівнянні з нормами рибоохорони.

Використання інших, так званих регенераційних методів О.в., дає змогу не тільки знешкодити стічні води, але і вилучати з них цінні домішки. Повернення у виробництво вилучених домішок зменшує втрати цінних компонентів мінеральної сировини, реагентів і допоміжних матеріалів і часто робить процес О.в. рентабельним. Перспектива створення на гірничих під-приємствах маловідходних виробництв підвищує важливість використання регенераційних методів очищення. До названих методів відносять ряд фізико-хімічних методів: екстракційне очищення, що основане на вилученні забруднювальної речови-ни спеціальним розчинником, перегонку, ректифікацію, адсорбцію на твердих сорбентах, пінну флотацію тощо, всі методи механічного очищення.

Методи біологічного очищення застосовуються для оброблення комунально-побутових стоків підприємств і в ряді інших випадків. Вони основані на здатності мікроорганізмів використовувати в процесі життєдіяльності багато органічних і неор-ганічних сполук і видаляти їх із стічних вод. Зокрема, біологічний метод використовується для очищення стоків флотаційних фабрик від поверхнево-активних речовин. У процесі біологічного очищення токсичні речовини перетворюються в нешкідливі продукти окиснення: воду, діоксид вуглецю і інші. Як правило, біологічне очищення — завершальна стадія оброблення стічних вод, звичайно перед нею здійснюється комплекс інших методів очищення води. Очищені води використовують для зро-шування сільськогосподарських земель, у системах виробничого водопостачання тощо. Перед скиданням у водойму очищені води знезаражують.

Сукупність інженерних споруд, в яких стічні води очищаються від забруднювальних речо