Порівняльна педагогіка в незалежній Україні

Від Радянського Союзу Україна успадкувала науково-педагогічні структури, які практично не займалися порівняльною педагогікою. За прикладом Москви, де у часи хрущовської "відлиги" (1957) започаткована спеціалізована лабораторія, у 1971 р. в Українському науково-дослідному інституті педагогіки була створена група "педагогічної інформації" (керівник - Б.Ф. Мельниченко), яка лише в 1992 р. отримала відповідну назву - лабораторія порівняльної педагогіки. "Езопова назва" не завадила продуктивній праці Г. Степенко, І. Тараненко, Н. Абашкіної, Г. Єгорова, О. Локшиної, Н. Лавриченко та ін. Більшість праць вийшли російською мовою. Наприклад, збірка праць у двох частинах "Системы народного образования в зарубежных странах на современном этапе" (1990) містила цікавий матеріал про соціалістичні і капіталістичні країни й стала відомою далеко поза межами України ([9] та ін.).

Звільнитися від вимушеної необхідності акцентувати справжні й надумані недоліки систем освіти розвинених країн й більш об'єктивно оцінювати національну систему науковці-педагоги України отримали змогу лише з часу відновлення незалежності. До названих нами компаративістів долучилися й інші педагоги (Л. Пуховська, А. Сбруєва), а також група дослідників, які прийшли в порівняльну педагогіку з інших наук (В. Луговий, Л. Одерій, А. Глузман, К. Корсак та ін.)

Дуже позитивним явищем ми вважаємо швидке розширення зв'язків українських науковців-педагогів з колегами за рубежем. Успіх перестав залежати від ласки столичних установ та інстанцій і визначається виключно особистою ініціативою (та окрім активності непогано б володіти іноземними мовами!). Якщо на початку 90-х років більшість дисертацій з педагогічних наук були історичної чи класично-дидактичної тематики, то у найближчі роки першість перейде до порівняльної педагогіки. Передують проблеми європейської інтеграції в освітній сфері, розвитку педагогічної та вищої освіти у різних країнах, міжнародного досвіду стандартизації освіти, гуманізації й екологізації освіти, дослідження шляхів соціалізації особистості в сучасних умовах тощ

Лекція 3

Сучасний період розвитку цивілізації унікальний і неповторний. Зміни в суспільстві та виробництві, які раніше вимагали десятиріч, відбуваються за роки і місяці. Людство з абстрактного поняття, яким позначали розрізнений конгломерат племен і народів, вперше перетворюється в цілісність, потенційно здатну подолати весь комплекс світових екологічних та інших загроз і забезпечити свій стійкий економічний та культурний розвиток.

Аналізуючи сьогодення, науковці вказують різну кількість головних явищ, тенденцій, змін та інновацій, які відбуваються на планеті. Наприклад, в працях Корсака К.В. їх наводиться майже два десятки ([17] та ін.), зокрема:

- Актуалізація екологічних, демографічних, генетичних та інших всепланетних загроз не тільки прогресу людства, але й його існуванню. Поява в останні десятиріччя СНІДу та інших нових небезпечних хвороб свідчить, що біосфера розпочала "війну" з усією популяцією людей, намагаючись редукувати її до безпечного для себе рівня.

- Виживання людства можливе лише за умови глибоких ментально-психічних змін як усіх його членів, так і кожної окремої особи. Для появи"нової ментальності" мало "екологізувати й гуманітаризувати" шкільні

- у освіту, необхідна повна перебудова цілей і методів виховання, радикальна зміна змісту більшості предметів і дисциплін. Наявні системи освіти не готові сформувати осіб з потрібною свідомістю, а засоби масової інформації взагалі йдуть "не туди".

- Постійно зростає абсолютна й відносна вартість "первинної освіти" як засобу введення нових поколінь у соціум, надання не лише фаху, а й широкої "цивілізаційної компетентності" як навичок життя у діяльності в умовах демократичного і правового суспільства й майже повної відсутності кордонів та інших бар'єрів для руху виробів і робочої сили. Поглиблюється розрив між успадкованими (генетичними)програмами поведінки і вимогами життя у демократичних суспільствах. Цю проблему можна вирішити лише удосконаленням змісту первинної освіти та збільшенням її тривалості.

- Та цей шлях неминуче активізує інше протиріччя - між моментом статевої зрілості і підвищеної сексуальності та початком повної соціальної дорослості, появою можливостей створити і утримувати сім'ю.

- Втрачають доцільність минулі уявлення і про умови безпеки нації, і про показники "сили Держави". Останнє невдовзі стане синонімом не Армії, а Освіти.

- Війни за участю більше однієї країни вже стали корекційно-виховними. Ця трансформація відбулася на диво швидко, адже XX ст. розпочиналося жахливими за варварством окупаційними і колоніальними війнами. Обидва ці типи у наш час повністю втратили доцільність.

- У переважній більшості країн власні армії стали головною загрозою економіці й безпеці життя населення. Розумно діють лише там, де скорочують силові структури до мінімуму, витрачаючи на Освіту більше, ніж на Армію (як повідомляють з Росії, вперше в її історії в 2002бюджетному році освітні витрати перевищать оборонні).

- Економічні і політичні чинники вже майже сформували відкритий світовий ринок, де за недосконалості "правил гри" всі конкурують з усіма. Частині країн це на користь, іншим - ні. У першу групу входять лише ті, хто вже перетворив освіту в національний пріоритет №1.

- Відкритий ринок інвестицій за слабкого розвитку освіти знижує шанси на прогрес усіх країн, подібних до України 90-х років, де для випуску якоїсь продукції необхідно роздати у Києві купу хабарів, а потім приховати від податківців більшість створеного і реалізованого. Явище "відкритості" вже помітне у швидкому переміщенні промисловості з високих широт (холодних зон) у низькі (теплі зони планети).

- Все більше країн переходять до інформаційної стадії з розвиненим демократичним устроєм. Стійкість останнього і успіх у розвитку всієї країни можливі за високої цивілізаційної компетентності кожного громадянина. На цій стадії суспільної еволюції формування в системі освіти   автономних і розвинених особистостей стає не закликом чи побажанням, а необхідністю.

- Серед застарілих норм освітньої політики - мета виховання "націонал-патріотів". Правильні дії - підготовка "економічних" патріотів, адже Україна біднітиме все дужче, доки більшість заробленого її громадяни витрачають на зарубіжні товари і послуги.

- Дуже позитивним загальносвітовим явищем є швидке підвищення суспільної ролі жіноцтва. Особливості менталітету жінок відзначаютьсяпідвищеною корисністю саме в тих суспільно-економічних умовах, що виникають на планеті.

- Паралельно до цього прискорюється перетворення конвенцій про права людини і захист дітей в наднаціональне законодавство, основу текстів освітніх статей конституцій   і центральних положень всього освітнього законодавства. Шкода, але інформальний сектор систем освіти(засоби масової інформації - ЗМ1) й уся журналістика не має подібної норми, часто керуючись прикладом Герострата, а не клятвою Гіппократа.

- Останнє небезпечніше тим, що зусиллями тих же наднаціональних ЗМІ старше покоління і вся система освіти втрачає можливість контролювати ту інформацію, яка надходить до молоді й слугує формуванню її самосвідомості. Ніколи у минулому системи освіти не стикалися з ситуацією переваги у знаннях і вміннях молоді над вчителями, а саме це відбувається в оволодінні інформаційними технологіями.

- Інтенсивна "атака" мозку немовлят, дітей і підлітків рухомими зображеннями і звуками блокує необхідні для традиційного "текстового навчання" канали сприйняття й осмислення інформації - молодь вміє, але не любить читати, оскільки швидко втомлюється. З цим явищем стикається кожен вчитель, але його наукове вивчення розпочалося в розвинених країнах лише кілька років тому, а до подолання проблеми (відновлення ефективності навчання у нових умовах) ще далеко.

- Розпад СРСР і припинення "холодної війни" зумовило зміну лідерства у природничих науках, а надмірне залучення науковців до виготовлення зброї спричинило громадську антипатію, відторгнення навіть корисних досягнень, нічим не вмотивований потяг до припинення чи скорочення викладання точних наук у школах. Для точних наук настали "важкі часи" у багатьох країнах. Тим часом, величезні досягнення має група наук про живу речовину на чолі з молекулярною біологією. Сфера навчання і виховання практично повністю ігнорує доробок групи молодих наук про людину (генетики, етології, нейромолекулярної біології та ін.),що значно гальмує пошуки шляхів  подолання багатьох недоліків насамперед у формуванні нового менталітету і засад поведінки.

на соціальні й освітні зміни у найближчі роки найдужче впливатимуть два комплексні явища - глобалізація (від §1оЬа1 - світовий, у світовому масштабі) та інформатизація.

Перше з них полягає в поступовому зникненні міждержавних кордонів, утворенні всесвітнього ринку праці для дипломованих фахівців, отже, формуванні нових наднаціональних вимог до стандартів освіти та характеристик випускників вищих навчальних закладів.

Інформатизацію надмірно спрощено інколи ототожнюють з поширенням комп'ютерів та інших інформаційних засобів. Насправді ж, як стверджують кращі експерти, що досліджують соціально-економічні явища, йдеться про зміну індустріального суспільства інформаційним (ці назви визначаються домінуючим продуктом виробництва).

Останні десятиріччя XX ст. стали початком переходу найбільш розвинених країн до пост-індустріальної (чи "інформаційної"} стадії. Для неї характерні підвищені вимоги до рівня освіченості населення, тому в країнах-лідерах поступово стає обов'язковою перша стадія вищої освіти (2-3 роки). Цими країнами є Канада, США, Австралія, Японія.

На нашу думку, отримати найбільш загальне уявлення як про перебіг сучасних подій у світі, так і про найбільш вірогідні явища можливо у тому випадку, якщо детально ознайомитися зі своєрідним "дороговказом майбутнього" - таблицею порівнянь найбільш важливих рис і характеристик до аграрного, аграрного, індустріального та інформаційного суспільств [20].

Україна відновила свою незалежність, перебуваючи в помірно розвиненій індустріальній стадії за характером розподілу активного населення (в аграрному секторі - 19,8%, у промисловості - 53,8%, у сфері послуг - 26,4%) і мало не в аграрному соціумі за суспільним менталітетом і примітивізмом соціальної організації. Сучасні процеси також суперечливі: наші реформатори заходилися будувати "дикий ринок", притаманний початковій стадії індустріального капіталістичного суспільства, а не "соціал-демократичний" капіталізм сучасного західноєвропейського типу. Відтак, активний рух до інформаційного суспільства у нас відбувається не "широким фронтом", а лише в окремих напрямах.

Ми пропонуємо читачам самостійно проаналізувати таблицю й обмежимося найістотнішими висновками та зауваженнями.

«розвиток людського виду йшов від примітивно-природної організації з тисяч чи десятків тисяч племен, члени яких знали про існування лише сусідів-конкурентів, до формування "людства" як реальної цілісності, свідомої глобальних загроз і здатної перемогти їх;

• постійно зростала індивідуальна відповідальність і автономія членів поширених соціумів, зменшувався відсоток підпорядкованих і несамостійних осіб і зростав, змінюючись за сутністю, відсоток лідерів і незалежних осіб;

• невпинно розширювалася     суспільна роль жінок, вплив притаманного цій статі менталітету і системи цінностей на діяльність всього суспільства аж до повної їх перемоги над природно-чоловічими програмами, успадкованими людьми від тваринних предків;

• саме це явище стало, як ми вважаємо, прихованою основою невпинного розвитку і поширення системи загально гуманістичних цінностей і правил співжиття, остаточна перемога яких над усіма попередніми є ультимативною передумовою сподівань людства на існування і подальший стійкий розвиток.

Узагальнюючи, ми можемо стверджувати, що на наших очах розвиватиметься й поглиблюватиметься процес, який наш відомий хірург і мислитель Микола Амосов, визначив як "дорослішання" людства, перетворення його з абстракції в могутню й дієздатну цілісність.

Існує дуже глибокий зв'язок виду суспільства з визначальними характеристиками систем освіти, які обслуговують його потреби. Еволюція суспільств від до аграрного аж до інформаційного супроводжувалася грандіозними змінами навчання та освіти населення й професійної підготовки кадрів. Ці зміни узагальнені в табл.З (спрощені варіанти раніше опубліковані в [16,17]).