Міждисциплінарні дослідження

Одним з найбільших авторитетів в порівняльній педагогіці є Джорж 3. Ф. Бірідей (нар. 1920), вчений польського походження (польське ім'я -Зигмунт Фіялковський), професор педагогічного коледжу Колумбійського університету в Нью-Йорку, який порівнював системи освіти США, СРСР та інших країн. Його методологічні погляди найповніше розкриті у працях "Порівняльний метод у педагогіці" (1964) і "Рефлексія на тему порівняльної методології в педагогіці, 1964-1966. " (1967).

Порівняльна педагогіка в розумінні Бірідея - це не сучасна історія виховання (історія педагогіки) або субдисципліна соціології чи політології, а синтез цих та інших галузей науки. І найтісніше порівняльна педагогіка пов'язана з політичною географією. Завдання порівняльної педагогіки вчений визначає як "поєднання деяких проблем гуманітарних і суспільних наук в географічній перспективі педагогіки"

 Для досягнення відповідної якості порівнянь слід ставити вищі вимоги до монографічних досліджень (основою яких мають бути регіональні чи польові дослідження). Вчений вважав, що при цьому слід враховувати три фундаментальні вимоги:

1. Знання мови території дослідження;

2.Проживання на тій території;

3.Правильне розуміння культурного спадку.

Першим кроком був би опис освітньої системи та її функціонування на досліджуваній території. Це може здійснюватися через поглиблене вивчення літератури предмету та активне відвідування шкіл. При цьому Бірідей висловлює багато корисних порад на тему вибору джерел інформації та збирання даних. Хоча мало правдоподібно, щоб увесь зібраний подібним чином матеріал мав суто педагогічний або описовий характер. Однак звернення уваги на накопичення вірогідної інформації є справою дуже важливою.

Наступним кроком є "скерування до певного представлення зібраної педагогічної інформації з метою перевірки, чи є вона суспільне вірогідною". Бірідей розглядає дослідження на тлі широкого суспільного контексту при застосуванні тих методологій суспільних наук, які мають значення для цього дослідження. Метою подібного підходу є з'ясування чи інтерпретація описаних явищ так докладно, як тільки це можливо. Цю стратегію вчений називає "розетка різних дисциплін". Такі позиції Бірідея зустріли активну критику, в результаті чого він відійшов від прагнення до ідеалу, все ж вважаючи, що в проведенні порівняльних досліджень слід використовувати знання з принаймні однієї, а то й двох-трьох наукових дисциплін, крім педагогіки.

Бірідей виділяє два види порівнянь: а) урівнювальне, б) ілюстративне. Перше пов'язане з процедурою зрівнювання даних з різних країн, які є об'єктом порівняння. Головна небезпека полягає в існуванні тенденцій до репрезентації різнорідних даних як рівноцінних.

Використання в практиці дослідницької процедури, пропонованої Бірідеєм, спричинило багато труднощів та проблем. Але все ж, попри критику його певних концептуальних підходів, внесок цього вченого у розвиток порівняльної педагогіки є досить вагомим.

У другій половині XX століття виникають нові напрями у компаративістиці. Засновником одного з них став професор Лондонського університету Б. Холмз (1920-1993), автор багатьох книжок з порівняльної педагогіки. Серед найбільш відомих є праця "Проблеми в педагогіці: порівняльний підхід" (1965), в якій відображений методологічний підхід вченого. Холмз підкреслює важливість розвитку порівняльних досліджень та їх вплив на збагачення педагогіки та всієї групи наук про освіту. Найбільш продуктивним у порівняльно-педагогічних дослідженнях він вважав проблемний метод. Такий підхід полягає в аналізі конкретних педагогічних проблем на основі порівняння шляхів їх постановки та вирішення у різних країнах.

Для Холмза порівняльна педагогіка є засобом підтримки планування розвитку реформи та освітньої політики; сприяє визначенню положень та принципів, систем або прав, які допомагають у з'ясуванні функціонування освітніх систем. Щоб досягнути певних цілей, дослідницьким інструментом слід обрати проблемний метод, який є науково обґрунтованим, відтак, завдяки йому можна творити теорію та

формулювати "предикції" (передбачування) можливих варіантів освітньої політики.

Холмз акцентує наступні головні фази порівняльних досліджень:

1. Вибір проблеми та її аналіз (вибір проблеми залежить в основному

2. від досвіду, знань та інтересів дослідника):

2.Формулювання пропозицій стосовно освітньої політики  або можливих рішень;

3. Визначення релевантних чинників (опис та аналіз політичних, економічних, культурних і суспільних чинників, які впливають на систему освіти).

Хоча Холмз так і не представив вичерпно повного прикладу застосування свого методу, але все ж здійснив аналіз багатьох освітніх явищ на тлі зв'язку з політичними та економічними проблемами. В чотирьох монографіях ним висвітлені: 1) підготовка вчителів та професіоналізація освіти в США; 2) розширення середньої школи в Англії та Уелсі; 3) загальна та професійна підготовка в СРСР: 4) особиста свобода і соціальна відповідальність в Японії.