Визначення поняття “соціалізація” в наукових джерелах

Автор	Джерело	Визначення поняття
Г. Андреєва	Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М: МГУ, 1980. – С. 335.	Процес входження індивіда у соціальне середовище, засвоєння ним соціальних впливів, залучення його до системи соціальних зв’язків.
А. Антонов	Социология семьи: ученик / Под ред. проф. А.И. Антонова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2007. – С. 220.	Процес залучення до прийнятих в суспільстві і його підсистемах цінностей і норм.
С. Гончаренко	Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гонча-ренко. – К.: Либідь, 1997. – С. 314.	Процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості.
Л. Орбан- Лембрик	Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: посібник / Л.Е. Орбан-Лембрик. – К.: Академвидав, 2003. – С. 90.	Процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільстві.
А. Реан	Семья: психология, педагогика, социальная работа / Под ред. А.А. Реана. – М.: АСТ, 2010. – С. 290.	Це процес і результат засвоєння і наступного активного відтворення індивідом соціального досвіду.
А. Ребер	Большой толковый психологи-ческий словарь / Ребер Артур; пер. с англ.: в 2-х т. – М.: Вече, АСТ, 2000. – Т. 2. – С. 283.	Процес, за допомогою якого індивід набуває знання, цінності, соціальні навички і соціальну чутливість, які дозволяють йому інтегруватися в суспільство і вести себе там адаптивно.

Термін “соціалізація” пояснюють як процес і результат засвоєння і активного відтворення індивідом соціального досвіду, здійснюваний у спілкуванні і діяльності [18, 563]. Під нею також розуміють розвиток і самозміну людини в процесі засвоєння і відтворення культури, що відбувається у взаємодії людини зі стихійними, відносно спрямованими і цілеспрямовано створеними умовами життя на всіх вікових етапах [10, 9]. Таким чином, одні науковці вважають соціалізацією саме процес і результат засвоєння та відтворення індивідом соціального досвіду, а інші – розвиток і самозміну людини в процесі засвоєння й відтворення індивідом соціального досвіду.

Певні розбіжності спостерігаємо також у трактуванні поняття “виховання” (табл. 2). Вчені вважають, що це: “процес цілеспрямо-ваного, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних і суб’єктивних факторів”; “система цілеспрямованих, педагогічно організованих взаємодій дорослих з дітьми, самих дітей одне з одним”; “відносно осмислене і цілеспрямоване плекання людини в сім’ї, в релігійних і виховних організаціях, яке більш-менш послідовно сприяє адаптації людини в суспільстві і створює умови для її відокремлення у відповідності до специфіки мети, змісту і засобів сімейного, релігійного, соціального і корекційного видів виховання”; “процес цілеспрямованого формування особис-тості в умовах спеціально організованої виховної системи”; “планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування певних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і праці” та ін. [4; 9; 10; 17; 18].

Виховання обмежується місцем і часом, здійснюється у спеціально організованих умовах, де цілеспрямовано впливають на особистість дитини. А поняття “соціалізація” за своїм змістом ширше, тому що включає в себе дефініцію “виховання”, адже соціалізація може відбуватися як стихійно, так і в спеціально створених умовах впродовж всього життя. Так, Н. Заверико відзначає, що “виховання – це цілеспрямований процес впливу, за допомогою якого індивіду намагаються прищепити бажані риси та якості, а соціалізація включає також непередбачені, спонтанні впливи, завдяки яким особистість прилучається до культури, стає повноправним членом суспільства” [6, 31].

 

Таблиця 2