Аналіз діючих програм розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку на предмет формування у дошкільників інтересу до власного здоров’я

Нормативно-правова база: Закони України “Про освіту”[17], “Про дошкільну освіту” [15], Базовий компонент дошкільної освіти [16], Державна цільова соціальна програма розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року,затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 13. 04. 2011 року № 629 [18].

Державна освітня політика визначає дошкільну освіту як стратегічну ланку вітчизняної освітньої галузі. Стаття третя Закону України “Про дошкільну освіту” засвідчує, що «держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття». У статті четвертій записано: «Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні». Це базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості, цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її можливостей та внутрішнього потенціалу (задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних і фізичних особливостей), культурних потреб, а також формування моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.

Діючі програми розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку спрямовані на предмет формування у дошкільників інтересу до власного здоров’я.

Отже, головне завдання діючих програм розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку – закласти основи здоров’я, забезпечити фізичний, духовний, моральний, естетичний, емоційний та інтелектуальний розвиток особистості дошкільника, а саме:

1. Виховати здорову дитину, сформувавши у неї мотивацію на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку.

2. Закласти моральний фундамент на основі загальнолюдських, моральних, духовних, громадянських, екологічних, естетичних цінностей.

3. Розвивати інтелект у процесі різних видів дитячої діяльності (пізнавальної, навчальної, ігрової, трудової), враховуючи ідеї видатних українських педагогів минулого і сучасності, основні засади народної дидактики, передові педагогічні технології.

4. Забезпечити розвиток емоційно-чуттєвої сфери дитини та формування емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.

5. Розвивати творчі задатки і здібності дитини, здатність до самопізнання своїх можливостей.

 

 

Висновок до розділу І

Таким чином, інтерес до власного здоров’я – це сутнісна характеристика особистості, що має складну структуру, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я. У формуванні інтересу до власного здоров’я неабияку роль відіграє дитячий садок, який є центральним осередком розвитку, виховання та навчання дітей.

Діти молодшого дошкільного віку розуміють, що таке хвороба, але дати саму елементарну характеристику здоров'ю ще не можуть. Внаслідок цього ніякого інтересу до власного здоров’я у маленьких дітей практично не складається. 

В середньому дошкільному віці у дітей формується уявлення про здоров'я як відсутність хвороб. Вони розповідають про те, як хворіли, у них проявляється негативне ставлення до хвороби на підставі свого досвіду. Але що, значить, бути здоровим і відчувати себе здоровим, вони пояснити ще не можуть. Звідси і інтерес до здоров'я, як до чогось абстрактного.

У старшому дошкільному віці завдяки зростанню досвіду особистості інтерес до здоров'я істотно змінюється. Але спостерігається змішання понять «здоровий», як великий, хороший і «здоровий», що не хворий, діти як і раніше співвідносять здоров'я з хворобою, але більш чітко визначають загрози здоров'ю як від своїх власних дій («не можна їсти брудні фрукти», «не можна брати їжу брудними руками» і ін.), так і від зовнішнього середовища. При певній виховної роботи діти співвідносять поняття «здоров'я» з виконанням правил гігієни. 

Головне завданнядіючих програм розвитку, виховання та навчання дітей дошкільного віку – закласти основи здоров’я, забезпечити фізичний, духовний, моральний, естетичний, емоційний та інтелектуальний розвиток особистості дошкільника.

Сформованість інтересу до здоров'я як до найбільшої цінності в житті стає основою формування у дітей потреби в здоровому способі життя. У свою чергу, наявність цієї потреби допомагає вирішити важливу психологічну та соціальну задачу становлення у дитини позиції творця щодо свого здоров'я і здоров'я оточуючих.