Проблема ефективності психологічного подолання в кризових ситуаціях

 

Ученими сформульовані досить стійкі загальні висновки про ефективність і перевагу різних форм долаючої поведінки. Згідно з дослідженнями зарубіжних авторів, ефективність копінгу можна визначити як результат взаємодії між видом копінгу (наприклад, проблемно-орієнтований vs емоційно-орієнтований) й актуальною, або уявною, контрольованістю ситуації. Отже, проблемно-орієнтований копінг більш ефективний у контрольованих ситуаціях, емоційно-орієнтований – у неконтрольованих.

Загалом, успішність дозволу одиничної складній життєвій ситуації й ефективність використовуваних людиною стратегій оцінюються на основі:

- кінцевого результату взаємодії людини зі скрутною ситуацією;

- суб'єктивної оцінки отриманого результату як достатнього або недостатнього;

- задоволеності людиною результатом докладання зусиль для вирішення труднощі;

В індивідуальному досвіді людини стратегії подолання, що враховують результативність використання емоційних, когнітивних і поведінкових зусиль, складають психологічну компетентність особистості.

Оскільки копінг є усвідомленим внутрішнім механізмом, видається можливим цілеспрямоване формування адаптивних стратегій подолання кризових ситуацій. Актуальною проблемою розробки феномена копінг-поведінки особистості можуть стати програми вдосконалення копінг-стратегій, реалізація яких дозволить запобігти причини дезорганізації поведінки особистості в ситуації подолання життєвих труднощів.

 

Контрольні питання

1. Що розуміють під копінгом у сучасній психології?

2. У чому відмінність копінг-стратегій і захисних механізмів особистості людини?

3. Які теоретичні підходи покладені в основу розуміння копінг стратегій?

4. Що таке копінг-ресурси особистості?

5. Які види психологічного подолання виділяють Р. Лазарус і С. Фолкман?

6. Які основні проблеми ефективності копінг-стратегій в адаптації особистості до складних життєвих ситуацій?

 

Лекція 5 ПРОФЕСІЙНІ КРИЗИ ОСОБИСТОСТІ

 

План

4.1 Основні чинники криз професійного розвитку

4.2 Характеристика криз професійного становлення особистості

4.3 Характеристика криз професійної діяльності особистості

 

Основні поняття: криза професійного становлення.

 

Основні чинники криз професійного розвитку

 

Ґрунтуючись на концепції професійного становлення особистості, професійну кризу можна визначити як різкі зміни вектора її професійного розвитку. Професійні кризи протікають зазвичай без яскраво виражених змін професійної поведінки. Однак перебудова смислових структур професійної свідомості, переорієнтація на нові цілі, корекція й ревізія соціально-професійної позиції, що відбуваються під час кризи, готують зміну способів виконання діяльності, ведуть до зміни взаємин із професійним оточенням, а в окремих випадках – призводять до зміни професії.

Е. Ф. Зеєр визначає основні чинники криз професійного становлення:

-        наднормативна активність, як наслідок незадоволеності своїм становищем, своїм статусом,

-        соціально-економічні умови життєдіяльності людини (скорочення робочих місць, ліквідація підприємства, переїзд),

-        вікові психофізіологічні зміни (погіршення здоров'я, зниження працездатності, «синдром емоційного вигоряння»),

-        вступ у нову посаду (так само участь у конкурсах на заміщення, в атестації),

-        повна захопленість професійною діяльністю (трудоголізм),

-        зміни в життєдіяльності (зміна місця проживання, перерва в роботі, «службовий роман»).

Кризи часто супроводжуються нечітким усвідомленням недостатнього рівня своєї компетентності і професійної безпорадності.