Кислотність води. Загальні відомості

    Кислотність природних вод залежить в основному від вмісту розчиненого вільного діоксиду вуглецю, гумінових та інших слабких органічних кислот. Визначення кислотності проводять, як правило, одразу після відбору проби води. Під кислотністю води розуміють вміст у воді речовин, що реагують з 0,1 М розчином NaOH. Визначення кислотності проводять, як правило, одразу після відбору проби води.  

    Кислотність природних незабруднених вод зумовлена:

· вмістом розчиненого діоксиду вуглецю ;

· вмістом гумінових й інших слабких органічних кислот.

       Величина рН таких природних вод більше за 4,4. Якщо рН води менша ніж 4,4, то така вода може бути забруднена сильними мінеральними кислотами або солями, що утворені сильними кислотами й слабкими гідроксидами, які у воді гідролізуються з утворенням кислого середовища.  

      Кислотність води визначають титруванням проби води 0,1 М розчином NaOH [1]. Відомо, що при титруванні електрометричним методом за допомогою рН- метру, кінець титрування вільної кислотності має місце при рН ≈ 4,4, а загальної кислотності – при рН ≈ 8,3. При звичайному титруванні з використанням індикаторів метилового жовтогарячого (інтервал переходу забарвлення від – 3 до 4,4, а рТ = 4) і фенолфталеїну (інтервал переходу забарвлення рН – від 8,2 до10, а рТ = 9) кількість 0,1 М розчину NaOH, при використанні якого рН розчину досягає значення 4,4 (жовте забарвлення метилоранжу), відповідає вільній кислотності, а 9 (слабке рожеве забарвлення) – загальній кислотності. Якщо рН досліджуваної води більше за 9 (забарвлення фенолфталеїну рожеве), то її кислотність дорівнює нулю.

     6.3.1. Методика визначення загальної кислотності ( рН від 0 до 9 ).

У конічну колбу місткістю 200–250 мл піпеткою відібрати 100 мл досліджуваної води, додати 3–4 краплини фенолфталеїну і титрувати 0,1 М розчином NaOH (розчин лугу додавати краплинами) до появи слабкого рожевого забарвлення розчину, яке не повинно зникати протягом 2–3 хв. Титрування повторити декілька разів до отримання не менше, ніж трьох результатів, що відрізняються не більше, ніж на 0,1 мл.

Загальну кислотність (ммоль/л) розраховують за формулою:

 ,                                    (6.1)

де  – молярна концентрація  у розчині, моль/л;

– об’єм робочого розчину , витрачений на титрування з фенолфталеїном, мл;

– об’єм проби води, мл.

    6.3.2. Методика визначення вільної кислотності (рН < 4,4)

    У конічну колбу місткістю 250–350 мл піпеткою налити 100 мл досліджуваної води, додати 3–4 краплини метилового жовтогарячого і титрувати 0,1 М розчином NaOH  до зміни кольору від червоного до жовтого. Якщо при додаванні до проби води метилового жовтогарячого забарвлення води стає жовтим, то це означає, що вільна кислотність дорівнює нулю. Титрування повторюють кілька разів до отримання не менше, ніж трьох результатів, що відрізняються не більше, як на 0,1 мл.

     Вільну кислотність (ммоль/л) розраховують за формулою (6.1).