Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Фотометричний метод визначення кольоровості води
Метод базується на використанні закону Бугера-Ламберта-Бера, який описує зменшення інтенсивності світла, що проходить крізь забарвлений розчин:
- С , (3.1) де – інтенсивність падаючого світла; – інтенсивність світла, що пройшло крізь шар поглинаючої речовини; e - молярний коефіцієнт поглинання або молярний коефіцієнт екстинції, л/ моль· см, що характеризує власні властивості речовини поглинати світло певної довжини хвилі, залежить від природи речовини, довжини хвилі, температури і не залежить від концентрації; С – молярна концентрація поглинаючої речовини, моль/л; - товщина поглинаючого шару (товщина кювети), см. У логарифмічній формі рівняння (3.1) має вигляд -eС або eС . (3.2) Здатність розчинів пропускати монохроматичне світло характеризується коефіцієнтом пропускання або просто пропусканням ( Т ) і розраховується як (у долях) або . (3.3) Здатність розчинів поглинати світло характеризується оптичною густиною (D ) і розраховується як . (3.4)
Беручи до уваги рівняння (3.2) і (3.4) отримуємо рівняння закону
D = e C . (3.5) Закон Бугера-Ламберта-Бера: оптична густина розчину з певною товщиною поглинаючого шару прямо пропорційна концентрації речовини в розчині. Графічно залежність D від С має вигляд прямої, що проходить через початок координат. Таким чином, вимірюючи оптичну густину розчину, можна визначити концентрацію забарвленої речовини, а отже й кольоровість його розчину.
Методика фотометричного визначення кольоровості води 1. Побудова градуйованого графіка В якості стандартних розчинів з відомою кольоровістю використовують розчини шкали кольоровості (див. табл. 3.3). Спочатку визначають оптичну густину кожного розчину за шкалою кольоровості (відносно кювети з дистильованою водою) за допомогою фотоелектроколориметра ФЕК-72. Для цього використовують кювети з товщиною поглинаючого світло шару розчину 5–10 см і синій світлофільтр (). За одержаними значеннями оптичних густин розчинів шкали кольоровості і відповідних їм градусам кольоровості будують градуйований графік.
Вимірювання оптичної густини досліджуваної води Воду, що досліджують, при необхідності фільтрують крізь мембранний фільтр №4. Після чого вимірюють оптичну густину фільтрату за тих же умов, що і стандартних розчинів. За градуйованим графіком визначають кольоровість досліджуємої води. Згідно з ГОСТ 2874–82 кольоровість питної води повинна бути не більше 200. Визначення каламутності води Робота в лабораторії Прилади, посуд і реактиви: 1. Фотоелектроколориметр ФЕК- 72 с зеленим світлофільтром ( нм). 2. Кювети з товщиною 5-10 см. 3. Піпетки мірні місткістю 1,5,10,25 і 100 мл. 4. Циліндр мірний місткістю 100 мл – 12 шт. 5. Каолін збагачений для парфумерної промисловості (ГОСТ 21285), або для кабельної промисловості (ГОСТ 21288). 6. Пірофосфат калію або натрію 7. Насичений розчин хлорної ртуті .
Загальні відомості Каламутність води зумовлюється наявністю в ній завислих частинок піску, глини, органічних і неорганічних колоїдних речовин, фіто– і зоопланктону. Причиною каламутності є мули, гідроксиди алюмінію та заліза, силіцієва кислота, планктони тощо. Каламутність води визначають згідно з ГОСТ 3351-74 не пізніше, ніж через 24 години після відбору проби. Проби води відбирають за ГОСТ4979-49 і 2474-82.
С утність методу. Каламутність води визначають фотометричним методом шляхом порівняння каламутності проби води, яку досліджують з каламутністю робочих стандартних суспензій. Метод базується на можливості використання закону Бугера-Ламберта-Бера для безкольорових суспензій або білих золів, коли зменшення інтенсивності світла, яке пройшло, обумовлено домінуючим впливом опалесценції (світлорозсіювання) від завислих часток, тоді як у кольорових розчинах домінуючий вплив має поглинання світла. Пристосованість закону Бугера-Ламберта-Бера для безкольорових суспензій перевіряють графічно: залежність оптичної густини від концентрації завислих речовин повинна бути лінійною.
Фотометричний метод використовують лише при концентрації зависей менших за 100 мг/л, при більшому вмісті їх визначають гравіметричним методом, фільтруючи воду крізь беззольні паперові фільтри "синя стрічка" або мембранні фільтри.
Методика визначення
|
||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-03-09; просмотров: 120; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.79.60 (0.008 с.) |