Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.

 

 

— Де ти х`одиш, де ти бр`одиш (где ты ходишь, где ты бродишь)? — почал`а гр`имати на чолов`іка Кайдашиха (начала орать на мужа Кайдашиха; „гр ` имати — грохотать; кричать”): вон`а д`умала, що він пив до п`івночі в ш`инку (она думала, что он пил до полуночи в корчме).

— Ег`е, х`одиш (э, ходишь)... Д`обре ходж`у (хорошо хожу). Не сам ходж`у, а мен`е в`одить (не сам хожу, а меня водит), — пром`овив Кайдаш ч`ерез с`илу (произнёс Кайдаш через силу), схил`ивши г`олову на р`уку (склонив голову на руку). — Завел`а мен`е неч`иста с`ила аж у богусл`авський ліс (завела меня нечистая сила аж в богуславский лес).

Кайдашиха не йнял`а йом`у в`іри (Кайдашиха не верила ему): вон`а все д`умала, що він п'`яний (она всё думала, что он пьяный). Кайдаш підв`ів `очі й гл`янув на к`омин (Кайдаш поднял глаза и взглянул на комин), на ш`ию к`оло к`омина, під ш`иєю бул`а д`ірка на піч (на сужение возле комина, под сужением была дырка на печь). Д`ивиться Кайдаш, з ті`єї д`ірки в`искочив ч`ортик (смотрит Кайдаш, из той дырки выскочил чёртик), так`ий завб`ільшки, як кіт (такой величины, как кот), та й знов схов`ався на піч (да и снова спрятался на печи). Кайдаш не встиг одв`ести оч`ей (Кайдаш не успел отвести глаз), а з-під ш`иї в`искочило вже два чорт`и (а из-под сужения выскочило уже два чёрта), показ`али йом`у язик`и і знов схов`ались у д`ірку (показали ему языки и снова спрятались в дырку). Кайдаша взял`а злість (Кайдаша взяла злость), він ухоп`ив маког`она (он ухватил макогон), к`инувся до к`омина та як тр`існе маког`оном по ш`иї (бросился к комину, да как треснет макогоном по сужению), аж шматк`и гл`ини одколуп`ились і пос`ипались дод`олу (аж куски глины отвалились и посыпались на пол).

 

— Де ти ходиш, де ти бродиш? — почала гримати на чоловіка Кайдашиха: вона думала, що він пив до півночі в шинку.

— Еге, ходиш... Добре ходжу. Не сам ходжу, а мене водить, — промовив Кайдаш через силу, схиливши голову на руку. — Завела мене нечиста сила аж у богуславський ліс.

Кайдашиха не йняла йому віри: вона все думала, що він п'яний. Кайдаш підвів очі й глянув на комин, на шию коло комина, під шиєю була дірка на піч. Дивиться Кайдаш, з тієї дірки вискочив чортик, такий завбільшки, як кіт, та й знов сховався на піч. Кайдаш не встиг одвести очей, а з-під шиї вискочило вже два чорти, показали йому язики і знов сховались у дірку. Кайдаша взяла злість, він ухопив макогона, кинувся до комина та як трісне макогоном по шиї, аж шматки глини одколупились і посипались додолу.

 

 

— Ом`ельку (Омелько)! Чи ти здур`ів, чи ти з гл`узду з'`їхав (то ли ты сдурел, то ли спятил; “ глузд ” — здравый смысл, рассудок; “ з гл ` узду з ’` їхати ” — потерять рассудок)? — кр`икнула Кайдаш`иха (крикнула Кайдашиха).

— Еге, здур`ів (э, сдурел)! Хіб`а ти не б`ачиш (неужели не видишь), — он чорт`и виск`акують із д`ірки (вон черти выскакивают из дырки).

— Свят, свят, свят! Перехрест`ися (перекрестись)! Де ті чорт`и взял`ися (где те черти взялись)! — говор`ила Кайдаш`иха (говорила Кайдашиха). — Нап'`ється в ш`инку та т`ільки дур`іє (напьётся в корчме и только дуреет).

Кайдаш оберн`увся од к`омина (Кайдаш отвернулся от комина), кол`и гл`яне під стіл (глядь под стол), під стол`ом леж`ить здор`овий, як каб`ан, та кудл`атий чорт (под столом лежит здоровый, как кабан, и лохматый чёрт), з страшн`ою ч`орною м`ордою (со страшной чёрной мордой), з рог`ами, з р`отом до вух, з б`ілими здор`овими зуб`ами (с рогами, со ртом до ушей, с белыми здоровыми зубами). Кайд`аш зляк`ався і сів на л`аві (Кайдаш испугался и сел на скамью). Він зирн`ув на піл (он глянул на полати), на л`аві й на пол`у сид`іли рядк`ом здор`ові чорт`и (на скамье и на полатях сидели в ряд здоровые черти) і кл`ацали до й`ого зуб`ами, нен`аче вовк`и (и лязгали на него зубами, как волки). К`ожний держ`ав по жар`ині в р`оті (каждый держал по угольку во рту): жар світ`ився в їх зуб`ах (уголёк светился в их зубах), зуб`аті пащ`еки червон`іли (зубастые пасти краснели). Один чорт показ`ав йом`у на сок`иру під л`авою й шепот`ів (один чёрт показал ему на топор под скамьёй и шептал): «Візьм`и сок`иру та заруб`айся (возьми топор и зарубись)!» Др`угий пок`азував на нал`игач під п`олом і шепот`ів (второй показывал на верёвку под полатями и шептал): «Під`и в кл`уню та пов`ісся (пойди в ригу и повесься)!» Тр`етій підк`азував (третий подсказывал): «Під`и до ставк`а та втоп`ись (пойди к пруду и утопись)!»

 

— Омельку! Чи ти здурів, чи ти з глузду з'їхав? — крикнула Кайдашиха.

— Еге, здурів! Хіба ти не бачиш, — он чорти вискакують із дірки.

— Свят, свят, свят! Перехрестися! Де ті чорти взялися! — говорила Кайдашиха. — Нап'ється в шинку та тільки дуріє.

Кайдаш обернувся од комина, коли гляне під стіл, під столом лежить здоровий, як кабан, та кудлатий чорт, з страшною чорною мордою, з рогами, з ротом до вух, з білими здоровими зубами. Кайдаш злякався і сів на лаві. Він зирнув на піл, на лаві й на полу сиділи рядком здорові чорти і клацали до його зубами, неначе вовки. Кожний держав по жарині в роті: жар світився в їх зубах, зубаті пащеки червоніли. Один чорт показав йому на сокиру під лавою й шепотів: «Візьми сокиру та зарубайся!» Другий показував на налигач під полом і шепотів: «Піди в клуню та повісся!» Третій підказував: «Піди до ставка та втопись!»

 

 

— Ж`інко (жена)! Чи ти пак не б`ачиш (т ы что ли вправду не видишь; “ пак” — неужели, да ну), ск`ільки чорт`ів сид`ить на л`аві (сколько чертей сидит на скамье)? — говор`ив Кайдаш, а сам трус`ився, аж зуб`ами цокот`ів (говорил Кайдаш, а сам трясся, аж зубами цокал).

— Г`осподи милос`ердний (Господи милосердный)! Т`ільки нас ляк`аєш (только нас пугаешь), — говор`ила Кайдашиха (говорила Кайдашиха).

Мелашка сто`яла к`оло п`ечі ні ж`ива ні м`ертва (Мелашка стояла у печи ни жива, ни мертва). Лавр`ін схоп`ився з пост`елі (Лаврин вскочил с постели).

— В`иведіть мен`е надв`ір (выведите меня наружу)! Вже чорт`ів п`овна х`ата (уже чертей полная хата), а між н`ими здор`ові м`ухи літ`ають та ч`орні кр`уки шуг`ають (а между ними здоровые мухи летают и чёрные в ` ороны носятся), — сказ`ав Кайдаш (сказал Кайдаш).

Лаврін взяв б`атька за р`уку й в`ивів у двір (Лаврин взял отца за руку и вывел во двор). Мелашка зляк`алась і в`ибігла слідк`ом за н`ими (Мелашка испугалась и выбежала следом за ними). В Кайдашихи трус`ились н`оги од перел`яку (у Кайдашихе тряслись ноги с перепугу). Вон`а діст`ала свяч`еної вод`и, покроп`ила х`ату (она достала освящённой воды, окропила хату), засвіт`ила страсн`у св`ічку п`еред образ`ами (зажгла страстную свечку перед иконами).

 

— Жінко! Чи ти пак не бачиш, скільки чортів сидить на лаві? — говорив Кайдаш, а сам трусився, аж зубами цокотів.

— Господи милосердний! Тільки нас лякаєш, — говорила Кайдашиха.