Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.

— Був я колись Кайдаш, а тепер перевівся на маленького Кайдашця, — говорив Кайдаш за чаркою горілки в шинку.

Терпів Кайдаш, а далі не витерпів: знову почав заходити в шинок.

 

 

Раз була м`ісячна ніч (однажды была лунная ночь). Кайд`аш спав на л`аві (Кайдаш спал на скамье). Чує він, щось р`ипнуло двер`има (слышит он, что-то скрипнуло дверью), і в х`ату ввійш`ов йог`о д`авній знай`омий (и в хату вошёл его старый знакомый) — херс`онський чум`ак (херсонский чумак). Кайдаш встав і поч`ав бал`акати з чумак`ом (Кайдаш встал и начал разговаривать с чумаком). Побал`акавши в х`аті (поговорив в хате), Кайдаш в`ийшов на двір і піш`ов з ним за вор`ота (Кайдаш вышел во двор и пошёл с ним за ворота). От вон`и в`ийшли на в`улицю (вот они вышли на улицу) і пішл`и н`іби до ш`инку (и пошли как будто в корчму), ал`е вон`и перейшл`и ч`ерез гр`еблю (но они перешли через плотину), мин`ули сел`о (миновали село), а ш`инку все не бул`о (а корчмы всё не было). Ід`уть вон`и шл`яхом та все бал`акають (идут они по дороге и всё беседуют). Вже вон`и зійшл`и з гор`и (они уже спустились с горы), прийшл`и до Р`осі (подошли к Роси), перейшл`и Рось ч`ерез гр`еблю (перешли Рось через плотину), а ш`инку вс`е-таки нем`а (а корчмы всё нет). От вже п`еред н`ими ліс (вот уже перед ними лес). М`ісяць св`ітить на п`олі (месяц светит на поле), а під л`ісом леж`ить густ`а тінь (а под лесом лежит густая тень). Кайдаш увійш`ов у ту тінь і загуб`ив дор`огу (Кайдаш вошёл в ту тень и потерял дорогу).

 

Раз була місячна ніч. Кайдаш спав на лаві. Чує він, щось рипнуло дверима, і в хату ввійшов його давній знайомий — херсонський чумак. Кайдаш встав і почав балакати з чумаком. Побалакавши в хаті, Кайдаш вийшов на двір і пішов з ним за ворота. От вони вийшли на вулицю і пішли ніби до шинку, але вони перейшли через греблю, минули село, а шинку все не було. Ідуть вони шляхом та все балакають. Вже вони зійшли з гори, прийшли до Росі, перейшли Рось через греблю, а шинку все-таки нема. От вже перед ними ліс. Місяць світить на полі, а під лісом лежить густа тінь. Кайдаш увійшов у ту тінь і загубив дорогу.

 

 

Д`ивиться він — чумак`а нем`а (смотрит он — чумака нет), а круг`ом й`ого товст`і дуб`и та л`ипи (а вокруг него толстые дубы и липы). Зв`ерху ч`ерез гілл`я пром`икується світ м`ісяця (сверху через ветви просачивается свет луны), й под`екуди йог`о пром`іння блищ`ить на земл`і (и кое-где его лучи блестят на земле), нен`аче ж`овті `ясні хустк`и (как жёлтые яркие платки), розст`елені по трав`і (расстеленные по траве), аб`о золот`і `яблука, розк`идані по земл`і (или золотые яблоки, раскиданные по земле). Кайдаш гл`янув ун`из (Кайдаш глянул вниз), п`еред ним росл`а к`упа здор`ових та вис`оких, до с`амих кол`ін гриб`ів (перед ним росла куча здоровых и высоких, до самых колен, грибов), з блиск`учими, як вог`онь, вершк`ами (с блестящими, как огонь, верхушками = шляпками). К`упа гриб`ів заворуш`илась (куча грибов зашевелилась), з-під н`еї в`искочили мал`есенькі з`айчики й почал`и плиг`ати од`ин ч`ерез др`угого (из-под неё выскочили маленькие зайчики и начали прыгать друг через друга). З`айчики почал`и смі`ятись, н`аче мал`і д`іти (зайчики начали смеяться, как маленькие дети), а над н`ими підн`явся розк`ішний кущ п`апороті (а над ними поднялся пышный куст папоротника) й зацв`ів блиск`учими `іскрами (и зацвёл блестящими искрами). Квітк`и с`ипались, н`аче `іскри з п`ечі (цветы сыпались, будто искры из печи), а дал`і з кущ`а в`иросла здор`ова, як м`иска, кв`ітка (а затем из куста вырос здоровый, как миска, цветок), вся в`иткана з з`олота й вогн`ю (весь вытканный из золота и огня), з черв`оним ж`аром в осер`едку (с красным жаром в серёдке). З кв`ітки знял`ась вогн`яна пт`иця й п`урхнула на д`ерево (с цветка взлетела огненная птица и вспорхнула на дерево). Кайдаш підн`яв г`олову в г`ору (Кайдаш поднял голову вверх), ст`укнув л`обом об д`уба та й... прок`инувся (стукнулся лбом о дуб да и... проснулся).

 

Дивиться він — чумака нема, а кругом його товсті дуби та липи. Зверху через гілля промикується світ місяця, й подекуди його проміння блищить на землі, неначе жовті ясні хустки, розстелені по траві, або золоті яблука, розкидані по землі. Кайдаш глянув униз, перед ним росла купа здорових та високих, до самих колін грибів, з блискучими, як вогонь, вершками. Купа грибів заворушилась, з-під неї вискочили малесенькі зайчики й почали плигати один через другого. Зайчики почали сміятись, наче малі діти, а над ними піднявся розкішний кущ папороті й зацвів блискучими іскрами. Квітки сипались, наче іскри з печі, а далі з куща виросла здорова, як миска, квітка, вся виткана з золота й вогню, з червоним жаром в осередку. З квітки знялась вогняна птиця й пурхнула на дерево. Кайдаш підняв голову в гору, стукнув лобом об дуба та й... прокинувся.

 

 

— Б`оже мій (Боже мой)! Де це я (где это я)? — говор`ив сам до с`ебе Кайдаш (говорил сам с собой Кайдаш).

Він сто`яв у одн`ій сор`очці с`еред густ`ого л`ісу (он стоял в одной рубахе среди густого леса). Над л`ісом між гілл`ям в`исів п`овний м`ісяць на н`ебі (над лесом меж ветвей висела полная луна на небе). Товст`і ст`овбури лип та дуб`ів л`едве мр`іли круг`ом й`ого (толстые стволы лип и дубов едва виднелись вокруг него; “мр`іти” — еле виднеться, брезжить), а б`ілі бер`ези блищ`али нен`аче б`ілі восков`і свічк`и (а белые берёзы блестели, будто белые восковые свечи). Кайдаш оберн`увся наз`ад (Кайдаш обернулся назад) і поб`ачив між д`еревом п`оле (и увидел среди деревьев поле), обл`ите м`ісячним св`ітом (облитое лунным светом). Він в`ийшов з л`ісу (он вышел из леса), гл`янув на п`оле і вгл`ядів шлях (взглянул на поле и заметил дорогу). М`ісце бул`о з`овсім незнай`оме (место было совсем незнакомое). Він піш`ов шл`яхом з гор`и й дійш`ов до Р`осі (он пошёл по дороге вниз и дошёл до Роси). Млин`ові кол`еса зашум`іли й притягл`и до с`ебе йог`о ув`агу (мельничные колёса зашумели и привлекли к себе его внимание). Кайдаш прийш`ов до млин`а (Кайдаш подошёл к мельнице) і т`ільки тод`і з`овсім опам'ят`ався та роздив`ився (и только тогда совсем опомнился и рассмотрел), куд`и він зайш`ов (куда он зашёл).

 

— Боже мій! Де це я? — говорив сам до себе Кайдаш.

Він стояв у одній сорочці серед густого лісу. Над лісом між гіллям висів повний місяць на небі. Товсті стовбури лип та дубів ледве мріли кругом його, а білі берези блищали неначе білі воскові свічки. Кайдаш обернувся назад і побачив між деревом поле, облите місячним світом. Він вийшов з лісу, глянув на поле і вглядів шлях. Місце було зовсім незнайоме. Він пішов шляхом з гори й дійшов до Росі. Млинові колеса зашуміли й притягли до себе його увагу. Кайдаш прийшов до млина і тільки тоді зовсім опам'ятався та роздивився, куди він зайшов.

 

 

На Кайдаш`а найш`ов страх (на Кайдаша нашёл страх). Йом`у здал`ося (ему показалось), що йог`о в`одить неч`иста с`ила (что его водит нечистая сила). На йог`о сп`ину нен`аче хтось сипн`ув пр`иском (на его спину будто кто-то посыпал горячим пеплом); вол`осся на голов`і піднял`ося вг`ору (волосы на голове поднялись кверху). Ал`е він прийш`ов до млин`а, вгл`ядів люд`ей (но он подошёл к мельнице, увидел людей); л`юди ход`или, розмовл`яли, нос`или мішк`и на воз`и (люди ходили, разговаривали, носили мешки на телеги). Кайдаш`еві ст`ало весел`іше (Кайдашу стало веселее). Од`ин чолов`ік по`їхав в`озом ч`ерез гр`еблю (один мужик поехал на телеге через плотину). Кайд`аш піш`ов за йог`о в`озом (Кайдаш пошел за его телегой), розговор`ився з ним і йш`ов з ним до с`амого сел`а (разговорился с ним и шёл с ним до самого села).

Вже др`угі п`івні проспів`али (уже вторые петухи пропели), як Кайдаш прийш`ов дод`ому і побуд`ив ус`іх у х`аті (как Кайдаш пришёл домой и разбудил всех в хате). Мелашка засвіт`ила св`ітло, гл`янула на Кайдаша і зляк`алась (Мелашка зажгла свет, взглянула на Кайдаша и испугалась): він був ж`овтий, як віск (он был жёлтый, как воск); йог`о `очі блищ`али й гор`іли, як свічк`и (его глаза блестели и горели, как свечи).

 

На Кайдаша найшов страх. Йому здалося, що його водить нечиста сила. На його спину неначе хтось сипнув приском; волосся на голові піднялося вгору. Але він прийшов до млина, вглядів людей; люди ходили, розмовляли, носили мішки на вози. Кайдашеві стало веселіше. Один чоловік поїхав возом через греблю. Кайдаш пішов за його возом, розговорився з ним і йшов з ним до самого села.