Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Робоча сила є специфічним товаром, на який формується попит, пропозиція та ціна у вигляді заробітної плати.

Ринок праці у ринковій економіці – це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Основу ринку праці складають дві головні особи: роботодавці та наймані працівники. Різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю таких фактів:

- рівнем заробітної плати;

- рівнем освіти;

- рівнем профспілкового захисту;

- релігією;

- податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємств мати необхідну кількість і якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.

За своїм змістом ринок праці складається з трьох частин:

1. Потенційного ринку праці – сфери, де формується сама праця. Сюди належать особи, що зайняті у домашньому та особистому підсобному господарстві, студенти, старшокласники, військовослужбовці, фермери та інше працездатне населення.

2. Циркулюючого ринку праці – сфери купівлі-продажу робочої сили, де робоча сили переміщується між підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітними. До цієї категорії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу; осіб, які перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

3. Внутрішньофірмового ринку праці – сфери боротьби за робочі місця на підприємствах між зайнятими працівниками. До нього відносять осіб, що перебувають безпосередньо на підприємствах у зв'язку з появою вакансій за рахунок збільшення працівників, модернізації і розширення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщення на робочих місцях.

Для нормального функціонування ринку праці має бути розроблений і впроваджений комплекс правових, економічних та соціальних передумов, серед них найважливішими є:

- єдність правових умов функціонування ринку праці на основі вільно вибраної зайнятості і конкурентності;

- наявність єдиного економічного простору і забезпечення вільного переміщення в ньому громадян;

- відсутність обмежень на заробітну плату, що забезпечує працівникові відтворення його здатності до праці, можливість утримання сім'ї, наявність ринку житла і робочих місць;

- організація системи бірж праці (центрів зайнятості);

- створення широкомасштабної системи професійної орієнтації, навчання та перепідготовки кадрів.

Співвідношення між попитом та пропозицією на ринку праці проявляється у ринковій ціні робочої сили і залежить від кон'юнктури ринку та фази економічного циклу у країні. Якщо економіка перебуває у стані пожвавлення, попит на робочу силу зростає і ринок праці розширюється. Якщо економіка у фазі спаду, то попит на робочу силу зменшується, а ринок праці звужується.

W

  LD                        LS                 LD - крива попиту на робочу силу;

                                                           LS – крива пропозиції на робочу силу;

                 Т₁                                 L – чисельність зайнятих;

W₁                                                                                              W – заробітна плата.

 

 

                 L₁                L

Рис. 9.1. Модель рівноважного ринку праці

 

Точка перетину кривих попиту і пропозиції робочої сили Т1 (рис. 9.1) показує рівновагу на ринку праці, якій відповідає певний рівень заробітної плати W1. Зростання пропозиції робочої сили при незмінному попиті на неї викличе зниження заробітної плати. Збільшення попиту на робочу силу при незмінній її пропозиції спричинить зростання заробітної плати.

Проблеми функціонування ринку праці пояснюються економістами по-різному. З точки зору класичної теорії безробіття – це специфічне економічне явище, яке виникає в результаті підвищення заробітної плати. В умовах, коли заробітна плата досягає досить високого рівня, тобто знаходиться вище, ніж рівень, за якого всі ті, хто шукає роботу і знаходять, виникає надлишок пропозиції на ринку праці і як наслідок – безробіття (рис. 9.2).

W

LD Безробіття      LS               

W₂                                                            

                          Т₁                                         

W₁                                                                                             

 

 

                 L₁                L

Рис. 9.2. Модель рівноважного ринку праці за класичною теорією

 

Класична теорія виходить з того, що проблеми безробіття або дефіциту робочої сили розв'язуються через механізм ринкового саморегулювання. Втручання держави у цей процес розглядається зайвим і шкідливим. Безробіття, за класичною теорією, - це наслідок постійних прагнень самих найманих працівників до підвищення своєї заробітної плати. Рівновага на ринку праці в цьому випадку досягається тільки через ринковий механізм. Тобто надлишок пропозиції має „тиснути“ на ціну робочої сили донизу таким самим чином, як і в моделях рівноваги сукупного попиту та сукупної пропозиції. Практично це означає, що безробіття може знижувати рівень заробітної плати, а це, в свою чергу, підвищить рівень зайнятості.

Отже, класична модель виходить з того, що в умовах безробіття заробітна плата повинна зменшуватися. Але економічна практика свідчить про те, що номінальна заробітна плата, як правило, не знижується в період спаду виробництва. Цьому протистоять наймані працівники та створені ними з метою захисту власних інтересів профспілкові організації. Роботодавці також зацікавлені в стабільній заробітній платі, бо це дає змогу їм краще планувати роботу та підтримувати безконфліктні стосунки з працівниками. Все це стримує заробітну плату та перешкоджає її коливанням угору та вниз залежно від ситуації на ринку праці. Але згідно з класичною моделлю стабільна заробітна плата породжує безробіття.

В економіці може виникати ситуація, коли попит на робочу силу знижується до рівня, нижче від якого зменшення заробітної плати не дає можливості підвищити зайнятість. У цьому випадку виникає так зване добровільне безробіття. Наймані працівники не погоджуються зі зниженням заробітної плати і, як наслідок, віддають перевагу безробіттю (рис. 9.3).

W

  LD₁  Добровільне  LS               

            безробіття                                                

  LD₂   Т₁                                    

W₁                     T₂                                                                                 

W₂                                                 

        

 

 

           L₂ L₁              L

Рис. 9.3. Модель рівноважного ринку праці за умови добровільного безробіття

 

Класична теорія не вважає безробіття серйозною економічною проблемою. Але економічна практика підтверджує необґрунтованість такої позиції. Недооцінка цього явища згодом стала більш очевидною. Дедалі важче було стверджувати, що безробіття – це тимчасова проблема, що наймані працівники вибирають її добровільно. Тому згодом на зміну класичній теорії з її постулатами стосовно проблеми безробіття приходить кейнсіанська теорія.

Кейнс не заперечував, що зменшення заробітної плати може призвести до зростання зайнятості. Але він скептично ставився до спроб застосувати цей засіб як кращі ліки проти безробіття. По-перше, підкреслював Кейнс, на практиці дуже важко знизити заробітну плату, тому майже неможливо, щоб подібна стратегія дала позитивні результати щодо збалансування ринку праці. По-друге, існують сумніви, що зниження заробітної плати (навіть якщо зробити припущення, що це може бути здійсненим) справді може бути ефективним засобом проти безробіття. Справа в тому, що коли заробітна плата знижується, скорочуються витрати підприємств. Це створює потребу в наймі більшої кількості працюючих. Але одночасно знижується і купівельна спроможність тих, хто отримує заробітну плату і купує вироблені товари та послуги. Отже, на споживчий попит впливають два суперечливі фактори. Частково попит зростає внаслідок того, що більша кількість людей одержує роботу, а частково він зменшується, оскільки купівельна спроможність кожного з них знижується внаслідок зниження заробітної плати. Підсумковий результат зовсім не означає зростання сукупного попиту.

Основні положення кейнсіанської теорії суттєво відрізняються від класичної. Головний висновок цієї теорії полягає у тому, що в ринковій економіці не існує такого механізму, який гарантував би повну зайнятість населення. Стверджується, що економіка може бути збалансованою щодо досягнення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією при значному рівні безробіття і відчутних темпах інфляції. Для досягнення рівноваги на ринку праці й повної зайнятості працездатного населення необхідне систематичне втручання держави в економічні процеси. Таке втручання повинно здійснюватись за допомогою експансійної фінансової політики і реалізуватись переважно через стимулювання сукупного попиту. Збільшуючи державні витрати або зменшуючи податки, можна підвищити сукупний попит. Це призведе до зростання виробництва та попиту на робочу силу, що, в свою чергу, позитивно вплине на стан ринку праці і зниження рівня безробіття.

Графічно механізм регулювання ринку праці на основі вимог кейнсіанської теорії поданий на рис. 9.4. Проте кейнсіанська інтерпретація досягнення рівноваги на ринку праці є характерною тільки для короткострокового періоду.

       W              LD₂                            LS

                 LD₁

                                           T₂

       W₂

                                 T₁ 

       W₁

 

 

                                 L₁    L₂                         L 

Рис. 9.4. Ринок праці в умовах кейнсіанської теорії

 

Як показали дослідження та економічна практика, у довгостроковому періоді різні варіанти втручання держави в економіку та ринок праці ведуть до інфляції. Цього висновку дійшли у 70-ті роки, коли стало очевидним, що регулювання економіки та ринку праці відповідно до теорії Кейнса стало неефективним. Кейнсіанська теорія була піддана критиці з боку монетаристів.

Монетарна теорія ринку праці (грошова теорія гнучкого ринку праці). З погляду монетаристів М. Фрідмена, Ф. Хайєка, макроекономічна нестабільність та довгострокова рівновага досягається тільки в умовах повністю вільних конкурентних ринків з гнучкими цінами і заробітною платою. Держава не повинна втручатися у ринок праці, якщо безробіття не перевищує природного рівня, інакше починає розвиватися стагфляція. Макроекономічне регулювання ринку праці повинне здійснюватися за допомогою бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики.

Аналіз статистичних даних про зайнятість населення та безробіття за кілька років показують, що розбалансованість ринку праці є наслідком деформації та негнучкості самого ринку праці. Вивчення тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається певний приплив робочої сили та приріст вільних робочих місць. Пропозиція робочої сили безперервно змінюється. Одночасно змінюється й попит на робочу силу. В кожний окремий відрізок часу є певна кількість безробітних та вільних робочих місць, які призначаються для невеликої групи безробітних. Вільні робочі місця заповнюються безробітними, але певна їх частка лишається вільною. Це означає, що існує постійна потреба відповідності між тими, хто шукає роботу, та вільними робочими місцями.

Ринок праці не є однорідним. Він складається з багатьох секторів і робочих місць, що формують різні вимоги до проблеми працевлаштування. Існує велика різноманітність спеціалізованих ринків праці – залежно від професійної категорії, кваліфікаційного та освітнього рівня або регіону. Стикування спеціалізованих ринків праці пов'язане з певними труднощами. Зокрема може бути, що безробітний не має відповідної освіти чи достатнього рівня професійної кваліфікації, необхідних на ринку праці, котрий розширюється в даний час, або структура та рівень заробітної плати настільки жорсткі, що немає ніякої зацікавленості підвищувати кваліфікацію чи шукати нову роботу.

Згідно з цією точкою зору, безробіття та вільні робочі місця постійно виникають і вимагають деякого часу для того, щоб між ними встановилася рівновага. Отже, якщо безробіття та зайнятість населення залежать лише від цієї відповідності на ринку праці, то не допоможе ні зниження заробітної плати, ні стимулювання сукупного попиту. Необхідно передусім створити більш динамічний та гнучкий ринок праці. А це обумовлює необхідність проведення стимулюючої гнучкої політики зайнятості, яка повинна за допомогою біржі праці (центру зайнятості), перекваліфікації та грошової допомоги на переїзд до іншого місця проживання з'єднати безробітного з вільним робочим місцем. Цьому має допомогти також створення по всій території країни системи так званих банків робочих місць, оснащених комп'ютерною технікою, а також проведення заходів, спрямованих на створення гнучкішої структури заробітної плати.

Крива Філліпса

Відомий економіст А. Філліпс свого часу зробив аналіз статистичного матеріалу за 1861 - 1913 та 1923 - 1958 pp., який підтверджував існування залежності між щорічним зростанням зарплати та відсотком безробіття. При безробітті 4,5% від числа працездатних рівень зарплати залишається незмінним. При скороченні безробіття до 4% відбувається річне збільшення зарплати на 0,5%. На основі цих даних і була побудована відома крива Філліпса.

P, % P (u)                               P – рівень інфляції (середньорічний приріст цін);

                                                       P* - рівень інфляції в умовах повної зайнятості;

                                                       u – рівень безробіття;

     P*        N                         u* - природний рівень безробіття.

                                                     

         u*                            u, %

Рис. 9.5. Крива Філліпса

 

Крива Філліпса відображує обернено пропорційний зв'язок між рівнем безробіття і річним темпом зростання цін, тобто зв'язок між рівнем безробіття і рівнем інфляції. Як бачимо з рис. 9.5, такий зв'язок обернено пропорційний.

Пояснення взаємозв'язку між рівнем інфляції та рівнем зайнятості полягає у тому, що високе безробіття примушує працюючих за наймом погоджуватися на нижчу заробітну пла­ту, що уповільнює зростання цін. Але коли рівень безробіття низький, то найманим працівникам легше вимагати таке зростання заробітної плати, яке випереджує зростання продуктив­ності праці. Наслідком цього є зростання цін (інфляції).

Отже, низький рівень безробіття породжує тенденцію до більш високого рівня інфляції, і навпаки, високе безробіття супроводжується низькою інфляцією.

Відрізок кривої Філліпса зліва від точки N характеризує інфляцію попиту, яка може виникнути внаслідок спроб держави встановити штучну високу зайнятість.

Відрізок праворуч від точки N відображає падіння цін у період кризи надвиробництва.

Так звана оригінальна крива Філліпса показує взаємозв'язок ставок заробітної плати і безробіття: чим вищі ставки заробітної плати, тим менша зайнятість, і навпаки. Тобто вона достовірно відображає тільки короткострокову динаміку інфляції і безробіття, яка вимірюється поточними показниками. За кривою Філліпса неможливо досягти повної зайнятості без інфляції.

Протягом 70-х - початку 80-х років у ринковій економіці спостерігалося одночасне зростання інфляції та безробіття, тобто з'явилась стагфляція.

Виникнення стагфляції пояснюють появою таких чинників:

- зростання цін на енергоносії та на сільськогосподарську продукцію;

- знецінення паперових грошей;

- стрімке зростання заробітної плати завдяки скасуванню контролю урядів над її рівнем;

- повне вивільнення цін з-під контролю держави;

- зниження продуктивності праці;

- інфляційне очікування підприємців і населення.

Графічно стагфляцію можна зобразити шляхом зсуву кривої Філліпса Р(u) праворуч вгору (рис. 9.6).

P, % P(u)                               

                                                                      

                                                           

    P*  N   N₁                     

                                                   

         u*    u₁                u, %

 

Рис. 9.6. Крива Філліпса в умовах стагфляції

 

З огляду на важливість макроекономічних досліджень щодо економіки України доцільно максимально використовувати надбання світової науки з метою позитивного впливу на реальні економічні процеси, з урахуванням особливостей національної економіки.