Джерела економічного зростання та крива виробничих можливостей

 

Щодо теорії економічного зростання, то її основна проблема формується так: яким чином можна збільшити обсяг виробничих потужностей або, іншими словами, що потрібно зробити для збільшення потенційного рівня ВВП. Відповідно до цього економічне зростання графічно можна передати зміщенням праворуч кривої виробничих можливостей (рис. 9.1.).

Усі рішення в економіці приймаються в умовах обмеженості, дефіциту ресурсів. Розглянемо найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використовує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох видів товарів: засобів виробництва і предметів споживання.

Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаємо незмінними.

Крива AD (рис. 10.1.) називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів виробництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ресурсів у економіці.

Крива виробничих можливостей відображає взаємодію чинників економічного зростання.

Якщо усі ресурси вкласти у виробництво засобів виробництва (точка А) то вироблятимуться тільки засоби виробництва. Якщо усі ресурси вкласти у виробництво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їх кількість (точка D).

Будь-які точки на кривій виробничих можливостей показують ефективне використання чинників економічного зростання.

Коли економіка перебуває у стані, якому відповідає точка F чи будь-яка інша точка нижче кривої виробничих можливостей, то в економіці або є невикористані ресурси, або вони використовуються неефективно.

Засоби

виробництва К

                    А

                                          B              • M       

                                               

                                                  C

                                    •F   

                                                  

                                                     D         N      Предмети споживання

Рис. 10. 1. Крива виробничих можливостей

 

Точка М лежить вище межі виробничих можливостей, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недосяжний при даному рівні розвитку виробничих потужностей.

Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання. Пересуваючись уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць предметів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтернативної вартості.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називають вартістю втрачених можливостей або альтернативною вартістю.

За допомогою даної моделі можна розглянути три основні питання економіки, до яких зводиться проблема вибору: Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти? При вирішенні цих питань керуються принципом альтернативної вартості.

Економічне зростання можна зобразити як переміщення кривої виробничих можливостей праворуч (рис.10.1.), тобто від AD до KN. Можливість такого переміщення забезпечує приріст кількості та якості ресурсів, а також удосконалення технології.