Податкова система. Крива Лаффера

У сучасних умовах при управлінні податковою системою великого значення набуває об'єктивна оцінка і критичне узагальнення світового й вітчизняного досвіду проведення по­даткової політики.

Податкова політика є частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

Податкова політика – система дій, які проводяться державою у галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначенні кола платників податків і об'єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Податкова система – сукупність податкових зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки забезпечують близько 70-90% доходів держави.

Податки – це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб.

Податки виконують дві основні функції:

- розподільча – є інструментом перерозподілу грошових доходів держави,

- фіскальна функція – формування державних фондів.

Податкова система включає:

1. Механізм оподаткування, тобто визначення суб'єктів та об'єктів оподаткування.

Суб'єкти оподаткування – ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

Об'єкти оподаткування – прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірм, кількість землі тощо.

2. Види податків.

Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм.

До прямих податків відносять:

- податки особисті на: прибуток громадян (податкова ставка становить 15%), прибуток корпорацій (прибуток підприємств в Україні оподатковується із ставкою 25%), майно, спадок, приріст капіталу;

- реальні податки: на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів).

Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціни товарів і стягуються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на:

- індивідуальні – коли оподатковується кожна одиниця товару;

- універсальні – коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Податок на додану вартість – його ставка в Україні становить 20%, формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг.

Мито – це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки і навпаки.

3. Податкова ставка.

Податкова ставка – це величина податку на одиницю оподаткування (одиниця виміру об'єкта оподаткування для земельного податку – гектар тощо).

Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види:

- пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;

- прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають;

- регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

За законодавством України податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавними податками є:

- податок на прибуток;

- акцизи;

- ПДВ;

- прибутковий з громадян;

- мито;

- плата за землю;

- збір на обов'язкове страхування;

- відрахування у пенсійний та соціальні фонди.

Місцеві податки:

- податок з реклами;

- готельно-курортний збір;

- комунальний податок;

- за проїзд транзитного транспорту;

- використання символіки.

Основними принципами сучасної податкової системи є:

1. Ефективність, що визначається регулюючою і стимулюючою функціями податків;

2. Справедливість – передбачає недоцільність і неможливість перекладання податкового тягаря на бідні верстви населення і навіть частковий перерозподіл через механізм оподаткування частини національного доходу на користь найбідніших верств;

3. Корисність – стягнені з працівників через податкову систему кошти мають повернутися до них у формі соціальних витрат;

4. Оптимальне співвідношення між економічною ефективністю і справедливістю, що передбачає недоцільність надмірного перерозподілу національного доходу через податковий механізм (оскільки це гальмувало б інвестиції) або вилучення із заробітної плати таких податків, які підривали б зацікавленість безпосередніх працівників у зростанні продуктивності праці;

5. Ефективність адміністрування – витрати на управління мають бути мінімальними;

6. Економічна обґрунтованість податків – розміри податків повинні встановлюватися на основі показників розвитку економіки країни та її фінансового стану.

7. Стабільність податкового законодавства – податки не повинні змінюватися протягом бюджетного року;

8. Рівняння та унеможливлювання дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання;

9. Рівномірність сплати – податки повинні сплачуватися у певний термін;

10. Гнучкість – податкове законодавство повинне вчасно реагувати на зміни соціально-економічного життя держави без порушень стійкості податкового законодавства;

11. Недопущення подвійного оподаткування одного і того ж об'єкта оподаткування;

12. Доступність та однозначність норм податкового законодавства.

13. Гласність – офіційне опублікування відомостей про суми зібраних податків та їх витрачання.

Збільшення податкової ставки не завжди призводить до збільшення податкових надходжень.

А. Лаффер – відомий економіст, прихильник теорії пропозиції, який вважав, що за зростанням ставки податку від 0 до 100% податкові надходження зростають від 0 до деякого максимального рівня М, а потім знижуються до 0.

Крива Лаффера – крива, що відображає зв'язок між податковою ставкою та обсягом податкових надходжень, виявляє податкову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження досягають максимуму (рис. 6.1).

Згідно з кривою Лаффера до деякого максимального рівня М більше значення податкової ставки забезпечує більшу величину податкових надходжень. Однак наступне збільшення податкової ставки призведе до зниження стимулів виробництва і величина національного оподаткованого доходу зменшиться.

     ПН            М

       А              В

 

 

        0           m             100    ПС

Рис. 6.1. Крива Лаффера

 

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заощаджень, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національного виробництва й доходу.

Фіскальна політика держави

Фіскальна політика являє собою фінансові заходи держави щодо регулювання бюджетних податків і витрат з метою стабілізації економіки. Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво безінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Цій політиці властиві такі функції:

- вплив на стан господарської кон'юнктури;

- перерозподіл національного доходу;

- нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм;

- стимулювання економічного зростання;

підтримка високого рівня зайнятості тощо.

Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, стабілізація економіки, забезпечення економічного зростання). Держава регулює сукупний попит і реальний національний доход за допомогою державних витрат, трансфертних виплат та оподаткування.

Фіскальну політику поділяють на дискреційну та автоматичну.

Дискреційна – цілеспрямована зміна величини державних податків, видатків і сальдо державного бюджету (різниця між частиною податків і державними закупками), в результаті зміни законодавства, метою якої є:

- стабілізація економіки;

- досягнення рівноваги в економіці;

- збільшення рівня зайнятості;

- зниження темпів інфляції.

Дискреційна політика може здійснюватися тільки з часом, оскільки вона пов'язана з прийняттям законодавчих рішень.

До інструментів дискреційної фіскальної політики відносяться:

- зміна ставок оподаткування;

- скасування або запровадження нових податків чи податкових пільг;

- трансферти, обсяги яких нейтральні щодо розмірів доходів.

Дискреційна фіскальна політика у залежності від фази циклу може бути:

Стимулюючою (експансії) фіскальною політикою – це бюджетно-податкова політика, спрямована на збільшення державних витрат та зменшення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці у період циклічного спаду.

Стримуючою (обмежуючою) фіскальною політикою – це бюджетно-податкова політика, при якій відбувається скорочення державних видатків та збільшення податків з метою скорочення сукупного попиту в умовах надлишкового попиту при циклічному піднесенні.

Автоматична фіскальна політика – політика вбудованих стабілізаторів, вона не пов'язана із зміною законів.

Автоматичний („вбудований“) стабілізатор – механізм, який дозволяє зменшити циклічні коливання в економіці без зміни податкового законодавства. Такими стабілізаторами є:

- прогресивна податкова система;

- трансфертні платежі;

- система участі у прибутку;

- допомоги по безробіттю у період економічних спадів.

Незважаючи на те, що автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію без спеціальних державних рішень, їх ефективність в кінцевому підсумку теж залежить від держави. Але роль держави полягає в тому, що вона вмонтовує, тобто впроваджує в економіку певну систему податків і трансфертних платежів. При внесенні змін у цю систему стабілізаційна ефективність чистих податків буде змінюватися. Отже, автоматична фіскальна політика – це така політика, яка встановлюючи певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в економіці автоматично.

Мультиплікатор державних витрат показує, наскільки змінився сукупний доход (ΔY) при зміні державних витрат (ΔG) на одиницю.

(6.1)

де с' – частина приросту доходу, що її домогосподарства спрямовують на споживання.

Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень Т = t * Y, мультиплікатор державних витрат (складний мультиплікатор) відображає залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВП і має вигляд:

(6.2)

де t – гранична ставка оподаткування.

Зменшення податків на ΔT збільшує використання доходів (рис. 6.2), Y′ = Y-Т на величину ΔТ і споживання на величину с' * ΔТ. Сукупні витрати зростають, Пряма планових витрат переміститься вгору на с' * ΔТ, рівновага переміститься з точки А в точку В.

СВ, Е

                                     В       Е₁

 

                                                     ↑

                       А                    Е₀  

              

 

 

                              ΔY

                      Y₀ → Y₁ Доходи, випуск, Y

Рис. 6.2. Вплив податків на рівноважний ВВП

 

Зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на доход. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорівнює:

ΔY = mt * ΔT (6.3), де

mt – податковий мультиплікатор.

Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну величину зменшує обсяг виробництва на більшу величину і, навпаки, при зменшенні ставок оподаткування T(Y) на певну величину рівноважний обсяг виробництва (Y) збільшується на більшу величину.

(6.2)

Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину.

Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансованого бюджету і дорівнює він одиниці.

(6.3)

(6.4)

Ключові поняття та терміни

Фінанси. Фінансова система. Фіскальна політика. Державний бюджет. Державний бюджет України. Доходна частина Державного бюджету. Видаткова частина державного бюджету. Дефіцит державного бюджету. Профіцит державного бюджету. Державний борг. Державне бюджетне обмеження. Внутрішній державний борг. Зовнішній державний борг. Дефолт. Податкова політика. Податкова система. Податки. Прямі податки. Непрямі податки. Акцизи. Податок на додану вартість. Мито. Податкова ставка. Пропорційна податкова ставка. Прогресивна податкова ставка. Регресивна податкова ставка. Принципи податкової системи. Крива Лаффера. Бюджетно-податкова (фіскальна) політика. Стимулююча фіскальна політика. Стримуюча фіскальна політика. Дискреційна фіскальна політика. Автоматична фіскальна політика. Автоматичний („вбудований“) стабілізатор. Податковий мультиплікатор. Мультиплікатор державних витрат. Мультиплікатор збалансованого бюджету.

Питання для дискусії

 

1. Що таке фінансова система?

2. Назвіть основні функції фіскальної політики.

3. Перерахуйте основні джерела доходів державного бюджету.

4. Назвіть складові податкової системи.

5. Які види податків Ви знаєте?

6. Перерахуйте основні державні видатки і проаналізуйте їх структуру.

7. Які види бюджетного дефіциту Ви знаєте?

8. Охарактеризуйте причини дефіциту державного бюджету.

9. Які є заходи щодо зниження бюджетного дефіциту?

10. Які економічні закономірності відображає Крива Лаффера?

11. Дайте визначення суті бюджетно-податкової політики та назвіть її основні види.

12. Дайте характеристику податкової системи держави та основних типів податків в умовах ринкової економіки.

13. Охарактеризуйте структуру державного бюджету й вкажіть, яку роль він відіграє у фіскальній політиці.

14. Як визначається бюджетне сальдо?

15. Дайте пояснення дії механізму фіскальної політики щодо стабілізації національної економіки.

16. З'ясуйте причини та наслідки утворення державного боргу країни.

17. Які бувають види бюджетного дефіциту та як вони впливають на формування державного боргу?

Тести для самоперевірки

1. Сукупність економічних заходів з формування, розподілу, перерозподілу та використання грошових засобів в економіці – це:

а) фіскальна політика;

б) монетарна політика;

в) фінанси;

г) усе вище перераховане.

2. До функцій фіскальної політики можна віднести:

а) вплив на стан господарської кон'юнктури;

б) перерозподіл національного доходу;

в) стимулювання економічного зростання;

г) підтримка високого рівня зайнятості;

д) усе вище перераховане.

3. Бюджет – це грошове вираження збалансованого кошторису:

а) доходів держави та доходів домогосподарств;

б) витрат держави та витрат домогосподарств;

в) доходів та видатків держави;

г) доходів та податків держави.

д) усе вище перераховане.

4. До статей видатків державного бюджету можна віднести:

а) національну оборону;

б) утримання державного апарату;

в) фінансування бюджетного сектора економіки;

г) соціальні видатки;

д) усе вище перераховане.

5. Державний борг - це сума попередніх:

а) бюджетних дефіцитів;

б) бюджетних надлишків;

в) державних витрат;

г) бюджетних надлишків за відрахуванням бюджетних дефіцитів;

д) бюджетних дефіцитів за відрахуванням бюджетних надлишків.

6. Державний борг не може призвести до банкрутства держави тому, що:

а) не обов'язково треба погашати борг;

б) можна рефінансувати борг;

в) можна збільшити масу грошей в обігу;

г) усі попередні відповіді правильні;

д) усі попередні відповіді неправильні.

7. Одна із проблем державного боргу полягає у тому, що:

а) скорочується нерівність у прибутках;

б) підвищуються стимули щодо росту ефективності виробництва;

в) частка національного продукту йде за кордон;

г) зростає відсоток заощаджень при всіх рівнях безприбуткового доходу;

д) усі попередні відповіді правильні.

8. Дефіцит державного бюджету утворюється, коли:

а) сума податкових надходжень скорочується;

б) витрати держави зменшуються;

в) сума активів держави перевищує розміри її зобов'язань;

г) сума витрат держави перевищує суму податкових над­ходжень;

д) зобов'язання держави перевищують активи.

9. Для зменшення бюджетного дефіциту необхідно:

а) змінити систему оподаткування;

б) зменшити управлінські витрати;

в) здійснювати конверсію;

г) перейти від фінансування до кредитування;

д) усі попередні відповіді правильні.

10. Урядова політика в галузі витрат і оподаткування називається:

а) монетарною політикою;

б) політикою розподілу доходів;

в) політикою, заснованою на кількісній теорії грошей;

г) фіскальною політикою;

д) діловим циклом.

11. Податкова система включає в себе:

а) суб'єктів оподаткування;

б) об'єкти оподаткування;

в) різновиди податків;

г) податкову ставку;

д) усе вище перераховане.

12. Обов'язкові (примусові) платежі, стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб, - це:

а) фінанси домогосподарств;

б) фінанси підприємств;

в) податки;

г) дефолт;

д) правильної відповіді немає.

13. До загальнодержавних податків не належать:

а) податок на прибуток;

б) податок на додану вартість;

в) податок з реклами;

г) плата за землю;

д) мито.

14. До основних принципів сучасної податкової системи не належать:

а) корисність;

б) гласність;

в) стабільність податкового законодавства;

г) економічна обґрунтованість податків;

д) правильної відповіді немає.

15. Крива Лаффера:

а) знаходить мінімальну податкову ставку;

б) знаходить максимальну податкову ставку;

в) показує взаємозв'язок між податковою ставкою та обсягом податкових надходжень;

г) обчислює середні податкові надходження;

д) обчислює середню податкову ставку.

16. Фіскальна політика, яка потребує спеціальних рішень уряду та пов'язана із прийняттям законодавчих рішень урядом, - це:

а) стимулююча фіскальна політика;

б) стримуюча фіскальна політика;

в) дискреційна фіскальна політика;

г) недискреційна фіскальна політика.

Задачі

Задача 1. Визначте, на яку суму треба зменшити податки, щоб збільшити ВВП на 100 млн. грн. за умов, коли гранична схильність до споживання дорівнює 0,8, а граничний коефіцієнт податків – 0,25.

 

Задача 2. Потенційний ВВП України в 2000 р. становив 220 млрд. грн., фактичний – 180 млрд. грн., середній коефіцієнт чистих податків – 0,35, державні закупівлі – 25 млрд. грн. Чому дорівнює циклічне бюджетне сальдо?

 

Задача 3. Унаслідок спаду виробництва в роки кризи реальний ВВП зменшився на 700 млн. грн. за умов, коли гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, а граничний коефіцієнт податків – 0,3.

На яку суму потрібно знизити чисті податки або збільшити державні закупівлі, щоб повністю нейтралізувати спад виробництва?

 

Задача 4. Уряд ухвалив рішення знизити податки на 200 млн. грн.; гранична схильність до споживання дорівнює 0,75, а граничний коефіцієнт податків – 0,33.

На яку величину уряд повинен зменшити державні закупівлі, щоб у короткостроковому періоді реальний ВВП не змінився?

 

Задача 5. В умовах неповної зайнятості уряд країни А збільшив державні закупівлі на 20 млрд. євро, а чисті податки – на 10 млрд. євро за умов, коли с' = 0,8, t = 0,25.

Визначте, чому дорівнює приріст реального ВВП?

 

Задача 6. Уряд країни Б збільшив державні закупівлі і чисті податки на 30 млн. євро за умов, коли s' = 0,25 i t = 0,2.

Визначте, чому дорівнює мультиплікатор збалансованого державного бюджету?

 

Задача 7. Національна економіка країни В у поточному році характеризується такими даними: ВВП дорівнює 1000 млрд. євро, с' = 0,8, t = 0,25. Уряд передбачає у наступному році збільшити ВВП на 100 млрд. євро, внаслідок чого ціни зростуть на 4%.

На яку величину уряд має зменшити чисті податки, щоб досягти поставленої мети?

 

Задача 8. Економіка країни Д характеризується такими даними (млрд. євро):

С = 20 + 0,8 (Y - Т + TR); І = 60; G = 30; Т = 40; TR = 10. Державний бюджет збалансований, тобто Т = G + TR.

1. Розрахуйте рівноважний рівень валового внутрішнього продукту (доходу).

2. Якщо уряд збільшить державні закупівлі до 40 млрд. євро, то:

а) на яку величину зміниться рівноважний рівень ВВП (доходу)?

б) яка буде величина мультиплікатора державних витрат?

в) як зміниться сальдо державного бюджету?

 

Задача 9. Економіка країни Д характеризується показниками (млрд. євро):

С = 20 + 0,8 (Y - Т + TR); І = 60; G = 30; Т = 40; TR = 10. Державний бюджет збалансований, тобто Т = G + TR. Уряд одночасно збільшує державні витрати з 30 до 40 млрд. євро і податки з 40 до 50 млрд. євро.

1. Що станеться з кривою планових витрат?

2. Як зміниться рівноважний рівень ВВП?

3. Що станеться з ефектом мультиплікатора?

4. Як зміниться сальдо державного бюджету?

 

Задача 10. В економіці країни Г державні витрати G = 500 млрд. євро, податкова функція Т = 0,4 Y, функція трансфертів TR = 0,2 Y, рівень цін Р = 1. Державний борг D = 1000 млрд. євро при реальній ставці відсотка r = 10%. Реальний обсяг виробництва  

Y = 2000 млрд. євро, а потенційний Y* = 2500 млрд. євро.

1. Визначте, яким буде сальдо бюджету?

2. Яка величина структурного дефіциту держбюджету?

3. Яка величина циклічного дефіциту держбюджету?

 

Задача 11. Економіка країни С перебуває в стані рівноваги за умов, що гранична схильність до заощадження дорівнює 0,25, а гранична схильність до імпорту – 0,1.

Як зміниться рівноважний ВВП, якщо уряд збільшить свої закупівлі на 5 млрд. євро, не змінюючи при цьому податкові надходження?

Рекомендована література

1. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Атіка, 2002. – С. 170 – 197.

2. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Макроэкономика: Учебник. – К.: О-во „Знання“, КОО, 2004. – С. 214 – 239.

3. Круш П. В., Тульчинська С. О. Основи макроекономіки: Матеріали для вивчення курсу та підготовки до практичних занять. – К.: Політехніка, 2004. – С. 62 – 68.

4. Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 219 – 239.

5. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2006. – С.112 – 126.

6. Макроекономіка: Навч. пос. / П. Ю. Буряк, Л. Л. Цимбал, У. Д. Балагурак та ін. – Львів: ІНТЕРЕКО, 2001. – С. 205 – 224.

7. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у 2-х ч. /За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 2001. – С. 305 – 319.

8. Небова М. І. Теорія макроекономіки: Навч. пос. – Вінниця: УНІВЕРСУМ – Вінниця, 2001. – С. 247 – 264.

9. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. пос. – К.: Либідь, 2001. – С. 402 – 435.

10. Радіонова І. Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – С. 164 – 206.

11. Савченко А. Г. та ін. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – С. 170 – 194.

12. Солоненко К. С. Макроекономіка: Навч. пос. для студентів спец. вищих навч. закладів. – К.: ЦУЛ, 2002. – С. 144 – 157.