Загальна вибухотехнічна інформація.

Бойові ланцюги вибухових пристроїв.

Вибухові пристрої можуть містити вибуховий, вогневий, електричний, механічний, хімічний бойові ланцюги або їх сполучення – комбінований.

Вибуховий бойовий ланцюг.

Вибуховий бойовий ланцюг – це ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини та засобу збудження (ініціювання) вибуху рис.5.62, 5.63.

 

 

                                                                                   

 

			2

 

                     

                                        

 

 

                                                             

 

 

 

 

                                                                                     

 

 

	Рис. 5.63. Схема вибухового ланцюга: 1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор.

 

В окремих випадках у вибуховому бойовому ланцюгу засіб збудження вибуху не занурюється у масу заряду вибухової речовини. Такий спосіб будови бойового ланцюгу залежить від чутливості вибухової речовини до первинного детонаційного імпульсу та потужності засобу збудження вибуху (рис. 5.64, 5.65).

 

 

 

Рис. 5.64. Схема вибухового ланцюга без розташування засобу ініціювання в масі заряду вибухової речовини:

1 – засіб ініціювання; 2 – проміжний детонатор; 3 – заряд вибухової речовини.

 

Рис. 5.65. Схема вибухового ланцюга без розташування засобу ініціювання в масі заряду вибухової речовини:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – детонуючий шнур; 3 – засіб ініціювання (капсуль-детонатор або електродетонатор).

 

На рис. 5.64. та рис. 5.65. зображений замкнутий (споряджений) вибуховий бойовий ланцюг. Для його нейтралізації застосовується принцип розмикання (роз’єднання) бойового ланцюга – заряду вибухової речовини від детонатора.

Розрядження вибухового бойового ланцюга здійснюється ручним способом при умовах вільного доступу до нього, відсутності підозри на наявність пасток та елементів невилучаємості. При умовах вільного доступу до такого бойового ланцюга ручним способом у випадках, зображених на рис.5.62., 5.63. та на рис.5.64., з маси вибухової речовини вилучається засіб збудження вибуху. У випадку, зображеному на рис.5.65., з початку нейтралізується (роз’єднується) засіб збудження вибуху, що приєднаний до детонуючого шнура.

Після роз’єднання заряду вибухової речовини та засобу збудження вибуху здійснюється їх видалення за умов дотримання відстаней одного від другого, при яких неможливий вибух заряду речовини. Наприклад, складові частини розносяться на безпечну відстань чи засіб збудження вибуху розміщується у спеціальному вибухозахисному контейнері.

У подальшому можливі інші заходи з нейтралізації бойових ланцюгів, які утворюються із засобами збудження вибуху та механізмами приведення їх в дію.

Слід враховувати, що при наявності двох та більше засобів збудження вибуху, які з’єднані у вибуховий ланцюг із зарядом вибухової речовини, ручне роз’єднання вибухового бойового ланцюга вкрай небезпечно (рис. 5.66).

 

 

	Рис. 5.66. Схема вибухового ланцюга з двома засобами ініціювання: 1 – капсуль-детонатор; 2 – заряд вибухової речовини; 3 – електродетонатор.

 

При виявленні двох та більше засобів збудження вибуху, занурених у масу заряду вибухової речовини повинна завжди виникати підозра про наявність ймовірних пасток та елементів невилучаємості.

Виявлення ознак, неможливості вільного доступу до вибухових бойових ланцюгів потребує застосування способів дистанційного їх роз’єднання.

Дистанційне роз’єднання вибухових бойових ланцюгів здійснюється за допомогою гідродинамічної гармати (рис. 5.67).

 

 

 

Рис. 5.67. Схема напрямків пострілу гармати для дистанційного роз’єднання вибухового ланцюга.

 

Під час розміщення гідродинамічної гармати потрібно вибирати оптимальний напрямок впливу гідроструменя на вибуховий ланцюг, з дотриманням умов мінімізації вірогідності виникнення непередбаченого вибуху.

На рис. 5.67. під позиціями 1 – 6 зображено найбільш оптимальне розміщення гідродинамічної гармати. В той же час, розміщення гідродинамічної гармати на 7 – 9 позиціях, за рахунок впливу рідинного струменя, збільшує можливість вибуху, а у позиції 8 ця вірогідність досягає 90%.

Спеціалістам слід враховувати, що наслідками неправильного розміщення гідродинамічної гармати може бути вибух, на який розраховували терористи.

 

  Вогневий бойовий ланцюг.

Вогневий бойовий ланцюг – ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини та вогневого засобу збудження вибуху (рис. 5.68, 5.69).

	Рис. 5.68. Схема вогневого бойового ланцюга – порохового заряду та вогнепровідного шнура.

 

 

Рис. 5.69. Схема вогневого ланцюга – заряду піротехнічної суміші та гніту.

 

На рис. 5.68, 5.69. зображений замкнутий вогневий бойовий ланцюг з використанням порохових та піротехнічних зарядів. При умовах вільного доступу до такого ланцюгу здійснюється його розрядження за принципами розрядження вибухового бойового ланцюга.

Існують обмеження з вилучення вогнепровідного шнура чи гніта із зарядів, які розміщенні в „трубчатих бомбах” і мають різьбові з’єднання (рис. 5.70).

 

 

Рис. 5.70. Схема вогневого бойового ланцюга в металевому корпусі з різьбовою кришкою.

 

При наявності різьбових з’єднань в корпусах трубчатих бомб і відсутності можливості вільного вилучення вогнепровідного шнура чи гніту, ручне розрядження методом викручування складових частин корпусу приводить до спалаху та вибуху частинок речовини, що могли залишитись між нитками різьбового з’єднання. Тому викручування ручним способом складових частин корпусу в саморобних вибухових пристроях не рекомендується. При зазначених умовах використовується дистанційне розрядження вогневого бойового ланцюга.

Електричний бойовий ланцюг

Електричний бойовий ланцюг – це ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини, електродетонатору (електричного спалахувала, нитки розжарювання) електричного ланцюга, джерела електричного струму.

Різноманітність схем подачі електричного струму та засіб збудження вибуху обумовлює особливості розрядження зазначеного бойового ланцюга.

У загальному вигляді схеми подачі електричного струму містять: джерело електроживлення, замикачі, електричні дроти та електричні засоби збудження вибуху (рис. 5.71).

 

 

 

Рис. 5.71. Загальна схема електричного ланцюга:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – кнопка-замикач; 4 – електричні проводи; 5 – клеми приєднання елементу джерела живлення; 6 – джерело електричного живлення.

 

Розрядження зазначеного на рис. 5.71. електричного бойового ланцюга ручним способом дозволяється при умовах:

¾ відсутності елементів невилучаємості та пасток;

¾ можливості роз’єднання вибухового бойового ланцюга;

¾ визначення подібності до стандартних електродротів, які використовуються в промислових електродетонаторах що належать засобу збудження вибуху.

Під час ручного розрядження роз’єднується за можливістю вибуховий бойових ланцюг і у подальшому електричний бойовий ланцюг.

 

При позитивної ідентифікації електродротів можливо використати ручний спосіб розрядження електричного бойового ланцюга:

¾ шляхом поступового перерізання та ізоляції дротів електродетонатора;

¾ шляхом від’єднання джерела електроживлення при умовах наявності стандартних клем з’єднання або поступовим перерізанням електродротів, які виходять від клем джерела електроживлення.

 

Елементи невилучаємості та пастки, що побудовані на основі електричних механізмів, містять розвантажні, вібраційні, нахильні електричні замикачі та цілий ряд неконтактних пристроїв (рис. 5.72).

 

 

 

Рис. 5.72. Загальна схема електричного ланцюга з елементами невилучаємості та пасток:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – електричний замикач розвантажувальної дії; 4 – електричний вібраційний замикач; 5 – нахильний електричний замикач; 6 – джерело електричного живлення.

 

Перевірка на наявність елементів невилучаємості та пасток здійснюється зовнішнім оглядом методом відслідковування розміщення та під’єднання електричних дротів до радіодеталей, визначення функціонального призначення складових елементів електричних схем.

Розрядження ручним способом електричного бойового ланцюга, зображеного на рис. 5.72, завжди призведе до небажаного (непередбаченого) вибуху.

Розрядження дистанційним способом вибухового пристрою з нахильним і вібраційними датчиками здійснюється за допомогою гідродинамічної гармати шляхом перебивання електродротів, які відходять від електродетонатора, чи руйнуванням джерела електроживлення. У крайньому випадку знищення такого вибухового пристрою здійснюється за допомогою „кішки” шляхом дистанційного переміщення чи нахилу всього предмету.

Слід враховувати, що при наявності двожильних проводів, які поєднані у загальну ізоляційну оболонку (типу лапша, високочастотний електрокабель, екрановані дроти тощо), перерізання ручним способом може запрограмоване для замикання електричного бойового ланцюга для навмисного вибуху (рис. 5.73).

 

 

Рис. 5.73. Загальна схема електричного ланцюга з пастками:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – високочастотний екранований кабель; 4 – джерело електричного живлення; 5 – подвійний телефонний провід.

 

Наявність в електричних бойових ланцюгах двох і більше електродетонаторів, з’єднаних з джерелом живлення без замикачів є ознакою наявності пастки. Такі електричні бойові ланцюги забороняється розряджати ручним способом шляхом перерізання будь-яких дротів, що виходять з електродетонаторів (рис. 5.74).

 

Рис. 5.74. Загальна схема електричного ланцюга, що заснована на принципах балансу електричного струму:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатори; 3 – джерело електричного живлення.

 

 

При наявності двох чи більше електродетонаторів потрібно, за можливістю, з’ясувати схему з’єднання дротів. Виявлення паралельної схеми з’єднання дротів електродетонаторів без будь-яких замикачів може свідчити про наявність пастки, яка заснована на балансі електроструму.

Принцип балансу електроструму полягає у подачі струму на містки розжарювання електродетонаторів, при яких не відбувається достатнє їх розжарювання для передачі теплової енергії та спрацювання вибуху.

Під час перерізання одного з дротів будь-якого електродетонатора відбувається розбаланс і перерозподіл електроструму на неушкодженої бойовий електричний ланцюг, що викликає вибух останнього.

Ручне розрядження, зазначеного на рис. 5.74. електричного бойового ланцюга, допускається у крайньому випадку шляхом від’єднання джерела струму за умовах наявності стандартних клем з’єднання.

Наявність замкнутого електричного бойового ланцюга при умовах низьких температур свідчить про можливість вибуху завдяки підвищенню зовнішньої температури середовища навколо гальванічного джерела електричного струму. Внесення вибухового пристрою з вулиці до жилої кімнати призведе до вибуху (рис. 5.75).

 

 

 

Рис. 5.75. Загальна схема електричного ланцюга з охолодженим джерелом електричного живлення:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 –джерело електричного живлення.

 

Розрядження зазначеного на рис. 5.75. електричного бойового ланцюга, здійснюється ручним або дистанційним способом в умовах низьких температур.

Наявність в електричних бойових ланцюгах двох і більше джерел електричного струму свідчить про присутні в конструкції додаткових пристроїв чи пасток для здійснення вибуху (рис. 5.76).

 

Рис. 5.76. Загальна схема електричного ланцюга з двома джерелами електричного живлення:

1 – заряд вибухової речовини; 2 – електродетонатор; 3 – кнопка-вмикач; 4 – контакти реле; 5 – обмотка реле; 6, 7 – джерела електричного живлення.

 

Принцип спрацювання зазначеного на рис. 5.76. електричного бойового ланцюга полягає:

¾ у дії звичайного бойового ланцюга, що утворений вмикачем-кнопкою (3), джерелом струму (7), електродротами, електродетонатором (2) та зарядом вибухової речовини (1);

¾ у дії додаткового електричного бойового ланцюга, що утворений реле (5), контактної групою реле (4), які розімкнуті за рахунок подачі постійного електроструму на обмотку реле (5), додаткового джерела електроживлення (6) та звичайного бойового ланцюга.

Додатковий електричний бойовий ланцюг спрацьовує:

¾ під час намагання ручного розрядження за рахунок перерізання одного з електродротів, які з’єднують джерело електроживлення (6) та обмотку реле (5) (замикаються контакти реле (4) та спрацьовує електродетонатор);

¾ при тривалому находженні в бойовому стані, коли поступово розряджається джерело електроживлення (6), що призводить через деякий час до моменту утворення недостатнього електроструму для утримання контактів реле (4) у розімкненому стані та призводить до спрацювання електродетонатора (2). Подібні додаткові електричні бойові ланцюги використовуються й в якості пристроїв-самоліквідаторів.

Ручний спосіб розрядження електричного бойового ланцюга, зображеного на рис. 5.76., допускається шляхом поступового перерізання стандартних дротів електродетонатора (2) біля їх початку, або дистанційно, шляхом руйнування джерела електроживлення (7) чи вибухового бойового ланцюга.

Загальні застереження щодо ручного способу розрядження електричних бойових ланцюгів.

Під час використання в електричних бойових ланцюгах промислових електронних радіоплат використовується з’єднання між ними за допомогою кольорових електродротів. Кольорова розмітка нанесена на полімерну ізоляційну оболонку електродротів. Кольорова розмітка має стандартизоване призначення:

¾ червоні – для проведення плюсового електроструму;

¾ сині – для проведення мінусового електроструму;

¾ чорні – для з’єднання загальної маси чи проведення мінусового електроструму;

¾ інші – для проведення електроструму допоміжних ліній керування.

З’єднання радіоплат між собою та джерел електроживлення здійснюється з використанням безпосередньої пайки або через роз’ємні клеми. При ручному розрядженні шляхом перерізання червоного, синього чи чорного дротів може виникнути помилка, якщо вибухотехніки не мають глибоких знань в радіоелектроніці. Незважаючи на стандартизацію кольорів, злочинці навмисно змінюють цей порядок з метою створення пасток і виклику непередбаченого вибуху.

Механічний бойовий ланцюг.

Механічний бойовий ланцюг – ланцюг, утворений із заряду вибухової речовини, засобу збудження вибуху та ударно-спускового механізму (рис. 5.77).

 

 

 

Рис. 5.77. Схема механічного бойового ланцюга:

1– розтяжка; 2 – спускова чека з кільцем; 3 – ударно-спусковий механізм; 4 – наколений капсуль-детонатор; 5 – заряд вибухової речовини; 6 – корпус вибухового пристрою.

При умовах вільного доступу до заряду вибухової речовини та механічного підривача здійснюється роз’єднання вибухового бойового ланцюга ручним способом, для цього:

¾ оглядається стан розтяжки для впевненості у відсутності пасток;

¾ закріплюється на корпусі підривача спускова скоба;

¾ перерізається розтяжка на відстані 2-5 см від спускової скоби;

¾ роз’єднується вибуховий бойовий ланцюг;

¾ роз’єднується (за можливістю) ударно-спусковий механізм та засіб збудження вибуху (запал).

Категорично забороняється ручне розрядження механічного бойового ланцюга при відсутності чеки або такого, що має значні корозійні та механічні пошкодження.

В практичній діяльності неспрацьовані механічні бойові ланцюги зустрічаються у вибухових пристроях з підривачами МУВ, МУВ-2, МУВ-3, МУВ-4, ВЗД, ручних гранат будь-яких типів і в аналогічних саморобних пристроях.

При підозрі про наявність порохових чи піротехнічних зарядів в металевих корпусах, роз’єднання запалів методом ручного відкручування підривачів не дозволяється.

У зазначених умовах розрядження механічного бойового ланцюга здійснюється дистанційним способом за допомогою гідродинамічної гармати (рис. 5.78).

 

 

 

Рис. 5.78. Схема можливого розміщення гідродинамічної гармати для руйнування механічного бойового ланцюга.

 

 

Під час використання дистанційного способу розрядження за допомогою гідродинамічної гармати слід уникати її розміщення у місцях, що викликають вибух. Основні небажані місця та напрямки розміщення гідродинамічної гармати на рис.7.5.3.2. перекреслені.

Механічні підривачі неспрацьованих артилерійських снарядів, авіаційних бомб, торпед і ракет забороняється розряджати дистанційним методом з використанням гідродинамічної гармати. Забороняється розрядження ручним способом механічного бойового ланцюга, який утворений на основі механічного часового підривача типу ВЗД-64, при умовах, що він своїм ударно-спусковим механізмом повністю занурений в масу вибухової речовини (рис. 5.79).

 

 

 

Рис. 5.79. Схема розміщення механічного бойового ланцюга в масі вибухової речовини:

1- годинниковий механізм; 2 – утримувач ударника; 3 – ударно-спусковий механізм;                 4 – наколений капсуль-детонатор; 5 – заряд вибухової речовини; 6 – корпус вибухового пристрою.

 

В особливих випадках розрядження ручним способом механічних бойових ланцюгів, які містяться в протипіхотних мінах типу ПМН, ПМН-2 допускається з дотриманням наступних правил:

¾ виключається натискання на верхню мембрану;

¾ за допомогою спеціального ключа викручуються в міні ПМН ударно-спусковий механізм, а в міні ПМН-2 хрестоутворена пробка з одночасним вилученням механізму.

В міні ПМН допускається вилучення запалу (роз’єднання) вибухового бойового ланцюга шляхом відкручення пробки та вилучення запалу МД-9.

Розрядження дистанційним способом з використанням гідродинамічної гармати допускається тільки шляхом направлення гідроструменя у строго визначених напрямках (рис. 5.80).

 

а). Небажаний напрямок гідродинамічного струменю.

б). Оптимальний напрямок розрядження механічного бойового ланцюга.

 

Рис. 5.80. Схема розрядження механічного бойового ланцюга з використанням гідродинамічної гармати.

Напрямки гідроструменя, визначені на рис. 5.80. (а) обов’язково призведуть до непередбаченого вибуху.

Механічні бойові ланцюги, які містяться в кумулятивних зарядах МЗК, підривачах типу МВ-1, МВ-2, МВ-3 тощо, ручним способом розряджати не дозволяється.

Хімічний бойовий ланцюг.

Хімічний бойовий ланцюг – ланцюг, утворений з основного заряду вибухової речовини та активної речовини, яка вступає в реакцію з основним зарядом.

Принцип дії хімічного бойового ланцюга заснований на хімічної реакції двох чи більше нейтральних речовин при їх взаємодії. Прикладом таких хімічних речовин є: хлорат калію з чорним порохом і сірчаною кислотою; хлорат калію з цукром і сірчаною кислотою, перманганат калію з порохом і гліцерином тощо.

Приведення в дію хімічного бойового ланцюга залежить від терміну руйнування оболонки хімічною речовиною чи механічного впливу для розчавування оболонки в якої міститься один з хімічних компонентів (рис. 5.81).

 

 

 

Рис. 5.81. Схема хімічного бойового ланцюга:

1– корпус вибухового пристрою; 2 – заряд вибухової речовини; 3 – хлорат калію з порохом;  4 – пробка з паперу; 5 – сірчана кислота; 6 – скляна колба.

Сірчана кислота роз’їдає паперову пробку, витікає та вступає в хімічну реакцію із сумішшю хлорату калію та пороху, що викликає мікровибух, достатній для вибуху тротилу чи іншої вибухової речовини нормальної та підвищеної потужності, яка використовується в якості основного заряду.

Інший принцип покладений у спрацюванні хімічного бойового ланцюга за рахунок механічного руйнування оболонки ємності, яка містіть активну речовину (рис. 5.82).

 

 

 

Розрядження ручним способом хімічних бойових ланцюгів, зображених на рис.5.81. та рис. 5.82. допускається за умов впевнення, що рідинна хімічна речовина не суттєво вплинула на цілісний стан паперової чи гумової пробки.

Для розрядження необхідно, не повертаючи у горизонтальне чи інше положення вибуховий пристрій, витягти ємність з рідиною хімічною речовиною.

Застереження: перевертання пристрою може призвести до попадання часток перхлорату калію на змочену сірчаною кислотою поверхню паперової пробки, що викличе спалах чи вибух.

Розрядження дистанційним способом хімічного бойового ланцюга з використанням гідродинамічної гармати, при будь-яких умовах її розміщення, може викликати спалах або частковий вибух.

Хімічні бойові ланцюги, використані із сполученням ударно-спускового механізму потребують розрядження дистанційним способом (рис. 5.83).

 

 

Рис. 5.83. Схема хімічного бойового ланцюга з ударно-спусковим механізмом:

1– корпус ємності; 2 – сірчана кислота; 3 – мідна струна; 4 – ударно-спусковий механізм; 5 – наколений капсуль-детонатор; 6 – заряд вибухової речовини; 6 – корпус вибухового пристрою.

 

Конструкція хімічного бойового ланцюга, зазначеного на рис. 5.83. передбачає хімічну реакцію між мідною струною (3) та кислотою (2), в результаті чого мідна струна витончується, обривається і таким чином визволяє утриманий нею ударник, який під дією пружини наколює капсуль-детонатор.

Враховуючи, що завжди невідомий стан хімічного бойового ланцюга, за часом приведення його в дію, роз’єднання ручним способом зазначеного ланцюга забороняється.