Прибуття на місце інциденту, евакуація.

Про прибуття на місце інциденту керівник групи вибухотехніків доповідає старшому слідчо-оперативної групи (далі СОГ). Постійний зв’язок, взаємодію з СОГ та іншими службами виконує керівник групи. Вибухотехнік, що виконує функції з розрядження чи знищення вибухових пристроїв (перший номер розрахунку) функції взаємодії та загальної організації робіт не повинен виконувати. В його обов’язки входить вибір способів розрядження чи знищення вибухових пристроїв, забезпечення безпеки життя та заходів із зниження руйнування важливих об’єктів.

Керівник групи вибухотехніків після уточнення обстановки разом з першим номером розрахунку проводять попереднє дистанційне дослідження вибухового пристрою. За ознаками можливої потужності вибухового пристрою та вірогідних руйнувань об’єктів він надає пропозиції старшому СОГ про необхідність евакуації людей на визначену безпечну відстань, припинення радіопереговорів і використання мобільних телефонів.

Рішення про евакуацію приймає старший СОГ. При підтвердженні інформації про наявність підозрілого чи вибухонебезпечного об’єкту не повинно виникати конфліктів з питань евакуації людей. Забороняється проводити евакуацію людей через вихід, який находиться в небезпечній зоні, навіть, наприклад, якщо це єдиний вихід з будинку чи приміщення. Вибухотехніки не повинні застосовувати фазу атаки, якщо евакуація людей не проведена.

Після визначення категорії інциденту, рівня небезпеки вибухового пристрою та безпечної зони розгортається вибухотехнічна лабораторія для роботи, готується необхідне спеціальне обладнання, встановлюється та вмикаються засоби відеофіксації місця виявлення вибухового пристрою. Під час дій вибухотехніків в умовах інциденту категорії А в першу чергу встановлюються та вмикаються засоби відеофіксації місця виявлення вибухового пристрою, готується та використовується для розрядження чи знищення спеціальне обладнання.

Оцінювання обстановки.

Дії вибухотехників пов’язані з точною та логічною оцінкою ситуації під час інциденту та налічують:

- збір інформації, використовуючи всі можливі джерела та відкидання інформації не пов’язаної зі справою;

- оцінювання інформації;

- обміркування процедури доступу, розрядження чи знищення вибухового пристрою з урахуванням зменшення ризику для людського життя до абсолютного чи прийнятного мінімуму.

Під час оцінювання обстановки та планування своїх дій вибухотехніки повинні діяти за принципом МІНА – НАСЛІДКИ – ПЛАН.

М – Місце інциденту

І – Інцидент категорії (А, Б, В, Г)

Н – Наявність навколо вибухового пристрою, вибухонебезпечних об’єктів і людей

А – Акт терористичний, диверсійний чи вчинення іншої категорії злочину орієнтовну мету злочинця

 

Н – Наслідки від можливого вибуху, безпечна відстань за результатами попереднього дослідження

А – Терміновість виконання спеціальних вибухотехнічних робіт, якщо інцидент категорії А

С – Система керування вибуховим пристроєм, припинення систем радіозв’язку, можливий час вибуху, категорія небезпечності ВП

Л – Локалізація від можливих наслідків вибуху, можливість транспортування

І – Індивідуальні засоби захисту, спеціальне обладнання та інструмент для роботи з ВП

Д – Вибір Дистанційного способу розрядження та знищення

К – Вибір Контактного (ручного) способу розрядження

И – Інформація (нарада) між спеціалістами-вибухотехніками щодо вибору послідовності дій з процедур розрядження чи знищення ВП

 

П – Підготовка спеціального обладнання для проведення вибухотехнічних робіт

Л – Легалізація (дозвіл) від старшого СОГ щодо дій вибухотехніків

А – Аналіз виконання спеціальних вибухотехнічних робіт за подібними ВП. Перевірка конструктивних особливостей подібних ВП за Автоматизованою базою даних (вибухотехнічних обліків)

Н – Необхідна допомога додаткових сил. Недопустимість початку робіт без евакуації людей

Попереднє дослідження місця виявлення та зовнішніх особливих ознак ВП здійснюється вибухотехніками дистанційним способом з використанням оптичних засобів чи роботів з відеокамерами, які мають замкнуту систему зв’язку та відеосигналу.

За результатами попереднього дослідження визначаються та оцінюються:

- габаритні розміри вибухового пристрою та можлива потужність вибуху, можлива оцінка типу вибухової речовини;

- оцінка дії вибуху на оточуючих людей і навколишні об’єкти (руйнування, поранення, виникнення пожежі та інших технічних наслідків);

- особливі конструктивні елементи ВП, які підвищують небезпеку: система радіокерування, стандартні уповільнювачі, таймери, елементи пастки та невилучаємості;

- вибір процедури доступу до вибухового пристрою, шляхів відходу та транспортування до вибухонебезпечних контейнерів чи обладнаних поблизу місць інциденту безпечних місць, виявлення вторинних вибухових пристроїв в зоні роботи вибухотехніків;

- можливість тимчасової локалізації ВП від непередбаченого вибуху та зменшення вражаючих факторів вибуху;

- наявність індивідуальних засобів захисту, обладнання та інструменту для виконання спеціальних вибухотехнічних робіт.

Планування процедур фази атаки.

Вибір способу розрядження чи знищення вибухових пристроїв залежить від оцінюваних факторів попереднього дослідження.

Дистанційне розрядження чи знищення вибухових пристроїв є приоритетним способом.

Вибухотехнік, що виконує таки дії (перший номер розрахунку) повинен проаналізувати кожний технічний засіб для дистанційного способу розрядження чи знищення, який є в пересувної вибухотехнічної лабораторії.

Під час аналізу обов’язково ставляться запитання про ефективність використання технічних засобів:

Якщо я використовую цей засіб, то...

Що може трапитись?

Що позитивне?

Що негативне?

Якщо негативні відповіді містять неприйнятний для життя ризик, таки технічні засоби відкидаються та вибираються інші.

Технічні засоби та дистанційні способи, які надають можливість проводити розрядження чи знищення з мінімальним ризиком для життя є оптимальними. Після аналізу можливостей кожного технічного засобу та відповідного дистанційного способу дій, вибухотехнік зупиняється на оптимальних.

Зазначений аналіз проводиться вибухотехніком на менше двох разів.

Контактне (ручне) розрядження здійснюється виключно після аналізу застосування всіх можливих дистанційних способів.

При виборі ручного способу розрядження в першу чергу враховується можливість за допомогою “кішки” та іншого спеціального обладнання переміщення ВП з місця його встановлення та подальшого дистанційного розрядження.

Під час вибору ручного способу розрядження враховуються:

- варіанти кількості підходів до вибухового пристрою за принципом: найменша кількість підходів – найменший ризик для життя;

- кількісний часовий термін, коли вибухотехніки підвергається найбільшій небезпеці у зоні ураження від вибуху.

Оптимальним є вибір способу з мінімальною кількістю підходів та обмеженим часом находження в зоні ураження.

При виборі технічних засобів та способу ручного впливу на бойові ланцюги вибухотехніком обов’язково для себе ставляться запитання:

Якщо я використаю цей засіб, то....

Що може трапитись?

Що позитивне?

Що негативне?

Якщо негативні відповіді містять неприйнятний для життя ризик, такі технічні засоби і способи впливу на бойовий ланцюг вибухового пристрою відкидаються та вибираються інші або способи знищення вибухових пристроїв шляхом їх підриву.

Склад групи вибухотехніків. Роботи з розрядження вибухових пристроїв: фаза підходу та відходу, фаза атаки, перевірка (після часу очікування) на наявність вибухонебезпечних компонентів після закінчення знищення виконуються двома вибухотехніками:

перший номер (№1) – безпосередній виконавець дій;

другий номер (№2) – надає технічну допомогу першому номеру, а в окремих випадках для невідкладної допомоги в т. ч. евакуації першого номеру та надання долікарської допомоги.

Другий номер, як правило, знаходиться на відстані від першого з розрахунку можливості у короткий час надати технічну допомогу першому номеру.

Засоби захисту.

Ніякі заходи щодо захисту вибухотехніків індивідуальними засобами не можуть забезпечити абсолютну надійність. Вибухотехніки не повинні знижувати пильність, спираючись на застосування індивідуальних засобів захисту.

Під час роботи вибухотехніки повинні вживати комплексні індивідуальні та колективні заходи захисту від уражаючих факторів вибуху.

Для максимального комплексного захисту повинні застосовуватися: вибухозахисні костюми з маніпуляторами, вибухозахисні контейнери, штучні захисні споруди (залізобетонні забори, стіни будинків тощо), природні захисні об’єкти (міцні дерева, ями, зручні складки місцевості тощо), броньовані або міцні транспортні засоби.

Обговорення дій.

Перед початком виконання етапу реалізації керівник групи вибухотехніків з іншими своїми спеціалістами повинні детально обговорити всі свої дії загального та безпосереднього технічного характеру з розрядження чи знищення вибухових пристроїв.

Керівник вибухотехнічної групи після обговорення дій вибухотехніків повинен узгодити та отримати дозвіл на виконання робіт від старшого СОГ. Під час виконання вибухотехніками фази атаки з розрядження чи знищення ВП, втручання старшого СОГ не допускається тому, що такі дії можуть призвести до негативних наслідків для життя вибухотехніків.

Сигнали сповіщення.

Керівник групи вибухотехніків повинен довести до підлеглих та працівників складу СОГ голосові та жестикульовані сигнали сповіщення між вибухотехніками:

- “Увага”                 – або піднята вгору права рука;

- “Стій”                    – або дві підняті вгору перехрещені руки;

- “До мене”              – або витягнута перед собою рука зігнута у                   ліктьовому суглобі до грудей;

- “Відходь”              – або дві витягнуті вперед у напрямку виходу руки;

- “Вогонь”               – або піднята вгору права рука з відмашкою перед собою додолу;

- “Небезпека вибуху” – або дві витягнуті вгору руки з відмашкою вперед та додолу;

- “Відбій”                 – або дві витягнуті донизу перехрещені руки.

 

Загальні для всіх сигнали використовуються за допомогою сирени:

 перший сигнал – “ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИЙ!” (один довгий). Сигнал подається перед спорядженням пристроїв (розмі-щенням зарядів вибухової речовини, розгортанням підривної електромережі), початком активних фаз дій;

 другий сигнал – “БОЙОВИЙ!” (два довгих). За цим сигналом дистанційно приводиться пристрій в бойове положення (за потреби) та здійснюються активні фази дій та інші спеціальні вибухотехнічні роботи;

 третій сигнал – “ВІДБІЙ!” (три коротких). Визначає закінчення проведення спеціальних вибухотехнічних робіт та огляду місця інциденту на наявність вторинних вибухових пристроїв і вибухонебезпечних компонентів.

Етап реалізації.

В ході проведення підготовчого етапу можливі зміни обстановки. Перед безпосередніми діями з дистанційного чи ручного розрядження вибухотехніки повинні остаточно визначитися у доцільності обраних способів дій.

В ході роботи можливе встановлення нових фактів і інформації про конструкції вибухових пристроїв, які впливають на обрані способи виконання робіт. В цьому разі, якщо реалізація обраних способів призведе до негативних наслідків, вибухотехніки повинні провести додатковий аналіз та вибрати нові способи дій.

Якщо вибухотехніки під час фази атаки відчувають, що занадто багато часу витрачається на розрядження чи знищення ВП у порівнянні із запланованим, це зазначає, що у обраних способах дій є прорахунки чи не таким чином здійснюється реалізація дій. В таких випадках вибухотехніки повинні відійти на безпечну відстань від вибухового пристрою та скласти новий план дій з урахуванням поставлених для себе наступних питань:

- чи можливо з визначеними технічними засобами досягти найкращих результатів?

- які з наявних додаткових засобів доцільно застосувати?

Вибухотехнік ніколи не повинен бездумно виконувати заплановані дії. Він зобов'язаний постійно думати про свою безпеку та оточуючих.

Злочинці постійно вдосконалюють конструкції вибухових пристроїв, використовуючи сучасні технології, мають данні про послідовність стандартних процедур, що використовують вибухотехніки. Заволодівши знаннями про стандартні процедури, злочинці намагаються виготовити та встановити вибухові пристрої у незвичних (несподіваних) місцях, маскуючи їх під звичайні предмети, вживати інші хитроумні пастки.